Постанова

від 06.07.2015 по справі 925/566/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа№ 925/566/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Мацкевич Алли Миколаївни

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 30.04.2015

у справі № 925/566/15 (суддя - Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектпапір", м. Умань,

до Фізичної особи - підприємця Мацкевич Алли Миколаївни, м. Умань,

про стягнення 45 020,82 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: 1) Гордов М.М. - представник (довіреність № 12 від 22.06.2015);

2) Дегнера О.С. - директор (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19724057 від 08.12.2014),

від відповідача: Придивус М.А. - представник (довіреність №1574 від 12.05.2015);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплектпапір" (надалі - ТОВ «Комплектпапір», позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Мацкевич Алли Миколаївни (надалі - ФОП Мацкевич А.М., відповідач) про стягнення 45 020,82 грн, з яких 32 194,80 грн основного боргу, 3 904,88 грн пені, 8 238,66 грн інфляційних втрат та 934,78 грн 3 % річних, обґрунтовуючи вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором оренди нежитлового приміщення від 07.05.2011 №1.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.04.2015 у справі №925/566/15 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності Мацкевич Алли Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектпапір" 32 194,80 грн заборгованості з орендної плати, 3 652,58 грн пені, 8 238,66 грн інфляційних втрат, 724,91 грн 3% річних та 1 827,00 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Фізична особа-підприємець Мацкевич Алла Миколаївна звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 30.04.2015 року у справі № 925/566/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2015 колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.06.2015.

22.06.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла телеграма, в якій скаржник просить відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 розгляд справи відкладено на 06.07.2015, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою відповідача.

В судовому засіданні 06.07.2015 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, надав в судове засідання письмові докази, які, на переконання останнього, підтверджують відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за договором оренди, а тому просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

06.07.2015 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплектпапір" (в тексті договору - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Мацкевич Аллою Миколаївною (в тексті договору - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке є власністю орендодавця, загальною площею 132 (сто тридцять два) квадратних метра, розташоване у будівлі за адресою: м. Умань, вул. Леніна, 33. Об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для розміщення магазину з продажу кондитерських виробів (пункт 1.1. договору).

Згідно пунктів 3.1.-3.2. договору термін оренди починається з дати підписання акта прийому-передачі об'єкта оренди та закінчується 31 грудня 2012 року. Договір вважається продовжений на той же строк і на тих же умовах, якщо жодна із сторін, не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку його дії не заявить про небажання продовжити дію договору.

Пунктом 4.1. встановлено, що розмір загальної щомісячної орендної плати складається з :

- орендної ставки 27 (двадцять сім) грн 00 коп. за один метр квадратний, що складає 3 564,00 (три тисячі п'ятсот шістдесят чотири ) гривень за місяць;

- вартості комунальних платежів за поточний місяць оренди - вартість спожитої орендарем тепло- та електроенергії, газу, води та каналізації, а також вартість усіх експлуатаційних витрат (прибирання території загального користування, вивіз сміття та інше). Сума орендної плати вважається такою, що включає плату за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди і яка прилягає до нього.

Відповідно до пункту 4.2. договору сторони домовились про те, що в момент підписання даного договору орендар сплачує авансовий платіж, який дорівнює одній місячній ставці, і в подальшому буде зарахований в рахунок наступних платежів. Платіж за перший місяць оренди розраховується з розрахунку кількості днів на момент підписання акту прийому передачі. Перший платіж сплачується у безготівковому порядку шляхом банківського переказу на зазначений нижче поточний рахунок орендодавця протягом 5 днів з моменту підписання даного договору. Починаючи з другого місяця оренди, орендна плата в частині орендної ставки (що розрахована пропорційно кількості квадратних метрів площі об'єкта оренди), сплачується щомісячно у безготівковому порядку шляхом банківського переказу на зазначений нижче поточний рахунок орендодавця не пізніше 30-го числа попереднього місяця (у випадку якщо орендодавець не порушує строку, згідно якого виставляється рахунок на оплату орендної плати), за який здійснюється оплата на підставі виставленого орендодавцем рахунку-фактури. Орендодавець повинен вчасно виставляти такі рахунки орендареві не пізніше 25-го числа розрахункового місяця. Протягом 5 днів після закінчення звітного місяця для остаточного розрахунку орендодавець надає орендарю акт прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму орендної плати на місяць.

Згідно пункту 4.4. договору плата комунальних платежів здійснюється орендарем самостійно, на підставі особисто укладених договорів з відповідними установами.

Договір діє з моменту підписання його сторонами і до закінчення передбаченого ним строку оренди та повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (пункт 12.1. договору).

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення договору, колегія суддів дійшла висновку про продовження терміну його дії, у відповідності до пункту 3.1., та чинність договору протягом спірних правовідносин.

За правовою природою укладений сторонами договір є договором найму (оренди), за яким, відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 761, частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що факт приймання-передачі відповідачеві в строкове платне користування нежитлового приміщення, визначеного в пункті 1.1. договору, підтверджується актом прийому-передачі в оренду від 04.06.2011, складеним і підписаним уповноваженими представниками сторін (а.с.19).

За твердженням позивача, ФОП Мацкевич А.М. 02.10.2014 без попередження звільнила орендоване приміщення, не склавши акт повернення майна та не попередивши про розірвання договору.

Відповідно до пункту 6.2.13. договору після його розірвання орендар зобов'язаний протягом 5 днів повернути майно, що орендується орендодавцю за актом приймання-передачі.

Як встановлено судом, 02.10.2014 позивачем було складено акт прийому майна з оренди за участю директора позивача та представників Ремонтно-експлуатаційного управління-2, в якому зафіксовано, що відповідач без попередження залишив орендоване приміщення та не з'явився на призначену дату для підписання акту повернення майна, про яку був повідомлений телеграмою від 30.09.2014 (а.с.23-24).

Заперечень проти фактичного припинення дії договору оренди між сторонами саме 02.10.2014 відповідачем суду першої інстанції надано не було.

Дані обставини не було спростовано відповідачем і в суді апеляційної інстанції, оскільки надані скаржником письмові докази підтверджують сплату останнім орендних платежів за 2013 рік.

Заявляючи позовну вимогу про стягнення заборгованості, позивач зазначав, що він свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач всупереч умов договору з січня 2014 року припинив сплачувати орендну плату, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 32 194,80 грн (з 01.01.2014 по 01.10.2014 включно).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем орендних платежів за спірний період, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань з оплати товару, крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача пеню, розмір якої згідно розрахунку, долученого до позовної заяви, складає 3 652,58 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, зокрема, стягнення пені та порядок її нарахування, передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, статтями 230-232 Господарського кодексу України, а також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частини 6 вказаної статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 9.3. договору встановлено, що у випадку прострочення сплати орендної плати за цим договором орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Задовольняючи позовну вимогу про стягнення пені повністю, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для нарахування пені за жовтень 2014 року на суму заборгованості 3 564,00 грн, оскільки акт повернення майна з оренди складено 02.10.2014.

Оскільки правильним є нарахування пені за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2014 року на суму 118,80 грн (розмір орендної плати за один день - 01.10.2014), вказана позовна вимога згідно перерахунку суду апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 564,89 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в сумі 934,78 грн та інфляційні втрати в сумі 8 238,66 грн за кожним орендним платежем окремо до 01.03.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів встановила, що позивачем правильно розраховано розмір інфляційних втрат, а відтак, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку щодо задоволення вказаної позовної вимоги у заявленому позивачем обсязі.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд здійснив правильний перерахунок, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню у розмірі 724,91 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, апелянт зазначав, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки прийнято за відсутності відповідача без його належного повідомлення про дату, час та місце проведення судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів відхиляє дані твердження відповідача, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами.

Ухвала про порушення провадження у справі №925/566/15 від 31.03.2015 була направлена відповідачеві на юридичну адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно Спеціального витягу №20376643 станом на 02.04.2015 та 10.04.2015 повернута до суду УДППЗ "Укрпошта" у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.51-53).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи, а тому місцевим господарським судом правомірно здійснено розгляд справи, згідно статті 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Також в апеляційній скарзі відповідач зазначав, що строк дії договору закінчився 31.12.2012, по закінченні якого останній не мав можливості користуватися орендованим приміщенням.

Колегією суддів відхиляються дані твердження відповідача, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача про припинення дії договору, а отже, останній вважається продовженим згідно пункту 3.2. договору.

Твердження апелянта про те, що він не користувався орендованим приміщенням після 31.12.2012, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки протягом всього строку дії договору, в тому числі після 31.12.2012, ФОП Мацкевич А.М. здійснювала часткові сплати орендних платежів, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями та меморіальними ордерами (а.с.93-103).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Мацкевич Алли Миколаївни має бути залишена без задоволення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, як такого, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мацкевич Алли Миколаївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 30.04.2015 у справі №925/566/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.04.2015 у справі № 925/566/15 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мацкевич Алли Миколаївни (ідентифікаційний номер 2388621105, Черкаська область, м. Умань, вул. І. Гонти, 2, кв. 31) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектпапір" (ідентифікаційний код 31431345, Черкаська область, м. Умань, вул. Леніна, 33) 32 194 (тридцять дві тисячі сто дев'яносто чотири) грн 80 коп. основної заборгованості, 3 564 (три тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн 89 коп. пені, 8 238 (вісім тисяч двісті тридцять вісім) грн 66 коп. інфляційних втрат, 724 (сімсот двадцять чотири) грн 91 коп. 3% річних та 1 814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн 92 коп. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті позовних вимог відмовити».

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №925/566/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий