Рішення

від 27.03.2009 по справі 16/464-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.03.09

          Справа № 16/464-08.

за

позовом Державного підприємства «Хлібна база № 82» ,м. Ворожба

до

відповідача   Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1, м.Ворожба

про

визнання акту приймання-здачі виконаних робіт не дійсним

СУДДЯ          МОЇСЕЄНКО В.М.

За

участю представників сторін:

від  позивача :    

Сапіч В.М., Зякун Ю.М.          

від

відповідача:  ОСОБА_2         

Суть

спору:  позивач просить  визнати недійсним уточнений акт

приймання-здачі виконаних робіт від 20.03.2008р. на суму 290174 грн.  підписаний від імені ДП «Хлібна база № 82»

його колишнім директором ОСОБА_3 та фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 у

зв'язку з недодержанням сторонами даного правочину,  вимог ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідач

подав відзив на позов, в якому зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими,

зазначає, що оскаржуваний акт  приймання

виконаних підрядних робіт не має характеру в розумінні ст.12 Господарського

кодексу  України  , оскільки є 

формою первинних документів з обліку в будівництві.

Позивач

подав заяву від 25.02.2009р. про правонаступництво, в якій зазначає, що  в зв'язку з реорганізацією у липні 2008р.

позивач перестав існувати як юридична особа і ввійшов до складу  Державного підприємства «Охтирський  комбінат хлібопродуктів» як його філія.

19.03.2009р.

позивач подав докази - витяг № 647401 з Державного реєстру юридичних осіб та

фізичних осіб підприємців про реорганізацію ДП «Хлібна база № 82» та про те, що

він являється філією ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» , тому ухвалою

суду по даній справі від 23.03.2009р. замінений належний позивач - ДП «Хлібна

база № 82» на належного позивача «Охтирський комбінат хлібопродуктів» .

Позивач

подав 10.03.2009р. доповнення до позовної заяви, в  якому просить доповнити позовну заяву про

визнання недійсним акту прийому - здачі виконаних робіт за грудень 2006р.,

підписаного відповідачем та  колишнім

директором ДП «Хлібна база № 82» ОСОБА_3, вимогою про визнання недійсним

Договору підряду № 4-рс від 01.10.2006р., на підставі якого був складений

вищезазначений акт , у зв'язку з підписанням особою , що не мала необхідного

обсягу цивільної дієздатності і не була уповноважена установчими документами,

довіреністю чи законом на підписання даного договору, суд прийняв зазначену

заяву без розгляду.

Відповідач

подав відзив від 23.03.2009р. на доповнення від 06.03.2009р. до позовної заяви,

в якому просить відмовити і в задоволенні доповнених позовних вимог.

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для

вирішення спору по суті , суд встановив наступне.

01.10.2006р.

між сторонами по справі був укладений договір підряду № 4-рс на виконання  ремонтних робіт  позивача, ціна договору згідно п.2.1 ,

складала 31900 грн.

30.12.2006р.

був підписаний акт приймання виконаних робіт на суму 31900 грн. , згідно п.3.2

договору проведення розрахунків по договору позивач повинен здійснити на протязі

5 -ти банківських днів  після підписання

акту приймання виконаних робіт, з боку позивача акт приймання виконаних робіт

та довідку  про вартість робіт  підписав 

колишній директор позивача ОСОБА_3.

20.03.2008р.

відповідачем та представником позивача було підписано уточнюючий акт приймання

виконаних робіт на суму 290174 грн.00 коп., до якого  була надана і відповідна довідка про вартість

робіт на таку ж суму.

Після

звільнення з посади ОСОБА_3 за ініціативою керівництва позивача була проведена

незалежна експертиза по встановленню фактично виконаних відповідачем робіт,

відповідно до висновків якої, об'єми та вартість матеріалів відображена двічі,

а сам акт та кошторис до нього складені не в грудні 2006р., а в серпні 2007

року.

Позивач

вважає , що відповідно до вимог ст.202 Цивільного кодексу України , підписання

акту виконаних робіт є правочином, оскільки ця дія була спрямована на набуття

відповідачем відповідних прав  на оплату

робіт, а для позивача вона мала обов'язок здійснити оплату робіт.

Відповідно

до вимог ст.203 Цивільного кодексу України, однією з обов'язкових вимог

чинності правочину є те, що він має  бути

реально спрямований на настання наслідків , що обумовлені ним, відповідно до

ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину

вимог ст.203 Цивільного кодексу України є підставою для його недійсності.

По

клопотанню відповідача від 07.10.2008р. по справі була призначена

будівельно-технічна експертиза, згідно 

висновків якої, значення вартості робіт, що відображалися в акті від

20.03.2008р. прийомки виконаних робіт Типової форми КБ-2в., завищена вартість

матеріалів у двічі не врахована, обсяги та найменування робіт, що відображені в

акті прийомки виконаних робіт, не  

відповідають  фактично виконаним

відповідачем роботам.

Частиною

1 ст. 15 Цивільного кодексу України 

передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного

права  у разі його порушення ,

невизнання  або оспорювання, ст. 16

Цивільного кодексу України передбачено, що  

суд може захистити  цивільне право

або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач

звернувся з позовом про визнання недійсним 

уточнюючого акта  приймання

виконаних робіт від  20.03.2008р.

Частиною

2 ст.20 Господарського кодексу України як 

спосіб захисту  прав суб'єктів  господарювання передбачено визнання повністю

або частково недійсними актів органів державної влади або органів місцевого

самоврядування, актів інших суб'єктів , що суперечить  законодавству, ущемлюють права  та законні 

інтереси суб'єктів  господарювання

та споживачів.

Таким

чином,  господарські суди розглядають на

загальних підставах  справи у спорах про

визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, в тому числі актів

господарських товариств , які 

відповідно  до закону чи

установчих документів мають обов'язковий характер для учасників відносин, що

виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Оскаржуваний

позивачем  уточнюючий акт приймання

виконаних робіт за своїми  ознаками до

таких актів не  відноситься, оскільки

засвідчує факт передачі однією  стороною

та прийняття іншою стороною робіт, зазначений акт може бути використаний як

доказ у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду і підлягатиме

оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України.

Таким

чином,  уточнюючий акт приймання

виконаних робіт не має характеру акта в 

розумінні ст. 12  Господарського

кодексу України, тому зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських

судах України, суд припиняє провадження стосовно визнання недійсним акту

приймання виконаних робіт на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського

процесуального кодексу України.

Позивач

також просить визнати недійсним договір підряду № 4-рс від 01.10.2006р., на

підставі якого був укладений  уточнюючий

акт приймання виконаних робіт, у зв'язку з його підписанням особою, яка не

мала  необхідного обсягу цивільної

дієздатності і не була уповноважена установчими документами, довіреністю

чи  законом на підписання цього договору.

Свої вимоги в цій частині позивач обґрунтовує тим, що відповідно Закону України

№ 1490-III від 22.02.2000р. « Про закупівлю товарів, робіт та послуг за

державні кошти», закупівля товарів, робіт та послуг, що повністю або частково

здійснюється за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмету

закупівлі для товару чи послуги становить або перевищує 20 тис.грн., а для

робіт - 50 тис.грн., відповідний договір повинен бути укладений із

застосуванням  тендерних процедур.

Позивач вважає, що оскільки оплата робіт відповідачу здійснювалася за державні

кошти, а вартість цих робіт перевищувала 50 тис. грн.., то укладання договору

підряду від 02.09.2006р. повинно було здійснюватися на тендерній основі, тому

колишній директор позивача ОСОБА_3.   при

укладанні зазначеного договору порушив вимоги п.2 ст. 203 Цивільного кодексу

України та п.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, оскільки не мав відповідного

обсягу цивільної дієздатності та не мав 

належних повноважень.

Відповідно  до вимог ч.3 ст.92  Цивільного кодексу України орган або особа,

яка відповідно до установчих документів 

юридичної особи чи закону виступає від імені , зобов'язана діяти в

інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх

повноважень. У відповідності  із третіми

особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має

юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала

чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Позивач

не подав будь-яких доказів, що 

відповідач знав або ж міг не 

знати про обмеження юридичної особи, тому суд вважає вимоги позивача про

визнання недійсним  договору підряду

безпідставними  та  відмовляє в їх задоволенні.

Згідно

вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові

витрати покладаються на позивача.

На

підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 44 - 49, 80, 82-85 Господарського

процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Провадження

у справі в частині вимог про визнання недійсни уточнюючого акту приймання

виконаних робіт від  20.03.2008р.  на суму 290174 грн.00 коп. підписаний від

імені ДП «Хлібна база № 82» його колишнім директором ОСОБА_3та фізичною особою

підприємцем ОСОБА_1  припинити по п.1 ч.1

ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

2.

В задоволенні вимог про визнання недійсним 

договору підряду № 4-рс від 01.10.2006р. - відмовити.

СУДДЯ                                                                               

В.М. МОЇСЕЄНКО

В

судовому засіданні оголошені  вступна та

резолютивна частини рішення  Повний текст

рішення  віддрукований  та 

підписаний 27.03.2009р.