Рішення

від 28.04.2015 по справі 910/659/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015Справа №910/659/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (вул. Заньковецької/Станіславського, 3/1, м. Київ, 01001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія" (вул. Червоноармійська, 72, 4-й поверх, м. Київ, 03150)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія "Транс-Юг"

про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 6 026 163,91 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача - Звєрєва О.В. (дов. б/н від 04.03.15 р.);

від відповідача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна транспортна компанія" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31.07.2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л.О., зареєстрованим в реєстрі за № 155, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 27-2008 від 31.07.2008 в загальній сумі 6 026 163,91 грн., а саме: 5 400 000,00 грн. заборгованості по кредиту та 626 163,91 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням предмета іпотеки за початковою ціною реалізації, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія "Транс-Юг" належним чином умов Кредитного договору №27-2008 від 31.07.08 р. в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, забезпеченого іпотекою на підставі укладеного між сторонами у даній справі Договору іпотеки від 31.07.08 р..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2015 порушено провадження у справі № 910/659/15-г, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія "Транс-Юг" та призначено справу до розгляду на 24.02.2015р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.15р. розгляд справи відкладено на 17.03.15р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.15р. за клопотанням представника позивача строк розгляду спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 09.04.15 р.

09.04.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2015 р. розгляд справи відкладався на 28.04.15 р.

У судові засідання 24.02.15 р., 17.03.15 р. та 28.04.15 р. з'явився уповноважений представник позивача, уповноважені представники відповідача та третьої особи у вказані судові засідання не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 24.02.15 р., 17.03.15 р. та 28.04.15 р. третю особу повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103032950730, 0103032954190, 0103033324760.

Доказів отримання відповідачем копії ухвали суду від 19.01.15 р. про порушення провадження у справі на час проведення судового засідання 24.02.15 р. поштовим відділенням до суду не повернуто.

Судом здійснено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032950748, у якому зазначено, що станом на 24.02.15р. поштове відправлення відправлено до відділення поштового зв'язку з відділу поштового зв'язку «Київ південний поштамт» та адресату не вручене.

Доказів отримання відповідачем копії ухвали про відкладення розгляду справи від 24.02.2015 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 17.03.15 р. до суду не повернуто.

Судом здійснено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103032954204, в якому зазначено, що 10.03.2015 поштове відправлення вручено представнику відповідача за довіреністю.

Доказів отримання відповідачем ухвали суду про відкладення розгляду справи від 17.04.2015 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 28.04.15 р. до суду не повернуто.

Судом здійснено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103033325111, у якому зазначено, що станом на 28.04.15р. поштове відправлення відправлено до відділення поштового зв'язку з відділу поштового зв'язку «Київ південний поштамт» та адресату не вручене.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) Вищим господарським судом України роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.1 Постанови №18 суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи судом.

До початку судового засідання 24.02.15 р. представником позивача через канцелярію суду подано письмове клопотання б/н від 24.02.15 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Також до початку судового засідання 17.03.15 р. представником позивача через канцелярію суду подано письмове клопотання № 04/661 від 16.03.15 р. про долучення документів до матеріалів справи та письмові пояснення № 04/662 від 16.03.15 р.. Документи долучені судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання через канцелярію суду 06.04.15р. позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи вих. №04/1060 від 03.04.2015р. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

Окрім того через канцелярію суду до початку судового засідання 28.04.15 р. позивачем подані клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 04/2117 від 28.04.15р. та 04/1060 від 03.04.15 р.. які судом задоволені, документи долучені до матеріалів справи.

Документи, витребувані ухвалами суду від 19.01.15 р., 24.02.15р., 17.03.15р. та 17.04.2015 р. позивачем надані суду не в повному обсязі, відповідачем та третьою особою - не надані.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 28.04.15 р. позивачем суду не надано.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача на час проведення судового засідання 28.04.15 р. до суду не надходило.

Про поважні причини неявки в судові засідання представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, вказані сторони не скористались належними їм процесуальними правами приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників відповідача та третьої особи, яка заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 28.04.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод,передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31 липня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо», правонаступником якого згідно Статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ «Банк Камбіо» (протокол № 3 від 03.06.13 р.) є Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» (банк за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі, позивальник за договором) укладено Кредитний договір №27-2008 з подальшими змінами та доповненнями (далі - Кредитний договір).

Пунктом 1.1. Кредитного договору визначено, що кредитор зобов'язується надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредиту у сумі 6 520 000,00 грн. зі сплатою 21% проценту річних (далі - проценти) та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості 29.10.2009 року включно, на умовах, визначених цим Договором.

Розділами 2 - 4 Кредитного договору сторони узгодили порядок поверенення кредиту та сплат процентів, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п.5.6 Кредитного договору він вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Судом встановлено, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання § 1, 2 Глави 71 Цивільного кодексу України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За умовами п.1.2 Кредитного договору позичальнику на поповнення обігових коштів.

За умовами п. 2.1. Кредитного договору банк відкриває рахунок №20637000270086 в гривні для обліку кредиту та рахунок № 20682000270086 в гривні для обліку нарахованих та сплачених процентів.

Згідно з п. 2.2. Кредитного договору у разі відсутності обмежень, встановлених п.3.2.3 договору, банк надає позичальнику кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, позивач на виконання вимог чинного законодавства та умов Кредитного договору надав третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю «Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» кредит в сумі 6 520 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за особистим рахунком № 20637000270086.980 за період з 31.07.08 р. по 01.01.15 р., наявною в матеріалах справи.

При цьому факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення третьою особою претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору з боку третьої особи відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком у валюті кредиту на фактично отриману позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту (п.2.2 Кредитного договору).

Кількість днів для розрахунку процентів визначається факт/факт (фактична кількість днів у місяці та у році).

Нарахування процентів здійснюється щомісячно за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число включно поточного місяця та в день повернення кредиту. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Сторони у п. 2.3. Кредитного договору погодили, що позичальник сплачує нараховані проценти в валюті кредиту щомісячно у строк, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день повернення кредиту на рахунок №20682000270086 в гривні в ТОВ УКБ «Камбіо», МФО 380399.

Додатковими угодами до Кредитного договору: б/н від 15.01.2009, б/н від 25.03.2009, б/н від 12.02.2010, б/н від 17.02.2011, б/н від 02.03.2012, внесено зміни до п.1.1. Кредитного договору в частині розміру кредиту, терміну його повернення та процентів річних, а саме: банк у разі відсутності обмежень, передбачених п.3.2.3.договору, зобов'язується надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 6520000,00 грн. зі сплатою 19,8% річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості 29.10.2009 р. включно; 5400 000,00 грн. зі сплатою 19,8 % річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості 12.02.2010 р. включно; 6 520 000,00 грн. зі сплатою 19,8 % та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості 01.03.2011 р. включно; 6 520 000,00 грн. зі сплатою 19,8 % річних та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості 01.03.2012 р. включно; 6 520 000,00 грн. зі сплатою 16% річних та кінцевим терміном всієї заборгованості 04.11.2013 р. включно; на умовах, визначених договором відповідно до вказаних додаткових угод, відповідно.

Додатковою угодою б/н від 01.08.2012 внесено зміни до п.1 Кредитного договору, відповідно до якого словосполучення «щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 19,8% річних» замінити на словосполучення «щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 16,0 % річних» .

Додатковою угодою б/н від 28.12.2012 внесено зміни до п.1 Кредитного договору, відповідно до якого словосполучення «щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 12,5 % річних» замінити на «щомісячно сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 3,0% річних», угода набирає чиностіз 01 січня 2013 року.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно п.3.2.3 Кредитного договору банк має право не надавати кредит, припинити видачу кредиту, достроково витребувати повернення кредиту та проведення повного розрахунку з банком у випадку, зокрема, наявності у позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами; порушення позивальником будь - яких умов тощо.

У свою чергу, позичальником - ТОВ «Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» були порушені договірні зобов'язання за Кредитним договором перед позивачем, внаслідок чого станом на 01.01.15 р. з урахуванням повернення частини кредиту в сумі 1 120 000,00 грн. та сплати 1 328 754,49 грн. простроченої заборгованості з процентів за користування кредитними коштами, у відповідача утворилась прострочена заборгованість по поверненню кредиту в сумі 5 400 000,00 грн., та 626 163,91 грн. простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитним коштами, що підтверджується відповідними виписками банку.

У зв'язку з порушенням ТОВ «Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» умов Кредитного договору позивач були направлені на адресу третьої особи вимоги за вих. № 30/1458 від 06.08.12 р. та № 32/1236 від 26.06.13 р. про сплату суми простроченої заборгованості за кредитом та процентів за користування грошовими коштами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних фіскальних чеків № 2343, 2344 від 06.08.12 р., №№ 5942, 5943 від 04.07.13 р. та списків згрупованих рекомендованих відправлень від 06.08.12 р. та 04.07.13 р..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ТОВ «Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» приписів чинного законодавства та умов Кредитного договору, невиконання позичальником вказаних вимог в добровільному поряду, внаслідок чого у позичальника станом на 01.01.15 р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 026 163,91 грн., а саме: 5 400 000,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту та 626 163,91 грн. простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 Цивільного кодексу України, ч.2 статті 193 Господарського кодексу України позичальником порушене грошове зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до п.2.2 Кредитного договору.

Згідно пункту 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Перевіривши додані позивачем до позовної заяви розрахунки вищевказаних сум заборгованостей по кредиту та процентам за користування кредитними коштами, які залишаються непогашеними на даний час, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку позивача в частині заборгованості по кредиту та процентах за користування кредитними коштами, його арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Кредитного договору.

З огляду на вищенаведене, суд визнає обґрунтованою нараховану позивачем станом на 01.01.15 р. та яка є непогашеною на даний час, суму заборгованості позичальника за Кредитним договором в розмірі 6 026 163,91 грн., у тому числі: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 5 400 000,00 грн. та прострочена по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 626 163,91 грн..

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 27-2008 від 31.07.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальний комерційний банк «Камбіо» (позивач у справі, іпотекодержатель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна транспортна компанія» (відповідач у справі, іпотекодавець за договором) укладено Договір іпотеки (майнової поруки) від 31.07.08 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верегою Л.О., за реєстровим № 155 (далі - Договір іпотеки).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №27-2008 від 31.07.2008 (а також будь-якими додатковими угодами (договорами) до нього), який укладений між іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» (далі - позичальник), за умовами якого останній зобов'язаний іпотекодержателю в строк до 29.10.09 р. включно повернути кредит в розмірі в сумі 6 520 000,00 грн., сплатити проценти за користування ним у розмірі 21% процентів річних та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором (далі - основне зобов'язання). Іпотекою за договором також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, передбачених договорів; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов договору.

Пунктом 1.2. Договору іпотеки встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань позичальником, вказаних у п.1.1 договору, перед іпотекодержателем, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку майно, належне йому на праві власності (далі - предмет іпотеки), а саме: вертоліт пасажирський Eurocopter AS350BA, заводський номер 2392, виготовлювач - Еврокоптер (Франція), рік виготовлення - 1990, реєстраційне посвідчення повітряного судна № РП 3453/1 від 26.01.2007, державний реєстраційний знак UR-AFMC.

Предмет іпотеки є власністю іпотекодавця, що підтверджується Біржовим договором (угодою) від 26 січня 2007 р., укладеним між Іпотекодавцем та ТОВ «Торговий дім «УТН-ДНІПРО» (п.1.3 Договору іпотеки).

Балансова вартість вертольоту згідно довідки від 31.07.2008р. становить 1 577 113, 06 грн. без ПДВ (п. 1.4 Договору іпотеки).

Балансова вартість предмету іпотеки - вертольоту, згідно п. 1.5 Договору іпотеки, становить 6 775 500,00 грн..

