Постанова

від 07.07.2015 по справі 910/3414/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. справа№ 910/3414/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Нестеренко Г.А.

відповідача - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Інвестмент Групп»

на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2015 р.

у справі № 910/3414/15-г (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Інвестмент Групп»

про стягнення 58 106,96 грн

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Інвестмент Групп» (далі - відповідач) про стягнення 40 070,96 грн грн основної заборгованості, 759,60 грн 3% річних, 6 218,42 грн інфляційних втрат, 5 047,34 грн пені та 6 010,64 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/3414/15-г від 16.04.2015 р. позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/3414/15-г від 16.04.2015 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Деметра Інвестмент Групп» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що оскільки між сторонами не були підписані акти приймання-передачі наданих послуг, тому у відповідача відсутні підстави для сплати заявленої заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/3414/15-г, а розгляд справи призначено на 23.06.2015 р.

10.06.2015 р. через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представників ТОВ «Деметра Інвестмент Групп» бути присутніми у судовому засіданні 23.06.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 р. розгляд справи було відкладено до 07.07.2015 р.

В засідання суду, призначене на 07.07.2015 р., представник відповідача вдруге не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності представника відповідача суду не надано.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Пунктом 4.11 розділу 4 Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 37/6253 (далі - Порядок), встановлено, що протягом трьох робочих днів з дати прийняття керівником дозвільного органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розміщення РЗ, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, розповсюджувач реклами укладає з КП «Київреклама» договір на право тимчасового користування місцем.

Таким чином, укладення договору на право тимчасового користування місцем при розміщенні рекламних засобів є обов'язковою процедурою, необхідність якої прямо встановлена, так як і необхідність отримання дозволу.

Так, 17.07.2013 р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Деметра Інвестмент Груп» (далі - розповсюджувач) було укладено договір № 718/12 на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, за умов повного дотримання розповсюджувачем договору та Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями, а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за договором.

Згідно з п. 3.1 договору адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місць.

Як передбачено п. 3.6 договору, адресні програми є невід'ємною частиною договору.

Розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету (п. 5.2.3 договору).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що розмір плати за право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується підприємством відповідно до вимог порядку та умов договору.

Відповідно до п. 6.3 договору підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями та внесення розповсюджувачем відповідної плати є рішення дозвільного органу та/або виконавчого органу Київської міської ради та укладений договір.

Згідно з п. 6.8 договору плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

На виконання умов договору між сторонами були укладені адресні програми, якими було передбачено розмір базової плати (без ПДВ) за користування місцями для розміщення об'єкта зовнішньої реклами та строки дії пріоритету.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору, не здійснив розрахунків за період з з травня по липень 2014 р. за право користування місцями для розміщення ОРЗ, внаслідок чого сума його заборгованості склала 40 070,96 грн.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Укладений між сторонами договір № 718/12 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламних засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 17.07.2013 р. за своєю правовою природою є договором найму (оренди).

Отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користуванням майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Аналогічне положення викладене в ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось вище, позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав, зокрема надавав відповідачу місця для розташування рекламних засобів, що підтверджується адресною програмою на пріоритет № 8 від 17.07.2013 р., адресною програмою на пріоритет № 10 від 26.09.2013 р. та адресною програмою на право тимчасового користування № 12 від 24.01.2014 р.

За користування місцями для розташування рекламних засобів за період з травня по липень 2014 р. позивачем були виставлені відповідачу рахунки:

- рахунок № 90958 від 15.05.2014 р. на суму 14 850,00 грн;

- рахунок № 92432 від 13.06.2014 р. на суму 14 850,00 грн;

- рахунок № 93433 від 10.07.2014 р. на суму 14 850,00 грн.

31.07.2014 р. відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем на суму 4 479,04 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків ТОВ «Деметра Інвестмент Групп» перед КП «Київреклама» по рахункам-фактурам за пріоритет та тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів, станом на 13.02.2015 р.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 40 070,96 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк сплати орендної плати, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 40 070,96 грн.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 5 047,34 грн пені та 6 010,64 грн 15% штрафу.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Як передбачено п. 7.2 укладеного договору, підприємство має право застосувати до розповсюджувача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення платежів - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми; у разі нерозміщення розповсюджувачем соціальної реклами - штраф у розмірі 500 гривень за кожний день затримки розміщення соціальної реклами.

Згідно з п. 7.3 договору підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 (одного) місяця - штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 047,34 грн пені та 6 010,64 грн 15% штрафу підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, розмір їх перевірений судом, є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Також, за неналежне виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 759,60 грн 3% річних, 6 218,42 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 759,60 грн 3% річних, 6 218,42 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, розмір їх перевірений судом, є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Стосовно доводів скаржника про те, що між сторонами не були підписані акти виконаних робіт, а тому у відповідача відсутні підстави для сплати заявленої заборгованості, колегія зазначає наступне.

Згідно з п. 6.3 договору та 15.1 Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 37/6253, підставою для нарахування плати за право тимчасового користування місцями, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, та внесення розповсюджувачем реклами відповідної плати є рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про надання дозволу та укладений договір на право тимчасового користування місцем.

Пунктом 15.5 вказаного Порядку встановлено, що плата нараховується з дати прийняття рішення про встановлення пріоритету на місце для розміщення зовнішньої реклами.

Плата щомісячно нараховується КП «Київреклама» та перераховується розповсюджувачем реклами згідно з умовами договору на право тимчасового користування місцем виключно на відповідний поточний рахунок КП «Київреклама» і використовується в порядку, встановленому Київською міською радою чи уповноваженим нею органом.

Згідно з п. 5.2.3 договору розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування.

Як передбачено п. 6.8 договору, плата за право тимчасового користування нараховується підприємством щомісячно та перераховується розповсюджувачем не пізніше 25 числа поточного місяця, виключно на поточний рахунок підприємства, в розмірах, зазначених підприємством в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє розповсюджувача зовнішньої реклами від здійснення плати за право тимчасового користування.

Таким чином, умовами укладеного договору сторони погодили щомісячну систему сплати платежів за користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Згідно п. 6.9 договору акт приймання-передачі до договору, із наведеним в ньому розрахунком плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді.

Отже нарахування плати за користування місцями для розміщення рекламних засобів не залежить від підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, оскільки, узгодивши щомісячну систему сплати орендних платежів та погодивши щомісячний розмір такої плати, обов'язок внесення орендної плати відповідачем не пов'язаний з підписанням сторонами таких актів.

Таким чином, обов'язок відповідача сплачувати плату за користування місцем для розміщення рекламного засобу виникає раніше, ніж обов'язок надати/отримати акт приймання-передачі наданих послуг.

Крім того, скаржником не надано доказів звернення до КП «Київреклама» з проханнями чи скаргами щодо ненадання таких актів приймання-передачі.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Інвестмент Групп» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Інвестмент Групп» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2015 р. у справі № 910/3414/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 910/3414/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко