Постанова

від 22.09.2015 по справі 910/3517/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р. Справа№ 910/3517/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.09.2015 року по справі № 910/3517/15-г (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 10.07.2015 року) по справі № 910/3517/15-г (суддя - Селівон А.М.)

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ЯПИ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд"

про стягнення 298 556,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ЯПИ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" про стягнення 298 556,10 грн. заборгованості за договором підряду № 21/10 від 21.10.2011 року, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 5 971,12 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі № 910/3517/15-г позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Япи" суму основної заборгованості 187 167,84 грн., пеню у сумі 22 224,26 грн., суму курсової різниці в розмірі 85 339,02 грн. та судовий збір в розмірі 5 894,62 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" по справі № 910/3517/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксов В.В.

У зв'язку з перебуванням судді Куксов В.В. та Ільєнок Т.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/3517/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Сулім В.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 року по справі № 910/3517/15-г прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року по справі № 910/3517/15-г до провадження і призначено перегляд рішення на 22.09.2015 року.

У зв'язку з виходом суддів Куксова В.В., Ільєнок Т.В. з відпустки розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/3517/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Куксов В.В. та Ільєнок Т.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 року по справі № 910/3517/15-г прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" до провадження зазначеною колегією.

16.09.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ЯПИ" надійшли додаткові документи до яких додано заперечення по апеляційну скаргу, в яких останній просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі № 910/3517/15-г відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в його апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року по справі № 910/3517/15-г - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.10.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" (генпідрядник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ЯПИ" (підрядник, позивач) було укладено договір підряду на виконання робіт № 21/10 (договір, а.с.13-26).

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором підряду. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник за завданням генпідрядника зобов'язується на свій ризик власними або залученими за свій рахунок силами або засобами виконати на об'єкті: "Готельно-офісний комплекс з житловими апартаментами на бульварі Тараса Шевченка, 28-30 у Шевченківському районі міста Києва" роботи з улаштування світлопрозорих фасадних систем спайдерного типу готельної частини, згідно узгодженого з представниками оператора проекту, включаючи закупівлю та постачання усіх необхідних матеріалів, організацію та виконання всіх необхідних будівельних, монтажних та інших робіт, а також здачу цих робіт приймальним комісіям оператора та міжнародного Страхувальника разом з відповідачем, а відповідач зобов'язується забезпечити позивачу доступ до об'єкту, надати документацію, необхідну для виконання позивачем робіт за цим договором, прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цього договору.

Розділами 2-5 договору сторони обумовили ціну робіт та порядок розрахунків, строки виконання робіт, порядок здачі-прийняття робіт, права та обов'язки сторін, виникнення змін в роботах, страхування та ризики, гарантійні строки якості закінчених робіт, відповідальність сторін, вирішення спорів, обставини непереборної сили, порядок зміни та розірвання договору тощо.

Відповідно до п.15.1 договору він є укладеним з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України (ст. 318 Господарського кодексу України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна робіт та порядок розрахунків визначений розділом 2 договору.

Ціна робіт за цим договором, згідно з договірною ціною № 21/10 (додаток № 1 до договору) становить 1 763 200,00 грн., що за курсом Національного Банку України на день підписання цього договору еквівалентна 160 000,00 Євро (п. 2.1 договору).

26.07.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до умов якої загальна ціна за договором складає 1 800 927,85 грн.

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п. 3.1 договору підрядник зобов'язаний приступити до виконання робіт з моменту надходження другого авансового платежу згідно п.п. 2.2.1 п. 2.2 договору на рахунок підрядника та підписання акту про доступ підрядника до об'єкту, та належним чином виконати роботи у відповідності до погодженого сторонами графіку виконання робіт (додаток № 2 до договору). Датою закінчення робіт вважається дата підписання сторонами останнього акта приймання виконаних будівельних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до п. 4.1 договору відповідач приймає виконані належним чином позивачем роботи шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, які є підставою для виставлення позивачем рахунків-фактур та здійснення відповідачем оплати за фактично виконані роботи.

Позивач не пізніше 24 числа календарного місяця готує акти, довідки та передає відповідачу примірник акту та довідки в електронній формі та 2 паперові примірники акту та довідки, підписані зі свого боку та скріплені печаткою. До одного паперового примірника акту та довідки позивач зобов'язаний додати наступні документи про виконання договору: виконавчу документацію та щомісячний звіт про хід виконання робіт (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору відповідач, у разі відсутності зауважень/заперечень, протягом 5 робочих днів після отримання актів та довідок зобов'язаний прийняти виконані належним чином роботи, підписати акти та довідки та повернути один примірник акту та довідки зі свого боку.

Відповідно до п. 4.4 договору генпідрядник у разі виявлення генпідрядником невідповідності обсягів чи вартості виконаних робіт, а також у разі виявлення дефектів чи будь-яких інших недоліків виконаних робіт складає та надає протягом 5 робочих днів позивачу мотивовану письмову відмову в підписанні акту та довідки КБ-3 із зазначенням виявлених виявленої невідповідності обсягів чи вартості виконаних робіт та/або виявлених в роботах недоліків та дефектів, порядку та строків їх усунення підрядником.

На виконання умов договору підрядником виконані роботи на загальну суму 1 800 927,84 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками товариств актом № 1 за червень 2012 року від 27.06.2012 року та довідкою про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за червень 2012 року від 27.06.2012 року на суму 1 498 720,00 грн. (а.с. 39, 41); актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року від 29.11.2013 року на суму 264 480,00 грн. (а.с. 42); актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року від 29.11.2013 року на суму 37 727,85 грн. (а.с. 40) та довідкою про вартість будівельних робіт форми КБ-3 за листопад 2013 року від 29.11.2013 року від на суму 302 207,85 грн.(а.с. 43).

Зазначені акти та довідки підписано генпідрядником, жодних доказів відмови відповідача від підписання та будь - яких зауважень щодо допущених підрядником недоліків (дефектів) у виконаних роботах у строк, передбачений умовами договору не надано, що свідчить про прийняття вказаних робіт в обсягах та за ціною, визначеними в даних актах з отриманням належної документації.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно з п. 2.2 Договору відповідач здійснює оплату ціни робіт в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок позивача, що вказаний у договорі, в наступному порядку:

2.2.1. авансові платежі - згідно з графіком авансування (додаток № 3 до договору);

2.2.2 подальшу оплату ціни робіт - після прийняття відповідного обсягу фактично виконаних робіт протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та втрати № КБ-3. При цьому сторони домовились про те, що під час здійснення платежів за фактично виконані роботи, враховуються суми сплачених відповідачем авансових платежів, а також суми штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до позивача відповідно до цього договору.

На виконання умов п. 2.2 договору відповідачем було перераховано позивачеві грошові кошти в сумі 1 613 760,00 грн. в якості авансових платежів, а саме: 15.11.2011 року 613 760,00 грн., 02.08.2012 року 700 000,00 грн. та 28.08.2012 року 300 000,00 грн. (а.с. 44).

Відповідно до п. 2.3 договору сторони домовились, що із сум платежів за фактично виконані роботи, відповідач має право утримувати кошти з метою забезпечення належного виконання позивачем своїх обов'язків за цим договором. При цьому сторони домовились, що загальна сума коштів, що можуть бути утримані відповідачем відповідно до цього пункту договору, не може перевищувати 5 % від ціни робіт, визначеної в п. 2.1 договору.

У відповідності до п. 2.3 договору грошові кошти у сумі 187 167,84 грн. були утримані відповідачем (генпідрядником) в якості забезпечення належного виконання позивачем своїх обов'язків за цим договором.

Згідно з п. 2.4 договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму утриманих відповідно до п. 2.3 договору коштів протягом 6 календарних місяців з дати підписання сторонами останнього акту приймання виконаних робіт, за умови:

2.4.1 передачі позивачем відповідачу повного комплексу виконавчої документації (плани, схеми, інструкції, технічні описи, паспорти, сертифікати);

2.4.2 участі позивача в роботі приймальної комісії, створеної оператором готелю та міжнародною страховою компанією для прийняття збудованого об'єкта в експлуатацію в частині виконаних робіт.

Повернення вказаної у п. 2.3 договору суми коштів здійснюється на підставі виставленого позивачем рахунку фактури (п. 2.5 договору).

13.08.2014 року позивачем направлялась відповідачу претензія № 14/0189 з оригіналом рахунку-фактури про сплату 187 167,84 грн. (а.с. 48-50), в якій зазначалось, що на момент направлення претензії у генпідрядника існує заборгованість у сумі 187 167,85 грн.

Однак, зазначена претензія залишена останнім без відповіді та задоволення.

У зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ЯПИ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" про стягнення 298 556,10 грн. заборгованості за договором підряду № 21/10 від 21.10.2011 року, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 5 971,12 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано, факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 187 167,84 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 24 088,52 грн.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

За умовами п. 11.3 договору у випадку прострочення оплати фактично виконаних належним чином робіт відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 22 224,26 грн. пені.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 87 299,73 грн. курсової різниці на підставі п. 2.6 договору, згідно якого сторони домовились, що при зміні офіційного курсу гривні до Євро, встановленого Національним Банком України на дату здійснення платежів за цим договором, порівняно з офіційним курсом гривні до Євро, встановленим Національним Банком України на дату укладення цього договору, відповідач здійснює відповідні платежі позивачу у розмірі, що визначається відповідною формулою, зазначеною у п. 2.6 договору:

S = X/ Y x Z, де

S - Сума грошових коштів, що належить до сплати позивачу з урахуванням перерахунку, передбаченого п. 2.6 договору;

X - Відповідна сума платежу, передбачена договором;

Y - Офіційний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату укладення договору;

Z - Офіційний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату відповідного платежу.

Відповідно до розрахунку суду, де:

X - Відповідна сума платежу, передбачена договором - 187 167,84 грн.

Y - Офіційний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату укладення договору - 11,01 грн. за 1 Євро станом на 21.10.2011 року;

Z - Офіційний курс гривні до Євро, встановлений НБУ на дату відповідного платежу - 16,03 грн. за 1 Євро станом на 31.05.2014 року (враховуючи граничний термін виконання зобов'язання), сума грошових коштів, що належить до сплати позивачу з урахуванням перерахунку, передбаченого п. 2.6 договору складає 85 339,02 грн. (187 167,84 /11,01 х 16,03).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд, здійснивши перерахунок, перевірений апеляційним судом, слушно задовольнив вимоги позивача про стягнення 85 339,02 грн. курсової різниці.

Щодо посилань скаржник на невідповідність креслень, то вони колегією суддів до уваги не беруться з огляду на те, що сторони не визначили договором перелік та вимоги щодо змісту виконавчої документації, а відповідач з моменту прийняття завершальних робіт від позивача (з 29.11.2013 року) жодного разу не звернувся з письмовим повідомленням про невідповідність виконавчої документації та необхідності надання конкретних документів, доказів протилежного не надано ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції.

Крім того, відповідно до засвідченої копії Сертифікату серія ІУ № 165140570818 від 25.02.2014 року про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтвердження його готовності до експлуатації, а також акту готовності об'єкта до експлуатації від 10.02.2014 року об'єкт прийнято в експлуатацію.

Також колегією судді не приймаються до уваги посилання скаржника на недотримання позивачем п.п. 2.4.2 п. 2.4 договору, а саме неприйняття участі в роботі приймальної комісії для прийняття збудованого об'єкта в експлуатацію в частині виконаних робіт, оскільки відповідно до п. 7.3.6 договору відповідач зобов'язаний повідомити позивача у письмовій формі (у т.ч. за допомогою факсимільного зв'язку) за 10 календарних днів про дату роботи приймальної комісії, доказів зазначеному також до суду не надано.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі № 910/3517/15-г - залишається без змін.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Геліус-буд" на рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 10.07.2015 року) по справі № 910/3517/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі № 910/3517/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3517/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов