Рішення

від 09.07.2015 по справі 753/22965/14-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22965/14-ц

провадження № 2/753/1791/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Цимбал І.К.

при секретарі - Черленюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рілаєнс» до ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Арагонес», про стягнення заборгованості та штрафних санкцій -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, де є третя особа, про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, посилаючись на те, що позивач є правонаступником первісного кредитора з яким відповідач уклав договір поруки, яким взяв на себе зобов'язання відповідати за належне виконання кредитного договору укладеного з первісним кредитором та третьою особою. Враховуючи те, що третя особа не виконала умови кредитного договору, позивач як новий кредитор за кредитним договором та договором поруки, звернувся до відповідача, як поручителя з вимогою про виконання договору поруки, а саме сплати заборгованості та штрафних санкцій по договору кредиту. Відповідач вимогу позивача не виконав, у зв'язку з чим останній вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що позивач втратив право на звернення до суду з даним позовом, оскільки останній пред'явлений з порушенням строків встановлених для пред'явлення вимог до поручителя. Крім того, просила застосувати наслідки спливу строку спеціальної позовної давності щодо нарахованої пені, а також повністю заперечувала проти стягнення останньої, оскільки позивачем не доведено спричинення збитків у зв'язку з невиконанням умов договорів та відмовити у стягненні штрафу.

Представник третьої особи будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, проте його неявка не є перешкодою у розгляді справи.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

25.10.2012 року між ПАТ «Комерційний Банк «Центр» (далі - банк/первісний кредитор) та третьою особою в особі відповідача, який очолював останню, був укладений договір про відновлювальну кредитну лінію (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, меморіального ордеру банк надав третій особі кредит в розмірі 9600000, який позичальник зобов'язався повернути до 24.10.2013 року (включно) та сплатити проценти за користування кредитними коштами, договір діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків /а.с. 5 - 7, 75/.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк /термін/ його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк /термін/.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

25.10.2012 року між банком та відповідачем укладений договір поруки відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком за належне виконання третьою особою умов кредитного договору у тому ж обсязі, що і третя особа до того моменту, поки всі зобов'язання за кредитним договором не будуть виконані /а.с. 13 - 14/.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

11.12.2013 року між банком та позивачем укладені договори про відступлення права вимоги за вище вказаними кредитним договором та договором поруки /а.с. 10 - 12, 15/.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що договори про відступлення права вимоги укладені у формі, що і правочини, на підставі яких виникли зобов'язання, для заміни кредитора згода боржника договорами не передбачена, з 11.12.2013 року позивач, як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача та третьої особи.

06.12.2013 року третьою особою був здійснений останній платіж /а.с. 78/, оскільки відповідно до умови договору дія останнього визначена до повного виконання зобов'язань сторонами.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

24.04.2014 року позивач направив відповідачу вимогу про виконання зобов'язання /а.с. 16/. Представник відповідача зазначила, що строк встановлений у шість місяців для пред'явлення позову до відповідача, як поручителя повинен відраховуватися саме з цієї дати.

Суд з такими доводами погодитися не може, оскільки строк дії виконання основного зобов'язання встановлено до 24.10.2013 року включно, а отже строк пред'явлення вимоги до поручителя розпочався з 25.10.2013 року і до 25.04.2014 року.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Дана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 р. (справа № 6-53цс14).

Згідно постанови господарського суду Київської області від 18.11.2013 року вбачається, що 11.11.2013 року ухвалою господарського суду Київської області порушена справа про банкрутство третьої особи (божника), за заявою останнього від 04.10.2013 року, якого визнано банкрутом /а.с. 92 - 100/.

У вказаній постанові зазначено, що відповідач, як голова ліквідаційної комісії третьої особи, виявив заборгованість в останньої перед двома юридичними особами ТОВ «Єрсіда» та ТОВ «Роскот». Враховуючи те, що у третьої особи не вистачило активів для погашення зобов'язань перед вказаними товариствами, було розпочато ліквідаційну процедуру, а відповідача призначено ліквідатором третьої особи.

Суд звертає увагу на те, що відповідач будучи поручителем у кредитному зобов'язанні між банком та третьою особою, співзасновником та директором якої був, не повідомив суд про наявність зазначених зобов'язань, хоча з часу прийняття рішення про звернення до суду 02.10.2013 року та звернення до господарського суду з відповідною заявою 04.10.2013 року на виконання вимог кредитного договору від третьої особи до банку надходили платежі, а саме: 13.11.2013 року, 14.11.2013 року, 18.11.2013 року - в день розгляду справи господарським судом та ухвалення постанови про визнання третьої особи банкрутом, 19.11.2013 року, 22.11.2013 року, 29.11.2013 року, 02.12.2013 року, 03.12.2013 року, 04.12.2013 року; 05.12.2013 року, 06.12.2013 року /а.с. 78/.

З копії виписки про погашення кредитних зобов'язань наданого банком /а.с. 78/ вбачається, що на час розгляду справи господарським судом про визнання третьої особи банкрутом 18.11.2013 року заборгованість останньої перед банком становила 2874560 грн., проте відповідачем, як головою ліквідаційної комісії, а в подальшому і ліквідатором третьої особи вказана кредиторська заборгованість не була висвітлена, що свідчить про недобросовісність поведінки боржника.

07.12.2013 року третьою особою було надано оголошення в газету про те, що розпочалась ліквідаційна процедура третьої особи, ліквідатором призначено відповідача, претензії кредиторів приймаються протягом двох місяців /а.с. 119/.

Як зазначено вище, останній платіж на виконання кредитного договору третя особа здійснила 06.12.2013 року, хоча станом на 18.11.2013 рік був складений ліквідаційний баланс. Також, представник відповідача в судовому засіданні по даній справі наполягала на тому, що третьою особою на виконання умов кредитного договору, 09.12.2013 року було здійснено два платежі на суму 315016 грн. та 184984 грн. /а.с. 76, 77/, хоча і останні не були відображені у реєстрі оплачених платіжних документів банку /а.с. 78/.

Наведене свідчить про те, що відповідачем та третьою особою умисно не було повідомлено первісного кредитора про початок ліквідаційної процедури і в останнього не було підстав вважати, що остання має місце, оскільки за день до оголошення в газету від боржника надійшов платіж, і як наполягала представник відповідача в судовому засіданні третя особа сплатила кошти 09.12.2013 року, тобто через три дні після публікації в газеті про початок ліквідаційної процедури. На думку суду такі дії третьої особи (боржника) та відповідача для банку (кредитора) не могли свідчити про банкрутство третьої особи, хоча в судовому засіданні і не підтвердився факт сплати коштів згідно платіжних доручень від 09.12.2013 року в рахунок погашення кредитних зобов'язань, оскільки такі платежі відсутні в реєстрі /а.с. 78/.

Крім того, факт здійснення проплат 09.12.2013 року, тобто під час ліквідаційної процедури спростовується тим, що відповідно до ч. 7 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківський установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач будучи ліквідатором третьої особи в порушення вимог закону здійснював відповідні проплати із рахунку, який не закрив і про який не повідомив суд та відповідні державні установи. Крім того, з вказаних платіжних доручень вбачається, що платником 09.12.2013 року є ОСОБА_3, учасник (засновник) товариства, який не міг здійснити відповідні платежі, оскільки на підставі ухвали від 18.11.2013 року припинено повноваження учасників, власників майна третьої особи, припинено повноваження всіх органів управління банкрута щодо управління банкрутом розпорядження його майном, звільнення керівника товариства та призначено ліквідатора відповідача.

Згідно ухвали господарського суду Київської області від 24.02.2014 року третя особа ліквідована, визнані вимоги кредиторів, два з яких засновники боржника, зокрема і відповідач, два вище вказаних товариства, ФОП та податкова інспекція, затверджено звіт ліквідатора (відповідача), який і під час даного судового засідання не повідомив суд, про наявність у третьої особи кредитних зобов'язань, у яких останній виступає поручителем перед банком /а.с.101-118/.

Враховуючи наведене, вбачається, що позивач пред'явив вимогу до поручителя в межах шестимісячного строку 24.04.2014 року, і не перешкоджало позивачу звернутися в останній день строку 25.04.2014 року до суду, проте за будь яких обставин, таке право позивача було втрачено, ще до 24.02.2014 року, у зв'язку з ліквідацією кредитора та припинення основного зобов'язання.

Згідно ст. 609 ЦК України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

17.04.2015 року реєстраційною службою було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про припинення ТОВ «Промислова компанія «Арагонес» (третьої особи) /а.с. 185-189/.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Позивач дізнався про вказані обставини лише у червні провівши відповідну роботу по встановленню подій, які відбувалися навколо боржників, що неоспорювалось представника відповідача. 13.06.2014 року, позивач ознайомився із матеріалами справи про банкрутство /а.с. 218 - 219/, після чого звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 24.02.2014 року.

16.12.2014 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду скасовано ухвалу суду від 24.02.2014 року, якою припинена діяльність третьої особи за апеляційною скаргою позивача /а.с. 220 - 224/.

Вказаним рішенням встановлено, що ліквідатором (відповідачем) не вжито всіх заходів спрямованих на перевірку фінансового стану товариства (третьої особи/ боржника), зокрема не повідомлено про рахунки останнього тощо, що порушило права кредиторів.

18.12.2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

19.02.2015 року постановою Вищого господарського суду України ухвала Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року скасована, а справа направлена на новий розгляд, оскільки апеляційним судом не застосовано наслідків порушення порядку проведення ліквідаційної процедури. Проте. також встановлено, що з боку ліквідатора та третьої особи банкрута мало місце порушення ст. 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» (порушення ліквідаційної процедури) /а.с. 225 - 234/.

Вказані обставини не підлягають доказуванню згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

01.04.2015 року постановою Київського апеляційного господарського суду, ухвала господарського суду Київської області від 24.02.2014 року скасована, провадження у справі про банкрутство третьої особи припинено /а.с. 235 - 239/. Вказаною постановою встановлено порушення процедури ліквідації третьої особи, зокрема і з підстави недотримання процедури самоліквідації протягом двохмісячного строку.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2015 року постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року залишена без змін

/а.с. 240 - 248/. Вказані обставини згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

14.04.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб були внесені відомості про скасування відомостей про припинення діяльності третьої особи, тобто поновлено реєстрацію /а.с.185-189/.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 4 ст. 87 ЦК України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦК України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Враховуючи вище наведене, вбачається, що позивач не втратив право на звернення до суду з позовом до поручителя, оскільки звернувся до останнього в межах шестимісячного строку 24.04.2014 року, а саме за один день до його закінчення 25.04.2014 року, проте на момент звернення таке право позивача вже було втрачено з 17.04.2014 року, як безпосередньо до поручителя так і до суду, через припинення основного зобов'язання, у зв'язку з ліквідацією боржника про що позивачу не було відомо.

В свою чергу, відповідні дії мали місце через недобросовісну поведінку відповідача та третьої особи, що встановлено вищенаведеними обставинами, внаслідок чого позивач вимушений був тривалий час відновлювати своє право в судовому порядку, а на час поновлення державної реєстрації третьої особи, даний позов вже перебував у провадженні суду. Таким чином, не можна вважати, що вимоги позивача пред'явлені поза межами шестимісячного строку встановлено для пред'явлення вимог до поручителя.

Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача про те, що запис про поновлення державної реєстрації третьої особи скасований постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2015 року /а.с. 201 - 203/, оскільки вказана постанова не набрала законної сили. Крім того, скасування вказаного запису 05.06.2015 року будь яким чином не впливає на обставини щодо шестимісячного строку визначеного для звернення з позовом до поручителя.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості і вважає, що вимоги про її стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі, окрім штрафних санкцій, а саме розміру нарахованої пені та штрафу виходячи з наступного.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Представник відповідача зазначила про те, що позивачем нарахована пеня, яка перебільшує річний строк, у зв'язку з чим остання підлягає зменшенню.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково в межах одного року.

Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача про те, що неустойка підлягає зменшенню у зв'язку з тим, що позивачем не доведено наявність спричинення збитків не виконанням основного зобов'язання, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. В свою чергу, інших обставин, які б давали підстави для розгляду питання про зменшення розміру неустойки згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, представник відповідача не зазначила.

Що стосується вимог про стягнення штрафу суд вважає, останній підлягає стягненню за період з 01.10.2013 року по 31.03.2014 рік, оскільки у вказаний період третя особа, як боржник за основним зобов'язанням в особі відповідача - поручителя за зобов'язанням боржника і одночасно будучи ліквідатором останнього повинен був до виключення відомостей про третю особу з державного реєстру, до 17.04.2014 року виконувати п. 5.4 кредитного договору щодо надання банку або позивачу відповідну звітність фінансово - господарської діяльності третьої особи (боржника). Проте, після виключення з реєстру третя особа та відповідач відповідні дії вчиняти не могли і не повинні були, оскільки зобов'язання за основним договором були припинені.

Крім того, постановою суду від 19.02.2015 року /а.с. 230/, яка набрала законної сили встановлено, що третя особа неодноразово змінювала місця реєстрації, зокрема і безпосередньо перед початком ліквідації. Доказів повідомлення про це первісного кредитора або позивача суду не надано.

Таким чином у зв'язку з невиконанням вимог п. п. 5.4, 5.6 кредитного договору, відповідач повинен нести відповідальність згідно п. 7.3 кредитного договору, як солідарний боржник.

Суд вважає, що підстави для застосування стоку позовної давності в один рік до вимоги про стягнення штрафу відсутні, оскільки згідно ч. 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. В свою чергу, представник відповідача не заявляла про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу.

Крім того, з відповідача на користь позивача згідно ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212 - 218 ЦПК України, ч. 1 ст. 80, ч. 4 ст. 87,ч. 1 ст. 89, ч. 1, 2 ст. 104, ч. ч. 1, 2 ст. 258, ч. 3 ст. 264, ч. 1 ст. 513, ст. 514, ч. 1 ст. 516, ст.ст. 526, 530, 549, 551, 553, 559, 609 612, 610,611 ЦК України, ч. 7 ст. 41, ст. 46 абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», у постанова Верховного Суду України від 17.09.2014 р. (справа № 6-53цс14), суд -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рілаєнс» до ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Арагонес», про стягнення заборгованості та штрафних санкцій задовольнити частково.

Стягнути з т ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рілаєнс», яке знаходиться за адресою: м. Київ,

вул. Патріса Лумумби, 4/6 Б, код ЄДРПОУ 38568629 заборгованість за тілом кредиту - 1500000 грн., заборгованість за процентами - 656250 грн., пеню 618321 грн. 12 коп., штраф в розмірі 2880000 грн., судовий збір - 3654 грн., а всього стягнути 5658225 /п'ять мільйонів шістсот п'ятдесят вісім тисяч двісті двадцять п'ять/ грн. 12 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду

м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: