Постанова

від 07.07.2015 по справі 924/296/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

07 липня 2015 року Справа № 924/296/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фермерського господарства "Болеслав - Агро" на рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2015 р.

у справі № 924/296/15 (суддя Музика М.В. )

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро"

до фермерського господарства "Болеслав-Агро"

про стягнення 134986,31 грн. заборгованості

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2015 р. у справі № 924/296/15 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" до фермерського господарства "Болеслав-Агро". Відповідно до рішення підлягає стягненню з фермерського господарства "Болеслав-Агро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" 128360,82 грн. заборгованості, 3641,69 грн. пені, 2730,23 грн. 20% річних, 2694,65 грн. витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач фермерське господарство "Болеслав - Агро" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2015 р. у справі № 924/296/15 скасувати і прийняти нове рішення про часткове задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" до фермерського господарства "Болеслав-Агро", зменшивши суму позовних вимог на суму, наведену у видатковій накладній № ФАГ00002000 від 25.11.2014 р.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2015 р. у справі № 924/296/15 було прийнято з порушенням норм процесуального права.

Пояснює, що суд першої інстанції при розгляді вказаної справи неодноразово задовольняв клопотання позивача. Разом з тим, клопотання відповідача про перенесення судового засідання від 22.04.2015 р. суд першої інстанції проігнорував, порушивши тим самим засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та принцип змагальності сторін.

Пояснює, що в штаті фермерського господарства «Болеслав-Агро» посада юриста відсутня, а директор знаходився у довготривалому відрядженні, тому бути присутнім на судових засіданнях та представляти інтереси фермерського господарства в суді не було можливим. Через важке фінансове становище лише 22.04.2015 р. фермерським господарством «Болеслав-Агро» та адвокатом Захаркевичем О.В. був укладений договір-доручення № 39-15-г про надання правової допомоги і цього ж дня представник відповідача надіслав на адресу суду клопотання про відкладення судового засідання, а 23.04.2015 р. - клопотання про ознайомлення з матеріалами судової справи. Однак, 23.04.2015 р. судове засідання у справі № 924/296/15 відбулось без участі представника, і у цьому засіданні судом було винесено рішення.

Доводить, що з протоколу судового засідання від 23.04.2015 р. у справі № 924/296/15 вбачається, що суд без обґрунтування своєї позиції відмовив у задоволенні поданого представником відповідача клопотання.

Крім того, зазначає, що позивачем на виконання ухвали господарського суду Хмельницької області від 12.03.2015 р. були долучені нові письмові докази у справі від 08.04.2015 р., а саме - копія видаткової накладної № ФАГ00002000 від 25.11.2014 р. на суму 39552,46 грн., з якими відповідач не мав можливості ознайомитись та дослідити їх.

Посилаючись на ст.77 ГПК України та інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01- 8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», скаржник вважає, що розгляд даної справи у суді першої інстанції підлягав відкладенню на підставі ч.1 ст.77 ГПК України.

З огляду на викладене вважає, що рішення суду першої інстанції було прийнято внаслідок грубого порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується із доводами відповідача, оскільки копія вищевказаної видаткової накладної була додана до позовної заяви № 1202-1 від 12.02.2015 р. та її сума включено до ціни позову.

Пояснює, що у зв'язку з тим, що копія видаткової накладної № ФАГ00002000 від 25.11.2014 р. на суму 39552,46 грн. була не досить чіткою, господарський суд Хмельницької області ухвалою від 12.03.2015 р. зобов'язав позивача надати повторно копію видаткової накладної № ФАГ00002000 від 25.11.2014 р., тому надання позивачем іншої копії видаткової накладної із супровідним листом № 0804-1 від 08.04.2015 р. не є збільшенням позовних вимог чи залученням нових письмових доказів у справі.

Заперечує також проти доводів скаржника про порушення судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм процесуального права.

Посилаючись на ч.1-3 ст.28 ГПК України та п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» позивач доводить, що відсутність в штаті фермерського господарства «Болеслав-Агро» юриста та довготривале відрядження директора не перешкоджає представництву інтересів відповідача в суді іншою особою та не є підставою для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, тим більше, що дані факти не підтверджуються будь-якими доказами.

Просить врахувати наведене та залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2015 р. у справі № 924/296/15 без змін, апеляційну скаргу фермерського господарства «Болеслав-Агро» - без задоволення.

Сторони не забезпечили явку представників в судове засідання.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.65-67, 74-75/, явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" та фермерського господарства "Болеслав-Агро" за наявними у справі матеріалами відповідно до норм ст.ст.99,101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні 09.06.2015 р., перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Разом з тим, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

21.08.2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро"/постачальник та фермерське господарство "Болеслав-Агро"/покупець уклали договір поставки Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту № 8КП, за умовами п.1.1 якого постачальник продає, а покупець купує товари в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки "Інкотермс 2010", що обумовлюються в додатках або в специфікаціях, або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору /а.с.9-10/.

Відповідно до п.1.2. договору товаром є кормові добавки, премікси, білкові, вітамінно - мінеральні добавки, готові корма, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, обладнання та інший товар, як власного виробництва так й інших виробників, що буде поставлятись згідно видаткових накладних. Товар постачається покупцю для використання в господарській діяльності.

Право власності відповідно до п.1.3. договору переходить від постачальника до покупця в момент отримання товару покупцем.

Товар продається на умовах товарного кредиту, за користування яким покупець зобов'язується сплатити відсотки в сумі, визначеній умовами договору. Розмір відсотків за користування товарним кредитом, строк товарного кредитування визначаються в договорі або в специфікаціях до нього (п.1.5. договору).

Відповідно до п.2.1 ціни на товар наведені у видаткових накладних, специфікаціях та/або рахунках-фактурах та включають вартість доставки товару покупцю.

Загальна вартість (ціна) договору, як передбачено п.2.2. договору, визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору. Валюта платежу та валюта договору - гривня.

За умовами п.2.3. договору оплата вартості товару (партії товару) проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту договору, якщо інші умови оплати не будуть передбачені у специфікаціях до договору. Вартість товару у розмірі 100% покупець оплачує на умовах відстрочення кінцевого розрахунку протягом 60 календарних днів з дня відвантаження товару зі складу постачальника (дата, зазначена у видатковій накладній). Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі (п.2.3. договору).

За умовами п.2.4. договору за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Перебіг строку користування товарним кредитом починається з 60 календарного дня, після отримання товару покупцем та припиняється в день оплати вартості товару покупцем. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника проценти в розмірі нуль цілих сім десятих процента від вартості неоплаченого товару за кожний день.

Відповідно до п.5.1. договору не пізніше ніж за п'ять днів до моменту відвантаження товару, покупець надсилає постачальнику замовлення на партію товару, в якій вказує найменування товару та його кількість, а також базис поставки. Постачальник розглядає заявку і у разі її погодження надсилає покупцю рахунок-фактуру та специфікацію.

Датою поставки товару, згідно п.5.4. договору, є дата отримання товару покупцем (підписання видаткової накладної його представником).

Відповідно до п.5.6. договору приймання товару здійснюється на складі покупця по кількості відповідно до товаротранспортних та видаткових накладних, а по якості згідно сертифікату якості постачальника.

Пунктом 5.13. договору сторони встановили, що разом із товаром покупець отримує такі документи: рахунок-фактуру із зазначенням кількості товару у відповідній партії та його вартість, видаткову накладну та податкову накладну (оригінал чи факсокопія), товаротранспортну накладну на товар, копію сертифікату якості, специфікацію (оригінал чи факсокопія).

У пункті 6.2. договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем строків оплати товару, він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення платежу та 20 процентів річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь час прострочення. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку покупцем.

Відповідно до п.8.1. договір набирає чинності в момент підписання його представниками сторін і скріплення печатками та діє до 31 грудня 2015 року, а в частині зобов'язань, які виникли під час дії договору, - до повного їх виконання.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Доказів його розірвання, зміни чи визнання недійсним суду не надано.

На виконання умов договору позивачем відвантажено, а представником відповідача на підставі довіреностей № 56 від 23.09.2014 р., № 57 від 23.10.2014 р., № 58 від 03.11.2014 р. та № 62 від 21.11.2014 р. /а.с.11,16,18,21/ прийнято товари на загальну суму 128360,82 грн. - відповідно до видаткових накладних: №ФАГ00000372 від 23.09.2014 р. на суму 20022,06 грн., № ФАГ00000422 від 25.09.2014 р. на суму 6359,26 грн., № ФАГ00000423 від 25.09.2014 р. на суму 1327,50 грн., № ФАГ00000641 від 01.10.2014 р. на суму 1218,78 грн., № ФАГ00001146 від 23.10.2014 р. на суму 13085,08 грн., №ФАГ00001512 від 03.11.2014 р. на суму 12888,34 грн., № ФАГ00001513 від 03.11.2014 р. на суму 1327,50 грн., № ФАГ00001941 від 21.11.2014 р. на суму 1327,50 грн., № ФАГ00001942 від 21.11.2014 р. на суму 24827,56 грн., № ФАГ00001953 від 21.11.2014 р. на суму 6424,78 грн., №ФАГ00002000 від 25.11.2014 р. на суму 39552,46 грн. /а.с. 12-15,17,19-20, 22-25,41/.

Колегія суддів звертає увагу, що видаткові накладні містять посилання на договір поставки Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту № 8КП від 21.08.2014 р.

Відповідач оплату у визначені договором строки не виконав.

Отже, на умовах договору поставки № Д-3/1СВ на умовах товарного кредиту № 8КП від 21.08.2014 р. між сторонами виникли правовідносини з поставки, які врегульовані нормами пар.1,3 глави 54 Цивільного кодексу України та пар.1 глави 30 Господарського кодексу України. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до норм ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Судом встановлено, що на виконання договору поставки Д-3/1 СВ на умовах товарного кредиту № 8КП відповідач отримав від позивача товари продукцію на суму 128360,82 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками видатковими накладними. Накладні підписані представниками сторін без зауважень і мають необхідні реквізити відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.1995 р. за № 168/704 (зі змінами та доповненнями), тому є належними доказами того, що фактично відбулась господарська операція з поставки, і відповідно - є доказами зобов'язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідно до норм ст.ст.33-34,43 ГПК України підтверджено наявність заборгованості по розрахункам за поставлені товари, колегія суддів з урахуванням вищенаведених обставин та норм права погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 128360,82 грн. боргу.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи відповідача про те, що позивачем в ході судового розгляду залучений новий доказ - копію видаткової накладної № ФАГ00002000 від 25.11.2014 р. на суму 39552,46 грн. з якими відповідач не мав змоги ознайомитись, є безпідставними. Так, матеріалами справи підтверджено надання позивачем суду у додатках до позовної заяви копії видаткової накладної № ФАГ00002000 від 25.11.2014 р. на суму 39552,46 грн. /а.с.25/, вартість товару за цією накладною включена до ціни позову, і позивачем 24.02.2015 р. на адресу відповідача цінним листом з описом направлена копія позовної заяви з додатками, в т.ч. - копія видаткової накладної № ФАГ00002000 від 25.11.2014 р. на суму 39552,46 грн./а.с.6/.

Отже, ухвалою від 12.03.2015 р. /а.с.34/ господарський суд Хмельницької області зобов'язав позивача надати суду не новий доказ, а копію кращої якості. Колегією суддів встановлено, що копія видаткової накладної № ФАГ00002000 від 25.11.2014 р. на суму 39552,46 грн. була повторно надана суду, тоді як відповідач як сторона правочину мав можливість до судового розгляду вивчати такий первинний документ, а також - ознайомитись з ним у матеріалах справи відповідно до ст..22 ГПК України.

Направлення позивачем даної видаткової накладної із супровідним листом № 0804-1 від 08.04.2015 р. не є зміною/збільшенням позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів оцінює докази в їх сукупності відповідно до норм ст.43 ГПК України і вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції про правомірність позову в частині стягнення боргу у сумі 128360,82грн.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, є також правомірними, такими, що відповідають умовам п.6.2 договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 20% річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь час прострочення та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання має наслідком застосування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) відповідно до норм ст.ст.230-232 ГК України та ст.ст.549-551 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п.6.2 договору поставки сторони погодили інший розмір процентів річних - 20% річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь час прострочення. Тому позивачем правомірно застосований у розрахунку інший розмір відсотків, ніж у ст..625 ЦК України.

Разом з тим, перевіривши розрахунки заявлених сум 20 % річних та пені, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення у повному обсязі позовної вимоги про стягнення відсотків річних 2730,23 грн. За розрахунком колегії суддів належною до стягнення є сума 2641,57 грн. відсотків річних. Колегія суддів встановлено при цьому, що позивачем та судом першої інстанції не враховано норми ч.5 ст.254 ЦК України при визначенні періоду прострочення:

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивач у розрахунку 20 % річних та пені відповідно до

- видаткової накладної № ФАГ00000372 від 23.09.2014 р. на суму 20022,06 грн., здійснив нарахування відсотків річних за період з 23.11.2014 р. по 11.02.2015 р. з кількістю днів прострочення 81. Однак, останній день строку платежу 23.11.2014 р. є вихідним днем /неділя/, тому період прострочення почався з 25.11.2014 р. по 11.02.2015 р. з кількістю днів прострочення 79;

- видаткової накладної № ФАГ00001512 від 03.11.2014 р. на суму 12888,34 грн. здійснено нарахування відсотків за період з 03.01.2015 р. по 11.02.2015 р. з кількістю днів прострочення 40. Однак, останній день строку оплати 03.01.2015 р. є вихідним днем /субота/, що враховуючи приписи ч.5 ст.254 ЦК України, є підставою для визначення періоду прострочення з 06.01.2015 р. по 11.02.2015 р. з кількістю днів прострочення 37;

- видаткової накладної № ФАГ00001513 від 03.11.2014 р. на суму 1327,50 грн. здійснено нарахування за період з 03.01.2015 р. по 11.02.2015 р. з кількістю днів прострочення 40. Однак, 03.01.2015 р. є вихідним днем /субота/, тому період прострочення є з 06.01.2015 р. по 11.02.2015 р. з кількістю днів прострочення 37;

- видаткової накладної № ФАГ00002000 від 25.11.2014 р. на суму 38552,46 грн. періодом прострочення позивач визначив з 25.01.2015 р. по 11.02.2015 р. з кількістю днів прострочення 18. Однак, 25.01.2015 р. є вихідним днем /неділя/, що враховуючи приписи ч.5 ст.254 ЦК України, є підставою для нарахування відсотків за період прострочення з 27.01.2015 р. по 11.02.2015 р. з кількістю днів прострочення 16.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши розрахунок заявлених позивачем 20 % річних за період прострочення з 25 листопада 2014 року по 11 лютого 2015 року встановила, що належною до стягнення є сума 20% річних за неправомірне користування грошовими коштами 2641,57 грн.

Перевіривши поданий розрахунок пені, колегією суддів встановлено, що правомірно нарахована пеня, за період прострочення з 25 листопада 2014 року по 11 лютого 2015 року, на суми заборгованості по видатковим накладним: № ФАГ00000372 від 23.09.2014 р., №ФАГ00000422 від 25.09.2014 р., № ФАГ00000423 від 25.09.2014 р., № ФАГ00000641 від 01.10.2014 р., № ФАГ00001146 від 23.10.2014 р., № ФАГ00001512 від 03.11.2014 р., №ФАГ00001513 від 03.11.2014 р., № ФАГ00001941 від 21.11.2014 р., № ФАГ00001942 від 21.11.2014 р., № ФАГ00001953 від 21.11.2014 р., № ФАГ00002000 від 25.11.2014 р. становить 3930,33 грн., а заявлена у позові сума пені є меншою - 3641,69 грн.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення про стягненні 20% річних у сумі 2730,23 грн. та пені у сумі 3641,69 грн. не врахував положення ч.5 ст.254 ЦК України, що призвело до помилкового стягнення 88,66 грн. відсотків річних. Позовна вимога в цій частині є безпідставною, підлягає відхиленню з покладанням на позивача судового збору з цієї суми. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні відповідно до п.п.3-4 ч.1 ст.104 ГПК України.

В решті рішення господарського суду Хмельницької області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на нормах законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, і підстав для його скасування за ст.104 ГПК України немає.

Доводи відповідача щодо необґрунтованої суми боргу чи суми позову, викладені в апеляційній скарзі, є необгрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Також не заслуговують на увагу доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до п.3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Матеріалами справи підтверджено, що судом першої інстанції вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи № 924/296/15, /повідомленнями про вручення поштового відправлення а.с.30-31, 36, 39/. Відповідно до ухвали від 07.04.2015 р. господарський суд не визнав явку представників сторін обов'язковою, однак ухвалами про порушення провадження у справі від 02.03.2015 р. та про відкладення від 12.03.2015 р. і 07.04.2015 р. зобов'язував відповідача надати суду відзив та при незгоді із розрахунками позивача - зустрічний розрахунок.

Відповідач до судового засідання надіслав на адресу господарського суду Хмельницької області клопотання про перенесення засідання на іншу дату у зв'язку із неможливістю прийняти участь в засіданні, однак не виконав вимоги суду про надання відзиву чи зустрічного розрахунку.

Як вбачається з описової частини рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2015 р. у справі № 924/296/15 суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання відповідача, обґрунтовуючи відмову тим, що наведені підстави відкладення розгляду справи не є неповажними та не підтверджені будь-якими доказами. Крім того, суддя зазначив, що відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді можуть вести як керівники та інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, так і представники, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Тобто, відповідач не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно з ст. 28 ГПК України та п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Отже, суд першої інстанції достатньо обґрунтував відхилення клопотання про відкладення розгляду справи, і колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість здійснення судового розгляду справи № 924/296/15 за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України, без участі представника відповідача, враховуючи обмеженість строків розгляду спору, визначених ст. 69 ГПК України, та належне повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого листа від 03.03.2015 р. та від 13.03.2015 р.

Разом з тим, відповідачу була надана можливість у розумні та достатні строки довести до відома суду свої доводи та заперечення, тоді як відповідач не скористався таким правом та ухилився від виконання вимог суду про надання відзиву.

Колегія суддів також звертає увагу, що обставини, викладені у клопотанні, відповідач не підтвердив доказами - ні суду першої інстанції, ні колегії суддів не надані будь-які докази за ст.ст.33-34 ГПК України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача фермерського господарства «Болеслав - Агро» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 23.04.2015р. у справі № 924/296/15 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задоволити частково. Стягнути з фермерського господарства «Болеслав-Агро» (Хмельницька область, Деражнянський район, с.Богданівці; код ЄДРПУО 36896748) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс Агро» (Чернігівська область, Варвинський район, смт.Варва, вул.Шевченка, 82, кв. 5; код ЄДРПУО 39057541) 128360,82 грн. боргу, 3641,69 грн. пені, 2641,57 грн. процентів річних, 2692,88 грн. витрат на оплату судового збору.

Відмовити у задоволені позову в частині стягнення 88,66 грн. 20 % річних.

Видати наказ".

Доручити господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання цієї постанови.

Матеріали справи № 924/296/15 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.