Постанова

від 06.07.2015 по справі 922/1008/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа № 922/1008/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Грєнкова І.В. за довіреністю № 08-11/4838/2-14 від 29 грудня 2014 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2890 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.15 у справі № 922/1008/15

за позовом Харківської міської ради,

до ТОВ "Культурний центр "Москва" ,

про повернення земельної ділянки, стягнення 349 298,64 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27 квітня 2015 року (суддя Калантай М.В.) прийнято відмову позивача від позову в частині вимог про зобов'язання відповідача повернути в натурі земельну ділянку площею 0,0474 га, яка розташована по вул.Полтавський Шлях, 14 у м.Харкові. Провадження у справі в цій частині вимог припинено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Москва" (вул. Полтавський Шлях, 14, м. Харків, 61012, код ЄДРПОУ 31149912) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, р/р 31419611700002 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 340298,64 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

15 червня 2015 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№9306),(вх.№9307) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15 червня 2015 року з огляду на неявку у судове засідання представника відповідача, задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, було відкладено розгляд справи.

06 липня 2015 року від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06 липня 2015 року від ТОВ "Культурний центр "Москва" надійшли пояснення до апеляційної скарги (вх.№10202).

У судове засідання, яке відбулось 06 липня 2015 року з'явився представник позивача. Відповідач своїм правом на участь у судому засідання не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

Відповідач на підставі Договору №2014-В-С від 17.07.2001 купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради, м.Харків, придбав у власність нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Харків, вул. Полтавський шлях, 14, а саме: нежитлову будівлю літ. "А", цегляну, загальною площею 1748,2кв.м. Дана нежитлова будівля передана відповідачу за актом №2014-В-С від 17.07.2001. Відповідачем отримано свідоцтвом на право власності на нежитлову будівлю, яке внесено до реєстраційної книги під реєстраційним номером №2014-В-С від 04.09.2001.

Харківська міська рада звертаючись до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Москва", просить зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,0474 га, яка розташована по вул.Полтавський Шлях, 14 у м.Харкові, та стягнути доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 340 298, 64 грн.

В обґрунтуванні позовних вимог заявник посилається на те, що відповідач без достатньої правової підстави користується земельною ділянкою, яка належить територіальній громаді м.Харкова, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов'язаний повернути дане майно і відшкодувати доходи.

17 березня 2015 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовився від позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути в натурі земельну ділянку площею 0,0474 га, яка розташована по вул.Полтавський Шлях, 14 у м.Харкові. Просить вважати позовними вимогами лише вимоги про стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в розмірі 340298,64грн.

Судом першої інстанції було прийнято відмову позивача від позову в частині вимог про зобов'язання відповідача повернути в натурі земельну ділянку площею 0,0474 га, яка розташована по вул.Полтавський Шлях, 14 у м.Харкові. Провадження у справі в цій частині вимог припинено.

Одночасно при розгляді судом справи по суті заявлених вимог, з огляду на той факт, що відповідач не оформив правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою, було задоволено позовні вимоги, стягнуто 340298,64 грн., як доходи, отримані від безпідставно набутого майна.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.15 у справі № 922/1008/15 в повному обсязі виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви визначена позивачем сума яка підлягає стягненню, нарахована як доходи, отримані або які можна було б отримати від безпідставно набутого майна, в порядку статей 1212, 1213, 1214 ЦК України.

Однак, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції було неправомірно застосовано положення статтей 1212, 1213, 1214 ЦК України до вказаних правовідносин враховуючи наступне.

Слід зазначити, що предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

В силу положень ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Разом з цим, об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого);3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відтак, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

За таких обставин, судом першої інстанції не було враховано, що визначальною підставою для застосування положень статтей 1212, 1213, 1214 ЦК України є той факт, що майно набуте особою без достатньої правової підстави повинно в обов'язковому порядку вибути з його володіння.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на спірній земельній ділянці відповідачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Харків, вул. Полтавський шлях, 14, а саме: нежитлова будівля літ. "А", загальною площею 1748,2 кв.м.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

За таких обставин, слід зауважити, що враховуючи знаходження об'єктів нерухомості відповідача, які належать йому на праві власності, на території спірної земельної ділянки, вбачається відсутність жодних правових підстав для вибуття зазначеного об'єкту (земельної ділянки) з володіння відповідача. Зазначене в свою чергу унеможливлює застосування до даних спірних правовідносин положень статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язковою підставою застосування положень статтей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК). Так особа набуває майно в іншій спосіб ніж визначено положенням статті 11 Цивільного Кодексу України

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, зазначеної у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі №6-88цс13, під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою набуття відповідачем спірної земельної ділянки слугувало укладення договору купівлі-продажу №2014-В-С від 17.07.2001 нежитлового приміщення, укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради, м.Харків.

Положенням абзацу 2 пункту 2.10. Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно.

А отже, набуття відповідачем спірної земельної ділянки відбулось в межах підстав передбачених відповідним правочином (договором купівлі - продажу).

Окрім цього, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02 жовтня 2013 року у справі №6-88цс13, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, у наслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України. Таким чином, набуття відповідачем у власність нежитлової будівлі літ. "А" загальною площею 1748,2кв.м вул. Полтавський шлях, 14, є саме тим правовим фактом, який породжує у відповідача в майбутньому цивільний обов'язок оформлення правових підстав користування даною земельною ділянкою.

А отже, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його зберігання та використання, з наміром у майбутньому укласти договір оренди землі, що в свою чергу також унеможливлює застосування до даних спірних правовідносин положень статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України.

При цьому, наявність правових підстав для набуття спірної земельної ділянки відповідачем, свідчить про неправомірність ототожнення позивачем поняття безпідставного набуття майна (земельної ділянки), як підстави застосування положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України з не укладенням з боку відповідача договору оренди на земельну ділянку по вул. Полтавський шлях, 14 у м. Харкові.

Зазначене підкреслює безпідставність позовних вимог стосовно стягнення з відповідача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна в розмірі 349 298,64 грн., в порядку статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України.

Більш того, на неможливості стягнення збитків з особи, яка користується земельною ділянкою без належного оформлення права користування останньою, в порядку статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України наголошено в постановах Вищого господарського суду від 14 травня 2015 року у справі № 922/1087/14, від 20 травня 2015 року у справі № 922/4911/14, від 27 травня 2015 року у справі № 922/4930/14 .

Між тим, колегія суддів звертає увагу, згідно з п. 3.7. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" також передбачено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" суди мають враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділнки, визначені статтею 152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України.

Положеннями статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Приписом частини 1 статті 157 Земельного кодексу України передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Пунктом д) ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Верховним Судом України в п. 14 постанови Пленуму "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7 вказано, що розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, згідно п. 1 якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

В той же час, відповідно до п. 3.8. Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Згідно абз. 3 п.п. 3.4. п. 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011 року, з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Так, предметом доказування у даній справі є встановлення наявності складу господарського правопорушення, а саме: а) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; б) шкідливого результату такої поведінки - збитків; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; г) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Доведення наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками також покладається на позивача. Однак позивачем не надано суду доказів того, що відповідач ухилявся від укладення договору оренди, або ж іншим чином перешкоджав діям позивача щодо направлення та узгодження такого договору. У зв'язку з цим, суд не вбачає наявності в діях відповідача такого елементу господарського правопорушення, як причинно-наслідковий зв'язок між дією та наслідком.

Колегія суддів звертає увагу, що рішенням Харківської міської ради від 19.11.2003 р. № 230/03 (Том 1 а. с. 72) відповідачу було надано згоду на розробку проектів відведення земельних ділянок площею орієнтовано 0,0474 га по вул. Полтавський Шлях, 14 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не ухилявся від укладення договору оренди земельної ділянки по вул. Полтавський шлях, 14 у м. Харкові. Навпаки, останнім було здійснено дії, направлені на належне оформлення зазначеного договору як обов'язкової передумови укладання договору оренди земельної ділянки комунальної власності, що виключає наявність складу цивільного правопорушення та унеможливлює стягнення з відповідача розміру упущеної вигоди.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення господарського суду Харківської області від 27.04.15 у справі № 922/1008/15 в частині стягнення 340298,64 грн. збитків та прийняття нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Культурний центр "Москва" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.15 у справі № 922/1008/15 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Москва" (вул. Полтавський Шлях, 14, м. Харків, 61012, код ЄДРПОУ 31149912) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, р/р 31419611700002 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в розмірі 340298,64 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишити за позивачем.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, р/р 31419611700002 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурний центр "Москва" (вул. Полтавський Шлях, 14, м. Харків, 61012, код ЄДРПОУ 31149912) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3402,99 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений та підписаний 13.07.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.