Рішення

від 06.07.2015 по справі 910/12516/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2015Справа №910/12516/15 За позовом Приватного підприємства «Авітекс»

до Державного підприємства Матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

про стягнення 4369312,67 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Булій Т.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Ковтонюк Ю.А. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Авітекс» (далі - Позивач) про стягнення з Державного підприємства Матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі - Відповідач) 4358369,13 грн. заборгованості та санкцій за Договором поставки №ЦХП-02-05213-01 від 28.08.2013 у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх обов'язків оплатити отриманий товар.

Позивачем через відділ діловодства суду 03.07.2015 подано новий розрахунок пені на суму 200221,85 грн., та в судовому засіданні 06.07.2015 заявлено клопотання про збільшення позовних вимог у частині заявленої до стягнення пені, тому відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову - 4369312,67 грн.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просить врахувати при вирішенні спору, що розрахуватись не міг через складний фінансовий стан на підприємстві, а також оскільки отримав листа від слідчого управління ГУ в м. Києві МВС України стосовно проведення досудового розслідування з приводу службових осіб підприємств, у тому числі підприємства Позивача, щодо поставки товарів неналежної якості і цим заподіяння шкоду державі. Відповідач також посилається на лист отриманий ним від слідчого щодо одного з постачальників (не Позивача) з проханням не здійснювати розрахунки з ним. Також Відповідач просить суд за ст. 233 ГК України зменшити санкції.

У судових засіданнях 08.06.2015 та 24.06.2015 судом оголошувались перерви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного 28.08.2013 між Позивачем, як постачальником, та Відповідачем, як змовником, Договору № ЦХП-02-05213-01 (далі - Договір), Позивачем була поставлена Відповідачу передбачена Специфікацією до Договору продукція (вироби текстильні для домашнього господарства) у період жовтень 2013 року - лютий 2014 року на загальну суму 10515351,78 грн., що частково підтверджується залученими до матеріалів справи актами приймання-передачі продукції.

У іншій частині не наданих до суду актів, то відповідно до п. 7.1 Договору, акт прийому-передачі в трьох екземплярах, підписаний представниками Постачальника (Позивач), Вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці, затверджений керівництвом служби залізниці Вантажоодержувача, Замовник (Відповідач) зобов'язався підписати та повернути Постачальнику. Проте, акти прийому-передачі від 26.09.2013 на суму 604800 грн., від 30.09.2013 на суму 483840 грн., від 07.10.2013 на суму 120960 грн. та від 27.01.2014 на суму 902250 грн. не були повернуті Відповідачем на адресу Позивача, тому, відповідно, Позивач до суду їх не подав, але при цьому вказані поставки підтвердив іншими документами - видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Щодо частини поставок, по яким не було додано до позову товарно-транспортні накладні, то суд приймає до уваги не спростовані пояснення Позивача , що в цій частині за проханням Відповідача поставки здійснювалися на склад залізниці, що знаходиться в м. Дніпропетровськ, тому враховуючи терміновість поставки та те, що склад Позивача також знаходиться в м. Дніпропетровськ і поставка була здійснена безпосередньо Позивачем, товарно-транспортні накладні не оформлялись. Разом з тим, такі поставки підтверджуються видатковими накладними та актами-прийому-передачі.

Відповідач поставку товару по Договору на суму 10515351,78 грн. не заперечив, та надав пояснення, що розрахуватись не міг через складний фінансовий стан на підприємстві, а також оскільки отримав листа від слідчого управління ГУ в м. Києві МВС України стосовно проведення досудового розслідування з приводу службових осіб підприємств, у тому числі підприємства Позивача, щодо поставки товарів неналежної якості і цим заподіяння шкоду державі. Відповідач також посилається на лист отриманий ним від слідчого щодо одного з постачальників (не Позивача) з проханням не здійснювати розрахунки з ним.

Судом такі заперечення Відповідача проти позову відхиляються, оскільки ним не надано до матеріалів справи доказів, що товар по Договору на суму 10515351,78 грн. було поставлено неналежної якості, або що такі факти було встановлено вищеописаним слідством. Натомість, наявність відкритого досудового розслідування та прохання слідчого не здійснювати розрахунки з одним з підприємств-постачальників (не Позивачем) не є передбаченими чинним законодавством обставинами, які відкладають обов'язок Відповідача розрахуватися за поставлений по Договору товар, зокрема за умови, що Відповідачем не надано доказів накладення на нього заборони у рамках слідства щодо розрахунків з Позивачем або вжиття інших примусових заходів щодо припинення таких розрахунків.

Судом перевірено та визнано обґрунтованим розрахунок Позивача, відповідно до якого сума заборгованості з не перерахованих Відповідачем Позивачу коштів за отриманий по Договору у період жовтень 2013 року - лютий 2014 року на загальну суму 10515351,78 грн. станом на час звернення з позовом та на даний час становить 2796000,10 грн.

Відповідач у встановлені Договором строки заборгованість не погасив, отримання товару не спростував, і документального підтвердження у наявності у Відповідача претензій щодо його якості та/або комплектності поставленого по Договору матеріали справи не містять. А одні лише посилання Відповідача на листи в межах досудового розслідування поставку товару неналежної якості не доводять.

Отже, наявність у Відповідача вищевказаної заборгованості, яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована, тому позовні вимоги про стягнення 2796000,10 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення:

- пені відповідно до п. 10.6 Договору, на підставі статей 546, 549 ЦК України, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;

- 3% річних та інфляційних на підставі ст. 625 ЦК України.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок вищевказаних санкцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку, його арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, та зокрема оскільки розраховані Позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом.

З огляду на вищенаведене, є обґрунтованими нараховані Позивачем 78114,67 грн. 3% річних, 1294976,05 грн. інфляційних та 200221,85 грн. пені.

Разом з цим, Відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення санкцій за ст. 233 ГК України.

У частині інфляційних та 3% річних судом вищевказане клопотання Відповідача відхиляється, оскільки положення ст. 233 ГК України зазначають лише про можливість, за певних умов та обставин, зменшення розміру штрафних санкцій, до яких в розумінні ст. 230 ГК України відноситься пеня, проте не відносяться 3% річних та інфляційні, тому вимоги Позивача в частині стягнення 78114,67 грн. 3% річних та 1294976,05 грн. інфляційних задовольняються судом в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені, то враховуючи, що Відповідач є підприємством державної власності, має значну заборгованість, яка виникла не з його вини, а через недофінансування підприємства та несвоєчасні розрахунки з ним інших кредиторів, та при цьому діяльність підприємства Відповідача прямо пов'язана з належною діяльністю підприємств, які забезпечують залізничне сполучення України, що має стратегічне значення для держави; натомість спірне прострочення Відповідачем розрахунків по Договору, яке є предметом спору по даній справи, не завдало збитків Позивачу, оскільки за даним рішення суду стягуються на користь Позивача компенсаційні санкції в порядку ст. 625 ЦК України; а також приймаючи до уваги майновий стан обох сторін (Позивача як господарського підприємства, та Відповідача як підприємства державного сектору економіки), суд, у відповідності до ст. 233 ГК України вбачає підстави для зменшення стягуваної пені до 50000 грн.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Аналогічну правову позицію викладено в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15; ідентифікаційний код 19014832) на користь Приватного підприємства «Авітекс» (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул.. Шевченка, 18, кв. 4; ідентифікаційний код 32688134) 2796000 (два мільйони сімсот дев'яносто шість тисяч) 10 коп. заборгованості, 78114 (сімдесят вісім тисяч сто чотирнадцять) грн. 67 коп. 3% річних, 1294976 (один мільйон двісті дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 05 коп. інфляційних, 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. пені, а також 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.07.2015

Суддя Сташків Р.Б.