Рішення

від 23.06.2015 по справі 758/4162/15-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4162/15-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

23 червня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Шаховніної М. О. ,

при секретарі - Карпенко Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київські ринки", третя особа - Комунальне підприємство "Світоч" про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за час затримки виплати заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Київські ринки", третя особа - Комунальне підприємство "Світоч" про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за час затримки виплати заробітної плати.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона працювала у КП «Київські ринки» виконавчого органу КМР КМДА з 16 травня 2012 року по 24 травня 2013 року на посаді економіста.

Вказала, що Київською міською радою було прийнято рішення від 17.04.2013 року № 153/9210 «Про припинення комунального підприємства» КП «Київські ринки» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) шляхом приєднання до КП «Світоч» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Розпорядженням Київського міського голови від 16.05.2013 року № 64 директором комунального підприємства «Світоч» м. Києва було призначено Самохіна О.Ю., а відповідно до п. 3 Розпорядження № 1064 утворено комісію з припинення КП «Київські ринки» та затверджено її склад, головою комісії затверджено директора КП «Світоч» м. Києва Самохіна О.Ю. КП «Світоч» являється єдиним правонаступником всіх майнових прав та обов'язків КП «Київські ринки» й згідно вимог чинного законодавства, обов'язок зі сплати заборгованостей покладається на правонаступника, однак на даний час КП «Київські ринки» перебуває в стані припинення.

Позивачка зазначила, що 24 травня 2013 року вона звільнилась з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, та на день її звільнення відповідачем не було здійснено розрахунку по заробітній платі за період роботи з 01 травня 2013 року по 24 травня 2013 року та компенсації за невикористану відпустку.

Уточнивши позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідач не здійснив з нею повний розрахунок при звільненні, чим порушив норми трудового законодавства, просила стягнути на свою користь з КП «Київські ринки» невиплачену заробітну плату за період з 01.05.2013 року по 24 травня 2013 року та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 13 362 грн. 60 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.05.2013 року по 23.06.2015 року у сумі 190 942 грн. 38 коп., суму індексації невиплаченої заробітної плати у розмірі 3 985 грн. 29 коп. та моральну шкоду, яку оцінює у 50 тис. грн.

У судове засідання позивачка не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність та просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини поважності неявки в судове засідання суду не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заочний розгляд справи відбувається за відсутності представника відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, на підставі ухвали про заочний розгляд справи.

Суд, вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка працювала у КП «Київські ринки» виконавчого органу КМР КМДА з 16 травня 2012 року по 24 травня 2013 року на посаді економіста.

24 травня 2013 року ОСОБА_1 звільнилась з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Як на підставу своїх вимог, позивачка посилається на те, що в день її звільнення з нею не було проведено повний розрахунок.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Крім того, як вбається зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як вбачається з довідки від 07.04.2015 року № 6, виданої головою комісії з припинення КП «Київські ринки», заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складає 13 362 грн. 60 коп. (а.с. 7).

Оскільки позивачка не отримала заробітну плату за період з 01.05.2013 року по 24.05.2013 року та компенсацію за невикористану відпустку, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів про те, що заробітна плата на день розгляду справи виплачена ОСОБА_1, суд приходить до висновку про необхідність її стягнення судовим рішення відповідно до норм КЗпП України.

Що стосується вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.05.2013 року по 23.06.2015 року у сумі 190 942 грн. 38 коп. та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., то дані вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст.116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно зі ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася з позовною заявою до суду лише 08 квітня 2015 року, тобто майже через два роки після звільнення та моменту, коли вона дізналася, що їй не виплачені суми. Доказів звернення до відповідача суду не надала.

З заявою про поновлення строку позовної давності позивачка до суду не зверталася.

З рішення Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, вбачається, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої ст. 233 КЗпП України взаємозв'язку з положенням ст. ст. 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Як зазначалося у позовній заяві, ОСОБА_1 дізналася про порушення з боку відповідача у день звільнення (24 травня 2013 року), а як вбачається з матеріалів справи позовну заяву до суду остання подала лише 08 квітня 2015 року, тому суд вважає, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду відносно вимог щодо зобов'язання стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, а тому з задоволенні даних вимог слід відмовити.

З рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, вбачається, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем, а тому враховуючи дані твердження, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми індексації невиплаченої заробітної плати у розмірі 3 985 грн. 29 коп. підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 47, 116, 117, 233, 234 КЗпП України, ст. ст. 3, 10, 57, 58, 59, 60, 208, 209, 212-215, 223, 224, 228, 233, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Київські ринки" (ідентифікаційний код 36391742) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у розмірі 13 362 грн. (тринадцять тисяч триста шістдесят дві гривні) 60 коп. та суму індексації невиплаченої заробітної плати у розмірі 3 985 грн. (три тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень) 29 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Київські ринки" (ідентифікаційний код 36391742) в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 13 362 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя М. О. Шаховніна