Ухвала

від 30.06.2015 по справі 826/15561/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/11836/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року

у справі №826/15561/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова група» (надалі - ТОВ «Агропромислова група»)

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м.Києва від 27.05.2013р. №0003762240, №0003742240 та №0003752240.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.10.2013р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014р. та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.10.2013р.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агропромислова група» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами, визначеними у листі заступника начальника УПМ ДПС у м.Києві Потоцького С.О. від 08.01.2013р. за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт №121/22-409/32251264 від 04.04.2013р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем ст.ст.1, 11, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.14, 137, 138, 139, 185 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 828010,00грн.; ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 460147,00грн.

На підставі вищезазначеного акта 27.05.2013р. відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0003762240, згідно з яким позивачу збільшено суму податку на прибуток на 828010,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 199015,00грн.;

№0003742240, згідно з яким позивачу збільшено суму податку на додану вартість на суму 457416,00грн. та застосовано штрафні (санкції) в розмірі 107562,00грн.;

№0003752240.згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 203159,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50790,0грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що господарській операції з його контрагентами не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

За змістом п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як визначено у п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми визначено і чинним з 01.01.2011р. ПК України.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як вбачається з матеріалів, між позивачем та ТОВ «Джиністра», ПП «Агротранс - Юг», ТОВ «Агро-Регіони», ПП «Укрторгтранс» було укладено ряд угод.

Так, між ТОВ «Агропромислова група» (Покупець) та ТОВ «Агро-Регіони» (Постачальник) укладено договір поставки від 17.12.2010р. №АПГ10-1712/21, предметом якого є поставка зерна сільськогосподарської культури: сої українського походження врожаю 2010 року.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем було надано видаткову накладну, податкову накладну, банківські виписки про оплату отриманого товару, договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 15.12.2010р. №91 та складську квитанцію на зерно.

Між позивачем ТОВ «Агропромислова група» (Покупець) та ТОВ «Джиністра» (Постачальник) укладено договір від 21.07.2010р. №АПГ10-2107/21, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати товар в кількості та асортименті, визначеному цим договором, а Покупець зобов'язується прийняти товар (ріпак продовольчий врожаю 2010 року) та сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов даного договору сторонами складено видаткові накладні, податкові накладні, про оплату отриманого позивачем товару свідчать банківські виписки, отримання та перевезення позивачем придбаного ріпаку продовольчого підтверджується наявними в справі копіями товарно-транспортних накладних

Між позивачем (Замовник) та ПП «Агротранс - Юг» (Виконавець) укладено договір від 03.04.2009р. №01/04, предметом якого є забезпечення проведення карантинного огляду вантажу та ветеринарного дослідження вантажу, видача карантинних сертифікатів та ветеринарних свідоцтв (ф-2), реєстрація їх в службі ПГВСКН. До даного договору його сторонами затверджені тарифи наданих послуг, складено додаткову угоду від 26.04.2010р. №2.

На виконання умов даного договору його сторонами складені акти виконаних робіт, ПП «Агротранс - Юг» виписало позивачу податкові накладні, оплата наданих послуг проведена шляхом перерахування коштів на поточний рахунок його контрагента, підтвердженням чого є копії банківських виписок.

Колегією суддів апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що в період, що перевірявся, позивачем здійснювалась господарська діяльність по придбанню, зокрема, сої, гірчиці, ріпаку, які у відповідності до положень Закону України «Про карантин рослин» підлягають фітосанітарному контролю. Послуги які надані позивачу ПП «Агротранс - Юг» на виконання умов договору від 03.04.2009р. №01/04 є такими, що призначені для використання позивачем при здійсненні його господарської діяльності.

Також, між ТОВ «Агропромислова група» (Покупець) та ПП «Укрторгтранс» (Постачальник) укладено договір поставки від 14.04.2011р. №АПГ1404/11, предметом якого є поставка товару - гірчиця врожаю 2010 року.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано видаткову накладну, податкову накладну, транспортне перевезення придбаного позивачем товару проведено ТОВ «Техагроком» на підставі договору транспортного експедирування від 04.01.2010р. №АПГ10-0401/21Э, підтвердженням цього є копії товарно-транспортних накладних.

Зазначені первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

На момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Агротранс-Юг», ПП «Укрторгтранс», ТОВ «Агро-регіони» не призвело до недійсності укладених угод та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних, оскільки анулювання свідоцтва здійснювалось значно пізніше.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що господарській операції між позивачем та його контрагентами здійснені відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

До того ж, матеріали справи не містять постанови від 15.05.2012р. у кримінальній справі №69-0146, на яку посилається податковий орган в акті перевірки від 04.04.2013р. №121/22-409/32251264, а також обвинувальних вироків, які набрали законної сили, відносно посадових осіб ТОВ «Джиністра», ПП «Агротранс - Юг» ТОВ «Агро-Регіони», ПП «Укрторгтранс» за вчинення злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України.

Посилання ДПІ у Подільському районі м.Києва на ряд актів про неможливість проведення зустрічної звірки та перевірок державних податкових інспекцій, обґрунтовано не взято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки звірка фактично не проводилась і обставини щодо вказаних господарських операцій податковим органом реально не встановлювались, а при перевірці та звірці господарські операції саме з позивачем податковим органом не досліджувались.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі м.Києва від 27.05.2013р. №0003762240, №0003742240 та №0003752240.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун