Постанова

від 01.07.2015 по справі 917/451/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа № 917/451/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників:

позивача - Козик А.І.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2903 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.15 р. у справі № 917/451/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евролідер", м. Мелітополь, Запорізька область

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 863165,31 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Евролідер" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 863165,31 грн., з яких: 760416,00 грн. - основного боргу; 83534,59 грн. - неустойка; 19214,72 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.04.2015 р. у справі № 917/451/15 позов задоволений повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евролідер", 760416,00 грн. основного боргу, 83534,59 грн. пені, 19214,72 грн. - 3 % річних, 17263,31 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 760416,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами (договір поставки, видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити), також обґрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення 83534,59 грн. пені та 3 % річних у розмірі 19214,72 грн. та ін.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.2015 р. у справі № 917/451/15 та прийняти нове, яким відмовити у позові, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому відповідач зазначає про відсутність документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що оскільки позивач таких документів не надав, він порушив свої зобов'язання за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог та ін.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати від 30.06.2015 р. у зв'язку з відпусткою судді Могилєвкіна Ю.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В., суддя Барбашова С.В.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 28.11.2013 р. між ТОВ "Евролідер" (постачальник) та ПАТ "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" (покупець) укладено договір поставки товару № 0569-СН (а .с. 9-12).

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця визначений цим договором товар (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією.

Якість товару, що постачається за цим договором, має відповідати нормативній документації, діючій на підприємстві виробника товару, вимогам ГОСТУ, ДСТУ, ТУ при їх наявності на даний вид товару.

Відповідно до п. 1.4. договору, ціна товару зазначається у специфікаціях і може змінюватися тільки з письмової згоди обох сторін з оформленням додаткової угоди за 10-15 робочих днів до зміни ціни.

Відповідно до п. 1.5. договору, загальна сума товару за цим договором визначається за сумою всіх специфікацій до цього договору, складених і підписаних належним чином.

У розділі 2 договору сторони дійшли згоди, що поставка товару за цим договором здійснюється у строк 20 календарних днів з дати отримання постачальником заявки покупця на замовлення товару.

Відвантаження товару здійснюється автотранспортом за базисом поставки DDP згідно Інкотермс в редакції 2000 р.

Товар передається в тарі і упаковці, що відповідає: загальноприйнятим вимогам. У зимовий період показник температури товару в бочках повинен становити більше 0°С, що визначається комісією при прийманні товару на складі Покупця.

Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу.

Поставка товару здійснюється не пізніше 3-х місяців від дати виготовлення, зазначеної на упаковці.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору ТОВ "Евролідер" відвантажило відповідачу товар на загальну суму 760416,00 грн., що підтверджується накладними: № 9 від 11.02.2014 р. на загальну суму 353856,00 грн.; № 2 від 14.01.2014 р. на загальну суму 40656,00 грн.; № 1 від 14.01.2014 р. на загальну суму 365904,00 грн., які підписані без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо якості та кількості, поставленого позивачем товару.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, якщо інше не зазначено у специфікаціях. Розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України за ціною, згідно з специфікацією.

Позивач зазначає, що відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 760416,00 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 760416,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами (договір поставки, видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити), також обґрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення 83534,59 грн. пені та 3 % річних у розмірі 19214,72 грн.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32 , 34 ГПК України , доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 626 - 629 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Відповідно до ст. 712 ЦК України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 664 ЦК України , обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України , покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначає позивач на виконання умов договору відповідачеві поставлений товар на загальну суму 760416,00 грн., що підтверджується накладними: № 9 від 11.02.2014 р. на загальну суму 353856,00 грн.; № 2 від 14.01.2014 р. на загальну суму 40656,00 грн.; № 1 від 14.01.2014 р. на загальну суму 365904,00 грн., які підписані без будь-яких зауважень зі сторони відповідача щодо якості та кількості, поставленого позивачем товару. Зазачений факт відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати певні обов'язкові реквізити, встановлені даною статтею закону.

Статтею 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 760416,00 грн. основного боргу.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на неналежне виконання зобов'язання позивачем у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували надання позивачем сертифікату якості на товар під час поставки. При цьому, відповідач стверджує, що товар він прийняв, але неодноразово шляхом переговорів звертався до позивача та вимагав надання йому вищезазначених документів, підтверджуючих якість товару. Оскільки позивач таких документів не надав, відповідач вважає, що позивач порушив свої зобов'язання за договором, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

При цьому, розділом 3 договору передбачено, що підтвердженням якості та комплектності товару з боку постачальника є сертифікат якості.

Відповідно до ст. 666 ЦК України , якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідач не встановлював строку для передання документів, що підтверджують якість товару, не відмовлявся від договору. Докази звернення до позивача з відповідними письмовими претензіями щодо відсутності документів, які зазначені в розділі 3 договору, або доказів звернення до позивача з листами щодо відмови, або повернення отриманого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні і таких доказів суду не надано.

Договором поставки та чинним законодавством не передбачена відмова від оплати товару з підстав надання документів не в повному обсязі, або без сертифікату.

Більше того, порядок розрахунків за договором чітко передбачений п. 6.1. договору та специфікацією, згідно з якою розрахунки за товар здійснюються протягом 30-ти календарних днів з дати поставки.

Зазначене не позбавляє покупця права вимагати відповідних документів у продавця.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права" передбачено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України .

Оскільки факт поставки та отримання відповідачем товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами - видатковими накладними, тому у відповідача у відповідності з вимогами чинного законодавства виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару на умовах договору.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі копіями первинних документів, які містять вичерпні відомості про господарські операції між сторонами, підтверджують їх здійснення, та свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором в розмірі 760416,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 610-612 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розділом 10 договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.

Таким чином, законним та обґрунтованим є висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 83 534,59 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 19 214,72 грн.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.15 р. у справі № 917/451/15 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.04.15 р. у справі № 917/451/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 06.07.2015 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Барбашова С.В.