Рішення

від 11.01.2007 по справі 2-1082007рік

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-108 2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 січня 2007 року                                                                                    Івано-Франківський міський

суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Поповича

С.С. з участю секретаря Черкес У.О. адвоката ОСОБА_1.

сторін

та представників сторін :

представника позивача об»єднання забудівників «Наша хата» Остап»юк Ніни

Олександрівни, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

місті Івано-Франківську цивільну справу за позовами об'єднання забудівників «Наша

хата» 69-ти квартирного будинку по АДРЕСА_1 в місті

Івано-Франківську до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ЖБК «Явір» згідно з яким позивач просить

постановити рішення котрим визнати недійсними : договір № НОМЕР_1 на участь у

пайовому будівництві житла, укладений між ЖБК «Явір» в особі голови кооперативу

ОСОБА_4 та ОСОБА_2, стягнути з ОСОБА_2.

на користь об»єднання забудівників «Наша хата» 7072 гривні як суму

доплати за площу внаслідок переміщення нею з двокімнатної квартири та

трьохкімнатну квартиру в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 що в місті

Івано-Франківську, визнати недійсним договір № НОМЕР_2 на участь у пайовому

будівництві житла, укладеного між ЖБК «Явір» в особі голови кооперативу ОСОБА_4

та ОСОБА_3, стягнути з ОСОБА_3. на користь об»єднання забудівників «Наша хата» 9637 гривень як суму

доплати за площу внаслідок переміщення нею з двохкімнатної квартири на

трьохкімнатну квартиру в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1, що в

місті Івано-Франківську, поновивши їм пропущений з поважної причини строк позовної

давності на звернення до суду з даними позовними вимогами, мотивуючи свою

позицію по суті тим, що позивач є правонаступником ЖБК «Явір», в кінці

листопада 2004 року, при розгляді судом інших справ за участю сторін,

відповідачі надали у підтвердження своїх позицій спірні договори, вони ж

вважають, що ці договори слід визнати недійсними виходячи з того, що голова

кооперативу підписуючи спірні договори вийшов за межі своїх повноважень і

одноосібно визначив вартість одного квадратного метра житла 179 гривень 50

коп., хоч це є виключною компетенцією загальних зборів кооперативу, а збори

своїм рішенням від 15 червня 1999 року визначили, що при переміщенні членів ЖБК

з меншої площі на більшу вони проводять оплату різниці в оплаті за один

квадратний метр в сумі 700 гривень, що договори з відповідачами ніколи не

затверджувалися рішенням загальних зборів членів кооперативу, -

установив:

Відповідачі по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 заявлених до них вимог не визнали та по суті

спору вважають, що спірні договори укладені з дотриманням вимог чинного

законодавства і ними сплачено суми які підтверджені висновком експерта

торгово-промислової палати, а про необхідність такого висновку є рішення

правління кооперативу.

ЖБК «Явір» подав суду заяву про слухання справи без їх участі, де зазначив,

що заявлені вимоги не визнають.

Вислухавши сторін, їх представників, вивчивши матеріали справи суд вважає,

що позивачу слід поновити строк позовної

давності на звернення до суду, а заявлені вимоги слід задовольнити

виходячи з наступного.

Витяг з протоколу загальних зборів членів ЖБК «Явір» від 28 грудня 1999 року

підтверджує, що розглянувши питання про виділення зі складу ЖБК «Явір» збори

дали дозвіл на створення об»єднання забудовників «Наша хата» 69-ти квартирного

житлового будинку по АДРЕСА_1 що в місті Івано-Франківську ( а.с. 25 ).

Витяг з протоколу загальних зборів забудовників «Наша хата» 69-ти

квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 що в місті Івано-Франківську від 12 квітня 2000

року підтверджує, що у цей день було створено вказане об»єднання, яке стало

правонаступником ЖБК «Явір» в частині розподільчого балансу ( по вказаному

будинку ), затверджено

статут та установчий договір об»єднання і доручено підписати установчий договір

ОСОБА_4. та двом відповідачкам по справі (а.с.

24, 33-35, 37-41 ).

25 квітня 2001 року

міськвиконком своїм рішенням НОМЕР_3

зареєстрував вказане об»єднання як юридичну особу (а.с. 22).

27 квітня 2004 року ревізійна

комісія об»єднання забудівників виявила, що станом на липень 1999 року на продажі

було 657,4 кв. м житла, з

них продано по ціні 840 гривень

за 1 кв. метр

548,3 кв.

метра, тобто по ринковій на той час ціні, а решта 110,7 кв. метра була розподілена між членами кооперативу без відома

правління, без рішення зборів в середньому по ціні 139 гривень за 1 кв. метр і перераховано кому саме

по занижених цінах було продано житло, всього 5

осіб, в тому числі і двоє відповідачів, було запропоновано вирішити це

питання на правлінні, а так і на зборах об»єднання (а.с. 30-31).

Впослідуючому

інші, крім відповідачів, члени об»єднання доплатили відповідні суми ( а.с. 32, 80 ). А відповідачки

відмовились.

Так як загальні збори об»єднання забудовників 27 травня 2004 року прийняли

рішення про те щоб виставити на продаж квартири відповідачів які вони отримали

після переходу по спірних договорах на більші виходячи з недоплат, відповідачі

звернулися до суду з позовними заявами про

визнання такого рішення загальних зборів незаконним, але так як

впослідуючому загальні збори самі скасували вказане рішення довідавшись про

спірні договори і прийняли 02

вересня 2004 року

інше рішення про те що якщо відповідачі не оплатять кошти по заборгованості, то

винести на розгляд зборів питання про їх перебування пайовиками об»єднання,

тоді відповідачі поставили перед судом вимоги про визнання частково незаконним рішення зборів від 02 вересня 2004 року, і суд задовольнив їх вимоги ( а.с. 60-62,120-122).

Але дійсно тільки в ході слухання вказаних спорів за позовами відповідачів

позивачу стало відомо про існування спірних

договорів. А тому їх позиція про те що вони не знали про ці договори

раніше є обґрунтованою. Відповідачі, знаючи цю позицію позивача не довели

жодними доказами нічого іншого. І при таких обставинах клопотання позивача про

поновлення їм строку позовної давності на звернення до суду як такого, що

пропущений з поважних причин є підставним.

Визначаючись у вирішенні спору по суті суд виходить з того, що позивачем

надано суду копію рішення загальних зборів ЖБК «Явір» від 15 червня 1999 року згідно з

яким загальні збори вирішуючи питання переходу членів кооперативу з меншої

площі на більшу визначились, що при цьому члени кооперативу повинні проводити

доплату в сумі по 700 гривень

за 1 кв. метр

(а.с. 26-29).

2

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка тодішній голова ЖБК «Явір»,

він же був і головою зборів, ОСОБА_5 ( та інші свідки )

підтвердив, що дійсно були такі збори і приймалось

таке рішення, текст рішення писав він особисто від руки, почерк його.

Акт прийому-передачі протоколів і витягів з

протоколів загальних зборів ЖБК «Явір» колишнім головою ЖБК «Явір» голові

об»єднання забудівників «Наша хата» ОСОБА_6. підтверджує, що копія цього

протоколу теж була передана ( а.с. 79 ).

Листом від 15 січня 1999 року НОМЕР_4 ЖБК «Явір»

повідомляв міськвиконком, що у них є для реалізації квартири по ціні

станом на 02 січня 1999 року 685 гривень за 1 кв. метр загальної площі ( а.с. 6

).

З тексту договору № НОМЕР_1 вбачається, що ЖБК «Явір» в

особі його голови, що діє на підставі статуту та ОСОБА_2. уклали договір про

переміщення відповідачки з двох на трьохкімнатну квартиру у вказаному вище

будинку об»єднання з доплатою за додаткову площу 12,64 кв. метра в розмірі по

179 гривень 50 коп. ( а.с. 5 ).

З тексту договору №НОМЕР_2 вбачається, що ЖБК «Явір» в особі його голови,

що діє на підставі статуту та ОСОБА_3. уклали договір про переміщення

відповідачки з двох на трьохкімнатну квартиру з доплатою за додаткову площу

16,57 кв. метра в розмірі по 179 гривень 50 коп. (а.с. 107).

В той же час відповідно до п. 6.3 статуту ЖБК «Явір» голова правління здійснює

щоденне керівництво діяльністю кооперативу,

забезпечує виконання рішень загальних зборів членів кооперативу і він (

голова ) працює на громадських засадах ( а.с. 19 ), а питання визначення та затвердження вартості квартир

відноситься відповідно до п. 6.1, підпункт 7, до компетенції загальних

зборів членів кооперативу ( а.с. 18).

Вказані положення статуту

кооперативу «Явір» взяті зі змісту чинного законодавства, що регулює

діяльність житлово-будівельних кооперативів, зокрема, з Примірного статуту

житлово-будівельного кооперативу, затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 30

квітня 1985 року з послідуючими змінами ( розділ У1, пункти 60.4, 60.7, 60.8,

62, 63 ), нормами якого слід керуватись при вирішенні даного спору.

У жовтні 1999

року експертом торгово-промислової палати дійсно дано експертний висновок

про те, що вартість побудови одного квадратного метра площі забудови ( але не ринкової

вартості ), при

розрахунку брались ціни 1969

року з застосуванням певних коефіцієнтів, розрахунок проводився від площі куди

включено не тільки площі квартир, а і сходові клітки, інші допоміжні

приміщення, розрахунок проведено станом на жовтень 1999 року. Ринкова

вартість 1 кв.

метра експертом не визначалась. Цей розрахунок на загальних зборах кооперативу

не обговорювався, рішень з цього приводу не приймалось. А тому, виходячи з

вказаного він не міг братись за основу при укладенні договорів що були укладені

з відповідачами.

І якщо

загальні збори 15 червня 1999 року встановили,

що перехід на більшу площу для членів ЖБК повинен проводитись з доплатою 700 гривень за 1 кв. метр і

станом на день укладення одного чи другого договору не було встановлено іншої

вартості, не було рішення зборів чи хоча б правління про укладення з

відповідачами спірних договорів, ці договори впослідуючому не були затверджені

чи погоджені загальними зборами ЖБК чи 03,

то слід прийти до висновку про те, що

договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства як виходячи з

того, що голова правління не мав права на укладення такого договору так і

виходячи з того, що ціни що взяті за основу при укладенні спірних договорів є необґрунтованими і нереальними щодо дійсно

ринкової вартості житла на той час.

Ст.. 48 Цивільного

Кодексу України, в редакції, що діяла на час укладення спірних договорів на яку

посилається позивач, передбачала, що недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону і що по недійсній угоді кожна з

сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а

при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його

вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Так як спірні догозори по вказаних вище підставах не відповідають

зазначеним нормам чинного законодавства (Примірному статуту

житлово-будівельного кооперативу,

З

затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року з послідуючими змінами ), то їх слід визнати недійсними.

При цьому суд виходить з того, що зазначені вище судові рішення за позовами

відповідачів не містять у собі тих чи інших обставин, що могли б мати

преюдиційне значення при вирішенні даного спору. Дійсно ті положення рішення

зборів об»єднання які визнані недійсними на

той час були саме такими так як існували спірні договори, і незалежно від

того чи ці договори законні чи ні збори не вправі були ставити такі пункти у

текст свого рішення. По даній справі зміст визнаного в частині недійсним

рішення загальних зборів від 02

вересня 2004 року не

має суттєвого значення.

Так як повернення сторонами одна одній на даний час того що було отримано

по договорах є практично неможливим,

відповідачки отримавши кілька років тому замість двох трьохкімнатні

квартири провели у них ряд додаткових робіт ( придбали сирець ),

то слід виходити з того, що з них слід достягнути ті суми які вони повинні

б були самі сплатити кооперативу (

об»єднанню як правоприемнику

), саме так і ставить питання позивач по справі.

На підставі викладеного, ст.ст. 10,11,58-61

ЦПК України, ст.. 48

Цивільного Кодексу України в редакції 1963

року, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затв. постановою

Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 року з послідуючими змінами, керуючись

ст.ст. 208-218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Поновити об»єднанню забудівників «Наша хата» 69-ти квартирного будинку по

АДРЕСА_1 в місті Івано-Франківську пропущений з поважної причини строк позовної давності на звернення до суду з даними

позовними вимогами.

Позовні вимоги об»єднання забудівників «Наша хата» 69-ти квартирного

будинку по АДРЕСА_1 А в місті Івано-Франківську задовольнити.

Визнати недійсним договір №

НОМЕР_1 на участь у пайовому будівництві житла, укладений між

ЖБК «Явір» в особі голови кооперативу ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2. на

користь об»єднання забудівників «Наша хата» 69-ти квартирного будинку по

АДРЕСА_1 в місті Івано-Франківську 7072 гривні як суму доплати за додаткову

площу 12,64 кв. метра внаслідок переміщення ОСОБА_2. з двохкімнатної квартири

та трьохкімнатну квартиру в багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 що в місті

Івано-Франківську.

Визнати недійсним договір №НОМЕР_2 на участь у пайовому

будівництві житла, укладений між ЖБК «Явір» в особі голови кооперативу ОСОБА_4

таОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3. на користь об»єднання забудівників «Наша хата» 69-ти квартирного будинку по АДРЕСА_1 в місті

Івано-Франківську 9637 гривень як суму доплати за

додаткову площу 16,57 кв.

метра внаслідок переміщення ОСОБА_3. з двохкімнатної квартири на трьохкімнатну

квартиру в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1, що в місті

Івано-Франківську.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути - подано протягом

десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення

подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження

через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку

подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не

було подано.

У разі подання

заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної

сили після закінчення цього строку.