Постанова

від 08.07.2015 по справі 918/421/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № 918/421/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Пронін Ю.О. (довіреність №7 від 12.05.2015 року)

відповідача: Ковальчук І.В. (довіреність №17-15 від 05.01.2015 року)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ДП "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Рівненської області від 13.05.2015 року у справі № 918/421/15 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Приватного підприємства "Ферарі"

до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 170 370 грн. 19 коп.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Рівненської області (суддя Романюк Р.В.) від 13 травня 2015 року у справі №918/421/15 позов Приватного підприємства «Феррарі» (надалі - позивач) до Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі - відповідач) про стягнення 170370,19 грн. задоволено /а.с.48-50/. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м.Рівне, вул.Остафова, 7, код ЄДРПОУ 31994540) на користь Приватного підприємства "Ферарі" (25004, м.Кіровоград, вул.Покровська, 73, код ЄДРПОУ 30948095) 170370 грн. 19 коп. заборгованості та 3407 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що зібраними у справі доказами підтверджується факт виконання позивачем робіт з поточного ремонту автомобільної дороги, обумовленої Договором генпідряду №29-12 від 22.11.2012 року та його ціна, строк оплати якого настав в силу договору, відтак за відсутності доказів сплати їх вартості з боку відповідача, позовні вимоги про стягнення 170370 грн. 19 коп. заборгованості є обґрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Дочірнє підприємство «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 13.05.2015 року у справі №918/421/15 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові /а.с. 58-62/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що враховуючи пункт 7.2 Договору №29-12 від 22.11.2012 року у разі затримки бюджетного фінансування (фінансування замовника) розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 45 банківських днів з дати отримання генпідрядником на свій рахунок коштів від замовника - Служби автомобільних доріг у Рівненській області на його рахунок державних коштів, виділених державою Україна на підставі Постанови КМ України від 20.03.2013 року №219. Неодмінною умовою відтермінування оплати відповідачем наданих позивачем послуг є затримка бюджетного фінансування. Замовник жодним чином не повідомляв підрядника про затримку бюджетного фінансування і тому апелянту про її наявність стало відомо зі змісту останньої додаткової угоди №2/37 від 07.02.2014 року до Договору №2 від 30.01.2013 року, в якій замовник декларує свої зобов'язання по оплаті наданих послуг за вищевказаним договором. Надати доказ наявності/відсутності затримки бюджетного фінансування відповідач не мав і не має змоги, оскільки не являється суб'єктом бюджетних відносин.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 червня 2015 року у справі №918/421/15 було прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача та призначено дату судового засідання на 08 липня 2015 року /а.с. 57/.

Від позивача - Приватного підприємства «Феррарі» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що відповідач не скористався правами передбаченими статтею 22 ГПК України та всупереч статтям 33, 59 ГПК України не надав відзив на позов та доказів на підставу своїх заперечень. Щодо залучення третьої особи, то таке питання відповідачем у суді першої інстанції взагалі не ставилося. Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

26 червня 2015 року представником позивача - ПП "Ферарі" подано через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №15477/15) з проханням доручити проведення відеоконференції господарському суду Кіровоградської області (25022, м.Кіровоград, вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32).

08 липня 2015 року від Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" надійшли доповнення №6/989 від 07.07.2015 року до апеляційної скарги, у яких останній зазначає, що представлений на обґрунтування своїх позовних вимог позивачем акт приймання виконаних будівельних робіт доводить факт надання послуг по поточному середньому ремонту ділянки км 6+000 км 9+000 дороги місцевого значення Т1806 - Немовичі - Березне - В.Межиричі - Федорівка М 06, тоді як у договорі генпідряду №29-12 від 22.11.2012 року визначено зовсім іншу ділянку дороги - км 4+600 - км 7+600.

Судове засідання 08 липня 2015 року проводилось в режимі відеоконференції за клопотанням позивача - ПП "Ферарі".

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" у апеляційній скарзі просив залучити у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі Службу автомобільних доріг у Рівненській області (м.Рівне, вул.Пушкіна, 19), проте в судовому засіданні 08 липня 2015 року представником апелянта було повідомлено, що станом на час вирішення даного клопотання необхідність в залученні третьої особи відпала.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 листопада 2012 року між Дочірнім підприємством "Рівненський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (Генпідрядник) та Приватним підприємством "Ферарі" (Субпідрядник) було укладено Договір генпідряду №29-12 від 22.11.2012 року, за яким Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується надати послуги з поточного ремонту автомобільної дороги місцевого значення Т1806 Немовичі-Березне-В.Межиричі-Федорівка км 4+600-км 7+600 за рахунок коштів державного бюджету (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, календарна дата початку робіт - листопад 2012 року, кінцевий строк закінчення робіт - грудень 2012 року.

Згідно пункту 3.1 Договору, загальна вартість робіт за Договором є орієнтовною і складає 300000,00 грн., в.т.ч. ПДВ 50000,00 грн..

Фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (пункт 7.1 Договору).

Пунктом 7.2 Договору сторони обумовили, що у разі затримки бюджетного фінансування (фінансування Замовника) розрахунок за виконанні роботи здійснюється протягом 45 банківських днів з дати отримання Генпідрядником на свій рахунок коштів від Замовника - Служби автомобільних доріг у Рівненській області.

Відповідно до пункту 8.1 Договору, розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Субпідрядника.

Згідно пункту 8.3 Договору, вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначаються в порядку визначеному в ДБН Д.1.1-1-2000 (з урахуванням доповнень та змін), ВБН Д.1.1-218-1-2001 (із змінами та доповненням) та ВБНВ.3.2-218-180-2003.

За умовами пункту 9.1 Договору, приймання-передача виконаних робіт оформляється актом приймання робіт (форма КБ-2в).

Пунктом 18.2 Договору сторони обумовили, що Договір набуває чинності з дня підписання його уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2013 року.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов Договору позивач виконав відповідачу роботи, про що сторони склали відповідний Акт приймання виконаних будівельних робіт щодо поточного ремонту та експлуатаційного утримання автодороги загального користування Т1806 Немовичі-В.Межиричі-Березне-Федорівка на загальну вартість 211681,00 грн./а.с.14-15/. Вказаний Акт виконаних робіт підписаний ДП "Рівненський облавтодор", Філією "Сарненська ДЕД" ДП "Рівненський облавтодор", ПП "Ферарі". Обумовлені роботи прийняті відповідачем без будь-яких застережень стосовно якості чи їх обсягу.

Судом апеляційної інстанції не береться до уваги твердження апелянта про те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за 2012 рік типової форми КБ-2 в на суму 211681 грн. доводить факт надання послуг по поточному середньому ремонту ділянки км 6 + 000 км 9 + 000 М06, тоді як у Договорі генпідряду №29-12 від 22.11.2012 року визначено ділянку дороги км 4 + 600 км км 7 + 600 км, оскільки матеріали справи не містять інших підписаних сторонами договорів, а згідно вказаного акту виконано ремонт автодороги протяжністю 3 км, що вказує на приймання виконаних будівельних робіт за Договором генпідряду №29-12 від 22.11.2012 року.

Крім того, факт виконання робіт за Договором генпідряду №29-12 від 22.11.2012 року стверджується, укладеною 25.02.2015 року Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог, між Філією "Березнівського райавтодор" ДП "Рівненській облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Сторона 1), Філією "Сарненської ДЕД" ДП "Рівненській облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Сторона 2) та Приватним підприємством "Ферарі" (Сторона 3). Відповідно до пункту 7 Угоди, з моменту набрання чинності цієї Угоди Сторона-2 зобов'язана перед Стороною-3 по Договору №29-12 від 22.11.2012 року в сумі 170370,19 грн..

02.04.2015 року на адресу відповідача було направлено вимогу №б/н від 02.04.2015 року (докази направлення відповідачу /а.с. 42-43/), в якій позивач просив в семиденний термін з моменту отримання даної вимоги сплатити заборгованість. Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було частково погашено заборгованість за Договором генпідряду №29-12 від 22.11.2012 року і станом на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 170370 грн. 19 коп..

Крім того, в судовому засіданні місцевого господарського суду представник відповідача не заперечував щодо існування заборгованості за виконанні роботи з поточного ремонту автомобільної дороги згідно Договору і Акту приймання виконаних будівельних робіт та їхнього розміру.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частин 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, зібраними у справі доказами підтверджується факт виконання позивачем робіт з поточного ремонту автомобільної дороги, обумовленої Договором генпідряду №29-12 від 22.11.2012 року, строк оплати якого настав в силу договору, відтак за відсутності доказів сплати їх вартості з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо підставності задоволення позовних вимог про стягнення 170370 грн. 19 коп. заборгованості.

В свою чергу, твердження апелянта про те, що умовою оплати виконаних робіт є перерахування бюджетних коштів відповідачу, відповідні кошти відповідачу не перераховувались, у зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Пунктом 7.1 Договору генпідряду №29-12 від 22.11.2012 року передбачено, що фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

В свою чергу, відповідно до пункту 7.2. у разі затримки бюджетного фінансування (фінансування Замовника) розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 45 банківських днів з дати отримання Генпідрядником на свій рахунок коштів від Замовника - Служби автомобільних доріг у Рівненській області.

В силу частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом статті 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 528 Цивільного кодексу України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

При цьому, в силу частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України; суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У Постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 встановлено, що касаційний суд обґрунтовано відхилив заперечення МНС щодо не оплати продукції за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки на підставі ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року №01-06/374/2013 роз'яснено, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором; враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 01 квітня 2015 року у справі №910/16857/14, у постанові від 10 липня 2013 року у справі №910/2285/13, у постанові від 24 лютого 2014 року у справі №913/2215/13 та інших.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 13.05.15 року у справі №918/421/15 залишити без змін, апеляційну скаргу ДП "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/421/15 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.