cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2015 року Справа № 908/4512/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСИ-ОЙЛ" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Будівельний союз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСИ-ОЙЛ" простягнення коштів В С Т А Н О В И В:
у жовтні 2014 року ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Будівельний союз" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "АСИ-ОЙЛ" у якому, з урахуванням доповнень, викладених у поданій до суду 27.01.2015 року заяві просило стягнути на його користь 67 899,68 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення та 288 021,40 грн. на відшкодування упущеної вигоди.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року у задоволенні позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року рішення суду першої інстанції частково скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з ТОВ "АСИ-ОЙЛ" на користь ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Будівельний союз" 67 899,68 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення та 1 358,35 грн. судових витрат, а у решті вимог відмовлено.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 24.06.2015 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 04.09.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСИ-ОЙЛ" (орендар) укладено договір оренди № 3286/2007, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення будівлі закритої автостоянки загальною площею 487,7 кв.м., які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-в, що знаходиться на балансі Донецького державного інституту науково-дослідних, проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 31.05.2007 року і становить 367 569 грн.
Пунктами 2.1, 2.4 договору встановлено, що майно передається у користування за актом приймання-передачі і у разі припинення цього договору орендар повертає майно балансоутримувачу у аналогічному порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором.
Цей договір укладено на 360 днів, на період до 30.08.2010 року з продовженням строку його дії на тих же умовах у подальшому в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення чи зміну договору протягом місяця з часу закінчення строку його чинності.
Заявою від 29.08.2013 року № 11-06-05-10760 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області повідомило орендаря про те, що з 25.08.2013 року дія договору оренди від 04.09.2007 року № 3286/2007 припинена, а тому з часу отримання орендарем цього листа 02.09.2013 року дія договору оренди припинена, що відповідає умовам договору, приписам ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлено судом під час розгляду позову прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Донецькій області до ТОВ "АСИ-ОЙЛ" про стягнення неустойки за час прострочення повернення майна.
Таким чином, на час придбання ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Будівельний союз" будівлі закритої автостоянки, літ.А-1, загальною площею 919,2 кв.м., інв. № 3.5, яка знаходилась на балансі ДП "Донецький інститут науково-дослідних проектних робіт та інженерних послуг у вогнетривкій промисловості" розташованої за адресою: м. Донецьк, Будьоннівський район, вул. Елеваторна, 1В., за договором № 014-11 від 19.12.2013 року, договір оренди № 3286/2007 від 04.09.2007 року було припинено, а тому висновок господарського суду першої інстанції про те, що права та обов`язки наймодавця по договору оренди до нового власника не перейшли, є правильним, відмова у стягненні неустойки, за період з 03.05.2014 року по 03.11.2014 року, розрахованої відповідно до умов договору, який не стосується прав та обов`язків позивача є обґрунтованою і підстав для скасування судового рішення господарського суду першої інстанції у цій частині та постановлення нового судового рішення про задоволення позову у апеляційному господарському суду не було.
Що ж до відмови у стягненні 288 021,40 грн. на відшкодування упущеної вигоди то суди правильно зазначали, що здійсненні позивачем нарахування є лише припущенням, наявність усих елементів цивільно-правової відповідальності, з якими законодавець пов`язує можливість настання відповідальності за завдану шкоду матеріалами справи не підтверджується, а тому відмова у позові у цій частині є правомірною, не оскаржується і підстав для скасування рішення суду першої інстанції та апеляційного господарського суду у цій частині судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року у частині стягнення з ТОВ "АСИ-ОЙЛ" на користь ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Будівельний союз" 67 899,68 грн. неустойки та 679,17 грн. на відшкодування судових витрат скасувати і у позові в цій частині відмовити.
У решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року та рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 року залишити без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 08.07.2015 |
Оприлюднено | 14.07.2015 |
Номер документу | 46604515 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Остапенко М.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні