Постанова

від 27.08.2015 по справі 922/2814/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2015 р. Справа № 922/2814/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Могилєвкін Ю.О.

при секретарі Логвін О.О.

за участю:

прокурора - Здор Т.О. (посвідчення № 026270 від 15.05.2014р.)

представника 1-го позивача - Полухіна А.В. (довіреність № 5196/01-25/09-14 від 01.10.2014р.)

представника 2-го позивача - не з'явився

представника відповідача - Котенко Ю.І. (довіреність № б/н від 02.07.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ТАХІОН», м. Харків (вх. № 3994 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.07.15 р. у справі № 922/2814/15

за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області та Харківської міської ради

до Приватного акціонерного товариства «ТАХІОН», м. Харків

про стягнення 19 449,92 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.07.2015р. у справі № 922/2814/15 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ТАХІОН» на користь Державного бюджету України збитки, заподіяні внаслідок наднормованих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в розмірі 19449,92 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ТАХІОН» на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2015р. у справі № 922/2814/15, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо скасування прийнятого у даній справі рішення відповідач послався на те, що суд першої інстанції визнав встановленими недоведені обставини справи щодо переліку джерел викидів, часу роботи джерел викидів та обґрунтованості розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від відповідного джерела викиду. При цьому відповідач вважає, що протягом всього розгляду справи судом першої інстанції не досліджувалися та в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження переліку джерел викидів, часу роботи джерел викидів та обґрунтованості розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від відповідного джерела викиду. Крім того, відповідач зазначив, що визначений позивачем розмір збитків, заподіяних внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря має ґрунтуватися на зазначених в пунктах 3.6. та 3.7. «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затв. наказом Мінекобезпеки України №639 від 10.12.2008р. доказах, однак незважаючи на наведене, судом першої інстанції не досліджено і у справі відсутні докази, які б в даному випадку підтверджували використання позивачем під час визначення розміру збитків, заподіяних внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, параметрів джерела викиду (джерела утворення), зафіксованих у відповідній документації відповідача або параметрів джерела викиду (джерела утворення), визначених за результатами інструментально-лабораторних вимірювань. Заявник апеляційної скарги також зазначив, що судом першої інстанції необґрунтовано застосовані правові позиції, що викладені у постановах Вищого господарського суду України від 26.01.2015р. по справі №915/643/14, від 23.06.2014р. по справі №921/111/14-г/9, оскільки на думку скаржника у цих справах містяться посилання на встановлені обставини справи та докази, якими підтверджується ті чи інші обставини, а саме зазначені конкретні джерела викидів та параметри, на підставі яких можливо визначити маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, зокрема постанова Вищого господарського суду України по справі №921/111/14-г/9 містить перелік цехів; зазначення конкретного обладнання, яке встановлено в кожному цеху; параметрів роботи відповідного обладнання; обсягу сировини, спожитої кожною одиницею обладнання; посилання на наявні в матеріалах справи докази щодо обсягу спожитої сировини, а постанова Вищого господарського суду України від 26.01.2015р. по справі №915/643/14 містить зазначення типу обладнання; посилання на наявні в матеріалах справи докази, якими підтверджується тип та кількість сировини, спожитої під час роботи відповідного обладнання.

Також в обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на те, що матеріали справи не містять доказів дотримання позивачем положень «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затв. наказом Мінекобезпеки України №639 від 10.12.2008р. при визначенні розміру стягнутих судом першої інстанції збитків, заподіяних внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, внаслідок чого відповідач вважає, що рішення у даній справі прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, а саме положень статті 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Крім того, відповідач зазначив про порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного ним рішення норм процесуального права, зокрема частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, шляхом покладення всіх обов'язків доказування по справі №922/2814/15 лише на відповідача, а також частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Істоміна О.А., суддя - Барбашова С.В., суддя-доповідач Білецька А.М.) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ТАХІОН», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2015р. у справі № 922/2814/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.08.2015р. о 10:00 год.

