Постанова

від 08.07.2015 по справі 820/5729/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 липня 2015 р. № 820/5729/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - Межирицького О.М.,

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправними дії по прийняттю податкового повідомлення-рішення № 0000512203 від 02.03.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1157388 грн. (в т.ч. основний платіж - 771592 грн., штрафні санкції - 385796 грн.) на підставі акту перевірки від 12.02.2015 р. №315/20-33-22-03-07/36623607.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.02.2015 року Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області складено акт №315/20-33-22-03-07/36623607 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "ВАГО-РЕВ" з питань взаємовідносин з ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПК ІНДУСТРІЯ" у вересні 2014 року, на підставі якого 02.03.2015 року було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000512203. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. ТОВ "ВАГО-РЕВ" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.25-26) відповідач вказав, що викладені в акті №315/20-33-22-03-07/36623607 від 12.02.2015 р. судження ОДПІ про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Вказані порушення встановлені цілком об'єктивно. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація з контрагентами позивача - ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПК ІНДУСТРІЯ". На думку ОДПІ, висновків інших податкових органів достатньо для судження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. За таких підстав податкове повідомлення-рішення від № 0000512203 від 02.03.2015 року є правомірним та обґрунтованим. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАГО-РЕВ", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 08.10.2009 року, код - 36623607. ( а.с.10-11).

На обліку як платник податків підприємство перебуває в Західній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

На підставі наказу від 23.01.2015 р. №123, виданого Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГО-РЕВ", код ЄДРПОУ - 36623607, з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" (код ЄДРПОУ 33474155) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПК ІНДУСТРІЯ" (код ЄДРПОУ 38773958) у вересні 2014 року та їх використання у господарській діяльності.

Результати перевірки оформлені актом акті №315/20-33-22-03-07/36623607 від 12.02.2015 р. (а.с.32-56).

За висновками перевірки, позивачем - ТОВ "ВАГО-РЕВ", порушено п.44.1 ст.44, пп.14.1.36, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 771592 грн., в тому числі у вересні 2014 року - 771592 грн. (а.с.56).

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000512203 від 02.03.2015 року, яким ТОВ "ВАГО-РЕВ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1157388,00 грн., з яких 771592,00 грн. - основний платіж, 385796 грн. - штрафні (фінансові) санкції. ( а.с.12).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №315/20-33-22-03-07/36623607 від 12.02.2015 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з Приватним підприємством комерційною фірмою "УКРМЕЛЬМАШ" (код ЄДРПОУ 33474155).

Так, на підставі договору поставки №04/09 від 04.09.2014 р., ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ "ВАГО-РЕВ" (покупець) матеріали та запасні частини згідно видаткових накладних, а покупець прийняти й оплатити товар на умовах даного договору. (а.с.57-59).

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом:

- копії видаткових накладних №166 від 04.09.2014 р. на суму 53974,26 грн. (у т.ч. ПДВ 8995,71 грн.), №1506 від 30.09.2014 р. на суму 801456,00 грн. (у т.ч. ПДВ 133576,00 грн.), №1507 від 30.09.2014 р. на суму 3774120,00 грн. (у т.ч. ПДВ 629020,00 грн.); (а.с.60-62);

- копії податкових накладних: № 166 від 04.09.2014р. на суму 53974,26 грн. (у т.ч. ПДВ 8995,71 грн.); №1506 від 30.09.2014 р. на суму 801456,00 грн. (у т.ч. ПДВ 133576,00 грн.); №1507 від 30.09.2014 р. на суму 3774120,00 грн. (у т.ч. ПДВ 629020,00 грн.); (а.с.63-68);

- копію податкової декларації з податку на додану вартість від 20.10.2014 р. з уточнюючими розрахунками (а.с.69-80);

- а також копії платіжних доручень: №5062 від 20.10.2014 р. на суму 1000000,00 грн.; №5087 21.10.2014 р. на суму 1000000,00 грн.; №5089 від 22.10.2014 р. на суму 1000000,00 грн.; №5111 від 23.10.2014 р. на суму 1000000,00 грн.; № 5102 від 23.10.2014 р. на суму 300000,00 грн.; №5162 від 06.11.2014 р. на суму 329550,26 грн. ( а.с.81-86).

Товарно-матеріальні цінності, отримані від ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" протягом вересня 2014 року, були оприбутковані та розміщені на складі, який використовується позивачем згідно п.3.1 договору від 01.03.2010 р. №24803/Т, укладеного з КП "Харківський метрополітен". (а.с.106-111).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст.70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагентів позивача - підприємств-постачальників ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" (код ЄДРПОУ 33474155) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПК ІНДУСТРІЯ" (код ЄДРПОУ 38773958), які викладені в податковій інформації, що надійшла до Західної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Окремо суд відзначає, що за висновками перевірки, викладеними в акті перевірки №315/20-33-22-03-07/36623607 від 12.02.2015 р. (а.с.32-56), порушення у господарській діяльності по взаємовідносинам позивача з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПК ІНДУСТРІЯ" (код ЄДРПОУ 38773958) не встановлено. Збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1157388,00 грн., з урахуванням штрафних санкцій мало місце по взаємовідносинам з ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" (код ЄДРПОУ 33474155).

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Під час судового розгляду справи підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Оскільки встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки, судовим розглядом встановлено факт порушення спірним повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Водночас з цим, відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Дана норма процесуального закону кореспондується з приписами частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, де вказано, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Позивачем заявлені вимоги про визнання протиправними дій по прийняттю податкового повідомлення-рішення № 0000512203 від 02.03.2015 року. В той же час, відповідно до положень частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

За таких обставин, задля повного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за необхідне, скасувати податкове повідомлення-рішення №0000512203 від 02.03.2015 року.

Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71 ,158, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000512203 від 02.03.2015 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 13 липня 2015 року.

Суддя Панченко О.В.