Рішення

від 12.06.2015 по справі 910/10793/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2015Справа №910/10793/15

За позовом Заступника прокурора Подільського району м. Києва

в інтересах держави в особі

Київської міської ради

до Товариства з додатковою відповідальністю "Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Представники сторін :

Від прокуратури: Чистякова Н.О. - службове посвідчення №31458 від 21.01.2015;

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі частини 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №85-6-00421 від 22.10.2008, укладеного між позивачем та відповідачем, шляхом викладення п. 4.2. договору у наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки".

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не здійснив приведення Договору оренди земельних ділянок №85-6-00421 від 22.10.2008 року у відповідність до рішення Київради від 28.02.2013 року №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 228 Податкового кодексу України" в частині визначення розміру орендної плати та продовжує сплачувати орендну плату без врахування вимог зазначеного рішення Київради у розмірі, встановленому умовами Договору оренди земельних ділянок №85-6-00421 від 22.10.2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2015 порушено провадження у справі № 910/10793/15 та призначено до розгляду на 27.05.2015.

Ухвалами суду від 27.05.15 р. та 09.06.15 р. розгляд справи відкладався на 09.06.15 р. та 12.06.15 р. відповідно.

Прокурор з'явився в судові засідання 27.05.15 р., 09.06.15 р. та 12.06.15 р..

Уповноважений представник позивача з'явився в судове засідання 27.05.15 р., в судові засідання 09.06.15 р. та 12.06.15 р. - не з'явився.

Про дату час і місце розгляду даної справи 09.06.15 р. та 12.06.15 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою б/н від 27.05.15 р. про відкладення розгляду справи та телефонограмою від 11.06.2015.

Уповноважені представники відповідача з'явились в судове засідання 09.06.15 р., в судові засідання 27.05.15 р. та 12.06.15 р. - не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 27.05.15 р. та 12.06.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення:№ 0103034179186 та розпискою про відкладення розгляду справи б/н від 09.06.15 р..

До початку судового засідання 27.05.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва прокурором подано клопотання за вих. №21/15 від 22.05.2015 про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 27.05.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва представником відповідача подані пояснення (без вихідних реквізитів). Пояснення долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.05.15 р. представником позивача подано клопотання б/н від 27.05.2015 про долучення документів до матеріалів справи, серед яких, зокрема, пояснення № 08/230-1256 від 27.05.15 р., в яких позивач підтримав позовні вимоги прокурора та зазначив, що відсутність підпису представника позивача на Договорі оренди обумовлена тим, що спірний Договір оренди земельних ділянок, зареєстрований 22.10.08 р. за № 85-6-00421 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу міської ради (Київської міської державної адміністрації), був укладений за рішенням суду від 12.05.08 р. у справі № 21/18 за позовом ВАТ «Петрівський завод «СМІК» до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права землекористування. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.06.15 р. представником відповідача подані письмові пояснення б/н від 09.06.2015, в яких відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на передчасність звернення прокурора з позовом до суду, оскільки з урахуванням приписів ст. 188 Господарського кодексу України та умов п.4.3 Договору оренди земельних ділянок внесення змін до останнього є неправомірним за відсутності звернень позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору та відсутності згоди відповідача. Крім того відповідач зауважив про те, що Договір оренди земельних ділянок взагалі не підписаний та не набрав законної сили, отже внесення змін до нього неможливе. Пояснення долучено судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання прокурором та сторонами суду не надано.

Від сторін заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 12.06.15 р. до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представників позивача та відповідача суд не повідомлено.

Згідно пункту 2.3. постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 р. (зі змінами і доповненнями) (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судове засідання 12.06.2015 обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належними їм процесуальними правами приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги те, що прокурор проти розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників позивача та відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань 27.05.15 р., 09.06.2015 та 12.06.15 р. клопотань прокурора та представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях прокурора та представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор та сторони в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки прокурору та сторонам зрозумілі.

Відводу судді прокурором та представниками сторін не заявлено.

