Ухвала

від 08.07.2015 по справі 623/4806/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/4823/15 Головуючий 1 інстанції

Справа № 623/4806/14-ц ОСОБА_1

Категорія: договірна Доповідач: Яцина В.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді - Яцина В.Б.

Суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю секретаря : Костюченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 травня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Старт», третя особа: Управління Держземагентства в Ізюмському районі Харківської області про розірвання договорів оренди землі,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою про розірвання договорів оренди землі, посилаючись на те, що 01 липня 2007 року між ОСОБА_6 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Старт» укладено договір оренди належної їй земельної ділянки площею 5,0147 га, контур № 45/1, ділянка № 434, кадастровий номер 6322882200:03:000:0146, яка розташована на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, що належала ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на землю серія ХР № 098819 від 01 жовтня 2004 року. 04 серпня 2008 року зазначений договір зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 040867200229.

01 липня 2007 року між ОСОБА_6 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Старт» укладено договір оренди належної їй земельної ділянки площею 7,1609 га, контур № 45/2, ділянка № 434, кадастровий номер 6322882200:03:000:0155, яка розташована на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, що належала ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на землю серія ХР № 098819 від 01 жовтня 2004 року. 04 серпня 2008 року зазначений договір зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 040867200229.

В подальшому, після смерті ОСОБА_6, власником вищезазначених земельних ділянок стала ОСОБА_4, про що державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 зроблений відповідний запис на державному акті на право власності на землю серія ХР № 098819 від 01 жовтня 2004 року.

При цьому позивач посилається на те, що відповідачем в супереч ст. 22 ЗК України, ст. 24 Закону України «Про оренду землі» не розроблений проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь щодо земельної ділянки, внаслідок чого протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача загрожує збереженню стану орендованих земельних ділянок, відсутність розробленого проекту сівозміни та впорядкування угідь нібито є підставою для зниження родючості ґрунтів орендованої земельної ділянки та істотним порушенням договорів оренди.

Посилаючись на те, що відповідач сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Старт», в порушення умов договору, використовує земельні ділянки без врахування чинного природоохоронного законодавства, що призводить до погіршення її стану та якості, ОСОБА_4 просить розірвати вказані договори оренди та скасувати їх державну реєстрацію, стягнути на її користь судові витрати в сумі 243,60 гривень.

Відповідач сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Старт» (далі - СТОВ «Старт») позовні вимоги не визнав, надав письмові пояснення на позов і просив суд у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі, оскільки позивач не навів конкретних, передбачених ст. 25 Закону України «Про оренду землі», підстав для розірвання договору, а також - не навів доказів на підтвердження заявлених вимог. При цьому вказав, що СТОВ «Старт» набуло в оренду земельні ділянки з 04.08.2008 р., передбачена ч. 4 ст. 22 ЗК України вимога про розроблення та затвердження в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель, з огляду на менший ніж 100 га розмір земельної ділянки, до 01 січня 2015 року не діяла, при цьому відповідач веде таку роботу. Крім того, з набуттям 05 квітня 2015 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від 12.02.2015р. № 191-VIIІ, - вищезазначену норму ч. 4 ст. 22 ЗК України виключено.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному дослідженні всіх матеріалів та обставин справи без належної оцінки доводів та аргументів позивача.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 липня 2007 року між ОСОБА_8 та сільськогосподським ТОВ «Старт» на 49 років були укладені договори оренди земельних ділянок площею 5,0147, кадастровий номер 6322882200:03:000:0146 і площею 7,1609, кадастровий номер 6322882200:03:000:0155, які розташовані на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Зазначені договори оренди землі з 14 серпня 2008 року пройшли державну реєстрацію.

З вересня 2010 року позивачка ОСОБА_4 є власником зазначених земельних ділянок в результаті спадкування.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання може бути розірвання договору.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованими в установленому законом порядку, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі передбаченому законом або договором оренди землі, дотримуватися режиму використання земель природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, та історико - культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (стаття 25 Закону України «Про оренду землі»), а орендодавець, відповідно до частини першої статті 24 Закону «Про оренду землі», має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 3 статі 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

За правилами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Згідно ч 1. ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання стороною обов'язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умови договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки а також на підставах, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю, або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Законом України від 4.06.2009 року № 1443-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів», який набрав чинності 01 серпня 2010 року, внесено зміни, зокрема до ст. 22 ЗК України, яку доповнено новою частиною такого змісту: «4» Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель».

Таким чином, зміни до ст. 22 ЗК України щодо того, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених, та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель - були внесені Законом України від 4.06.2009 р. № 1443- VI, тобто після підписання сторонами договору оренди землі і погодження ними його умов - 01.07.2007 року та державної реєстрації - 04.08.2008 року.

Порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічні обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь було впроваджено лише з 01.01.2013 року і він діяв до 05 квітня 2015 року, коли набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 р. № 191-VIII, яким вищезазначену норму ч. 4 ст. 22 Земельного кодексу України про обов'язковість розроблення зазначених проектів землеустрою - було скасовано.

Тому, відмовляючи у задоволенні позову районний суд правильно виходив з того, що зміни до ст. 22 ЗК України щодо необхідності розроблення та затвердження в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель, були внесені Законом України від 04.06.2009 року № 1443-VI, тобто після укладення вищевказаного договору оренди земель, тому не нього не поширюються. Крім того, сама по собі відсутність такого документу, за недоведеності фактів порушення вищевказаних правил використання земельної ділянки орендарем, не є підставою для розірвання договору оренди, а з набуттям 05 квітня 2015 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від 12.02.2015р. № 191-VIIІ, - вищезазначену норму ч. 4 ст. 22 ЗК України виключено.

Оскільки доводи скарги про використання відповідачем його земельних ділянок без розроблення такого проекту загрожує погіршенню стану, збереженню земельних ділянок та родючості ґрунтів конкретними фактами таких порушень та відповідними доказами з цього приводу не обґрунтовані, колегія суддів їх відхиляє, за недоведеністю.

В матеріалах справи відсутні докази не виконання відповідачем обов'язків, покладених на нього, як орендаря ст. 25 Закону України «Про оренду землі» або умовами договору, а також - про порушення відповідачем вимог Закону України «Про оренду землі» або норм Земельного кодексу України, які б мали наслідками розірвання договорів оренди.

Оскільки таким чином суд першої інстанції ухвалив своє рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то з передбачених ст. 308 ЦПК України підстав апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 315, 317, 319-325 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: