Рішення

від 28.05.2015 по справі 910/3517/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2015Справа №910/3517/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ЯПИ"

До: Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд"

про стягнення 298 556,10 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Владовський М.М. - представник, довіреність б/н від 05.01.2015;

Від відповідача: Артеменко Н.М. - представник, довіреність б/н від 05.11.2014;

Присутній гр. Гюлмезоглу Серджан - посвідка на постійне проживання №ІН059895 від 13.05.2015;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ЯПИ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" про стягнення 298 556,10 грн. заборгованості за Договором підряду №21/10 від 21.10.2011р., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 5 971,12 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за Договором підряду на виконання робіт № 21/10 від 21.10.11 р. в частині повернення утриманої з метою забезпечення належного виконання підрядником своїх обов'язків за договором із належних до сплати підряднику платежів суми, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 187 167,84 грн., за наявності якої позивачем нараховано 24 088,52 грн. пені та 87 299,73 грн. курсової різниці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2015 порушено провадження у справі № 910/3517/15 та призначено до розгляду на 19.03.2015.

У судовому засіданні 19.03.15р. згідно ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 14.04.15р.

14.04.2015 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 17.04.15р. та 30.04.15 р. розгляд справи відкладено на 30.04.15р. та 20.05.15 р. відповідно.

Ухвалою суду від 30.04.15 р. за клопотанням представника відповідача строк розгляду спору продовжувався на 15 днів.

В судовому засіданні з 20.05.15 р. по 28.05.15 р. згідно ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву.

У судове засідання 19.03.15 р., 30.04.15р., 20.05.2015 та 28.05.15 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

До початку судового засідання 19.03.15 р. через канцелярію суду представником позивача подані пояснення .№ 15/105 від 12.03.15 р., в яких позивач зазначив, що відповідно до банківських виписок ТОВ «Геліус-Буд» проводились авансові розрахунки та розрахунки за виконані роботи керуючись не рахунком-фактурою, а тільки договором підряду на виконання робіт № 21/10 від 21.10.2011. Також позивачем зазначено про направлення відповідачеві листа № 919 від 22.02.12 р. (факсимільним зв'язком) про необхідність надання 01.03.12 р. місця для проведення монтажних робіт, копія якого надана позивачем, проте надати суду копію листа щодо інформування генпідрядника про готовність виконаної роботи до інспектування не виявляється можливим, оскільки позивачем вказаний лист не збережено. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Представником позивача у судовому засіданні 19.03.15 р. подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 19.03.15 р.. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.04.15 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н від 14.04.15 р., в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими, оскільки у відповідача (генпідрядника) не виник обов'язок щодо повернення утриманої із належних до сплати підряднику платежів суми у розмірі 187167,84 грн. в зв'язку з невиконанням ТОВ «Метал Япи» умов п.2.4 Договору підряду на виконання робіт № 21/10 від 21.10.11 р., з огляду на що у позивача не виникло підстав вимагати стягнення з відповідача курсової різниці в розмірі 87299,73 грн. та пені в розмірі 24088,52 грн.. Відзив долучено судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 20.05.15 р. через канцелярію суду представником позивача подані пояснення № 15/68 від 08.05.15 р. по справі, в яких позивач зазначив, що підписання генпідрядником актів виконаних робіт без зауважень свідчить про виконання робіт належним чином та передачу виконавчої документації позивачем, при цьому оскільки повідомлення генпідрядника про дату роботи приймальної комісії оператора готелю на адресу позивача не надходило, вказане свідчить про відсутність зауважень до робіт та виконавчої документації підрядника. Доводи відповідача, на думку позивача, стосовно відсутності повного комплекту виконавчої документації не відповідають дійсності, так як об'єкт будівництва прийнятий в експлуатацію та експлуатується. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 20.05.15 р. через канцелярію суду представником відповідача подано:

