Постанова

від 07.09.2009 по справі 2а-3870/09/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

7 вересня 2009 р.                                                                              

Справа №2а-3870/09/2370                                                                                            

09 год. 55 хв.                                                                                                                 м.

Черкаси

Черкаський окружний адміністративний

суд в складі:

головуючого судді - Кульчицького

С.О.,

при секретарі - Руденко Ю.В.,

за участю:

прокурора - Павленка О.А.,

представника позивача - Гриценка

О.М. (за довіреністю),

відповідача - ОСОБА_1(особисто),

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора

Катеринопільського району в інтересах держави в особі Катеринопільського районного

центру зайнятості до ОСОБА_1про повернення незаконно отриманих коштів у вигляді

допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

До адміністративного суду звернувся з позовом прокурор

Катеринопільського району в інтересах держави в особі Катеринопільського

районного центру зайнятості до ОСОБА_1про повернення незаконно отриманих коштів

у вигляді допомоги по безробіттю в сумі 4 217 грн.10 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що

відповідачу, який звернувся за пошуком роботи 6 квітня 2006 року і за його

заявою від 13.04.2006р. згідно наказу №060413 від 13.04.2006р. було надано

статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до ст.22, ст.

23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на

випадок безробіття», ст.2 Закону України «Про зайнятість населення».

За

результатами проведеної перевірки встановлено, що на день надання статусу

безробітного відповідач  був

зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа - підприємець)

згідно даних Державного реєстратора від 08.01.2009р. №1, таким чином на момент

надання статусу безробітного відповідач відносився до категорії зайнятого

населення та порушив умови пунктів 2 та 3 ст.36 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не

повідомивши центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати

матеріального забезпечення, за весь період перебування на обліку в державній

службі зайнятості з 13.04.2006р. по 01.02.2007р. відповідачу було виплачено

допомогу по безробіттю в сумі 4 217 грн.10 коп.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги

підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позові та просили позов

задовольнити.

Відповідач

проти задоволення позову заперечив, мотивуючи тим, що 18.12.2003р. управлінням

економіки Катеринопільської РДА був зареєстрований приватним підприємцем, 22

січня 2004 року за власним рішенням припинив підприємницьку діяльність, був

знятий з податкового обліку, повернув реєстраційну картку, свідоцтво про

державну реєстрацію, повідомлень про залишення поданих ним документів для

припинення підприємницької діяльності без розгляду в порядку ст. 14 Закону

України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»

від 15.05.2003р. №755 - ІV відповідачем не отримувалось, 26.04.2007р.

відповідач звернувся до державного реєстратора для проведення державної

реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, 27.04.2007р. взятий на облік

платників податків ДПІ у Катеринопільському районі, просив в задоволенні позову

відмовити в повному обсязі.

Вислухавши

доводи прокурора, представника позивача та відповідача, розглянувши подані

документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного

доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності,

суд приходить до наступного.

Відповідно

до статті 46 Конституції України (№25к/96-ВР) громадяни мають право на

соціальний захист, одним з аспектів якого є право на забезпечення їх у разі

безробіття з незалежних від них обставин.

Згідно пп.

«б» п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ                  від 01.03.1991 року, до

зайнятого населення і відповідно такого, що не можуть бути визнані

безробітними, належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою,

включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю,

творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть

участь у виробництві.

Частиною 2

ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування

на випадок безробіття» закріплено, що застраховані особи, зареєстровані в

установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості

про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання

соціальних послуг, а відповідно до п. 3 цієї статті Закону сума виплаченого

забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі

внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується

з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин,

що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того,

відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі

одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності,

затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від

20.11.2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю

безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови

її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з

моменту виникнення цих обставин.

Дослідженням

матеріалів справи судом встановлено, що відповідач звернувся до

Катеринопільського районного центру зайнятості в пошуках роботи у зв'язку з чим

13.04.2006 року йому надано статус безробітного та призначено виплату допомоги.

В заяві про надання статусу безробітного відповідач зазначив, що не

зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не

займається, пенсії не отримує.

В період

перебування на обліку в державній службі зайнятості з 13.04.2006 року

відповідачу виплачено 4 217 грн. 10 коп.

Наказом від

08.02.2007р. №НТ 070208 припинено виплату допомоги по безробіттю в зв'язку з

закінченням строку виплати відповідно до пп.12 п. 1 ст.31 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно даних

Державного реєстратора від 08.01.2009р. №1 відповідач перебуває у Єдиному

державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з моменту

реєстрації 18.12.2003р. у стані діючого підприємця.

Наказом №17

від 19.02.2009р. Катеринопільським районним центром зайнятості відповідно до

ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування

на випадок безробіття» запропоновано ОСОБА_1повернути кошти виплачені як

допомога по безробіттю протягом 10 днів з моменту отримання вказаного наказу,

який повинен бути направлений на протязі двох днів відповідачу.

Поштовим повідомленням

від 19.02.2009р. №298 наказ Катеринопільського районного центру зайнятості №17

від 19.02.2009р. направлений відповідачеві та отриманий останнім 26.02.2009р.,

а також відповідач був ознайомлений з вказаним наказом 26.02.2009р. під розпис.

З матеріалів

справи вбачається, що 27.04.2007р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб

та фізичних осіб-підприємців за номером 20080170000000624 було включено

відомості про фізичну особу - підприємця ОСОБА_1

Відповідно

до довідки від 22.01.2004р. про зняття з обліку платника податків ДПІ у

Катеринопільському районі Звенигородської ОДПІ у зв'язку з рішенням власника

відповідач знятий з податкового обліку 22.01.2004р., а довідкою від

30.04.2007р. №673 ДПІ у Катеринопільському районі повідомлено про взяття на

облік фізичну особу - підприємця ОСОБА_1

Довідкою від

11.08.2009р. №1397 виданою Катеринопільським РВ УМВС України в Черкаській

області підтверджено факт, що ОСОБА_1 в період з 18.12.2003р. по 11.08.2009р. в

Катеринопільський РВ УМВС України в Черкаській області з питанням про отримання

дозволу на виготовлення печаток та штампів не звертався, відповідно дозвіл на

виготовлення печаток та штампів не видавався.

18 серпня

2009 року Катеринопільська районна державна адміністрація листом №304/02-24

повідомила відповідача про те, що протягом періоду з 22.01.2004р. по

27.04.2007р. свідоцтво про державну реєстрацію від 18.12.2003р. №150

знаходилось в органах державної реєстрації Катеринопільської районної державної

адміністрації.

На запит

суду №2248/2а-3870/09/2370 від 19.08.2008р. Катеринопільська районна державна

адміністрація листом №04.09.2009р.№02-23/1047 повідомила про те, що державний

реєстратор не може підтвердити чи заперечити факт звернення ОСОБА_1про

припинення підприємницької діяльності внаслідок того, що посада державного

реєстратора введена з 01.07.2005р., 27.04.2007р.

Статтею 11

Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991р. №698-ХІІ, який був чинний

на час припинення підприємницької діяльності відповідача, діяльність підприємця

припиняється з власної ініціативи підприємця.

Пунктом п.

37 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №740,

скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної

особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької

діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина

або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством;

довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ

банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток

і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.

Закон

України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»

від 15.05.2003р. №755 - IV, який набрав чинності з 01.07.2004р. передбачає, що

державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є

засвідченням факту створення або припинення юридичної особи, засвідченням факту

набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення

інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення

відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 6

Закону України від 15.05.2003р. №755 - IV передбачено, що обов'язок проведення

державної реєстрації припинення юридичних осіб та державну реєстрацію

припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями здійснює

державний реєстратор відповідної адміністративно - територіальної одиниці, який

є посадовою особою та відповідно до цього Закону від імені держави здійснює

державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином,

посилання прокурора та представника позивача на те, що в період отримання статусу

безробітного, відповідач надав неправдиві відомості, які впливали на визначення

вказаного статусу, з огляду на те, що відповідачем вчинено всі необхідні

юридично значимі дії для припинення ним підприємницької діяльності, а тому

відповідач не може нести негативних правових наслідків у випадку не виконання

посадовими особами, які здійснюють реєстрацію припинення підприємницької

діяльності відповідача своїх повноважень, обов'язок внести відповідні зміни до

Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на

відповідача не покладався, наявність у державного реєстратора свідоцтва про

державну реєстрацію відповідача в період з 22.01.2004р. по 27.04.2007р.

свідчить про те, що відповідачем вчинено дії щодо припинення підприємницької

діяльності, отже підстав для стягнення з відповідача коштів в сумі 4 217 грн.

10 коп. не вбачається.

Суд

приходить до висновку про те, що відповідач станом на 13.04.2006 не відносився

до категорії зайнятого населення, порушень пунктів 2 та 3 ст.36 Закону України

«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»

при поданні заяви на отримання статусу безробітної не допустив, відомості

надані центру зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати

матеріального забезпечення відповідають дійсності, тому в задоволенні позову

необхідно відмовити.

Керуючись

ст.ст. 9, 69-71, 94, 97,  ст.ст. 158-159,

161-163 КАС України, суд,  

ПОСТАНОВИВ:  

В

задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

          Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254

КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений

8 вересня 2009 року.

Головуючий                                            С.О. Кульчицький