У зв'язку з відпусткою судді Білецької А.М. здійснено повторний автоматичний розподіл даної справи та сформовано склад судової колегії: головуючий суддя - Істоміна О.А., суддя-доповідач - Барбашова С.В., суддя - Могилєвкін Ю.О.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить вимоги скаржника - ПрАТ «ТАХІОН» щодо скасування рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2015р. залишити без задоволення, а дане рішення просить залишити без змін. Позивач вважає твердження відповідача про відсутність у розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, посилань на параметри джерела викиду і конкретне обладнання від якого здійснювалися викиди, безпідставними, оскільки вказана інформація в цих документах не повинна зазначатися. Дана інформація не має ніякого відношення при розрахунку шкоди за порушення вимог чинного законодавства, а має значення лише для проведення інвентаризації та у подальшому для отримання дозволу. При цьому, позивач послався на те, що відповідачем не доведено обов'язок Держекоінспекції зазначати ці дані у розрахунку, та не вказано яким чином ці обставини виливають на висновки про порушення вимог Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Також, позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу, посилаючись на підпункт «г» п. 4.2 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429, згідно з яким Держекоінспекція здійснює, зокрема державний контроль щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин; пункт 2.1.2. Методики (затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 639 від 10.12.2008р.), де наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються: викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства; підпункт 1.3. Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 177 від 10.05.2001, де визначено, що дані про види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, ґрунтуються на підставі матеріалів інвентаризації викидів забруднюючих речовин, а також посилаючись на висновки звіту з інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря про те, що на підприємстві відповідача налічується 7 джерел викидів, і дозвіл на викиди вищевказаних речовин ПрАТ «ТАХІОН» отримано лише 03.12.2013 року, враховуючи обставини щодо здійснення відповідачем виробничої діяльності у період з 01.10.2011р. по 02.12.2013р., що підтверджується довідками про часи роботи кожного джерела, наданими на вимогу Державної екологічної інспекцією у Харківській області керівником Товариства, спростовує висновки відповідача про незаконність нарахування збитків за спірний період.

Окрім цього, позивач вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що розрахунок розміру шкоди має містити параметри джерела викиду, оскільки інвентаризація викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПрАТ «ТАХІОН» здійснена у 2013 році та проведена на виконання ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», в період отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин, що встановлено Держекоінспекцією під час перевірки у період 21.01.2014 по 22.01.2014 року. Також, позивач вважає, що з огляду на розрахунковий метод вимірювання, Держекоінспекцією і не повинно було визначатися наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю, оскільки в період викиду товариством забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел здійснювалось без дозволу на такі викиди, що закріплено пунктом 2.7.1 Методики №639, тому Держекоінспекцією застосовано вірно розрахунковий метод вимірювання. Окрім цього, під час проведення перевірки Держекоінспекцією були встановлені викиди в атмосферне повітря від 7 стаціонарних джерел викидів, що зазначено у розрахунку шкоди, а саме наступні речовини: азот оксиду, вуглецю оксид, метан, пил абразивно-мет., залізо оксид, марганцю оксид, сажа, андигрід сірчистий, вуглеводні насичені на підставі чого і було розраховано відповідно до Методики №639 розмір завданих збитків, тому твердження відповідача, що розрахунок розміру шкоди, проведений Держекоінспекцією ґрунтується на припущеннях, позивач вважає безпідставними. Обґрунтований розрахунок шкоди із зазначенням всіх обов'язкових показників, необхідних для розрахунку розміру шкоди, наданий позивачем до справи і відповідачем не спростований. Також позивач зазначив, що збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, а позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, натомість саме відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Зважаючи на всі ці обставини, позивач вважає прийняте у даній справі рішення цілком законним, обґрунтованим та таким, що винесено із дотриманням норм процесуального та матеріального права.

21.08.2015р. від прокуратури Жовтневого району міста Харкова надійшли заперечення на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до яких прокурор просить рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2015р. у справі № 922/2814/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ТАХІОН", м. Харків залишити без задоволення. Правова позиція прокурора, що викладена у поданих суду апеляційної інстанції запереченнях, є повністю аналогічною та узгоджується із доводами позивача, які містяться у відзиві на апеляційну скаргу та надані суду.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органам на місцях.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (пункт 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011).

Цим положенням передбачено, що Державна екологічна інспекція у Харківській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України і входить до сфери його управління, в межах своїх повноважень Інспекція забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, поводження з відходами, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки на території області.

Пунктом "б" частини 1 статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачена компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів щодо державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Як встановлено господарським судом Харківської області та підтверджується матеріалами справи, у період з 14-27 серпня 2013 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 4, 5, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та наказу від 30.07.2013р. № 1016/01-03 було проведено планову перевірку щодо додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності Приватного акціонерного товариства «ТАХІОН», за результатами якої було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами за № 1016/01-03/06-11 (аркуші справи 34-52).

Проведеною Державною екологічною інспекцією у Харківській області перевіркою в діяльності ПрАТ «ТАХІОН» встановлено, що основною діяльністю підприємства є виробництво лічильників та водовимірювального обладнання, яке здійснюється останнім за адресою: м. Харків, пров. Сімферопольський, 6. Крім того, даною перевіркою були виявлені порушення ПрАТ «ТАХІОН» вимог чинного природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, а саме: у підприємства відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря сімома стаціонарними джерелами, що є порушенням статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 01.10.2011р. по 02.12.2013р. здійснювались ПрАТ «ТАХІОН» без відповідного дозволу, чим останнім порушено статті 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

З метою усунення порушень виявлених під час проведення планової перевірки керівнику ПрАТ «ТАХІОН» винесено припис від 02.09.2013р. № 06-22-194, згідно з пунктом 2 якого керівника підприємства було зобов'язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (аркуш справи 62).

Крім того, з метою перевірки виконання зазначеного припису, Державною екологічною інспекцією у Харківській області у січні 2014 року здійснено позапланову перевірку ПрАТ «ТАХІОН» та складено акт № 90/01-03/06-11, згідно з яким Інспекцією виявлено, що підприємство отримало дозвіл та ліміти на розміщення і утворення відходів на 2014-2016 рік, проте дозвіл та ліміти на розміщення і утворення відходів станом на 2013 рік відсутні, що є порушенням статей 17, 32, 33 Закону України «Про відходи» та статті 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (аркуші справи 66-69).

В ході цієї перевірки Інспекцією також встановлено, що інформація стосовно кількості роботи джерел викидів ПрАТ «ТАХІОН» відповідно до розробленого звіту інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в періоди з 15.02.2011р. по 31.03.2011р.; з 01.04.2011р. по 30.09.2011р.; з 01.10.2011р. по 30.11.2011р.; з 01.12.2011р. по 31.12.2011р.; з 01.01.2012р. по 31.03.2012р.; з 01.04.2012р. по 30.06.2012р.; з 01.07.2012р. по 30.09.2012р.; з 01.10.2012р. по 30.11.2012р.; з 01.12.2012р. по 31.12.2012р.; з 01.01.2013р. по 30.11.2013р.; з 01.12.2013р. по 02.12.2013р. - відсутня.

Вказані акти перевірки у судовому порядку не скасовані, а отже вони мають юридичну силу та є обов'язковими для сторін у справі. Припис № 06-22-194 від 02.09.2013р. також відповідачем не спростовано.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства інспектором Державної екологічної інспекції у Харківські області, були складені протокол про адміністративне правопорушення № 002498 від 09.09.2013 року та постанова про накладення адміністративного стягнення № 06-23-588 від 09.09.2013 року, згідно якої інженера - метролога ПрАТ «ТАХІОН» Горохова Л.Г. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статі 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вказана постанова винною особою не оскаржувалась, штраф було повністю сплачено у добровільному порядку 11.09.2013р. за квитанцією № 2855.

В зв'язку з виявленими порушенням та враховуючи надані ПрАТ «ТАХІОН» дані, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 639 від 10.12.2008р., розраховано суму шкоди та складено претензію № 140 від 10.07.2014р. щодо добровільного відшкодування шкоди заподіяної державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в розмірі 19449,92 грн., яку разом із розрахунком розміру відшкодування збитків було направлено на адресу ПрАТ «ТАХІОН» (аркуші справи 21-31).

Претензія № 140 від 10.07.2014р. залишена ПрАТ «ТАХІОН» без задоволення, а збитки, що завдані підприємством відповідача державі, не відшкодовані.

Зафіксований позивачем в акті факт відсутності дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період, за який нараховані збитки, відповідачем під час підписання акту перевірки не заперечувався. Період нарахування збитків позивач визначив з даних, які були надані позивачу підприємством відповідача на вимогу Державної екологічної інспекції в Харківській області.

Прокурор Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області та Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області із позовом в межах своїх повноважень, визначених статтею 121 Конституції України, статтями 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" та відповідно до правил, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, в якому просив стягнути з ПрАТ «ТАХІОН» 19449,92 грн. збитків, завданих державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Господарським судом Харківської області, з правовою позицією якого в даному випадку у повному обсязі погоджується колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у період з 01.10.2011р. по 02.12.2013р. відповідачем було здійснено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря сімома стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, що підтверджується зібраними по справі доказами, а також добровільним усуненням відповідачем порушення вимог природоохоронного законодавства. З урахуванням цього фахівцями Державної екологічної інспекції у Харківській області правильно був застосований розрахунковий метод при визначенні розміру збитків, що підлягають відшкодуванню.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66 Конституції України).

Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища (стаття 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Статтею 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" обумовлено, що підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", яким визначаються правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря, передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 11 вказаного Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб), визначений відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639.

Відповідно до пункту 2.1.2. Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Пункт 3.6. Методики надає особі, яка здійснює розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, альтернативне право вибору: здійснювати такий розрахунок за параметрами джерела викиду або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин. А тому, розрахунок розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідачем, був складений Інспекцією у відповідності до вимог чинного законодавства України.

За змістом статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без належних дозволів у спірний період підтверджується наявним в матеріалах справи актом перевірки дотримання вимог природного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 1016/01-03/06-11.

Зазначений акт підписаний відповідачем та є джерелом доказової інформації.

Станом на час розгляду як судом першої так і апеляційної інстанції цей акт ніким не оскаржений та не скасований.

Відповідно до пункту 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464, акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Колегія суддів повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведена відсутність його вини в порушеннях, виявлених в ході перевірки та зафіксованих в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Виходячи з обставин, що встановлені у зазначених документах, та з урахуванням положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639, Державною екологічною інспекцією у Харківській області визначено загальний розмір збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у сумі 19449,92 грн., про що повідомлено керівника ПрАТ «ТАХІОН» відповідним листом - претензією за № 140 від 10.07.2014р., проте збитки відповідачем не відшкодовані.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується із висновком господарського суду, зробленому на підставі встановлених обставин справи, відносно того, що саме за вини відповідача було вчинено протиправні дії - забруднення атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу, чим завдано шкоди державі.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про те, що на спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, поширюється дія Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 № 639.

За змістом пункту 1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639, ця методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).

Згідно з пунктом 2.1.1. Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені граничнодопустимі викиди, установлені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 2.2. Методики, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Пунктами 2.7. та 2.7.1 Методики передбачається, що розрахунковий метод застосовується у випадку викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Відповідно до проведеного позивачем розрахунку, розмір заподіяних державі збитків обчислено згідно пункту 4.1 Методики №639 за формулою: 3 = mі х 1,1 П х А, х КТ х Кзі, де показник mі - це маса і-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно.

Водночас, пунктом 3.6. Методики передбачається, що розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою № 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

При цьому, пунктом 3.11. Методики передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

З огляду на викладене, доводи скаржника стосовно неправомірності розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки як правильно було встановлено судом першої інстанції, пункт 3.6. Методики № 639 надає особі, яка здійснює розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря право здійснювати такий розрахунок або за параметрами джерела викиду або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин.

Обов'язковість зазначення Державною екологічною інспекцією у розрахунку розміру заподіяної державі шкоди внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема параметрів джерел викиду та обов'язковість посилань на конкретне обладнання від якого здійснювалися викиди, відповідачем не доведена з посиланням на конкретні правові норми. Також відповідачем не зазначено, яким саме чином ці обставини впливають на висновки щодо порушення ПрАТ «ТАХІОН» вимог Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

При цьому, колегія суддів приймає до уваги доводи прокурора та першого позивача, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу, зокрема про те, що інформація щодо параметрів джерел забруднення атмосферного повітря та стосовно джерела утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не має ніякого відношення до розрахунку шкоди за порушення вимог чинного законодавства, а береться до уваги лише при проведенні інвентаризації та у подальшому для отримання відповідного дозволу.

Крім того, підпунктом 1.3 Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №177 від 10.05.2001 визначено, що дані про види та обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря, ґрунтуються на підставі матеріалів інвентаризації викидів забруднюючих речовин.

Згідно зі звітом з інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підприємстві відповідача налічується 7 джерел викидів, а дозвіл на викиди вищевказаних речовин відповідачем отримано лише 03.12.2013р. Однак виробнича діяльність здійснювалась ПрАТ «ТАХІОН» у період з 01.01.2011р. по 02.12.2013р., що підтверджується довідками про часи роботи кожного джерела, наданими на вимогу Державної екологічної інспекції у Харківській області керівником ПрАТ «ТАХІОН», в зв'язку з чим доводи відповідача про незаконність нарахування збитків з спірний період колегія суддів вважає безпідставними.

Підпунктом 1.15.5. Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки №7 від 10.02.1995 визначено, що стаціонарним джерелом забруднення атмосфери є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Цим положенням Інструкції колегія суддів вважає спростованими посилання відповідача про те, що обладнання вказане у позовній заяві, не є джерелом утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Інвентаризація викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проведена ПрАТ «ТАХІОН» на виконання статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», тому останній зобов'язаний здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин. Інвентаризацію відповідачем здійснено в 2013 році, в період отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин, що встановлено Держекоінспекцією під час перевірки у період 21.01.2014р. по 22.01.2014р. З цих підстав також є необґрунтованим твердження відповідача про те, що розрахунок розміру шкоди має містити параметри джерела викиду.

При вирішенні даної справи по суті судами першої та апеляційної інстанції також враховується пункт 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків», відповідно до якого збитки завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів надавши належну правову оцінку усім доводам сторін та наданим на їх підтвердження документам, враховуючи встановлення факту заподіяння відповідачем збитків державі, в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, вважає, що господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача спірної суми, а тому прийняте у справі рішення скасуванню не підлягає. Господарським судом Харківської області у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно досліджено подані сторонами докази. Усім доводам сторін судом першої інстанції надано обґрунтовану, повну та належну правову оцінку, проаналізовано відносини сторін та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, а тому вимоги скаржника залишаються без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ТАХІОН», м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.07.2015р. у справі № 922/2814/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 01.09.15р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Могилєвкін Ю.О.