- доповнення до відзиву б/н від 19.05.15 р., в яких відповідач зазначає, що креслення не є виконавчою документацією, а являють собою проектну документацію стадії «Р» (стадія, робоча документація), у відповідності до якої підрядник повинен був виконати роботи відповідно договору. Вказані креслення надаються підрядникам для виконання певних робіт перед початком їх виконання з метою, щоб виконані роботи відповідали затвердженій проектній документації на об'єкт будівництва. При цьому дата написів, що стоять на кресленнях - 21.01.2012, свідчить про те, що ці креслення не є виконавчою документацією, що передається підрядником після виконання ним робіт та останнього акту прийнятих виконаних робіт, а саме 29.11.2013. Також, за твердженнями відповідача, посилання позивача на п.4.2 Договору підряду на виконання робіт № 21/10 від 21.10.11 р. щодо надання разом з актами приймання виконаних робіт виконавчої документації та підписання вказаних актів відповідачем без зауважень не підтверджує факт виконання підрядником зобов'язання з передачі виконавчої документації, оскільки, по-перше, до суду не надано підтвердження факту передачі виконавчої документації (акт приймання-передачі), а по-друге, в договорі передбачено, що виконавча документація передається реєстром в зброшурованому виді, проте такого реєстру також не було надано до суду в якості доказу. Крім того, щомісячні звіти, що повинні були надаватися підрядником генпідряднику при підписанні актів та довідок за формою додатку №4 до договору також не надавались генпідряднику в порушення умов договору, та, відповідно, не були надані суду. В доповнення до відзиву відповідачем також зазначено, що забудовником відмовлено позивачу в наданні копії протоколу приймальної комісії, який міг би підтвердити присутність/відсутність позивача у роботі приймальної комісії, створеної оператором готелю (Hilton Worldwide) для прийняття збудованого об'єкта в експлуатацію. Доповнення долучені судом до матеріалів справи;

- пояснення б/н від 19.05.15 р., які долучені судом до матеріалів справи;

- клопотання б/н від 19.05.15 р. про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Крім того до початку судового засідання 20.05.15 р. представником позивача подані пояснення по справі №15/70 від 20.05.15 р., в яких позивач зазначив про передачу всього комплекту виконавчої документації підрядником генпідряднику, без якої, наразі, неможливо введення об'єкту в експлуатацію. Пояснення долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.05.2015 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 28.05.15 р., а саме копій сертифікату серії IV №165140570818 та акту готовності об'єкта до експлуатації від 10.02.2014. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем та відповідачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників позивача та відповідача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників позивача і відповідача ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу колегії суддів представниками сторін не заявлено.

Представник позивача в судових засіданнях 30.04.15 р., 20.05.15 р. та 28.05.15 р. підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях 30.04.15 р., 20.05.15 р. та 28.05.15 р. підтримав заперечення проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до відзиву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача і відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Япи» (Підрядник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліус-буд» (Генеральний підрядник за договором, відповідач у справі) укладено Договір підряду на виконання робіт № 21/10 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник за завданням генпідрядника зобов'язується на свій ризик власними або залученими за свій рахунок силами або засобами виконати на об'єкті: «Готельно-офісний комплекс з житловими апартаментами на бульварі Тараса Шевченка, 28-30 у Шевченківському районі міста Києва» роботи з улаштування світлопрозорих фасадних систем спайдерного типу готельної частини, згідно узгодженого з представниками оператора проекту, включаючи закупівлю та постачання усіх необхідних матеріалів, організацію та виконання всіх необхідних будівельних, монтажних та інших робіт, а також здачу цих робіт приймальним комісіям оператора та міжнародного Страхувальника разом з відповідачем, а відповідач зобов'язується забезпечити позивачу доступ до об'єкту, надати документацію, необхідну для виконання позивачем робіт за цим договором, прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього договору.

Розділами 2-5 Договору сторони обумовили ціну робіт та порядок розрахунків, строки виконання робіт, порядок здачі-прийняття робіт, права та обов'язки сторін, виникнення змін в роботах, страхування та ризики, гарантійні строки якості закінчених робіт, відповідальність сторін, вирішення спорів, обставини непереборної сили, порядок зміни та розірвання договору тощо.

Відповідно до п.15.1 Договору він є укладеним з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України (ст. 318 Господарського кодексу України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна робіт та порядок розрахунків визначений розділом 2 Договору.

Ціна робіт за цим договором, згідно з договірною ціною № 21/10 (додаток № 1 до Договору) становить 1763200,00 грн., що за курсом Національного Банку України на день підписання цього договору еквівалентна 160000,00 Євро (п. 2.1 Договору).

26 липня 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до умов якої загальна ціна за договором складає 1 800 927,85 грн..

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п. 3.1 Договору підрядник зобов'язаний приступити до виконання робіт з моменту надходження другого авансового платежу згідно п.п.2.2.1 п.2.2 Договору на рахунок підрядника та підписання акту про доступ підрядника до об'єкту, та належним чином виконати роботи у відповідності до погодженого сторонами графіку виконання робіт (додаток № 2 до Договору). Датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами останнього акта приймання виконаних будівельних робіт.

