Ухвала

від 08.07.2015 по справі 826/5689/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5689/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Ісаєнко Ю.А.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, треті особи: Приватне підприємство «Фірма «Володар», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Геліос», Товариство з обмеженою відповідальністю «Наладбуд Компані» про визнання дій протиправними, скасування наказу про проведення перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - Відповідач) у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 № 0011592208 та № 0011602208, скасувати наказ начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.10.2012 № 1560 та визнати неправомірними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо визнання в акті перевірки правочинів нікчемними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників позивача та відповідача, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Маркет-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Фірма-Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані» (далі по тексту - контрагенти позивача) за період з 01.01.2009 по 30.06.2012.

Зазначеною перевіркою контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 16 744,00 грн.

- пп.7.4.1, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 13 394,97 грн.

За результатами перевірки складено акт від 22.10.2012 р. № 879/22-08/31405650 (далі по тексту - акт перевірки) та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 22.11.2012 № 0011592208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 20 930,00 грн., з яких за основним платежем 16 744,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4 186,00 грн.;

- від 02.11.2012 № 0011602208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 193,00 грн., з яких за основним платежем в розмірі 9 754,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 439,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з ПП «Фірма-Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані» за період з 01.01.2009 по 30.06.2012 здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Щодо позовних вимог в частині скасування наказу начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.10.2012 р. № 1560 та визнання неправомірними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо визнання в акті перевірки правочинів нікчемними, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом .

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказу, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Отже, для початку невиїзної документальної позапланової перевірки достатньо самого факту направлення платнику податків копії наказу про призначення перевірки та повідомлення про її вручення. При цьому факт отримання відповідних документів платником податку не впливає на виникнення у контролюючого органу компетенції на фактичне проведення перевірки.

Таким чином, оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначення та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки.

Як вбачається із змісту оскаржуваного наказу, підставою для проведення перевірки стала податкова інформація, отримана листом від ДПС у м. Києві від 25.01.2012 № 343/7/26-3115 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркет-Сервіс», що відповідає пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відтак, зміст наказу є достатнім для висновків про фактичну підставу для проведення відповідної перевірки, а тому позовні вимоги в частині скасування останнього є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Маркет-Сервіс» (замовник) та ПП «Фірма Володар» (підрядник) укладено договір підряду № 1/10 від 26.08.2010 р., відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: Альтацентр, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи, платіжне доручення.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду акт приймання виконаних підрядних робіт, податкову накладну.

Також, між ТОВ «Маркет-Сервіс» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос» (підрядник) укладено договір підряду № 1/09 від 13.07.2009 р., відповідно до умов якого підрядник зобов'язується, у встановлений даним Договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: пр-т Науки, 35, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано суду податкову накладну, акт приймання виконаних робіт, платіжне доручення.

Крім того, між ТОВ «Маркет-Сервіс» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос» (підрядник) укладено договір підряду № 1/10 від 19.01.2010 р., відповідно до умов якого підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: вул. Глушкова, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду: податкову накладну, акти приймання виконаних робіт, платіжне доручення.

Між ТОВ «Маркет-Сервіс» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос» (підрядник) укладено догорів № 1/10 від 01.03.2010 р., відповідно до якого, підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: пр-т Радянської України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду податкові накладні, акт виконаних робіт, платіжне доручення.

Між ТОВ «Маркет - Сервіс» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос» укладено договір підряду № 3/10 від 18.03.2010 р., відповідно до умов якого підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: вул. Гонгадзе, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду податкові накладні, акт виконаних робіт, платіжне доручення.

Між ТОВ «Маркет - Сервіс» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос» укладено договір підряду № 2/10 від 18.03.2010 р., відповідно до умов якого підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: вул. Григоренко, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду податкові накладні, акт виконаних робіт, платіжне доручення.

Між ТОВ «Маркет - Сервіс» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос» укладено договір підряду № 4/10 від 19.04.2010 р., відповідно до умов якого підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: вул. Героїв Дніпра, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду податкову накладну, акт виконаних робіт, платіжне доручення.

Між ТОВ «Маркет-Сервіс» (замовник) та ТОВ «Наладбуд Компані» (підрядник) укладено договір підряду № 1/09 від 12.05.2009 р., відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: м. Київ, Печерська площа, 1, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду податкові накладні, акт виконаних робіт, платіжне доручення.

Між ТОВ «Маркет-Сервіс» (замовник) та «Наладбуд Компані» (підрядник) укладено договір підряду № 1/09 від 12.05.2009 р., відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: вул. Чорнобильська, 16/80, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Всі вищезазначені первинні документи містяться в матеріалах справи та досліджені колегією суддів апеляційної інстанції в повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з пояснень позивача, на об'єктах робіт тимчасові споруди для розміщення персоналу та обладнання підрядників позивачем не розміщувалися, інші контрагенти для здійснення спірних робіт не залучались, робочі документи щодо передання певних площадок для виконання робіт позивачу та надалі контрагентам позивача не складались як не передбачені чинним законодавством та договірними умовами з підрядниками.

Так, згідно даних бази АІС «Податки» керівником та засновником ПП «Фірма «Володар» є ОСОБА_4 (громадянка Російської Федерації).

Згідно архівних даних бази АІС ПДС гр. ОСОБА_6, який укладав договір та підписував податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт для ТОВ «Маркет-сервіс» як директор ПП «Фірма «Володар» немає ніякого відношення до даного підприємства.

Відповідно до інформації, вказаної в АІС «Податки» стан платника ПП «Фірма «Володар» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до органів державної податкової служби кількісний склад працівників ПП «Фірма «Володар» за базовий податковий (звітний) період складає 1 особа.

Так, відповідно до податкової звітності, поданої до органів державної податкової служби ПП Фірма «Володар» не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань та відповідно додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до податкової інспекції не подавало.

В провадженні СВІГМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа від 10.01.2012р. №80-0263, порушена за фактом фіктивного підприємництва відносно ПП «Фірма «Володар» та ряду інших підприємств за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

До перевірки надано ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва протокол допиту свідка гр. ОСОБА_2 та пояснення гр. ОСОБА_4

З протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_2 встановлено, що ПП «Фірма «Володар», а також ряд інших суб'єктів господарювання їй відомі, так як були створені та використовувались на протязі 2010-2011 рр. без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним суб'єктам підприємницької діяльності. Поставка товарів та надання послуг від вищеназваних фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише по документам, а фактично товар не поставлявся та послуги не надавались.

З пояснень гр. ОСОБА_4 вбачається, що ПП «Фірма «Володар» зареєстровано на її ім'я за винагороду. До фінансово-господарської діяльності ПП «Фірма «Володар» вона не має ніякого відношення. Договори, рахунки-фактури, податкові накладні, податкові декларації та будь-які інші документи, що відносяться до діяльності даного підприємства вона не підписувала та в органи державної служби не подавала. Де знаходяться документи фінансово-господарської діяльності ПП «Фірма «Володар» їй не відомо. Жодних товарів (послуг, робіт) від імені ПП «Фірма «Володар» на інші підприємства не постачала та не надавала.

Між тим, ТОВ «Наладбуд Компані» згідно інформації, вказаної в АІС «Податки» має стан платника - до ЄДР внесено запис про підтвердження відомостей.

Відповідно р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до органів державної податкової служби, кількісний склад працівників ТОВ «Наладбуд Компані» за базовий податковий (звітний) період складає 1 особа.

Відповідно до податкової звітності поданої до органів державної податкової служби ТОВ «Наладбуд Компані» не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань та відповідно додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до податкової інспекції не подавало.

В провадженні СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа від 19.01.2012р. №80-0263, порушена за фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ «Наладбуд Компані» та ряду інших підприємств за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

З протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_2 встановлено, що ТОВ «Наладбуд Компані», а також ряд інших суб'єктів господарювання використовувалися з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним суб'єктам підприємницької діяльності. Поставка товарів та надання послуг від вищеназваних фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише по документам, але фактично товар не поставлявся та послуги не надавались.

Між тим, ТОВ «БК «Геліос» згідно інформації вказаної в АІС «Податки» має стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до органів державної податкової служби, кількісний склад працівників ТОВ «БК «Геліос» (код ЄДРПОУ 34161560) за базовий податковий (звітний) період складає 1 особа.

Відповідно до податкової звітності поданої до органів державної податкової служби ТОВ «БК «Геліос» не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань та відповідно додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до податкової інспекції не подавало.

В провадженні СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа від 19.01.2012р. №80-0263, порушена за фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ «БК «Геліос» (код ЄДРПОУ 34161560) та ряду інших підприємств за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

З протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_2 вбачається, що ТОВ «БК «Геліос», а також ряд інших суб'єктів господарювання були створені з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним суб'єктам підприємницької діяльності. Поставка товарів та надання послуг вищеназваних фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише документам, а фактично товар не поставлявся та послуги не надавались.

З урахуванням вищевикладеного, податковим органом зароблено висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених за взаємовідносинами з ПП «Фірма Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані».

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з даними твердженнями податкового органу виходячи з наступного.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 вищезазначеного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абз.2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції . Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час перегляду даної справи Вищим адміністративним судом України встановлено та зазначено, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Крім того, суд касаційної інстанції також звернув увагу на те, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Під час розгляду даної справи, вищезазначені факти встановлено не було, доказів про винесення вироку у справі контролюючим органом не надано.

Крім того, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Фірма-Володар», ТОВ «БК «Геліос» та ТОВ «Наладбуд Компані» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мали статус платників податку на додану вартість.

Також не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції висновки податкового органу про нікчемності правочинів між ТОВ «Маркет-Сервіс» та контрагентами останнього, оскільки зазначені висновки були зроблені на підставі порушених кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва вказаних підприємств та пояснень їх директорів.

Про наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, яка суперечить інтересам держави та суспільства, не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України, від 23.02.2012 №К/9991/40332/11 та від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, якщо контрагенти платника податків по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ПП «Фірма-Володар», ТОВ «БК «Геліос» та ТОВ «Наладбуд Компані» за період з 01.01.2009 по 30.06.2012 здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 02.11.2012 № 0011592208 та № 0011602208 підлягають скасуванню.

Отже, позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Аналіз наведених положень дає підстави колегія суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційних скаргах, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

Ю.А. Ісаєнко

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Епель О.В.