Рішення

від 07.07.2015 по справі 922/2814/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р.Справа № 922/2814/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтару А.Д.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова (м. Харків) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області (м. Харків) та Харківській міській раді (м. Харків) до ПрАТ "Тахіон" (м. Харків) про стягнення 19449,92 грн. за участю представників сторін:

прокурор - Горгуль Н.В. (сл. посвідчення №016182 від 12.04.2013 р.);

позивача (ДЕІ) - не з'явився;

позивача (ХМР) - не з'явився;

відповідача - Семенов В.О. (довіреність від 02.06.2015 р.)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області та Харківській міській раді звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ПрАТ "Тахіон" про стягнення з відповідача на користь Держави збитки, заподіяні внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в розмірі 19449,92 грн.

07.07.2015 до канцелярії суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Прокурор в судовому засіданні 07.07.2015 наполягав на задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 07.07.2015 представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Представники позивачів (ДЕІ та ХМР) в судове засідання 07.07.2015 не з'явилися, про причину неявки суд не повідомили. Про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи, в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до чинного законодавства спеціально уповноваженими органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, контролю за використанням коштів, отриманих від користування чи забруднення природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, та її органи на місцях.

Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням екологічної безпеки, забезпечення проведення комплексних заходів з охорони природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних та громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Згідно до ст. 37 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності. Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини є невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України, а тому збитки завдані порушенням природоохоронного законодавства, завдають шкоди інтересам держави.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши наведені у позові обґрунтування позовних вимог прокурора щодо порушення інтересів держави, суд вважає, що прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах своїх повноважень визначених ст. 121 Конституції України та ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та відповідно до правил, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі ст. 40 Закону України від 25.06.1991р. № 1264-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі по тексту - Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища") використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Статтею 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» обумовлено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначені Законом України від 16.10.1992р. № 2707-XII "Про охорону атмосферного повітря" (далі по тексту - Закон України "Про охорону атмосферного повітря").

Підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо (ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Із змісту ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Статтею 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначена відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, зокрема, до яких віднесено: перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел в атмосферне повітря та нормативів гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону; перевищення обсягів викидів забруднюючих речовин, встановлених у дозволах на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; недотримання вимог, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Згідно статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як визначено ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади м. Харкова.

Згідно з п. б п.п.1 ч. 1 ст. 33 зазначеного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель.

Статтями 16, 202, 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органам на місцях.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011).

Відповідно до вказаного Положення, Державна екологічна інспекція у Харківській області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України і входить до сфери його управління, в межах своїх повноважень Інспекція забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, поводження з відходами, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки на території області.

Пунктом "б" ч. 1 ст.20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачена компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів щодо державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Проведеною Державною екологічною інспекцією у Харківській області перевіркою в діяльності ПрАТ "Тахіон" виявлені порушення вимог чинного природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря.

Так, згідно з актом перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області №1016/01-03/06-11 ПрАТ "Тахіон" здійснює виробництво лічильників та водовимірювального обладнання.

За результатами перевірки встановлено, що ПрАТ "Тахіон" здійснило наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від сімох стаціонарних джерел викидів в період з 01.10.2011 по 02.12.2013 без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, що розташовані за адресою: м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Вказаний акт перевірки у судовому порядку не скасовано, таким чином є обов'язковим для сторін у справі.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства державним інспектором Державної екологічної інспекції у Харківській області складені протокол про адміністративне правопорушення № 002498 від 09.09.2014 та постанова про накладення адміністративного стягнення № 06-23-588 від 09.09.2013, згідно яких інженера - метролога Горохова Л.М. притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене приписами ч. 1 ст. 78 та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн., яке в подальшому сплачено Гороховим Л.М.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області для усунення виявлених порушень винесено припис №06-22-194 від 02.09.2013.

На час розгляду справи по суті, припис №06-22-194 від 02.09.2013 не спростовано.

З метою перевірки стану виконання приписів №06-22-194 від 02.09.2013 Державною екологічною інспекцією у Харківській області відповідно до акту №90/01-03/06-11 проведено позапланову перевірку ПрАТ "Тахіон".

В ході перевірки інспекцією встановлено, що інформація стосовно кількості роботи джерел викидів ПрАТ "Тахіон" відповідно до розробленого звіту інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в періоди з 15.02.2011 по 31.03.2011; з 01.04.2011 по 30.09.2011; з 01.10.2011 по 30.11.2011; з 01.12.2011 по 31.12.2011; з 01.01.2012 по 31.03.2012; з 01.04.2012 по 30.06.2012; з 01.07.2012 по 30.09.2012; з 01.10.2012 по 30.11.2012; з 01.12.2012 по 31.12.2012; з 01.01.2013 по 30.11.2013; з 01.12.2013 по 02.12.2013 відсутня.

В зв'язку з виявленим порушенням посадовими особами Державної екологічної інспекції у Харківській області на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №639 від 10.12.2008, розраховано суму збитків, спричинених державі та пред'явлено претензію №140 від 10.07.2014, щодо їх відшкодування в розмірі 19449, 92 грн.

Вимоги зазначеної претензії ПрАТ "Тахіон" добровільно не виконані, збитки, завдані державі, не відшкодовані.