Згідно ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

В листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.01.2012 р. № 7/15-488 вказується, що наказом Мінрегіонбуду від 4 грудня 2009 року № 554 (зі змінами) затверджені форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-3).

Згідно з п. 96 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" № 668 від 01.08.2005 р. (далі - Постанова № 668) підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 4.1 Договору відповідач приймає виконані належним чином позивачем роботи шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, які є підставою для виставлення позивачем рахунків-фактур та здійснення відповідачем оплати за фактично виконані роботи.

Позивач не пізніше 24 числа календарного місяця готує акти, довідки та передає відповідачу примірник акту та довідки в електронній формі та 2 паперові примірники акту та довідки, підписані зі свого боку та скріплені печаткою. До одного паперового примірника акту та довідки позивач зобов'язаний додати наступні документи про виконання договору: виконавчу документацію та щомісячний звіт про хід виконання робіт (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору відповідач, у разі відсутності зауважень/заперечень, протягом 5 робочих днів після отримання актів та довідок зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи, підписати акти та довідки та повернути один примірник акту та довідки зі свого боку.

Відповідно до п. 4.4 Договору генпідрядник у разі виявлення генпідрядником невідповідності обсягів чи вартості виконаних робіт, а також у разі виявлення дефектів чи будь-яких інших недоліків виконаних робіт складає та надає протягом 5 робочих днів позивачу мотивовану письмову відмову в підписанні акту та довідки КБ-3 із зазначенням виявлених виявленої невідповідності обсягів чи вартості виконаних робіт та/або виявлених в роботах недоліків та дефектів, порядку та строків їх усунення підрядником.

За наданими позивачем матеріалами судом встановлено, що на виконання умов Договору підряду позивачем виконані роботи на загальну суму 1 800 927,84 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками товариств Актом № 1 за червень 2012 року від 27.06.12 р. та Довідкою про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за червень 2012 року від 27.06.12 р. на суму 1 498 720,00 грн.; Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року від 29.11.13 р. на суму 264 80,00 грн., Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 р. від 29.11.13 р. на суму 37 727,85 грн. та Довідкою про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за листопад 2013 року від 29.11.13 р. від на суму 302 207,85 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт протягом 5 робочих днів про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом та договором покладений саме на відповідача.

Як вбачається із наданих позивачем актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, а також підтверджено представниками сторін в судових засіданнях, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вищевказаними актами, а також заперечення щодо визначених актами обсягів робіт та їх ціни відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт, обумовлених Договором в обсягах, зазначених в Актах приймання виконаних будівельних робіт та Довідках про вартість будівельних робіт за червень 2012 року, листопад 2013 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень.

Суд зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Проте, як встановлено судом та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, жодних доказів відмови відповідача від підписання наданих позивачем актів приймання виконаних робіт та довідок форми КБ-3 та будь - яких зауважень щодо допущених підрядником недоліків (дефектів) у виконаних роботах у строк, передбачений умовами Договору, сторонами суду не надано, що свідчить про прийняття вказаних робіт в обсягах та за ціною, визначеними в даних актах з отриманням належної документації.

Зважаючи на відсутність зазначення в актах та довідках про відмову від їх підписання відповідачем, як і на відсутність повідомлення (зауваження) про виявлені недоліки, як того вимагають ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, а також зауважень щодо визначеної в актах та довідках обсягу та ціни будівельних робіт, суд доходить висновку, що виконані позивачем підрядні роботи в силу імперативних вимог ст. 853 Цивільного кодексу України вважаються прийнятими відповідачем, за відсутності будь-яких належних доказів наявності зауважень з боку останнього щодо обсягів та якості виконаних підрядних робіт за Договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з п. 2.2 Договору відповідач здійснює оплату ціни робіт в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок позивача, що вказаний у договорі, в наступному порядку:

2.2.1. авансові платежі - згідно з графіком авансування (додаток № 3 до договору);

2.2.2 подальшу оплату ціни робіт - після прийняття відповідного обсягу фактично виконаних робіт протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та втрати № КБ-3. При цьому сторони домовились про те, що під час здійснення платежів за фактично виконані роботи, враховуються суми сплачених відповідачем авансових платежів, а також суми штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до позивача відповідно до цього договору.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи, на виконання умов п.2.2 Договору відповідачем було перераховано позивачеві грошові кошти в сумі 1 613 760,00 грн. в якості авансових платежів, а саме на суму 613 760,00 грн. (15.11.2011 р.), 700 000,00 грн. (02.08.2012 р.), 300 000,00 грн. (28.08.2012 р.), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних банківських виписок.

Відповідно до п. 37 Постанови № 668 у разі коли умовами договору підряду передбачено, що під час проведення розрахунків за виконані роботи замовник утримує частину коштів, зазначені кошти використовуються для забезпечення виконання договірних зобов'язань підрядника. У договорі підряду сторони визначають порядок використання та повернення підряднику утриманих коштів. За згодою сторін частина цих коштів може бути повернена після закінчення робіт та їх прийняття замовником, друга частина - після закінчення гарантійного строку якості робіт (експлуатації об'єкта будівництва) чи протягом цього строку (у разі відсутності недоліків).

Як зазначено в п. 38 Постанови № 668 забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України, цих Загальних умов, інших актів законодавства та умов договору підряду.

Відповідно до п. 2.3 Договору сторони домовились, що із сум платежів за фактично виконані роботи, відповідач має право утримувати кошти з метою забезпечення належного виконання позивачем своїх обов'язків за цим договором. При цьому сторони домовились, що загальна сума коштів, що можуть бути утримані відповідачем відповідно до цього пункту договору, не може перевищувати 5 % від ціни робіт, визначеної в п. 2.1 договору.

У відповідності до п.2.3 Договору грошові кошти у сумі 187 167,84 грн. були утримані відповідачем (генпідрядником) в якості забезпечення належного виконання позивачем своїх обов'язків за цим договором.

Згідно з п. 2.4 Договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму утриманих відповідно до п. 2.3 договору коштів протягом 6 календарних місяців з дати підписання сторонами останнього акту приймання виконаних робіт, за умови:

2.4.1 передачі позивачем відповідачу повного комплексу виконавчої документації (плани, схеми, інструкції, технічні описи, паспорти, сертифікати);

2.4.2 участі позивача в роботі приймальної комісії, створеної оператором готелю та міжнародною страховою компанією для прийняття збудованого об'єкта в експлуатацію в частині виконаних робіт.

Повернення вказаної у п. 2.3 Договору суми коштів здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунку фактури (п. 2.5 Договору).

Як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог відповідач посилається на недотримання позивачем п.п. 2.4.1 та п.п. 2.4.2 п. 2.4 Договору, а саме невиконання обов'язку з передачі повного комплекту виконавчої документації та участі в роботі приймальної комісії. Отже, за твердженнями відповідача у останнього не виник обов'язок щодо повернення позивачу 187 167,84 грн..

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у своїх усних та письмових поясненнях стверджує, що відповідачу разом з Актом № 2 приймання будівельних робіт за листопад 2013 року та Довідкою про вартість будівельних робіт за листопад 2013 року був наданий весь комплекс виконавчої документації в 1 примірнику - для відповідача.

Пунктом 3 постанови № 668 визначено, що документами про виконання договору підряду є документи про хід виконання договору підряду, відповідність робіт і матеріальних ресурсів нормативним вимогам та здійснення контролю за виконанням договірних зобов'язань (журнали виконання робіт, акти та довідки про виконані роботи, акти на приховані роботи та конструкції, паспорти, сертифікати, акти на випробування устаткування, журнали авторського нагляду, матеріали перевірок тощо), а закінченими роботами - роботи, виконані підрядником відповідно до договору підряду, проектної та кошторисної документації. Обов'язковість ведення виконавчої документації при виконанні будівельних робіт також встановлено ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва".

Суд звертає увагу на те, що договором не передбачено обов'язку позивача направляти два примірники реєстру виконавчої документації; таке зобов'язання стосується виключно Актів приймання виконаних робіт та Довідки про їх вартість. При цьому умовами Договору не визначено перелік виконавчої документації з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" № 668 від 01.08.2005 р. та ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва".

Відповідач, в свою чергу, підписав Акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 р. та листопад 2013 року та Довідки про вартість будівельних робіт за березень 2012 р., листопад 2013 року, як і інші акти та довідки, без будь-яких зауважень та заперечень щодо недоліків переданої документації.

Окрім того, не надано суду і жодних доказів звернення відповідача до позивача після підписання актів приймання виконаних робіт та довідки за листопад 2013 р. з питання щодо некомплектності виконавчої документації, необхідності направлення або долучення додаткових документів, які необхідні відповідачу для введення об'єкту в експлуатацію, а тим більше з питання повного ненадання вказаних документів генпідряднику.