В судових засіданнях 09.06.15 р. та 12.06.15 р. прокурор підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.06.15 р. підтримали заперечення проти позову, з підстав, викладених у поясненнях по справі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення прокурора, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими прокурором та сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.08 р. у справі № 21/18 за позовом ВАТ «Петрівський завод «СМІК» до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права землекористування, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано з моменту державної реєстрації ВАТ „Петрівський завод „СМіК" землекористувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:242:0037, 8000000000:85:242:0088, 8000000000:85:242:0103, 8000000000:85:242:0104, загальною площею 5,6 га по вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі м. Києва; визнано укладеним з дня набрання даним рішенням законної сили, договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:242:0037, 8000000000:85:242:0088, 8000000000:85:242:0103, 8000000000:85:242:0104, загальною площею 5,6 га по вул. Сирецькій, 33, у Подільському районі м. Києва в редакції, яка підписана ВАТ „Петрівський завод „СМІК" та відповідає вимогам Закону України „Про оренду землі" та Типової форми договорів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 та передачею даних земельних ділянок з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених цим договором; зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем - Відкритим акціонерним товариством „Петрівський завод „СМІК" у встановленому порядку.

Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів реєстрації договорів 22.10.2008 року за № 85-6-00421, про що свідчить відповідна відмітка на екземплярі Договору оренди земельних ділянок, копія якого надана прокурором.

Отже, між Київською міською радою (позивач у справі, орендодавець за договором) та Відкритим акціонерним товариством "Петрівський завод СМіК" (відповідач у справі, орендар за договором) укладено Договір оренди земельних ділянок, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 08.12.2005 №з-24 "Про передачу відкритому акціонерному товариству "Петровський завод стінових матеріалів і конструкцій земельних ділянок для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд майнового комплексу на вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі м. Києва" передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки (далі - об'єкт оренди або земельні ділянки), визначені договором.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що об'єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельні ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Сирецька, 33 у Подільському районі м. Києва; розмір - 52325 кв.м. - 8 000 000 000:85:242:0037, 2 865 кв.м. - 8000 000 000:85:242:0088, 351 кв.м. - 8 000 000 000:85:242:0103, 198 кв.м. - 8 000 000 000:85:242:0104; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування існуючих будівель та споруд майнового комплексу з подальшою реконструкцією на вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі м. Києва: кадастрові номери - 8 000 000 000:85:242:0037; 8 000 000 000:85:242:0088; 8 000 000 000:85:242:0103, 8 000 000 000:85:242:0104.

Згідно п.2.2 Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок складає:

- відповідно до витягу з технічної документації №Ю-28353/2004 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:85:242:0037 становить 13 875 901,08 грн. згідно довідки від 22.09.2004 року № 837;

- відповідно до витягу з технічної документації №Ю-28394/2004 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:85:242:0088 становить 786 616,71 грн. згідно довідки від 22.09.2004 року № 836;

- відповідно до витягу з технічної документації №Ю-28392/2004 нормативна грошова, оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:85:242:0103 становить 75 321,65 згідно довідки від 22.09.2004 року № 835;

- відповідно до витягу з технічної документації №Ю-28393/2004 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8 000 000 000:85:242;0104 становить 38510,29 грн. згідно довідки від 22.09.2004 року № 834;

За умовами п. 3.1 Договору його укладено на п'ятнадцять років.

Згідно п.3.2. Договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Сторони у п. 4.1. Договору погодили, що визначена договором орендна плата за земельні ділянки становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельними ділянками у грошовій формі.

Річна орендна плата за Земельні ділянки встановлюється у розмірі 1,5 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору (п.п. 4.2, 4.3. Договору).

У п.4.4. договору встановлено, що зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Орендна плата вноситься Орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок 33218812700008, КЕКД 13050200 в ГУ ДКУ у м.Києві, МФО 820019. Отримувач: УДК у Подільському р-ні м. Києва, ідентифікаційний код 26077939 (п.4.5 Договору).

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, чинній на час набрання чинності Договором оренди земельних ділянок) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом, згідно зі статтею 288 якого підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено за матеріалами справи, що рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України" з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України міська рада вирішила внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Орендарів земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, зобов'язано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Пунктом 3 вказаного рішення Департамент земельних ресурсів КМДА зобов'язано проінформувати про прийняття цього рішенням органи Державної податкової служби та орендарів земельних ділянок, вказаних у додатку.

