Постанова

від 06.07.2015 по справі 805/1983/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2015 р. Справа №805/1983/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грищенка Є.І.,

при секретарі судового засідання - Піскурєвої Ю.А.,

за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - Пожидаєвої О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекцій у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецької області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 року за № 3128/10/05-15-15-03-13 та № 3143/10/05-15-15-03-13,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекцій у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецької області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 року за № 3128/10/05-15-15-03-13 та № 3143/10/05-15-15-03-13.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що згідно статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Отже, передумовою для виникнення у особи обов'язку сплати податку на землю є здійснення відповідної державної реєстрації права власності на земельну ділянку чи права на постійне користування нею. Позивач на підставі договорів дарування нежитлового приміщення від 27 грудня 2010 року і 28 грудня 2010 року отримав право власності лише на нежилі приміщення, що розташовані за адресами: Донецька область, місто Краматорськ, вул. Ювілейна, 29, та Донецька область, місто Краматорськ, вул. Шкадінова, 84, які є частинами жилих багатоквартирних будинків. Позивач вважає, що за цими договорами він не набув права власності на земельну ділянку, на якій розташовані придбані приміщення. На момент нарахування земельного податку не мав у власності або постійному користуванні земельної ділянки, а отже на його думку він не є суб'єктом сплати земельного податку. Крім того, позивач зазначив, що відповідачем була порушена сама процедура нарахування земельного податку, оскільки нарахування має відбуватися виключно відповідно до даних державного земельного кадастру, проте, на його думку вказані вимоги відповідачем дотримані не були. З огляду на повідомлені обставини, просив суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від недійсними податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 року за № 3128/10/05-15-15-03-13 та № 3143/10/05-15-15-03-13.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову, про що надав письмові заперечення (а.с. 66), в яких зазначив, що відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Нарахування земельного податку ОСОБА_3 було здійснено згідно ст. 271 ПК України відповідно до відповіді від 09.09.2014 року, наданої Управлінням Держземагенством у м. Краматорську Донецької області з урахуванням коефіцієнта індексації. З огляду на зазначене, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення 17.02.2015 року за № 3128/10/05-15-15-03-13, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 21093,33 грн. та податкове повідомлення-рішення № 17.02.2015 року за №3143/10/05-15-15-03-13, яким визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 8952,23 грн. На підставі вищевикладеного, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи суд встановив наступне.

Позивач - фізична особа ОСОБА_3, проживає за адресою: АДРЕСА_1.

27 грудня 2010 року між приватним підприємством "Рент", ідентифікаційний код 32273864, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вул. Ювілейна, буд. 24, в особі директора ОСОБА_4, діючого на підставі статуту зі змінами, зареєстрованого 14 березня 2003 року виконкомом Краматорської міської ради за № 96р, та наказу № 16 від 01 листопада 2006 року, і ОСОБА_3 укладено договір дарування нежилого приміщення (серія ВРД № 830620), згідно якого приватне підприємство "Рент" передало, а ОСОБА_3 безоплатно прийняв у власність ціле нежиле приміщення магазину, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Ювілейна, будинок 29, загальною площею 1198,1 кв.м., що складається із цегляного нежилого приміщення магазину з підвалом (а.с. 16-17).

28 грудня 2010 року між приватним підприємством "Рент", ідентифікаційний код 32273864, що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Краматорськ, вул. Ювілейна, буд. 24, в особі директора ОСОБА_4, діючого на підставі статуту зі змінами, зареєстрованого 14 березня 2003 року виконкомом Краматорської міської ради за № 96р, та наказу № 16 від 01 листопада 2006 року, і ОСОБА_3 укладено договір дарування нежилого приміщення (серія ВРД № 830635), згідно якого приватне підприємство "Рент" передало, а ОСОБА_3 безоплатно прийняв у власність ціле нежиле приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 1085,1 кв.м., що складається із цегляного нежилого приміщення магазину з підвалом (а.с. 18-19).

21 січня 2011 року Краматорським міським бюро технічної інвентаризації проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на нежиле приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, реєстраційний номер 4552072, номер запису 179-Н/Ф у книзі 1, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 28750483 від 21 січня 2011 року (а.с. 20), а також проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на нежиле приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер 4551833, номер запису 88-Н/Ф у книзі 1, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 28743039 від 21 січня 2011 року (а.с. 21).

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецької області було прийняті податкове повідомлення-рішення 17.02.2015 року за № 3128/10/05-15-15-03-13, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 21093,33 грн. (а.с. 14) та податкове повідомлення-рішення 17.02.2015 року за № 3143/10/05-15-15-03-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 8952,23 грн. (а.с. 15 ).

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішенням та звернувся до суду за їх оскарженням.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Згідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У пункті 9.1 статті 9 Податкового кодексу України закріплено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Одночасно, підпунктами 14.1.73 та 14.1.74 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У статті 270 Податкового кодексу України зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Частинами 1 та 2 статті 42 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Тобто, чинним законодавством передбачено можливість передачі у власність чи надання в користування земельних ділянок під багатоквартирними жилими будинками об'єднанню власників будинку або підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що він не є суб'єктом плати земельного податку, та вважає їх такими, що не відповідають нормам законодавства.

Стосовно процедури нарахування земельного податку суд зазначає наступне.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України постановою № 1386 від 21 грудня 2011 року Кабінет Міністрів України затвердив Порядок подання органам державної податкової служби інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, який набрав чинності 12 січня 2012 року.

Абзацом 2 пункту 1 цього Порядку визначено суб'єктів інформаційних відносин, на яких поширюється дія Порядку. Такими суб'єктами є юридичні особи, фізичні особи - підприємці, податкові агенти, органи державної влади під час виконання владних управлінських функцій, у тому числі делегованих повноважень, органи місцевого самоврядування, в яких виникає обов'язок щодо подання зазначеної інформації.

У пункті 4 Порядку зазначено що, територіальні органи Держземагентства подають щомісяця до 10 числа органові державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки, а також за запитом зазначеного органу або ДПС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, відповідно до Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245.

Пунктом 3 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245, визначено, що суб'єктами інформаційних відносин, на яких поширюється дія цього Порядку, є: фізичні особи (резиденти і нерезиденти України, у тому числі самозайняті особи); юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи; об'єднання громадян; релігійні організації; суб'єкти владних повноважень; Національний банк, банки та інші фінансові установи; міжнародні організації.

У пункті 9 цього ж Порядку вказано, що органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного порядку 04.09.2014 року відповідачем було направлено звернення за № 10/05-15-15-03 до Управління Держземагенства в м. Краматорську Донецької області про надання інформації щодо нормативної грошової оцінки земель під нежилими приміщеннями станом на 01.01.2013 року та 01.01.2014 року, які находяться у користуванні (власності) позивача за адресами: м. Краматорськ, вул. Ювілейна, 29 та м. Краматорськ, вул. Шкадінова (а.с. 71).

На вказаний запит 09.09.2014 року Управлінням Держземагенством у м. Краматорську Донецької області була надана інформація щодо нормативно грошової оцінки вказаних земель з урахуванням коефіцієнта індексації (а.с. 70).

Згідно із пунктом 287.2 статті 287 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Відповідно до пункту 286.5 стаття 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Базою оподаткування згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Як вбачається з письмових пояснень до адміністративної справи, що були надані відповідачем до суду 6 липня 2015 року (а.с. 66), нарахування земельного податку ОСОБА_3 здійснювалося податковим органом відповідно до відповіді від 09.09.2014 року, наданої Управлінням Держземагенством у м. Краматорську Донецької області щодо нормативно грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації. (а.с. 70).

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування земельного податку ОСОБА_3 було здійснено Державною податковою інспекцією у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецької області з дотриманням вимог ст. 271, 286 ПК України.

Згідно із приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем у ході судового розгляду було доведено та підтверджено доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 17.02.2015 року за № 3128/10/05-15-15-03-13 та № 3143/10/05-15-15-03-13.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 року за № 3128/10/05-15-15-03-13 та № 3143/10/05-15-15-03-13 є правомірними, а позовні вимоги ОСОБА_3 до Державної податкової інспекцій у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецької області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 року за № 3128/10/05-15-15-03-13 та № 3143/10/05-15-15-03-13 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекцій у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецької області про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 року за № 3128/10/05-15-15-03-13 та № 3143/10/05-15-15-03-13-відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини в присутності представників сторін 6 липня 2015 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 10 липня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Грищенко Є.І.