Посилання відповідача у відзиві на невідповідність креслень сприймаються судом критично з огляду на те, що сторони не визначили договором перелік та вимоги щодо змісту виконавчої документації, а відповідач з моменту прийняття завершальних робіт від позивача (з 29.11.2013 р.) жодного разу не звернувся з письмовим повідомленням про невідповідність виконавчої документації та необхідності надання конкретних документів.

Крім того, відповідно до п. 3 та п. 25 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката. Інспекція приймає подані замовником заяву і акт готовності об'єкта до експлуатації та з метою визначення відповідності об'єкта проектній документації, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил проводить відповідну перевірку.

На об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання (пункт 9 вказаної постанови).

Як свідчать матеріали справи підтвердженням прийняття зазначеного об'єкту в експлуатацію є надані позивачем належним чином засвідчені копії Сертифікату серія ІУ № 165140570818 від 25.02.2014 р. про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації, а також акту готовності об'єкта до експлуатації від 10.02.14 р..

Крім того, зважаючи на умови п.4.7 Договору, згідно якого жодна з наступних робіт за Договором не може бути розпочата підрядником до тих пір, поки генпідрядником не буде проведена перевірка якості попередньої роботи у відповідності до умов цього Договору та поки підрядник не передасть генпідряднику виконавчу документацію на цю попередню роботу, та враховуючи підписання генпідрядником без зауважень акти та довідки за результатам прийняття виконаних позивачем будівельних робіт в 29.11.13 р., посилання відповідача на недотримання позивачем умов п.п.2.4.1 п.2.4 Договору як на підставу звільнення від обов'язку повернення утриманої суми грошових коштів в розмірі 187 167,84 грн. є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наданими сторонами доказами.

Враховуючи викладене, а також оскільки основною метою договору підряду є виконання позивачем відповідних робіт належної якості відповідно до наданої відповідачем проектно-кошторисної документації та їх прийняття відповідачем і як результат - оплата виконаних робіт, суд дійшов до висновку, що оскільки мета укладення даного договору підряду була досягнута, роботи виконані підрядником та прийняті відповідачем без зауважень, а об'єкт прийнятий в експлуатацію, суд зазначає, що підстави для відмови у поверненні утриманих коштів, зокрема, з мотивів невиконання підрядником умов п.п. 2.4.1 п. 2.4 Договору, відсутні.

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на недотримання позивачем п.п. 2.4.2 п. 2.4 договору, а саме неприйняття участі в роботі приймальної комісії для прийняття збудованого об'єкта в експлуатацію в частині виконаних робіт, оскільки відповідно до п. 7.3.6 Договору відповідач зобов'язаний повідомити позивача у письмовій формі (у т.ч. за допомогою факсимільного зв'язку) за 10 календарних днів про дату роботи приймальної комісії.

За твердженнями позивача останній не брав участі в роботі зазначеної комісії з підстав неповідомлення про її дату.

При цьому матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення позивача про дату роботи приймальної комісії або обґрунтування підстав невиконання відповідачем умов п. 7.3.6 Договору щодо такого повідомлення.

Таким чином, суд вважає, що невиконання позивачем п.п. 2.4.2 п. 2.4 договору відбулось не з вини позивача, а з підстав невиконання відповідачем п. 7.3.6 договору.

Також судом зазначає, що метою утримання в якості забезпечення належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором відповідно до п. 2.3 Договору коштів у сумі 187 167,84 грн. є їх використання відповідачем для відновлення недоліків якості результатів роботи позивача, у випадку відмови позивача від виконання робіт з усунення дефектів (п. 7.4.8 Договору).

Зокрема, вказаним пунктом Договору передбачено право генпідрядника використати у випадку відмови підрядника від виконання робіт з усунення недоліків (дефектів) у будь - який час до моменту повернення підряднику, утримані кошти, відповідно до п.2.3 Договору для відновлення якості результатів робіт. Кошти, витрачені генпідрядником на відновлення якості результатів робіт, поверненню підряднику не підлягають. Про своє рішення щодо використання утриманих відповідно до п.2.3 Договору коштів генпідрядник повідомляє підрядника письмово (у т.ч. за допомогою факсимільного або електронного засобів зв'язку) за 5 робочих днів до початку виконання робіт з відновлення якості результатів робіт.

Оскільки матеріали справи не містять доказів виявлення генпідрядником дефектів в роботі підрядника та звернень відповідача до позивача щодо їх усунення (відновлення якості результатів робіт), а також використання зазначених коштів на усунення недоліків прийнятих робіт, зважаючи на відсутність жодних доказів понесення відповідачем додаткових витрат, в т.ч. на виготовлення виконавчої документації з метою здачі об'єкта в експлуатацію та отримання відповідного сертифіката, посилання відповідача на правомірність утримання грошових коштів в сумі 187 167,84 грн. судом до уваги не приймається.

В подальшому 13.08.2014 р. позивачем направлялась відповідачу претензія № 14/0189 з оригіналом рахунку-фактури про сплату 187167,84 грн., що підтверджується копіями фіскального чека від 18.08.14 р. та опису вкладення в цінний лист від 18.08.14 р.. Як свідчать матеріали справи, а саме копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0740014854863, претензія отримана відповідачем 02.09.14 р., проте залишена останнім без відповіді та задоволення.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо повернення позивачу утриманих грошових коштів в сумі 187 167,84 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача, на думку позивача, станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у заявленому вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

При цьому, між сторонами відсутній спір щодо факту та обсягів виконання позивачем як підрядником прийнятих на себе за умовами Договору зобов'язань з виконання будівельних робіт.

Предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є стягнення з відповідача утриманих останнім з метою забезпечення належного виконання позивачем своїх обов'язків за Договором в сумі 187 167,84 грн., тобто встановленню підлягає факт дотримання позивачем умов спірного Договору як підстави для їх повернення відповідачем.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору підряду на виконання робіт № 21/10 від 21.10.2011 р. суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 187 167,84 грн., утриманих з метою забезпечення належного виконання підрядником своїх обов'язків за договором із належних до сплати підряднику платежів суми.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

За умовами п. 11.3 Договору у випадку прострочення оплати фактично виконаних належним чином робіт відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення утриманої з метою забезпечення належного виконання підрядником своїх обов'язків за договором із належних до сплати підряднику платежів суми у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 24088,52 грн. за період з 02.06.2014 р. по 05.12.2014 р., яку останній просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених позивачем до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого останнім розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно - правової системи «ЛІГА: Закон» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, судом встановлено, що розмір пені, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та умов Договору, становить 22 224,26 грн., отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за порушення умов Договору підлягають частковому задоволенню у вказаній сумі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 87 299,73 грн. курсової різниці на підставі п. 2.6 Договору, згідно якого сторони домовились, що при зміні офіційного курсу гривні до Євро, встановленого Національним Банком України на дату здійснення платежів за цим договором, порівняно з офіційним курсом гривні до Євро, встановленим Національним Банком України на дату укладення цього договору, відповідач здійснює відповідні платежі позивачу у розмірі, що визначається відповідною формулою, зазначеною у п. 2.6 договору:

S = X/ Y x Z, де

S - Сума грошових коштів, що належить до сплати позивачу з урахуванням перерахунку, передбаченого п. 2.6 договору;

X - Відповідна сума платежу, передбачена договором;

Y - Офіційний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату укладення договору;

Z - Офіційний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату відповідного платежу.

Відповідно до розрахунку суду, де:

X - Відповідна сума платежу, передбачена договором - 187 167,84 грн.

Y - Офіційний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату укладення договору - 11,01 грн. за 1 Євро станом на 21.10.2011 р.;

Z - Офіційний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату відповідного платежу - 16,03 грн. за 1 Євро станом на 31.05.2014 р. (враховуючи граничний термін виконання зобов'язання), сума грошових коштів, що належить до сплати позивачу з урахуванням перерахунку, передбаченого п. 2.6 Договору складає 85339,02 грн. (187 167,84 /11,01 х 16,03).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Враховуючи вищевикладене, за результатами здійснених судом перерахунків курсова різниця станом на 31.05.14 р. становить 85339,02 грн., отже є меншою, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача курсової різниці на підставі п. 2.6 Договору підлягають задоволенню частково в сумі 85339,02 грн..

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус-буд» (03150, м. Київ, В'ячеслава Чорновола, 12, код 32769878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Япи» (02183, м. Київ, вул. Кибальчича, 2-А (фактична адреса: вул. Лісова, 6 Б, м. Бровари, Київська область, 07400), код 32489532) суму основної заборгованості 187 167 (сто вісімдесят сім тисяч сто шістдесят сім) грн. 84 коп., 22 224 (двадцять дві тисячі двісті двадцять чотири) грн. 26 коп., суму курсової різниці в розмірі 85339 (вісімдесят п'ять тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 02 коп. та судовий збір в розмірі 5894 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 62 коп..

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 10 липня 2015 р.

Суддя А.М. Селівон