Пунктом 4 даного рішення органи Державної податкової служби зобов'язано контролювати дотримання орендарями земельних ділянок, зазначених у додатку до рішення, вимог рішення при подачі суб'єктами господарювання податкових декларацій і обчисленні ними суми орендної плати та при нарахуванні фізичним особам суми орендної плати, а при адмініструванні орендної плати за ці земельні ділянки застосовувати розмір орендної плати, встановлений пунктом 1 вказаного рішення з моменту офіційного оприлюднення рішення.

Судом встановлено, що зазначене рішення Київської міської ради опубліковано в газеті "Хрещатик" № 33 від 02.04.2013 р., а також в судовому порядку не скасоване та не визнано незаконним.

Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) листом № 05704-10400 від 23.05.13 р. повідомляв відповідача про прийняте Київською міською радою рішення від 28.02.2013 № 89/9146, необхідність внесення змін до Договору оренди земельних ділянок 22.10.2008 р. та умови укладення договору про внесення змін до вказаного договору.

Крім того, листом ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві вих. № 554/10/26-56-15-03-14 від 17.01.2015, копія якого наявна в матеріалах справи, Товариство з додатковою відповідальністю "Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій" також проінформовано про прийняте Київською міською радою рішення та необхідність внесення змін до спірного Договору.

Суд зазначає, що статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки визначено як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Також суд зазначає, що на момент укладення спірного договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (в редакції, чинній на дату укладення спірного договору), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

У відповідності до статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В той же час, здійснивши аналіз чинного законодавства України суд дійшов висновку, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду даного спору орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Земельні відносини, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Статтею 59 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент прийняття Київською міською радою рішення № 89/9146 від 28.02.2013 р.) встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частини 1, 10 вказаної норми).

Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування (частини 5, 11 статті 59 Закону).

Статтею 73 вказаного Закону встановлена обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування та передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Як зазначалось вище, судом було встановлено дотримання визначеного законом порядку доведення до відома населення рішення Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" шляхом опублікування цього рішення в газеті "Хрещатик" № 33 від 02.04.2013 р.

Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 89\9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України" передбачено внесення змін до договорів оренди земельної ділянки в частині орендної плати.

В пункті 2.18. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (далі - Постанова № 6) зазначено, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення змін до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно із п. 2.19 постанови № 6 у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, згідно із позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р., надсилання пропозиції відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору оренди земельних ділянок від 22.10.08 р. або його окремих положень суду не надано.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову з підстав не набрання Договором оренди земельних ділянок законної сили, оскільки спростовується положенням ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відтак, оскільки укладений між позивачем та відповідачем Договір оренди земельних ділянок судом визнано таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та укладеним з моменту набрання чинності рішення господарського суду міста Києва від 12.05.18 р. у справі № 21/15, а саме 31.07.08 р., тобто з дати ухвалення Київським апеляційним господарським судом постанови від 31.07.08 р. у даній справі, і цей договір було викладено у резолютивній частині рішення, то набуття законної сили вказаним рішенням господарського суду про визнання права землекористування та визнання договору оренди укладеним є юридичним фактом, із яким пов'язується набрання чинності договору оренди.

За таких обставин, оскільки вищезазначені судове рішення і постанова першої та апеляційної інстанцій є чинними та не позбавлені законної сили, спірний договір оренди земельних ділянок, зареєстрований 22.10.08 р. за № 85-6-00421, є належною правовою підставою для користування майном та визначення зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками.

Окрім того вирішення питання щодо понесених відповідачем витрат, понесених внаслідок обслуговування розташованого на території земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ТДВ «Петрівський завод СМІК», колектору річки Сирець, не входить до предмету позову та обставин, які досліджуються в межах даної справи та може бути вирішене відповідачем шляхом звернення до суду в окремому порядку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, суд приходить висновку про наявність підстав зміни договору у частині, що стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому позовні вимоги заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Внести зміни до пункту 4.2. Договору оренди земельних ділянок, укладеного між Київською міською радою та Товариством з додатковою відповідальністю "Петрівський завод СМіК", зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів 22.10.2008 року за № 85-6-00421, шляхом викладення в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативно - грошової оцінки".

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 33, код 04012336) в дохід Державного бюджету України 1 218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 09 липня 2015 р.

Суддя А.М.Селівон