Як вбачається з документів та матеріалів перевірки Державної екологічної інспекції у Харківській області в період з 15.02.2011 по дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами у ПрАТ "Тахіон" був відсутній.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 69 вищевказаного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди, її розмір; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Згідно п.1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України № 02- 5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідно до ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 наведеного вище Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом (ст.ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").

Розрахунок розміру відшкодування збитків, заявлених до стягнення з відповідача здійснено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року №639, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21.01.2009 року за №48/16064, яка розроблена відповідно до вимог статей 3, 41, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 22, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та інших нормативно-правових актів. Методика встановлює єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців.

При цьому, суд розглянувши заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог відхиляє їх огляду на наступне.

Методика № 639 встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).

Згідно п. 1.4. Методики № 639, визначено, що остання поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

П. 1.5 Методики № 639 передбачено, що викид - це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин.

Згідно п.2.1.2 Методики №639 передбачено, що наднормованими викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються: викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт відсутності дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період, за який нараховано відповідачу відповідні збитки, відповідачем не заперечувався під час підписання акту перевірки і надання відповідних зауважень. Період нарахування збитків визначено з даних, які надані відповідачем до Державної екологічної інспекції в Харківській області на їх вимогу.

Згідно п.2.2. Методики №639 факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Пунктами 2.7. та 2.7.1 Методики №639 визначено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання. За результатами перевірки суб'єкта господарювання складається акт перевірки в установленому законодавством порядку.

Відповідно до проведеного позивачем розрахунку, розмір заподіяних державі збитків обчислено згідно п.4.1 Методики №639 за формулою: 3 = mі х 1,1 П х А, х КТ х Кзі, де показник mі - це маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно.

Відповідно до п.3.6. Методики №639, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Поряд з цим, в Оглядовому листі Вищого господарського суду України №01-06/20/2014 від 14.01.2014 року "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків роз'яснено, що збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Суд зазначає, що контррозрахунок збитків відповідач до суду не надав.

Твердження відповідача також спростовується поясненнями позивача, що акт перевірки у судовому порядку не оскаржено і не скасовано, припис виданий на підставі результатів перевірки не спростований.

Крім того, підпунктом 1.3 Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №177 від 10.05.2001 визначено, що дані про види та обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря, ґрунтуються на підставі матеріалів інвентаризації викидів забруднюючих речовин.

Згідно зі звітом з інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підприємстві налічується 7 джерел викидів, а дозвіл на викиди вищевказаних речовин відповідачем отримано лише 03.12.2013, а виробнича діяльність здійснювалась у період з 01.01.2011 по 02.12.2013, що підтверджується довідками про часи роботи кожного джерела, наданими на вимогу Державної екологічної інспекції у Харківській області керівником ПрАТ "Тахіон" та спростовує висновки відповідача про незаконність нарахування збитків з 01.01.2010 по 05.11.2012.

Підпунктом 1.15.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки №7 від 10.02.1995 визначено, що стаціонарним джерелом забруднення атмосфери є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу, що спростовує довід відповідача, що обладнання вказане у позовній заяві не є джерелом утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Як стверджує відповідач у наданих суду поясненнях та безпосередньо представник відповідача в судових засіданнях, що розрахунок розміру шкоди має містити параметри джерела викиду, що спростовується тим, що інвентаризацію відповідачем здійснено в 2013 році, в період отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин, що встановлено Держекоінспекцією підчас перевірки у період 21.01.2014 по 22.01.2014.

Згідно п.4.4. розділу 4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 10.09.2008 N 464, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009 р. за № 18/16034 (далі - Порядок) під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки.

Акт перевірки фіксує інформацію щодо проведення перевірки, також в акті перевірки вказується наявність дозвільних документів, зокрема щодо здійснення викидів забруднюючих речовин.

Відповідач повинен був отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря перед початком використання обладнання, що здійснює викиди забруднюючих речовин.

Проте, відповідачем не доведено суду, що ним вживались своєчасно заходи для отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин.

На відповідача за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, покладається цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування завданих ним державі збитків.

Відтак, вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.

Елементом складу цивільного правопорушення є причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, який полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Вище викладеним підтверджено, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозвільних документів спричинив збитки (причинно-наслідковий зв'язок).

Враховуючи зазначене, розглянувши вищезазначені доводи прокурора та позивача, подані ними докази та матеріали справи, суд вважає належним чином доведеним з їх боку факт завдання відповідачем державі збитків унаслідок порушення ним вимог чинного законодавства.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19449,92 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства відповідачем є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, такими, що не суперечать чинному законодавству, а тому підлягають до задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2015 по справі №915/643/14, від 23.06.2014 по справі №921/111/14-г/9.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тахіон" (61202, м. Харків, Дзержинський р-н., вул. Ахсарова, 11, кв. 18; код ЄДРПОУ 24487975; п/р 26007259773500 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Державного бюджету України (р/р №33111331700008 у Жовтневому районі м. Харкова 37999612, МФО 851011, символ звітності 331, банк одержувача ГУДКСУ у Харківській області для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності") збитки, заподіяні внаслідок наднормованих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в розмірі 19449,92 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Тахіон" (61202, м. Харків, Дзержинський р-н., вул. Ахсарова, 11, кв. 18; код ЄДРПОУ 24487975; п/р 26007259773500 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код одержувача 37999654, банк одержувача - ГУДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.07.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова