Ухвала

від 23.06.2015 по справі 815/578/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

23.06.2015 № К/800/9651/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі №815/578/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Порт» доДержавної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провизнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін-Порт» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області з призначення й проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року та складення винесеного за її результатами акту перевірки №1370/15-53-22-10/30747669 від 05.09.2013; а також скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000172210 від 23.09.2013.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 у даній справі, позов задоволено, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області з призначення й проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року та складення винесеного за її результатами акту перевірки № 1370/15-53-22-10/30747669 від 05.09.2013. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області № 0000172210 від 23.09.2013.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанова та ухвала були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.09.2013 відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивачем за жовтень 2012 року, за результатами якої зроблено висновки про порушення пп.пп. 14.1.36, 14.1.178, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду, заявленої у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, на суму 85700 грн., про що складено акт № 1370/15-53-22-10/30747669.

Судами також встановлено, що при перевірці відповідачем використано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2012 року та Додаток 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

При цьому згідно графи «Результати перевірки» акту №1370/15-53-22-10/30747669 від 05.09.2013 відповідачем не встановлено порушень термінів подання податкової звітності, арифметично-логічних помилок, розбіжностей реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних, формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів, отриманих податкових накладних (розрахунків коригування), виписаних особами, не зареєстрованими як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу України, або платниками ПДВ, що звільнені від сплати податку на додану вартість за рішенням суду (визначення податкових накладних, які не дають права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту).

Також відповідачем встановлено в акті, що сума податкового кредиту за жовтень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Аквалон М» підтверджена податковими накладними, проте, враховуючи інформацію, отриману від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по ТОВ «Аквалон М» та акт від 19.12.2012 №644/15-314/38277691 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Аквалон М», згідно яких не підтверджено реальність здійснення господарських відносин останнього із постачальниками та покупцями за періоди, що перевіряються, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання, зроблено висновок про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Аквалон М» та порушення податкового законодавства.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172210 від 23.09.2013 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 85700 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 42850 грн. за порушення позивачем вимог пп.пп. 14.1.36, 14.1.178, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з необґрунтованості прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року проведено з порушенням строків, встановлених п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України. По-друге, при її проведенні фактично проведено документальну невиїзну позапланову перевірку за відсутності законних підстав на це, без відповідних повноважень встановлено безтоварність господарських операцій за участю позивача, порушено порядок оформлення результатів перевірки, внаслідок чого такі дії є протиправними, що, як наслідок, вказує на незаконність прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення-рішення.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Право на проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок встановлено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, у відповідності до якого камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відтак, наведені норми не визначають жодних граничних часових меж проведення камеральних перевірок податкової звітності.

Разом з тим, пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Отже, оскільки названий пункт є складовою статті, включеної до Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України та у зв'язку з чим визначає саме порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, тому перевірка податкової звітності з податку на додану вартість підлягала проведенню в межах строків, встановлених пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.

По-друге, згідно пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів , а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. (пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Згідно з актом камеральної перевірки перевірці підлягала податкова звітність з податку на додану вартість, натомість податковим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкових зобов'язань та повнота їх нарахування. А це, відповідно до підпункту 75.1.2 Податкового кодексу України, є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що дії податкового органу при проведенні камеральної перевірки позивача є протиправними, а спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами такої перевірки, є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош