Ухвала

від 07.07.2015 по справі 820/1674/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Київ К/800/24022/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Моторного О.А.

Приходько І.В.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників позивача - Ковиріна О.В., Мунтян Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2014

у справі № 820/1674/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма «Рома»

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно-виробнича фірма «Рома» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 17.01.2014 № 0000012228 та № 0000042228.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014, позов задоволено, скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ КВФ «Рома» з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку фінансово-господарських операцій ТОВ «Трейд-Орг» за грудень 2010 року, січень-березень 2011 року, складено акт № 397/20-27-22-12/23325414 від 31.12.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього на суму 732 785 грн. за І квартал 2011 року; п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 146 557 грн., у т.ч.: за січень 2011 року на 67 833 грн., за березень 2011 року на 78 724 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 17.01.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000012228 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146 558 грн., у т.ч.: 146 557 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000042228 про зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 732 785 грн.

Донараховуючи грошове зобов'язання з податку на додану вартість та зменшуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податковий орган виходив з того, що позивачем неправомірно сформований податковий кредит та валові витрати по господарським операціям з ТОВ «Трейд-Орг» за грудень 2010 року, січень - березень 2011 року, які не мали реального товарного характеру, посилаючись при цьому на акт № 486/22-40/37147114 від 25.07.2013 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейд-Орг» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період: з 01.12.2010 по 30.04.2011, з 01.08.2011 по 50.09.2011 та з 01.11.2011 по 30.11.2011».

Матеріалами справи встановлено, що 20.12.2010 між позивачем та ТОВ «Трейд-Орг» укладено договір № 82/20-12/10-ДК, за умовами якого позивач придбав у грудні 2010 року, січні - березні 2011 року погоджений сторонами об'єм природного газу.

Фактичне виконання умов зазначеного договору судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалами справи, а саме: податковими накладними, актами приймання передачі вартісних показників газу, банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Транспортування здійснено на умовах договору № 82/20-12/10-ДК, за яким послуги по забезпеченню постачання природного газу виконано постачальником.

Фактичне переміщення газу здійснено через ПАТ «Харківгаз» та ГУ «Шебелинкагазвидобування» згідно договорів про транспортування природного газу та актів по виконанню робіт по транспортуванню природного газу за відповідні періоди.

Отриманий газ використаний позивачем у власній господарській діяльності для виробництва хлібобулочних виробів, наявність основних засобів - печей, підтверджується наданими до суду інвентарними картками обліку основних засобів.

Витрати за придбані товари, послуги позивачем віднесено до валових витрат, а сплачений в ціні їх придбання податок на додану вартість - до податкового кредиту відповідного періоду.

Зазначені операції відображені позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджено дослідженими судами обох інстанцій, витягами з журналів проводок.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства не доведені належними доказами; позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, а тому збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 цього Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу ). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пп. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до положень п. п. 201.1, 201.4, 201.8, 201.10 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних; фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ «Трейд-Орг», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Слід також зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є джерелом отримання податкової інформації, яка згідно положень ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства ТОВ КВФ «Рома».

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.А. Моторний І.В. Приходько