Постанова

від 08.07.2015 по справі 925/768/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 925/768/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 та на рішеннягосподарського суду Черкаської області від 28.01.2015 у справі№925/768/14 господарського суду Черкаської області за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" доПриватного підприємства "Гірський Тікич" про розірвання договору купівлі-продажу в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Гурін Д.А., - відповідача Поцелуйко О.П.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 у справі №925/768/14 скасовані прийняті у даній справі судові рішення, а саме: рішення господарського суду Черкаської області від 07.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від19.08.2014, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За результатами нового розгляду даної справи, рішенням господарського суду Черкаської області від 28.01.2015 (суддя Єфименко В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 (судді: Скрипка І.М., Самсін Р.І. Гончаров С.А.), Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" (надалі позивач/скаржник) відмовлено у задоволенні позову до Приватного підприємства "Гірський Тікич" (надалі відповідач/ТОВ "Гірський Тікич") про розірвання договору купівлі-продажу.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

22.06.2010 відбулися збори засновників СТОВ "Здобуток", на яких були прийняті рішення, в тому числі, про припинення вказаного товариства шляхом приєднання до іншої юридичної особи - СТОВ "Агрофірма Корсунь", про визнання СТОВ "Агрофірма Корсунь" правонаступником СТОВ "Здобуток", яке приймає, як правонаступник, все майно та обов'язки від юридичної особи СТОВ "Здобуток". 02.09.2010 комісією з припинення СТОВ "Здобуток" був складений передавальний акт частини активів підприємства, що переходять до СТОВ "Агрофірма Корсунь".

СТОВ "Агрофірма Корсунь" звернулося до Здобутківської сільської ради Тальніського району Черкаської області із заявою про реєстрацію права власності на майно, яке було передано йому від СТОВ "Здобуток", проте, отримало відмову від вказаної ради в реєстрації права власності з тих підстав, що право власності на це майно зареєстровано за ПП "Гірський Тікич" згідно з договором купівлі-продажу від 06.08.2008, укладеного між СТОВ "Здобуток" та ПП "Гірський Тікич".

Предметом даного спору є вимога позивача про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ "Здобуток", правонаступником якого є позивач, та ПП "Гірський Тікич" (відповідачем) 06.12.2008.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що всупереч умов спірного договору купівлі-продажу, покупець (відповідач) не розрахувався в установлений договором строк, а саме: до 20.12.2008; на звернення позивача про розірвання спірного договору відповідач не реагує, що й змусило позивача звернутися із даним позовом про розірвання договору в порядку ст. 651 ЦК України.

Суди попередніх інстанцій не погодилися із такими доводами позивача, та на підставі дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись ст.ст. 203, 651 ЦК України, ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України, відмовили у задоволенні позову, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 06.12.2008 між ТОВ "Здобуток" (продавець) в особі директора ОСОБА_6 та ПП "Гірський Тікич" (відповідач у справі, покупець) в особі директора ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу (далі спірний договір), відповідно до якого продавець продав, а покупець придбав комплекс нежитлових будівель (надалі - комплекс), що відчужується за даним договором, розташований в с. Здобуток Жовтня Тальнівського району, вул. Дубковецького, за №1а (один літера "а") (пункт 1.2);

- комплекс належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності, виданого Здобутківською сільською радою Тальнівського району 12.06.2008, зареєстрованого в Тальнівському виробничому відділку комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" за №7 в реєстровій книзі за №1, реєстраційний номер 23619386 (пункт 1.3); - на земельній ділянці під господарськими дворами площею 38400 кв.м, переданій продавцеві в тимчасове користування на умовах оренди, розташований вищезгаданий комплекс, який складається з таких будівель і споруд: матеріальний склад "А" загальною площею 978,9 кв.м., критий тік "В" загальною площею 1831,8 кв.м., зерносклад "Г" загальною площею 1035,2 кв.м., свинарник №5 "Д" загальною площею 954,6 кв.м., свинарник №4 "Ж" загальною площею 1419,4 кв.м., свинарник №3 "З" загальною площею 858,8 кв.м., свинарник №2 "И" загальною площею 1009,0 кв.м., свинарник №6 "Б" загальною площею 1456,9 кв.м., свинарник №1 "Г" загальною площею 1012,2 кв.м., автогараж "К" загальною площею 572,0 кв.м., майстерня "Л" загальною площею 802,5 кв.м., будинок механізатора "М" загальною площею 79,3 кв.м., гусятник "Н" загальною площею 622,7 кв.м., навіс "О" загальною площею 3078,2 кв.м., продовольча комора "П" загальною площею 70,7 кв.м., столова "Р" загальною площею 427,1 кв.м., загальна площа комплексу 16209,3 кв.м. (пункт 1.4); продаж комплексу за згодою сторін вчиняється за 675 480,00 грн., які покупець зобов'язується сплатити продавцеві до 20.12.2008.

Вказаний договір посвідчений 06.12.2008 приватним нотаріусом Тальнівського районного нотаріального округу Власенко Н.С. та зареєстрований в реєстрі за №7224; крім того, внесений до Державного реєстру правочинів, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №6813184, номер правочину 3262120.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.02.2014 СТОВ "Агрофірма Корсунь" звернулося з позовом до господарського суду Черкаської області до приватного підприємства "Гірський Тікич" про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ "Здобуток" та ПП "Гірський Тікич" від 06.12.2008 недійсним, оскільки він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених у вказаному договорі, адже грошові кошти від реалізації майна за цим договором сплачені не були, а саме майно, яке відчужувалось за цим договором, не передавалось. Під час розгляду вказаної справи № 925/394/14 господарським судом Черкаської області було з'ясовано про наявність судового рішення господарського суду Черкаської області від 22.07.2013 у справі №09/5026/1604/2012, яке набрало законної сили, про вирішення господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що й у даному спорі, а тому провадження у ній було припинено на підставі ст. 80 ГПК України.

В той же час, як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, у справі № 09/5026/1604/2012 господарським судом Черкаської області було відмовлено у позові СТОВ "Агрофірма Корунь" за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.12.2012. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2014 рішення господарського суду Черкаської області від 22.07.2013 у справі № 09/5026/1604/2012 залишено без змін. При цьому, при розгляді вказаної справи, був, зокрема, встановлений факт сплати ПП "Гірський Тікич" СТОВ "Здобуток" обумовленої у договорі від 06.12.2008 вартості, відчужуваного за вказаним договором майна, а саме: 675 480,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №739 від 10.12.2008; факт підтвердження СТОВ "Здобуток" отримання від ПП "Гірський Тікич" грошових коштів у сумі 675 480,00 грн. за договором купівлі-продажу від 06.12.2008 (лист СТОВ "Здобуток" від 10.12.2008); факт передання СТОВ "Здобуток" ПП "Гірський Тікич" майна за договором від 06.12.2008 (акт приймання-передачі нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 06.12.2008); факт реєстрації за ПП "Гірський Тікич" права власності на придбане за договором купівлі-продажу майно (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21476321).

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з положеннями п.п. 2.5. та 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Врахувавши вищенаведені обставини, встановлені у справі №09/5026/1604/2012, відібравши пояснення від осіб, причетних до укладення спірного договору купівлі-продажу, до оформлення квитанції до прибуткового касового ордеру та до складання акту-приймання передачі, взявши до уваги пояснення нотаріуса, який нотаріально посвідчував спірний договір купівлі-продажу, оцінивши у сукупності усі докази та обставини справи, суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про те, що позивачем, в установленому законом порядку не доведено підстав, наведених ним в обґрунтування даного позову про розірвання договору купівлі-продажу від 06.12.2008; навпаки, підстави даного позову є ідентичними підставам позову у справі №09/5026/1604/2012, вони є спростованими, позаяк, виходячи із положень ст. 35 ГПК України, не підлягають повторному доведенню у даній справі.

При цьому, колегія суддів також погоджується із спростуванням судами попередніх інстанцій заперечень позивача щодо несплати ПП "Гірський Тікич" грошових коштів за спірним договором купівлі-продажу, оскільки, обставини щодо сплати вказаним товариством грошових коштів за договором купівлі-продажу від 06.12.2008 в установлені цим договором строки (до 20.12.2008) встановлені у рішенні господарського суду Черкаської області у справі №09/5026/1604/2012, позаяк, не підлягають доведенню, в силу положень ст. 35 ГПК України, при розгляді даної справи. З цих же підстав, колегія суддів відхиляє доводи скаржника (позивача) про те, що квитанція до прибуткового касового ордеру №739 від 10.12.2008, складена з порушенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки, як вказувалося вище, за наслідками дослідження саме вказаної квитанції, господарським судом Черкаської області при розгляді справи №09/5026/1604/2012 встановлений факт сплати ПП "Гірський Тікич" СТОВ Здобуток" грошових коштів у сумі 675 480,00 грн. за договором купівлі-продажу від 06.12.2008, судове рішення у вказаній справі набрало законної сили, про що вказувалося вище.

Стосовно посилань скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не врахований передавальний акт від 02.09.2010, відповідно до якого до СТОВ "Агрофірма Корсунь" перейшли від СТОВ "Здобуток" основні засоби, в які й входило майно, яке, нібито, було продано ПП "Гірський Тікич" за спірним договором купівлі-продажу, колегія суддів зазначає, що як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, передавальний акт від 02.09.2010 не містить розшифрованого переліку майна (основних засобів), що перейшло внаслідок приєднання СТОВ "Здобуток" до СТОВ "Агрофірма Корсунь", позаяк, є вірним висновок судів про те, що відсутність у ньому (акті) конкретних об'єктів нерухомості, що передані позивачу, унеможливлює виокремити майно, що продане згідно з спірним договором купівлі-продажу, від іншого майна, що обліковувалось за СТОВ "Здобуток" та було передано СТОВ "Агрофірма Корсунь". Крім того, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відхилення наданих позивачем вже під час нового розгляду нових доказів на підтвердження переходу до нього саме майна, яке було предметом договору купівлі-продажу від 06.12.2008, а саме: податкової накладної, та накладної №213 із зазначенням переліку майна, оскільки, як вірно зазначили суди, вказані документи датовані 16.08.2010, в той час, як сам передавальний акт, згідно з яким до СТОВ "Агрофірма Корсунь" перейшло від СТОВ "Здобуток" певне майно, датований 02.09.2010.

Всі інші доводи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь", викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корсунь" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 та рішення господарського суду Черкаської області від 28.01.2015 у справі №925/768/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере