Постанова

від 08.07.2015 по справі 924/613/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

08 липня 2015 року Справа № 924/613/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання: Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.06.15 р. у справі №924/613/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" (м. Київ)

до приватного підприємства "НАФТАГРУП" (Хмельницький район, с.Малиничі )

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (м. Хмельницький)

про визнання недійсним додатку до договору від 07.05.2013 р. до договору №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.12р ., укладений між ТзОВ "Торговий Дім "Енергія" та ПП "НАФТАГРУП"

за участю представників сторін:

позивача - Сміховський М.М. (довіреність від 16.06.2015р.);

відповідача - не з"явився;

третьої особи - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.06.2015 р. у справі №924/613/15 (суддя Заверуха С.В.) у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" м.Київ до приватного підприємства "НАФТАГРУП" с. Малиничі Хмельницький район за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 м. Хмельницький про визнання недійсним додатку від 07.05.2013р. до договору №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.12р., укладений між ТзОВ "Торговий Дім "Енергія" та ПП "НАФТАГРУП" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія» подав через господарський суд Хмельницької області апеляційну скаргу (т.2 арк. справи 3-8).

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

02 червня 2015 року позивач отримав від господарського суду Хмельницької області рішення від 02 червня 2015 року, згідно якого в задоволенні заяви ТзОВ Торговий дім «ЕНЕРГІЯ» про визнання недійсним додатку від 07.05.2013 року по справі № 924/613/15 за позовом ТзОВ «Торговий Дім «Енергія» до ПГТ «Нафтагруп» відмовлено.

3 даним рішенням ТзОВ Торговий дім «ЕНЕРГІЯ» не погоджується з тих підстав, що це рішення прийняте судом в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та при порушенні норм і матеріального і процесуального права.

Звертаючись до господарського суду Хмельницької області із позовною вимогою про визнання додатку від 07.05.2013 року недійсним, позивач виходив із наступних підстав, які на його думку можна і потрібно вважати такими, що виражають недійсність даного додатку, а саме:

Даний додаток був укладений всупереч ст. 238 Цивільного кодексу України, відповідно до якої (ч.З) представник не може вчиняти правочин від імені особи, які він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є; даний додаток був укладений всупереч ст. 241 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, які він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Даний додаток був укладений всупереч ст.626 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Жодна із згаданих статей Цивільного кодексу України судом не взято до уваги і жодним чином не висвітлена в рішенні від 01.06.2015 року позиція про таке усунення від аналізу судом мотивувальної частини позову в частині посилання позивачем на порушення норма матеріального права.

Стаття 238 ЦК України передбачає, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Представник ТзОВ Торговий дім «Енергія» ОСОБА_1 при укладанні додатку від 07.05.2013 року діяв у власних інтересах так як жодного офіційного повідомлення з його сторони на ім'я керівництва ТзОВ Торговий дім «Енергія» про укладання такого додатку не поступало. Дана обставина перевірена судом не була.

Також судом, на думку позивача, не було перевірено процедуру домовленості між сторонами про комерційне представництво, де ОСОБА_1 міг діяти, як представник і від імені ТзОВ Торговий дім «Енергія» так і від імені ПП «НАФТАГРУП» зокрема, відповідно до установчих документів відповідача, цей представник позивача має необмежені повноваження на визначення умов та укладання господарських договорів з боку відповідача. Вбачається подвійність повноважень, але як представник позивача, повноваження обмежені у праві визначення умов (наявне лише право підрисувати погоджені правочини).

Будь-який послідуючий документ, який укладається після укладання договору № 60/1 від 01.06.2012 року повинен бути укладений в тій самій формі, що і основний документ. Судом не було перевірено умови і порядок укладання договору № 60/1 від 01.06.2012 року та те, яким чином укладався додаток до цього договору від 07.05.2013 року, а він суттєво різниться і не відповідає, як чинному законодавству України так і внутрішнім локальним документам ТзОВ Торговий дім «Енергія».

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.07.2015 р. (т.2 арк. справи 2)

На адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача - приватного підприємства «НАФТОГРУП» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №16171/15), в якому він заперечує проти доводів скаржника. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права (т.2 арк. справи 43-52).

Звертає увагу, що дійсно між сторонами 01.06.2012 року був укладений договір №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні.

Даний договір підписано з боку відповідача директором ПП «НАФТОГРУП» Круть Олександром Петровичем, який діяв на підставі Статуту, а з боку позивача представником ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності від 01.06.2012 року.

Саме згідно згаданої довіреності ОСОБА_1 мав право підписувати договора перевезення вантажів і документів до цього виду договору у вигляді додаткових угод. Крім того ОСОБА_1 також за цією довіреністю був наділений правом підпису і інших документів, що стосувались господарських правовідносин між юридичними особами.

В позові позивач також перераховує повноваження ОСОБА_1 за довіреністю від 01.06.2012 року але не в повному обсязі, як це вказано в самому документі, а лише в тому контексті, який вигідний саме позивачу без викладання тексту довіреності в тому змісті який існує в самій довіреності.

Позивач в позовній заяві і в апеляційній скарзі посилається на відсутність таких повноважень у ОСОБА_1 як погодження договорів, але при цьому не наводить жодного належного та допустимого доказу який би обумовлював про заборону погоджувати такий договір або навпаки про будь-яке додаткове погодження договорів з боку інших осіб (представників) ТзОВ «Торговий дім «Енергія». Адже згідно чинного законодавства України ОСОБА_1 був наділений повноваженнями в повній мірі підписувати договора на перевезення та додатки до нього, особисто без будь-якого погодження цих документів із іншими представниками ТзОВ «Торговий дім «Енергія».

Позивач в позові та апеляційній скарзі вказує, що відповідачем ніколи раніше не посилався на наявність згаданого додатку, але при цьому і не повідомляє які були життєві обставини при яких позивач був зобов'язаний посилатись на цей додаток. А таких життєвих обставин до розгляду справи в господарському суді Волинської області № 903/732/14 не існувало, що говорить про відсутність необхідності позивачу демонструвати свій примірних додатку від 07.05.2013 року.

Позивач посилається в позовній заяві і апеляційній скарзі на те, що додаток від 07.05.2013 року суттєво змінює істотні умови в частині документального оформлення перевезення, ускладнює порядок надання послуг та порядок підсудності. Таке ствердження не є вірним, адже додаткова угода не змінювала умови, щодо оформлення заявки до договору, а лише дає уточнення порядку її оформлення шляхом підписання уповноваженими особами та проставленням печатки підприємств. Таке уточнення не суперечить чинному законодавству України і не зобов'язує сторін вчиняти якісь додаткові дії щодо заявки ніж ті які передбачені самим договором № 60/1 від 01.06.2012 року. Крім того таке уточнення не ускладнювало для ПП «НАФТАГРУП» надання послуг, адже ТзОВ «Торговий дім «Енергія» ці послуги отримувала і в любий час могла відмовитись від них.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 р. у зв'язку із зайнятістю судді Савченка Г.І. у розгляді справ іншими судовими колегіями та відповідно до затверджених складів колегій внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 924/613/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П.

Представник позивача у судове засідання з»явився, доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.06.2012р. між ТзОВ "Торговий дім "Енергія" (замовник) та ПП "НАФТАГРУП" (виконавець) був укладений договір (річний) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні.

Вказаний договір підписаний представником ТзОВ ТД "Енергія" ОСОБА_1 та директором ПП "НАФТАГРУП" О.П. Круть, а також скріплений печатками сторін.

07.05.2013р. між ТзОВ "Торговий дім "Енергія" (замовник) та ПП "НАФТАГРУП" (виконавець) був укладений додаток до договору (річний) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні від 01.06.2012р.

Вказаним додатком сторони виклали п. 6.1. договору в наступній редакції: "всі спори, що виникатимуть із даного договору будуть вирішуватись сторонами у відповідності до діючого законодавства України. Сторони дійшли згоди, що у разі неможливості врегулювати можливий спір в позасудовому порядку шляхом переговорів, даний спір, починаючи з 07.05.2013р. буде переданий на розгляд та остаточне вирішення до господарського суду України, керуючись нормами господарського-процесуального кодексу України".

Також, цим додатком сторони передбачили можливість звернення до будь-якого тимчасово та/або постійно діючого третейського суду за умови належно підписаної між сторонами третейської угоди.

Даний Додаток підписаний представником ТзОВ ТД "Енергія" ОСОБА_1 та директором ПП "НАФТАГРУП" О.П. Круть. Місце укладення додатку: м. Київ.

З наявної в матеріалах справи та встановлено місцевим господарським судом довіреності від 01.06.2012р., виданої ТзОВ "Торговий дім "Енергія" на ім'я ОСОБА_1, вбачається, що ОСОБА_1 діє як повноважена особа від імені Довірителя, представляє його інтереси при роботі з суб'єктами господарювання, зокрема: господарськими організаціями, що є юридичними особами, створеними відповідно до діючого законодавства України; державними, комунальними та іншими підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку; громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до законодавства як підприємці.

Представник за цією довіреністю має усі необхідні повноваження щодо підписання договорів купівлі-продажу, поставки нафтопродуктів; договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також документів до договорів, а саме:

- додаткових угод;

- видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних накладних;

- довіреностей;

- специфікацій;

- рахунків;

- актів приймання-передачі, тощо.

На підставі вищезазначеної довіреності діяв ОСОБА_1 під час укладення додатку від 07.05.2013р.

04.11.2013р. комісією ТзОВ "Торговий дім "Енергія" було проведено службове розслідування, про що складено акт та встановлено неправомірність дій ОСОБА_1 щодо підписання ним від імені ТзОВ "Торговий дім "Енергія" по довіреності, виданої 01.06.2012р. договору (річного) №60/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, укладений з ПП "Нафтагруп" 01.06.2013р.; визнано дії ОСОБА_1, що працював на посаді менеджера зі збуту за сумісництвом в період з 02.04.2012р. по 19.09.2013р., такими, що вчинені з перевищенням своїх повноважень та неналежним виконанням службових обов'язків.

В подальшому рішенням загальних зборів учасників ТзОВ "Торговий дім "Енергія", оформлених протоколом від 02.12.2014р., визнано дії ОСОБА_1 в період з 02.04.2012р. по 19.09.2013р. вчинені з перевищенням своїх повноважень та не схвалювати укладені ОСОБА_1 від імені Товариства додатки від 30.04.2013р. та від 07.05.2013р. до Договору (річного) №60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому і міжміському сполученні.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Спілка Нафтотрейдерів України" від 06.06.2014р. у справі №20/05-14 позов задоволено та стягнуто з ПП "Нафтагруп" на користь ТзОВ "Торговий дім "Енергія" 44332,71 грн. в порядку регресу, як з винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 24.11.2014р. у справі №903/732/14 відмовлено в задоволенні заяви ПП "Нафтагруп" про визнання недійсним та скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Спілка Нафтотрейдерів України" від 06.06.2014р. у справі №20/05-14 за позовом ТзОВ "Торговий дім "Енергія" до ПП "Нафтагруп" про стягнення в порядку регресу 44332,71 грн. Рішення третейського суду залишено без змін.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2015р. у справі №903/732/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 17.03.2015р., ухвалу місцевого господарського суду скасовано, заява приватного підприємства "Нафтагруп" про визнання недійсним та скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Спілка нафтотрейдерів України" від 06.06.2014р. по справі № 20/05-14 задоволена частково. Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Спілка нафтотрейдерів України" від 06.06.2014р. по справі № 20/05-14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" до приватного підприємства "Нафтогруп" про стягнення в порядку регресу 44 332,71 грн. В решті заяви відмовлено.

Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та частково задовольняючи заяву ПП "Нафтогруп", суд апеляційної інстанції (з яким погодився суд касаційної інстанції) вказав на те, що місцевим господарським судом неправомірно залишено поза увагою додаток від 07.05.2013 року до договору № 60/1 від 01.06.2012 року, яким, не передбачено розгляд спорів, що виникають з умов договору (річний) № 60/1 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні постійно діючим третейським судом при Асоціації "Спілка нафтотрейдерів України" відповідно до регламенту даного суду після 07.05.2013 без укладення третейської угоди в кожному окремому випадку спору між сторонами.

Вважаючи, додаток від 07.05.2013р. до договору №60/1 від 01.06.2012р. таким, що суперечать приписам ч.3 ст.203 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом про визнання останнього недійсним.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є зокрема, вимога позивача визнання недійсним додатку від 07.05.2013р. договору №60/1 від 01.06.2013р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергія" (код ЄДРПОУ № 31628650), в особі представника ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 01.06.2012 року, з одного боку, та приватним підприємством "НАФТАГРУП" (ідентифікаційний код 34786759), в особі директора Круть Олександра Петровича, який діє на підставі Статуту та ліцензії серія АВ № 3360349 з іншого боку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст. ст. 1, 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи вправі звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 ст. 202 ЦК України)

Загальні підстави недійсності правочину встановлені ст.215 ЦК України. Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст.215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст.3, ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів (ч.ч. 1, 2 ст. 237 Цивільного кодексу України).

Статтею 238 Цивільного кодексу України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як встановлено місцевим господарським судом ТзОВ "Торговий дім "Енергія" в особі директора Чорного С.П. уповноважило ОСОБА_1 (зміст довіреності від 01.06.2012р.) представляти інтереси ТзОВ "Торговий дім "Енергія" при роботі з суб'єктами господарювання та наділив останнього повноваженнями щодо підписання договорів, пов'язаних із реалізацію нафтопродуктів (купівлі-продажу, поставки), договорів на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому та міжміському сполученні, а також документів до договорів, а саме: додаткових угод, видаткових, податкових, прибуткових та товарно-транспортних накладних, специфікацій, рахунків та актів приймання-передачі.

Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Повноваження директора ТзОВ "Торговий дім "Енергія" Чорного С.П. станом на 01.06.2012р., підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТзОВ "Торговий дім "Енергія" від 31.05.2012 р. та наказом про особовий склад №22-к від 01.06.2012 р.

Згідно із ч. 1 ст. 247 Цивільного кодексу України строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

В якості доказу припинення дії довіреності позивачем подано в матеріали справи заяви від 27.08.2013р., від 02.12.2013р. про скасування довіреності. Заяву від 02.12.2013р. надіслано ОСОБА_1, про що свідчить опис вкладення від 02.12.2013р.

Господарський суд Хмельницької області прийшов до вірного висновку, що довіреність б/н від 01.06.2012 р., яка засвідчена підписом директора ТзОВ "Торговий дім "Енергія" Чорного С.П. та скріплена печаткою підприємства відповідача, відповідає вимогам ст. 246 Цивільного кодексу України, а тому станом на 07.05.2013 р. ОСОБА_1 мав необхідний обсяг повноважень щодо підписання договорів та додаткових угод від імені ТзОВ "Торговий дім "Енергія".

Не приймаються до уваги та спростовуються матеріалами справи також доводи позивача про те, що згідно згаданої довіреності ОСОБА_1 не уповноважувався на укладення спірного додатку до договору, останній укладений самовільно без погодження на те з довірителем.

При цьому враховується, що загальний порядок укладання договорів врегульовано положеннями Господарського кодексу України та Глави 53 Цивільного кодексу України.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, а саме ч. 1 вказаної статті визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Отже, укладання договору здійснюється шляхом безпосереднього підписання документу та скріплення його печатками підприємств, що є невід'ємною складовою.

Відповідно до ч. 1 ст. 683 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи, що додаток від 07.05.2013р. до договору №60/1 від 01.06.2012 р. укладено повноваженими представниками сторін згідно вимог до ст. 181 Господарського кодексу України (підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками підприємств), а із змісту зазначеного додатку вбачається досягнення сторонами усіх істотних умов, зазначений додаток в розумінні наведених норм закону є укладеним та відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України обов'язковим для виконання сторонами.

Стосовно тверджень позивача про те, що ОСОБА_1 зловживаючи своїм становищем, внаслідок зловмисної домовленості із відповідачем, діяв від імені позивача з метою власного збагачення судом враховується наступне.

Відповідно до ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що твердження позивача щодо зловмисної домовленості між ОСОБА_1 та ПП "НАФТОГРУП" не підтверджені жодними належними доказами, а тому не можуть слугувати підставою для визнання недійсними додатку від 07.05.2013р. до договору №60/1 від 01.06.2012р.

Безпідставним також є посилання позивача, що ОСОБА_1 приховав, що є засновником ПП "НАФТОГРУП", оскільки між ТзОВ "Торговий дім "Енергія" та ПП "НАФТОГРУП" тривалий час існували договірні відносини на підставі укладених договорів, а тому позивач був не позбавлений можливості ознайомитись із статутними документами свого контрагента (ПП "НАФТОГРУП"), або ж з відомостями вміщеними у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. При цьому судом враховується, якщо договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Крім того, не можуть слугувати підставою для задоволення позову посилання позивача на те, що спірний додаток не завізований, тобто не містить підписів відповідних посадових осіб товариства (менеджера, бухгалтера, юрисконсульта, тощо), оскільки ст. 203 ЦК України передбачено вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких відсутня вимога щодо обов'язкового візування договору. Положення про порядок ведення договірної роботи на підприємстві, затверджене наказом №34 від 15.10.2010р. є внутрішнім документом ТзОВ "Торговий дім "Енергія", яке визначає порядок введення договірної роботи на підприємстві, і не має обов'язкової сили для контрагентів.

Також слід погодитись з місцевим господарським судом, що суперечливими є доводи позивача про те, що спірний додаток укладений в м. Києві, що є перевищенням повноважень згідно довіреності, яка надає право ОСОБА_1 діяти як повноважна особа в Хмельницькій області, оскільки в м. Києві знаходиться директор позивача, тому є безпідставним передача повноважень представнику з Хмельницької області тим більш без подальшого погодження.

З наявного в матеріалах справи договору №60/1 від 01.06.2012р. вбачається, що він також був укладений в м. Києві представником позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 01.06.2012р., однак дійсність цього договору ТзОВ "Торговий дім "Енергія" не заперечує.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням додатку від 07.05.2013 року до договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому міжміському сполученні №60/1 від 01.06.2012 року

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергія» на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.06.2015 року у справі №924/613/15 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.