Постанова

від 22.09.2015 по справі 910/10793/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р. Справа№ 910/10793/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Зеленіна В.О.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від прокуратури: Винник О.О.;

від позивача: Рог О.В.;

від відповідача: Куровський М.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Петрівський

завод стінових матеріалів і конструкцій"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.06.2015р.

у справі №910/10793/15 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Заступника прокурора Подільського району м. Києва в

інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з додатковою відповідальністю "Петрівський

завод стінових матеріалів і конструкцій"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Подільського району м. Києва (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю "Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій" (далі - відповідач) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №85-6-00421 від 22.10.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем, а саме: викласти п.4.2 договору у наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в договорі зазначено процентну ставку орендної плати за землю у розмірі 1,5%, але в ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати для земель несільськогосподарського призначення не може бути меншим трикратного розміру земельного податку. У зв'язку з необхідністю приведення умов до договору оренди земельної ділянки №85-6-00421 від 22.10.2008р. вимогам діючого законодавства, позивач та прокуратура вирішили передати спір на вирішення суду.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості позовних вимог належними доказами. Зокрема, відповідач зазначав про те, що позивач та прокуратура передчасно звернулися з позовом до суду, оскільки з урахуванням ст. 188 Господарського кодексу України та умов п.4.3 спірного договору оренди земельних ділянок внесення змін до останнього є неправомірним за відсутності звернень позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору та відсутності згоди відповідача. Окрім того, відповідач стверджував, що спірний Договір оренди взагалі не підписаний та не набрав законної сили, отже внесення змін до нього неможливе.

Рішенням Господарського суду міста Києва позов було задоволено повністю, внесено зміни до п.4.2 Договору оренди земельних ділянок, укладеного між позивачем та відповідачем, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів 22.10.2008р. за №85-6-00421, шляхом викладення в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативно - грошової оцінки". Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 1 218,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/10793/15 від 12.06.2015р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- відповідач не знав про рішення позивача №89/9146 від 28.02.2013р. «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок»;

- суд в своєму рішенні зазначав про те, що Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва вих.№544/10/26-56-15-03-14 від 17.01.2015р. проінформовано відповідача про прийняте позивачем рішення №89/9146 від 28.02.2013р., чим запропоновано внести зміни до договору. Однак у вказаному листі Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва просить привести у відповідність декларації з плати за землю за 2012-2014рр., тобто про зміну умов договору не йшлось;

- позивач не звертався до відповідача з пропозиціями врегулювати спір мирним шляхом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Зеленін В.О., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Зеленіна В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Зеленіна В.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2015р.

В судовому засіданні 15.09.2015р. представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки представник, який обізнаний з суттю даного спору не зміг з'явитися в судове засідання.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні усного клопотання представника відповідача, оскільки участь у судових засіданнях відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком сторони або учасника судового процесу, яким сторона (учасник судового процесу) користується на власний розсуд. Окрім того, представник відповідача, який з'явився в судове засідання, відповідно до наданої ним довіреності є повноважним представником відповідача, а тому суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату у розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.09.2015р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/10793/15 від 12.06.2015р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 15.09.2015р. представники позивача та прокуратури заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 15.09.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 22.09.2015р.

21.09.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

22.09.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 22.09.2015р. представник відповідача підтримав пояснення, надані в попередньому судовому засіданні з урахуванням додаткових письмових пояснень, просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 22.09.2015р. представники позивача та прокуратури також підтримали раніше надані пояснення, просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні 22.09.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з нормами ст. 93 Земельного кодексу України, які кореспондуються зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Господарським судом міста Києва розглядалася справа №21/18 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Петрівський завод "СМІК" до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права землекористування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2008р. у справі №21/18 позов було задоволено частково, а саме: визнано з моменту державної реєстрації ВАТ „Петрівський завод „СМіК" землекористувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:242:0037, 8000000000:85:242:0088, 8000000000:85:242:0103, 8000000000:85:242:0104, загальною площею 5,6 га по вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі м. Києва; визнано укладеним з дня набрання даним рішенням законної сили, договір оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:242:0037, 8000000000:85:242:0088, 8000000000:85:242:0103, 8000000000:85:242:0104, загальною площею 5,6 га по вул. Сирецькій, 33, у Подільському районі м. Києва в редакції, яка підписана ВАТ „Петрівський завод „СМІК" та відповідає вимогам Закону України „Про оренду землі" та Типової форми договорів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 та передачею даних земельних ділянок з моменту набрання чинності судового рішення на умовах, визначених цим договором; зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем - Відкритим акціонерним товариством „Петрівський завод „СМІК" у встановленому порядку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2008р. рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2008р. у справі №21/18 було залишено без змін.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

22.10.2008р. вищезгаданий Договір оренди земельних ділянок було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів реєстрації договорів за №85-6-00421 (том справи - 1, аркуш справи - 17).

За умовами Договору оренди земельних ділянок (далі - Договір оренди) (том справи - 1, аркуші справи - 15-17) позивач, як орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 08.12.2005р. №3-24 «Про передачу відкритому акціонерному товариству «Петровський завод стінових матеріалів і конструкцій земельних ділянок для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд майнового комплексу на вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі м. Києва» передає, а відповідач, як орендар, приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки (далі - об'єкт оренди або земельні ділянки), визначені цим договором (п.1.1 Договору оренди).

Об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельні ділянки з наступними характеристиками (п.п.2.1, 2.2 Договору оренди):

- місце розташування - вул. Сирецька, 33 у Подільському районі м. Києва;

- розмір - 52 325 кв. м. - 8000000000:85:242:0037, 2 865 кв. м. - 8000000000:85:242:0088, 351 кв. м. - 8000000000:85:242:0103, 198 кв. м. - 8000000000:85:242:0104;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування існуючих будівель і споруд майнового комплексу з подальшою реконструкцією на вул. Сирецькій, 33 у Подільському районі м. Києва;

- кадастрові номери - 8000000000:85:242:0037, 8000000000:85:242:0088, 8000000000:85:242:0103, 8000000000:85:242:0104.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:242:0037 становить 13 875 901,08 грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:242:0088 - 786 616,71 грн.; нормативна грошова, оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8 000000000:85:242:0103 - 75 321,65 грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:242:0104 - 38 510,29 грн.

В п.3.1 Договору оренди передбачено, що останній укладено на п'ятнадцять років.

Порядок нарахування і сплати орендної плати визначений сторонами в розділі 4 Договору оренди, згідно з п.п.4.2-4.4 якого річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

28.02.2013р. позивачем було прийнято рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України", яким з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України, вирішено (том справи - 1, аркуш справи - 13):

- внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

- орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок;

- Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати про прийняття цього рішення; орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення; органи державної податкової служби;

- органам державної податкової служби контролювати дотримання орендарями земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення, вимог цього рішення при подачі суб'єктами господарювання податкових декларацій і обчисленні ними суми орендної плати та при нарахуванні фізичним особам суми орендної плати, а при адмініструванні орендної плати за ці земельні ділянки застосовувати розмір орендної плати, встановлений пунктом 1 цього рішення, з моменту офіційного оприлюднення цього рішення;

- контроль за виконанням цього рішенням покласти на постійну комісію Київради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури.

Рішення позивача №89/9146 від 28.02.2013р. "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України" було опубліковано в газеті "Хрещатик" №33 від 02.04.2013р.

Вказане рішення в судовому порядку не було скасовано (змінено) та/або визнано незаконним. Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направив відповідачу лист №05704-10400 від 23.05.2013р. (том справи - 1, аркуші справи - 37-38), в якому повідомив про прийняте позивачем рішення №89/9146 від 28.02.2013р., а також необхідність внесення змін до Договору оренди.

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві направила відповідачу лист №554/10/26-56-15-03-14 від 17.01.2015р. (том справи - 1, аркуш справи - 14), в якому проінформовано про те, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи з принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п.5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено в пп. 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Однак відповідач не звертався до позивача з приводу внесення змін до Договору оренди.

Позивач та прокуратура зазначали про те, що умовами Договору сторони визначили процентну ставку орендної плати за землю у розмірі 1,5%. Однак відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати для земель несільськогосподарського призначення не може бути меншим трикратного розміру земельного податку. Не внесення змін до Договору оренди призводить до того, що місцевий бюджет недоотримує значні кошти, у зв'язку з чим позивач та прокуратура просили суд внести зміни до п.4.2 Договору, а саме: змінити розмір річної орендної плати з 1,5% від нормативної грошової оцінки ділянки до 3%.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

В ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 21 названого Закону (в редакції, чинній на час укладення спірного Договору) було встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VІ від 03.06.2008р., який набув чинності з 04.06.2008р., були внесені зміни до ч.ч.4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому в разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вищезгадані зміни до ч.ч.4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" діяли до 01.01.2011р.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в чинній на даний час редакції) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

В ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Загальний порядок укладання господарських договорів наведений в ст. 181 Господарського кодексу України, згідно з якою господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 187, 188 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно зі ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як уже зазначалось вище, відповідач повідомлявся Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про прийняття позивачем рішення №89/9146 від 28.02.2013р. "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України" (з посиланням на електронний ресурс, де можна ознайомитися з цим рішенням), а також необхідність приведення умов Договору оренди в частині визначення розміру орендної плати у відповідності до діючого законодавства, а саме ст. 288 Податкового кодексу України.

Наведеним спростовуються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, відносно того, що відповідач не знав про рішення позивача №89/9146 від 28.02.2013р. «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок».

Окрім того, саме Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) було доручено проінформувати орендарів про прийняття рішення позивача №89/9146 від 28.02.2013р.

Однак відповідні звернення були залишені відповідачем без належного реагування.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (аналогічна правова позиція наведена в п.2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (зі змінами та доповненнями).

Згідно з п.4.4 Договору оренди зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Укладаючи Договір, сторони погодили, що річна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.4.2 Договору).

Прокуратура та позивач просили суд внести зміни до Договору, а саме в п.4.2, в частині визначення річної плати за земельну ділянку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час звернення з позовом до суду та вирішення спору місцевим господарським судом) передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

- не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Встановлення в ст. 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є передумовою для приведення положень спірного Договору оренди землі у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність внесення змін до укладеного між сторонами Договору оренди в частині пункту 4.2 цього договору у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України та встановленням граничних розмірів орендної плати за землю, що в свою чергу є підставою для перегляду розміру орендної плати.

За наведених обставин, позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Колегією суддів враховано посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що - позивач не звертався до відповідача з пропозиціями врегулювати спір мирним шляхом. Однак, як уже зазначалося вище, відповідач був повідомлений як про прийняття рішення №89/9146 від 28.02.2013р. "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України", так і про необхідність внесення відповідних змін до Договору оренди. Натомість жодних дій, направлених на вирішення спірних питань з цього приводу з позивачем, відповідач не вчинив.

До того ж, надсилання пропозиції відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, у тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору (аналогічна права позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012р. у справі №28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р.).

Доводи відповідача про те, що Договір оренди не підписаний та не набрав законної сили не приймаються судом до уваги, оскільки вказаний договір визнано укладеним з дня набрання рішенням законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2008р. у справі №21/18, тобто з 31.07.2008р. (з дати прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2008р. у справі №21/18).

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Окрім того, ініціатором позову щодо визнання Договору оренди був сам відповідач.

Колегією суддів враховано пояснення відповідача щодо незадовільного стану спірної земельної ділянки та понесених відповідачем витрат у зв'язку з обслуговуванням розташованого на території земельної ділянки колектору річки Сирець, однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд вирішення вказаних питань не входить до предмету позову та обставин, які досліджуються в межах даної справи та може бути вирішене відповідачем шляхом звернення до суду в окремому порядку.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду, відповідачем надано не було.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/10793/15 від 12.06.2015р. та задоволення апеляційної скарги.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Петрівський завод стінових матеріалів і конструкцій" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/10793/15 від 12.06.2015р. - без змін.

2. Матеріали справи №910/10793/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді В.О. Зеленін

А.І. Мартюк