На строк дії Договору іпотеки предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця та базується за адресою: постійний злітно-посадковий майданчик «Київ (Гідропарк)» (п. 1.6 Договору іпотеки).

Розділами 2 - 5 Договору іпотеки сторонами узгоджені строк і порядок виконання зобов'язань, забезпечених предметом іпотеки, порядок звернення стягнення та реалізації предмета іпотеки, відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п. 6.2 Договору іпотеки цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених іпотекою за цим договором. У випадку продовження строку виконання зобов'язань за кредитним договором, іпотека, передбачена цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

Договором від 27.03.09 р. про внесення змін до Договору іпотеки сторони виклали пункт 1.1 Договору іпотеки в наступній редакції: Іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору № 27-2008 від 31 липня 2008 року (а також будь-якими додатковими угодами (договорами) до нього), який укладений між іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг», за умовами якого останній зобов'язаний іпотекодержателю в строк до 12 лютого 2010 р. включно повернути кредит в розмірі в сумі 6 520 000,00 грн., сплатити проценти за користування ним у розмірі 21% процентів річних, та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

На підтвердження реєстрації іпотеки позивачем надана суду копія Витягу з Державного реєстру іпотек у порядку доступу нотаріусів № 89660980 від 13.03.15 р. (реєстраційний номер обтяження 7668090).

Суд зазначає, що спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення в рахунок погашення заборгованості стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки.

Як встановлено судом, укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є договором застави, який підпадає під правове регулювання § 6 Глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України "Про заставу".

При цьому як свідчить зміст вказаного договору, він містить умови щодо забезпечення виконання зобов"язань третьої особи - боржника за Кредитним договором шляхом передання відповідачем в заставу власного рухомого майна - вертоліта, предметом застави є рухоме майно. Натомість предметом іпотеки, яка є одним із видів застави, відповідно до приписів ст. 575 Цивільного кодексу України є нерухоме майно.

Згідно зі ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи та не спростовується відповідачем, третьою особою взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом належним чином не виконувались, внаслідок чого у ТОВ «Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія «Транс-Юг» станом на 01.01.15 р. утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 6 026 163,91 грн..

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь - яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права тощо), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Статтею 2 Закону України «Про заставу» визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про заставу" визначено, що у договорі застави визначається суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнута угода.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

При цьому згідно п.п. 4.4.1 п. 4.4 Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 1 від 24.11.14 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» у розгляді справ у спорах про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) господарським судом слід враховувати, що спеціальним законом щодо правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна є Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтсяження визначено статтею 26 цього Закону.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинний з 1 січня 2004 року, визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

За умовами п.2.2 Договору іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору іпотекодавець відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя, що є предметом іпотеки, а іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в обсязі, що визначається на момент фактичного розрахунку за основним зобов'язанням, включаючи кредит та проценти за користування кредитом, пені та понесені витрати на утримання предмета іпотеки, та звернення стягнення на нього, а також компенсувати всі інші витрати, із вартості предмета іпотеки в порядку, встановленому цим договором та законодавством України.

Як зазначено вище, в зв'язку з допущенням третьою особою порушення зобов'язань за Кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, що призвело до виникнення заборгованості за Кредитним договором, на адреси відповідача та третьої особи позивачем неодноразово направлялись вимоги № 32/1277 від 03.07.2013р., № 32/2352 від 02.12.2013р., № 32/2494 від 17.12.2013р. про повернення суми виданого кредиту та сплати процентів за прострочення погашення кредиту, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фіскальних чеків № 5942 від 04.07.13 р., № 5546 від 04.12.13 р., № 1904 від 19.12.13 р. та списків згрупованих рекомендованих відправлень від 04.07.13 р., 04.12.13 р. та 19.12.13 р. відповідно. Крім того позивач повідомив відповідача та третю особу про порушення зобов'язань за Кредитним договором з одночасним попередженням про можливість звернення стягнення на заставлене майно та/або звернення з відповідною заявою до суду.

Проте, в подальшому заходи щодо погашення заборгованості за Кредитним договором вжиті не були, порушення умов Кредитного договору не усунуті, а направлені вимоги про сплату грошових коштів залишені без відповіді та без задоволення.

Розділом 4 Договору іпотеки сторони узгодили порядок звернення стягнення та реалізації предмета іпотеки.

Зокрема, сторони у п.4.1. Договору іпотеки погодили, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у випадках, зокрема, якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором №27-2008 від 31.07.2008 воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні позичальником кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; порушення позичальником обов'язків за кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов'язання тощо.

Відповідно до п.4.2. Договору іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем обов'язків за договором та/або порушення позичальником обов'язків за кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п.4.3. Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріусу з порядком задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченим п.4.4 договору.

Сторони у п.4.4. Договору домовились, що у випадку звернення з будь-яких підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п.4.1. договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів: шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов'язання; шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти договір. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі незалежної експертної оцінки предмета іпотеки. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до договору, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на предмет іпотеки.

Відповідно до п.4.5. Договору іпотеки у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

За приписами ч. 3 ст. 577 Цивільного кодексу України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", згідно якої обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом, 31.07.08 р. було зареєстровано забезпечувальне обтяження рухомого майна в Державному реєстрі заборон відчуження, витяг № 20604246 від 04.09.08 р..

Статтею 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свої вимоги за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпечувального обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає в тому числі і відшкодування витрат, пов'язаних з пред"явленням вимоги і звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем та третьою особою не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Окрім цього, відповідачем та третьою особою не надано суду контррозрахунку наявної заборгованості позичальника за Кредитним договором.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Кредитного договору № 27-2008 від 31.07.08 р. та Договору іпотеки (майновой поруки) від 31.07.08 р. або їх окремих положень суду не надано.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Судом встановлено, що рішенням виконавчої дирекції гарантування вкладів фізичних осіб № 140 від 04.12.14 р. на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.14 р. № 782 "Про внесення ПАТ "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних", керуючись п. 2 ч.5 ст. ст. 12, 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з 05.12.2014 р. розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Камібо" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.12.14 р. № 161, з 25.12.14 р. уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ " Банк Камбіо" призначено Додусенка Володмира Івановича.

Відповідно до п. 22 ст.5 Закону України "Про судовий збір" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку звільнена від сплати судового збору.

У зв'язку з викладеним та згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Казахська нафтотранспортна компанія "Транс-Юг" (вул.. Артема, 60 м. Київ, 04112, код 32710630) перед Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (вул. Заньковецької/Станіславського, буд. 3/1, м. Київ, 26549700) за Кредитним договором № 27-2008 від 31.07.08 р. у розмірі 6 026 163,91 грн. (шість мільйонів двадцять шість тисяч сто шістдесят три гривні дев'яносто одна копійка), що складається з 5 400 000,00 грн. (п'яти мільйонів чотирьохсот тисяч гривень нуль копійок) простроченої заборгованості по кредиту та 626 163,91 грн. (шістсот двадцяти шести тисяч сто шістдесяти трьох тисяч дев'яносто однієї копійки) простроченої заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами, звернути стягнення на рухоме майно, що є предметом застави за Договором іпотеки від 31.07.08 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л.О., за реєстраційним номером № 155, а саме: вертоліт пасажирський Eurocopter AS350BA, заводський номер 2392, виготовлювач - Еврокоптер (Франція), рік виготовлення - 1990, реєстраційне посвідчення повітряного судна № РП 3453/1 від 26.01.2007, державний реєстраційний знак UR-AFMC, який належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Універсальна транспортна компанія».

Встановити спосіб реалізації предмета заставленого майна шляхом продажу на публічних торгах з початковою ціною реалізації, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна транспортна компанія» (вул. Червноноармійська, 72, 4-й поверх, 03150, м. Київ, код 34180740) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп..

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 10 липня 2015 р.

Суддя А.М.Селівон