Постанова

від 07.07.2015 по справі 710/672/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 710/672/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук В.М.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О ВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держземагентства у Черкаській області в особі Відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області на постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулася у суд з позовом до Головного управління Держземагентства у Черкаській області в особі Відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача у формі висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №19-28-0.4-758/2-15 від 20.02.2015, зобов'язати вказаний відділ повторно розглянути заяву про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,7571 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та надати висновок відповідно до чинного законодавства.

Постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відділ Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, проте постанову суду слід скасувати, з огляду на таке.

Задовольняючи позов, місцевий суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України при наданні висновку про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Як убачається із матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.05.2014 (індексний НОМЕР_2) позивачу на праві власності належить земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,7571 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: Черкаська область, Шполянський район, АДРЕСА_1.

Колегією суддів установлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, який є сертифікованим інженером-землевпорядником, на замовлення позивача було розроблено проект землеустрою щодо відведення їй частини вищевказаної земельної ділянки шляхом зміни її цільового призначення із забудованих (землі одно та двоповерхової житлової забудови) на землі сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства).

Як стверджує позивач, вказаний проект землеустрою був замовлений нею з метою легітимізації фактичного цільового використання земельної ділянки, частина якої фактично використовується не для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а для особистого селянського господарства.

Відповідно до вказаного проекту землеустрою земельна ділянка, загальною площею 0,7571 га, поділена на дві земельні ділянки: перша - площею 0,11 га (цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), а друга - площею 0,6471 га (з переведенням її в категорію земель - для ведення особистого селянського господарства).

19 серпня 2014 року зазначений проект землеустрою наданий позивачем Відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області для погодження, яким його розглянуто і складено висновок №10890/07-17 від 08 вересня 2014 року, відповідно до якого проект не було погоджено. Зі змісту цього висновку слідує, що уповноважений орган повідомив заявника про те, що оскільки земельна ділянка, щодо відведення якої складено проект, зареєстрована у Державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер, а відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується, зокрема, у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок, їй необхідно розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з послідуючою реєстрацією сформованих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, а у подальшому - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення. Разом з тим, відповідач повідомив позивача про те, що склад даного проекту землеустрою не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій», а також, що відповідно до частини 4 статті 186-1 Земельного кодексу України саме розробник подає на погодження уповноваженому органу проект землеустрою.

Листом від 01 жовтня 2014 року №8650/07-17 Відділ Держземагентства у Шполянському районі Черкаської області роз'яснив позивачу вищевказаний висновок, повторно наголосивши на тому, що перед розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідно розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки з послідуючою реєстрацією сформованих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та прав на них, і що проект землеустрою, відповідно до частини 4 статті 186-1 ЗК України подається на погодження уповноваженому органу розробником. Крім того, в цьому листі зазначено, що назва наданого позивачем проекту землеустрою не відповідає назві документації із землеустрою, зазначеній у статті 50 Закону України «Про землеустрій», та що до цього проекту не було додано довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями, перелік обмежень у її використанні та матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування.

Як убачається із матеріалів справи, 09 лютого 2015 року розробником вищевказаного проекту землеустрою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 було повторно надано його на погодження до Відділу Держземагентства у Шполянському районі Черкаської області.

За наслідками розгляду Відділом Держземагентства у Шполянському районі Черкаської області складено висновок від 22.02.2015 №19-28-0.4-758/2-15 про відмову в погодженні проекту землеустрою. Зазначена відмова мотивована тим, що усупереч вимогам статті 25 Закону України «Про землеустрій» та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.04.2013 №255 відповідність документації із землеустрою (у паперовій формі) положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою не засвідчено підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; на порушення статті 50 Закону України «Про землеустрій» у документації відсутня копія правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, а на графічному матеріалі (ситуаційний план) не зазначено місце розташування земельної ділянки. Також, відповідачем вказано, що назва проекту землеустрою не відповідає назві документації із землеустрою, яку зазначено у статтях 25, 50 Закону України «Про землеустрій». Крім того, відповідач знову ж таки посилається на те, що перед розробленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідно розробити технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки з послідуючою реєстрацією сформованих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та прав на них.

Не погоджуючись із таким рішення відповідача, позивач звернулася у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо їх поділу та об'єднання являються самостійними окремими видами документації із землеустрою, яка розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про землеустрій» погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.

Статтею 185 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що землеустрій здійснюється суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб. Землеустрій здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності є Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) - відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого указом Президента України від 08.04.2011 № 445/2011.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 цього Положення одним із основних завдань Держземагентства України є реалізація державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, бере участь у погодженні документації із землеустрою, організовує та проводить в установленому законодавством порядку державну експертизу проектів землеустрою, документації з оцінки земель, а також матеріалів і документації державного земельного кадастру та надає за результатами її проведення відповідні висновки (пп. 2 п. 4 Положення).

Згідно пункту 7 Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Зі змісту частин 4 - 6 статті 186-1 Земельного кодексу України слідує, що розробник подає вказаному органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначений орган зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини 7 статті 186-1 Земельного кодексу України територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Аналіз приведених норм дає підстави для висновків, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається уповноваженому органу його розробником і повинен відповідати вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, в тому числі положенням статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Колегією суддів установлено, що вперше проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки шляхом її поділу із частковою зміною цільового призначення було 19 серпня 2014 року подано Відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області особисто позивачем, тобто замовником документації, а не її розробником, що є порушенням встановленого статтею 186-1 Земельного кодексу України порядку. Зазначена обставина, серед іншого, зумовила ненадання уповноваженим органом погодження вказаного проекту.

Також, як було з'ясовано судом, як при першому поданні проекту землеустрою на погодження позивачем, так і при повторному його поданні розробником 09 лютого 2015 року, підставою для відмови в його погодженні була невідповідність проекту вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Статтею 50 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

- завдання на розроблення проекту землеустрою;

- пояснювальну записку;

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

- рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

- письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

- довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

- відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);

- розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

- розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

- перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

- викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

- кадастровий план земельної ділянки;

- матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

- матеріали погодження проекту землеустрою.

Як убачається із висновку Відділу Держземагентства у Шполянському районі Черкаської області від 08.09.2014 №10890/07-17 та листа від 01.10.2014 №8650/07-17, вперше позивачу було відмовлено в погодженні проекту землеустрою, зокрема, через невідповідність назви документації правилам статті 50 Закону України «Про землеустрій» та у зв'язку із тим, що до проекту землеустрою не додано довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями, перелік обмежень у її використанні та матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування.

Разом з тим, повторна відмова у погодженні проекту землеустрою, що був наданий розробником, як свідчить висновок відповідача від 20.02.2015 №19-28-0.4-758/2-15, також мотивована невідповідністю назви документації із землеустрою правилам статті 50 Закону України «Про землеустрій», а також тим, що відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою не засвідчена у порядку, встановленому статтею 25 цього Закону. Водночас, відповідачем з'ясовано, що в наданому проекті землеустрою відсутні копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, а в графічному матеріалів (ситуативний план) не зазначено місце розташування земельної ділянки, що не відповідає вимогам статті 50 вказаного Закону. Таким чином, у зазначеному висновку наведено також нові недоліки, на яких не наголошувалось у попередньому висновку.

Обговорюючи правомірність та обґрунтованість цього висновку, колегія суддів зазначає, що невідповідність назви документації із землеустрою правилам статті 50 Закону України «Про землеустрій», на яку посилається відповідач, не може бути підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою, адже в цьому Законі не встановлено вимог щодо назви відповідного проекту. При цьому, підхід, за якого документація із землеустрою не погоджується з наведеної підстави, є виявом надмірного формалізму, адже уповноваженому органу слід перевіряти зміст документації на предмет недоліків, які можуть становити перешкоди для подальшого його затвердження та реалізації, чому формулювання назви документації жодним чином не перешкоджає.

Колегія суддів також не вважає обґрунтованою відмову в погодженні вищезазначеного проекту землеустрою з тієї підстави, що відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою не засвідчена у порядку, встановленому статтею 25 Закону України «Про землеустрій».

Відповідно до вказаної норми відповідність документації із землеустрою у паперовій формі положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

Як було встановлено судом, вищезазначений проект землеустрою розроблено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, який за відомостями Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників (доступний на офіційному веб-сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру), є сертифікованим інженером-землевпорядником. Зазначений проект землеустрою, викопіювання з якого знаходяться в матеріалах справи, містить підписи та печатки вказаного землевпорядника, що спростовує наведені вище посилання відповідача.

Також, колегія суддів відхиляє інші доводи щодо підстав відмови у погодженні спірного проекту землеустрою, а саме: про відсутність копій правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці та про незазначення у графічному матеріалі (ситуативному плані) місця розташування земельної ділянки, адже з наявних у матеріалах справи копій графічних матеріалів (викопіювання із ситуаційного плану міста Шпола з ділянкою для садибної забудови в масштабі 1:2000, генерального плану (схеми), кадастрових планів земельної ділянки) можна чітко встановити місце розташування відповідної земельної ділянки. Також, матеріали проекту землеустрою містять витяг із Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо будинку, розташованого на вказаній земельній ділянці. Крім того, позивачем надано рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 27 квітня 2007 року в цивільній справі №2-319/07, що набрало законну силу, відповідно до якого за нею визнано право власності на житловий будинок та обслуговуючі споруди: гараж, літню кухню, погріб та сарай, розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, Черкаської області.

Таким чином, доводи відповідача, які стали підставою для негативного висновку щодо погодження проекту землеустрою для відведення вищезгаданої земельної ділянки, є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладене, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, помилково застосував до спірних правовідносин положення частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої уповноважений орган може відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку, а відмова в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказівка на інші недоліки не допускається, позаяк зазначеною правовою нормою стаття 186-1 Земельного кодексу України була доповнена згідно Закону України «Про внесення зміни до статті 186-1 Земельного кодексу України щодо спрощення процедури погодження проекту землеустрою» від 11.02.2015 №180-VIII, який набрав чинності 12 березня 2015 року (наступний день після опублікування у випуску №43 (6047) від 11.03.2015 газети «Голос України»). Тобто, на дату складання відповідачем спірного висновку (20 лютого 2015 року), редакція статті 186-1 Земельного кодексу України, на яку посилається в рішенні суд першої інстанції, не діяла.

Також, при розгляді даної справи місцевий суд порушив правила предметної підсудності даної категорії справ.

Так, судом першої інстанції не враховано, що відповідачем в даній справі виступає орган державної влади, а, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 КАС України, справи, у яких однією із сторін є орган державної влади чи інший державний орган, крім випадків, передбачених цим Кодексом, підсудні окружним адміністративним судам. Кодексом адміністративного судочинства України не встановлено правил підсудності справ, предметом оскраження у яких виступають дії чи рішення територіального органу Держземагенства України, до підсудності місцевих загальних адміністративних судів.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Зважаючи на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, постанова Шполянського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2015 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 3 статті 198, пункту 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову, встановивши порушення місцевим судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області залишити без задоволення.

Постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2015 року скасувати .

Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області у формі висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №19-28-0.4-758/2-15 від 20.02.2015.

Зобов'язати Відділ Держземагенства у Шполянському районі Черкаської області повторно розглянути заяву про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,7571 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та надати висновок відповідно до чинного законодавства.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст постанови складений 10 липня 2015 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.