Ухвала

від 25.08.2015 по справі 820/5729/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 р.Справа № 820/5729/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Жигилія С.П. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015р. по справі № 820/5729/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Ваго- Рев"

до Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії по прийняттю податкового повідомлення-рішення № 0000512203 від 02.03.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1157388 грн. (в т.ч. основний платіж - 771592 грн., штрафні санкції - 385796 грн.) на підставі акту перевірки від 12.02.2015 р. №315/20-33-22-03-07/36623607.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 року адміністративний позов ТОВ "Ваго-Рев" задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000512203 від 02.03.2015 року.

Західна ОДПІ м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Ваго-Рев" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції залишити без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 року

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАГО-РЕВ", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 08.10.2009 року, код - 36623607. ( а.с.10-11). На обліку як платник податків підприємство перебуває в Західній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Фахівцями Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГО-РЕВ" з питання дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" (код ЄДРПОУ 33474155) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПК ІНДУСТРІЯ" (код ЄДРПОУ 38773958) у вересні 2014 року та їх використання у господарській діяльності, за результатами якої складено акт №315/20-33-22-03-07/36623607 від 12.02.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, пп.14.1.36, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 771592 грн., в тому числі у вересні 2014 року - 771592 грн. (а.с.56).

На підставі висновків перевірки Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512203 від 02.03.2015 року, яким ТОВ "ВАГО-РЕВ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1157388,00 грн., з яких 771592,00 грн. - основний платіж, 385796,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. ( а.с.12).

Підставою для зазначеного висновку слугував висновок , що податкові накладні, отримані від ППКФ «УКРМЕЛЬМАШ» , не містять всіх належних обов'язкових реквізитів, а саме не зазначені посади, П.І.Б. представників сторін постачальника та одержувача товарів, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Крім того, до перевірки не були надані документи щодо транспортування отриманих від ППКФ «УКРМЕЛЬМАШ» товарів; отримання зазначених ТМЦ уповноваженим представником ТОВ «ВАГО-РЕВ»; використання отриманих ТМЦ у власній господарській діяльності або їх подальшої реалізації.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того , що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин, тому судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Згідно п.п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 201 п. 201.1 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно абзацу другого п.п. "і" до 201.1 ст. 201 ПК України одним з обов'язкових реквізитів, що зазначається в податковій накладній є код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 зазначеної статті Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності та не залежить від того яка господарська діяльність здійснюється суб'єктом господарювання (прибуткова чи збиткова).

Матеріалами справи підтверджено , що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з Приватним підприємством комерційною фірмою "УКРМЕЛЬМАШ" (код ЄДРПОУ 33474155).

На підставі договору поставки №04/09 від 04.09.2014 р. ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ "ВАГО-РЕВ" (покупець) матеріали та запасні частини згідно видаткових накладних, а покупець прийняти й оплатити товар на умовах даного договору. Загальна сума договору складає 4629550,26 грн. (в т.ч. ПДВ 771591,71 грн.). (а.с.57-59).

Відповідно до умов п. 1.2, 7.2 Договору конкретний перелік та безпосередня вартість кожної партії товару узгоджувалась шляхом складання видаткових накладних.

Фактично товар отриманий підприємством позивача в вересні 2014 року згідно наступних видаткових накладних: від 04.09.2014р. № 166 на суму 53974,26 грн.; від 30.09.2014р. № 1506 на суму 801456 грн.; від 30.09.2014р. № 1507 на суму 3774120 грн.

До складу податкового кредиту позивачем віднесені суми згідно отриманих в вересні 2014р. податкових накладних: від 04.09.2014р. № 166 на суму 53974,26 грн. в т.ч. ПДВ 8995,71 грн.; від 30.09.2014р. № 1506 на суму 801456 грн. в т.ч. ПДВ 133576 грн.; від 30.09.2014р. № 1507 на суму 6774120 грн. в т.ч. ПДВ 629020 грн.

Оплата вартості придбаних товарів по вищевказаним договорам проведена позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями № 5062 від 20.10.2014р. па суму 1000000 грн.;№ 5087 від 21.10.2014р. па суму 1000000 грн.; № 5089 від 22.10.2014р. на суму 1000000 грн.; №5111 від 23.10.2014р. на суму 1000000 грн.; № 5102 від 23.1 0.2014р. па суму 300000 грн.; № 5162 від 06.11.2014р. па суму 329550,26 грн.

Товарно-матеріальні цінності, отримані від ПП КФ «Укрмельмаш», протягом вересня 2014 року оприбутковані позивачем та розміщені на складі, який використовується ним згідно п. 3.1 договору від 01.03.2010р. № 24803/Т укладеного з КП «Харківський метрополітен», про що свідчать дані бухгалтерського обліку позивача (дані бухгалтерських рахунків, 201, 631).

Товар, отриманий позивачем від ПП КФ «Укрмельмаш» протягом вересня 2014 року, на вимогу податкового органу був інвентаризований 04.02.2015р. на час проведення перевірки , що підтверджується даними інвентаризації ТМЦ та знаходився на складі позивача.

Отриманий товар необхідний для використання підприємством позивача у своїй господарській діяльності до якої відноситься ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, електричного устаткування , інших транспортних засобів , будівництво житлових і нежитлових будівель, неспеціалізована оптова торгівля , діяльність у сфері архітектури.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Стосовно посилання відповідача на відсутність у позивача товаро-транспортних документів , що призвело до порушення ним вимог податкового законодавства, до уваги судом не приймається , оскільки згідно до умов договору, укладеного позивачем з контрагентом, обов'язок щодо транспортування було покладено на останнього, а тому не надання ними позивачеві копій товаро-транспортних накладних не може бути покладено в провину того, бо це не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагентів позивача - підприємств-постачальників ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" (код ЄДРПОУ 33474155) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПК ІНДУСТРІЯ" (код ЄДРПОУ 38773958), які викладені в податковій інформації, що надійшла до Західної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

В силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Крім того, за висновками перевірки, викладеними в акті перевірки №315/20-33-22-03-07/36623607 від 12.02.2015 р. (а.с.32-56), порушення у господарській діяльності по взаємовідносинам позивача з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПК ІНДУСТРІЯ" (код ЄДРПОУ 38773958) не встановлено. Збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1157388,00 грн., з урахуванням штрафних санкцій мало місце по взаємовідносинам з ПП КФ "УКРМЕЛЬМАШ" (код ЄДРПОУ 33474155).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від №0000512203 від 02.03.2015 року не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015р. по справі № 820/5729/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.08.2015 р.