Постанова

від 07.07.2015 по справі 922/4926/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. Справа № 922/4926/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Івакіна В.О. , суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників:

позивача - Богомолов О.О., довіреність від 29.12.2014 р. № 08-11/4847/2-14;

відповідача - Кулаковський О.М., довіреність від 13.11.2014 р. № 2100;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3038Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 23 грудня 2014 року у справі № 922/4926/14

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Фізичної особи-підприємця Бородай Віри Сергіївни, м. Харків,

про повернення майна та стягнення 1 073845,35 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Бородай В.С. про зобов'язання повернути в натурі територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 4336 кв.м., яка розташована по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові, та стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 1073845,35 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2014 р. у справі № 922/4926/14 (суддя Жиляєв Є.М.) в позові відмовлено, з посиланням на те, що спірна земельна ділянка не є безпідставно набутою, на ній знаходиться будівля, яка належить відповідачу на праві власності, повернення земельної ділянки приведе до порушення права власності відповідача на будівлю, розмір земельної ділянки не підтверджено належним чином.

19.05.2015 р. Господарським судом Харківської області прийнято додаткове рішення у справі № 922/4926/14 (суддя Жиляєв Є.М.), яким стягнуто з позивача на користь державного бюджету України 71862,00 грн. судового збору, з посиланням на те, що позивачем при поданні позовної заяви за позовну вимогу майнового характеру про повернення земельної ділянки площею 4336 кв.м., вартість (нормативно-грошова оцінка) якої складає 4252836,00 грн., сплачено судовий збір в розмірі 1218,00 грн. як за позовну вимогу немайнового характеру, що суперечить вимогам п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Позивач 20.04.2015 р. звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 1073845,35 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що відповідач з 2011 р. є власником нежитлових будівель літ. "А-1", "Б-1", "В-1", "Г-1", "Д-1", "Е-1" та "Ж-1" по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові, які знаходяться на спірній земельній ділянці, але речові права на вказану земельну ділянку не оформив, використовує її без достатніх правових підстав, плату за землю у належному розмірі не сплачує.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2015 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.06.2015 р.

Позивач 29.05.2015 р. за вх. № 8510 надав суду заяву про уточнення (доповнення) апеляційних вимог, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить доповнити прохальну частину апеляційної скарги наступним пунктом: «Скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.05.2015 р. у справі № 922/4926/14 у повному обсязі.». Зазначає, що нормативно-грошова оцінка землі не може використовуватись для визначення вартості земельної ділянки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р., у зв'язку з відсутністю в судовому засіданні представника позивача, з метою повного та всебічного розгляду справи, розгляд справи відкладено на 07.07.2015 р.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Камишевої Л.М., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Хачатрян В.С.

В судовому засіданні 07.07.2015 р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги (з урахуванням уточненої апеляційної скарги) в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 9412 від 16.06.2015 р.) та в судовому засіданні 07.07.2015 р. не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу та не заперечує проти задоволення заяви про уточнення (доповнення) апеляційної скарги щодо додаткового рішення від 19.05.2015 р. у справі № 922/4926/14. Посилається на здійснення відповідачем необхідних заходів щодо укладання договору оренди земельної ділянки по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові, на теперішній час проект договору оренди землі проходить внутрішнє узгодження у позивача. Вважає необґрунтованим розрахунок розміру доходів від користування спірної земельної ділянки, оскільки матеріалами справи не підтверджено розмір нормативно-грошової оцінки цієї земельної ділянки станом на 01.01.2014 р. в сумі 4252836,00 грн., на яку посилається позивач. Зазначає, що відповідачем виконано належним чином вимоги законодавства щодо сплати за землю та сплачено 208570,47 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.12.2001 р. № 2667 та договору на право тимчасового користування землею від 29.12.2001 р. № 2779 земельну ділянку по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові, загальною площею 1,0993 га, передано у тимчасове користування ТОВ «Альянс» для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель строком до 01.01.2005 р.

Рішенням 19 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 27.02.2008 р. № 35/08 земельну ділянку по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові, загальною площею 1,0993 га, межі якої визначено договором на право тимчасового користування землею від 29.12.2001 р. № 2779, надано ТОВ «Альянс» для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель строком до 01.02.2013 р.

Бородай В.С. (відповідачем у справі) 22.02.2011 р. на підставі договору купівлі-продажу р.№ 732 від 22.02.2011 р. придбано у приватну власність у ТОВ «Альянс» нежитлові будівлі, що розміщені по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові, а саме: літ. «А-1» площею 149,2 кв.м.; літ. «Б-1» площею 136,7 кв.м.; літ. «В-1» площею 111,7 кв.м.; літ. «Г-1» площею 252,7 кв.м.; літ. «Д-1» площею 49,9 кв.м.; літ. «Е-1» площею 28,6 кв.м.; літ. «Ж-1» площею 973,5 кв.м., що підтверджується Інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна від 20.08.2014 р. № 25799271 (а.с. 27-28).

Частинами 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, придбавши у попереднього власника - ТОВ «Альянс» у приватну власність нежитлові будівлі літ. «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1», «Д-1», «Е-1», «Ж-1» по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові, відповідач, одночасно, отримав право користування земельною ділянкою, на якій зведена зазначена нежитлова будівля.

Подальша реєстрація земельної ділянки передбачена ст. 202 Земельного кодексу України. Право на земельну ділянку здійснюється згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Для реєстрації земельної ділянки зацікавлена особа повинна замовити документацію із землеустрою. Більша частина цієї документації не може бути виготовлена сторонами самостійно. Для її підготовки слід звернутися до відповідної землевпорядної організації, замовити "технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку".

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про оренду землі", невід'ємною частиною договору оренди землі є: план схема земельної ділянки; кадастровий план з відображенням обмежень; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі земельної ділянки; проект відведення земельної ділянки.

За приписами ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельної ділянки державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, яка зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається до відповідної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6301504912014 від 19.12.2014 р., земельну ділянку комунальної власності, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 0,4336 га, розташовану в місті Харкова по вул. Плитковій, 1, зареєстровано Управлінням Держземагенства у м. Харкові Харківської області 19.12.2014 р. за кадастровим номером 6310138200:02:007:0058, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1», «Д-1», «Е-1», «Ж-1» (виробничо-складські будівлі) (а.с. 78).

Рішенням Харківської міської ради 36 сесії 6 скликання від 24.12.2014 р. № 1745/14 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" (а.с. 172) затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові, який був розроблений ППФ «ЛІК» за замовленням ФОП Бородай В.С. на підставі договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 10.09.2014 р. (а.с. 53).

Таким чином, відповідач - ФОП Бородай В.С. виконав свої обов'язки стосовно розробки проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові.

Підпунктом 4.1 пункту 4 Додатку 1 до рішення Харківської міської ради 36 сесії 6 скликання від 24.12.2014 р. № 1745/14 ФОП Бородай В.С. надано в оренду строком до 01.01.2025 р. земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310138200:02:007:0058) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, загальною площею 0,4336 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1», «Д-1», «Е-1» та «Ж-1» (виробничо-складські будівлі) по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові (а.с. 172, зворотний бік аркушу).

В пункті 5 рішення Харківської міської ради 36 сесії 6 скликання від 24.12.2014 р. № 1745/14 зобов'язано орендарів, зокрема ФОП Бородай В.С., не пізніше, ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутись до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договору оренди землі та у 4-х місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договір оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що орендар - ФОП Бородай В.С. належним чином виконав свій обов'язок щодо звернення до орендодавця - Харківської міської ради для оформлення договору оренди землі, що підтверджується листом орендодавця від 22.05.2015 р. № Б-7-512/0/223-15.02-16 (а.с. 179).

Із зазначеного листа вбачається, що оформлення договору оренди землі проводиться згідно Порядку оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради 21 сесії 6 скликання від 19.12.2012 р. № 960/12, а саме: підготовлено проект договору оренди земельної ділянки площею 0,4336 га по вул. Плиткова, 1, та направлено його на погодження до Юридичного департаменту.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ще в 2011 році звертався до Харківського міського голови з пропозицією укласти з ним договір оренди на земельну ділянку, розташовану по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові, що підтверджується листом ФОП Бородай В.С. до Харківського міського голови від 16.03.2011 р. (а.с. 54).

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено, що договір оренди земельної ділянки, розташованої по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові, не було укладено з вини відповідача - ФОП Бородай В.С.

Навпаки, відповідачем було вжито необхідні заходи, спрямовані на підготовку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги про повернення спірної земельної ділянки позивачу, оскільки зазначена земельна ділянка, відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, не є безпідставно набутою, право на користування нею у відповідача виникло одночасно із виникненням права на зведену на цій земельній ділянці нежитлову будівлю на підставі договору купівлі-продажу р. № 732 від 22.02.2011 р. та державної реєстрації права власності, договір оренди спірної земельної ділянки не було укладено не з вини відповідача - ФОП Бородай В.С., яким вжито всі необхідні заходи, спрямовані укладення договору оренди земельної ділянки.

Зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності відповідача, гарантованого ст. 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий Господарський Суд України в листі від 01.01.2010 р. "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами".

В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1073845,35 грн. доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, посиланням на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням апелянта, виходячи з наступного.

Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов'язаннями з безпідставного збагачення, або кондикційними зобов'язаннями. Сутність кондикційного зобов'язання як правовідношення полягає в тому, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) або на підставі, яка згодом відпала, зобов'язана повернути потерпілому це майно (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Певною мірою проблема розуміння та кваліфікації таких зобов'язань породжується нормою ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою визначене коло вимог, до яких також застосовуються положення глави 83 Цивільного кодексу України (про реституцію, віндикацію, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У нормах статей 1213 та 1214 Цивільного кодексу України не має санкцій як міри цивільно-правової відповідальності боржника, натомість ними закріплено право та кореспондуючі ним обов'язки сторін зобов'язання з безпідставного збагачення - право потерпілого:

1) на повернення йому безпідставно набутого майна в натурі або відшкодування його вартості;

2) на відшкодування йому доходів від безпідставно набутого майна, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Норми глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" та ст. 1212 Цивільного кодексу України, зокрема, можуть бути застосовані тоді, коли дії набувача майна не можуть кваліфікуватися як правопорушення.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відмова в задоволенні вимог про повернення безпідставно набутої земельної ділянки виключає можливість стягнення доходів від утримання цього майна - земельної ділянки.

Крім того, наявність лише теоретичних обставин обґрунтування можливості отримання прибутку (орендної плати) ще не є підставою для його стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до листа Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 04.09.2014 р. № 10208/10/20-36-15-04-23, громадянка Бородай В.С. обліковується в Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області як платник податку за землю з фізичних осіб, згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 22.02.2011 р. на земельну ділянку по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові, площею 1,0993 га (а.с. 23).

Із зазначеного листа вбачається, що за 2011 рік громадянкою Бородай В.С. сплачено 5654,03 грн. податку за землю, переплата станом на 01.01.2012 р. складає 5654,03 грн. За 2012 рік громадянкою Бородай В.С. податок за землю сплачено в повному обсязі (згідно розрахунку по земельному податку вх. № 0000031952 від 12.01.2012 р.), а саме: 67848,33 грн. За 2013 рік громадянкою Бородай В.С. податок за землю сплачено в повному обсязі (згідно розрахунку по земельному податку вх. № 0070961952 від 23.05.2013 р.), а саме: 67848,33 грн. За 2014 рік громадянці Бородай В.С. згідно розрахунку по земельному податку 847-15 від 30.06.2014 р. нараховано 67219,78 грн. податку за землю та 67219,78 грн., переплата станом на 01.09.2014 р. складає 628,64 грн.

Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи розрахунків доходу, одержаного від безпідставно набутого майна (земельної ділянки), за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р. нараховано 869090,02 грн. та з 01.01.2014 р. по 31.09.2014 р. нараховано 204755,33 грн. (а.с. 21-22). При цьому, зазначений розмір доходу відповідача був розрахований позивачем як розмір плати за землю, зменшений на розмір фактично здійсненої оплати за користування земельною ділянкою - земельного податку.

Колегія судів апеляційної інстанції зазначає, що позивач, приймаючи рішення Харківської міської ради 36 сесії 6 скликання від 24.12.2014 р. № 1745/14 ФОП, яким відповідачеві надано в оренду земельну ділянку по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові, встановив відповідачу 4-х місячний термін для укладення договору оренди земельної ділянки. Тобто позивач розраховував після спливу зазначеного терміну отримувати доходи у вигляді орендної плати за використання відповідачем зазначеної земельної ділянки, на якій розташовані нежитлові будівлі літ. «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1», «Д-1», «Е-1», «Ж-1», що належать відповідачу.

Проте, враховуючи здійснення відповідачем необхідних заходів щодо укладання договору оренди земельної ділянки, колегія судів апеляційної інстанції вважає, що позивачем всупереч ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявність правових підстав для стягнення неотриманого доходу, оскільки під час складання технічної документації із землеустрою згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ще не могло бути безпідставно набутого прибутку, а наявність лише теоретичних обставин обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Тому позовна вимога про стягнення доходів, отриманих від безпідставно набутого майна (земельної ділянки) необґрунтована і задоволенню не підлягає.

Стосовно заявленого відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції клопотання про застосування позовної давності до позовних вимог за період з 01.11.211 р. (вх. № 46313/14 від 23.12.2014 р.), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», визначено, що за змістом частини першої ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких той звернувся до суду, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про застосування позовної давності.

Таким чином, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Харківської області від 23.12.2014 р. у справі № 922/4926/14 відсутні.

19.05.2015 р. Господарським судом Харківської області прийнято додаткове рішення у справі № 922/4926/14, яким стягнуто з позивача на користь державного бюджету України 71862,00 грн. судового збору, з посиланням на те, що позивачем при поданні позовної заяви за позовну вимогу майнового характеру про повернення земельної ділянки площею 4336 кв.м., вартість (нормативно-грошова оцінка) якої складає 4252836,00 грн., сплачено судовий збір в розмірі 1218,00 грн. як за позовну вимогу немайнового характеру, що суперечить вимогам п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

В обґрунтування вимоги про скасування додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 19.05.2015 р. у справі № 922/4926/14 апелянт посилається на те, що нормативно-грошова оцінка землі не може використовуватись для визначення вартості земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується таким твердженням апелянта, зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у даній справі позивачем заявлено дві позовні вимоги, а саме:

1) зобов'язати ФОП Бородая В.С. повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 4336 кв.м., яка розташована по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові;

2) стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 1073845,35 грн.

За позовну вимогу про стягнення з відповідача 1073845,35 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, позивачем сплачено 10738,46 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 2724 від 26.12.2014 р.

Та за позовну вимогу про повернення в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набутого майна позивачем сплачено 609,00 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 2725 від 26.12.2014 р.

Пунктом 2.10. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з п. 3 ст. 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

У відповідності до п. 2.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01 листопада 2011 року.

Згідно із п.п. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік», станом на 01.01.2015 р. мінімальна заробітна плата складає 1218,00 грн.

Отже, ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду стосовно позовних вимог немайнового характеру становить по 609,00 грн. за кожну з них.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається, зокрема, у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребовується.

Приписами пунктів 2.2-2.2.1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», роз'яснено, що статтею 55 Господарського процесуального кодексу передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах ч. 5 ст. 216, ст. 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом п. 3 ч. 2 ст. 54 і ст. 55 Господарського процесуального кодексу України такий обов'язок покладається на позивача.

За таких обставин, позовна вимога про повернення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 1213 Цивільного кодексу України, має майновий характер, у зв'язку з чим судовий збір повинен визначатись з урахуванням вартості спірного майна, тому позивач, звертаючись до господарського суду повинен був сплатити судовий збір за дві позовні вимоги майнового характеру.

Відповідно до ч. 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка, згідно п. 12, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оцінку земель", являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами.

Статтею 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу України, а у разі, якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

За приписами ст. 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Отже, законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначає вартість квадратного метра певної земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що розмір нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки площею 4336 кв.м. по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові , станом на 01.01.2014 р. складає 4252836,00 грн.

Отже, за вимогу про повернення в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набутого майна - земельної ділянки площею 4336 кв.м. по вул. Плитковій, 1, у м. Харкові, розмір нормативно-грошової оцінки якої складає 4252836,00 грн., до сплати підлягає судовий збір в сумі 42528,36 грн.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 609,00 грн. за позовну вимогу про повернення в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набутого майна не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки вимога про повернення майна має майновий характер і розмір ставок судового збору за її подання визначається за приписом п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

На підставі зазначеного колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.05.2015 р. у справі № 922/4926/14 прийняте відповідає вимогам чинного законодавства, тому вимога апелянта про скасування додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 19.05.2015 р. у справі № 922/4926/14 безпідставна і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23 грудня 2014 року та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19 травня 2015 року у справі № 922/4926/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 13.07.2015 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Хачатрян В.С.