Рішення

від 30.06.2015 по справі 917/713/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015Справа №917/713/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТСо»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії

«Полтавського регіонального управління «АТ «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 508 760,89 грн. та 14 580 євро

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Дем'янов В.А. - довіреність № б/н від 01.03.2015

Казаров Р.Р. - директор, наказ № 1 від 04.02.1996

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Полтавської області були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТСо» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Полтавського регіонального управління «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 280 201,28 грн. залишку коштів на поточному рахунку, 5 085,30 грн. залишку коштів на картковому рахунку та 14 580 євро за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договорів на розрахунково-касове обслуговування № 157 від 09.11.2011 та № б/н від 09.10.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено договори на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до яких відповідач відкрив позивачу рахунки у національній валюті та в євро. Починаючи з січня 2015 року відповідачем за дорученнями позивача не було здійснено ряд операцій та платежі залишаються не проведеними відповідачем. Спроби позивача отримати обґрунтовані пояснення відповідача щодо невиконання наданих позивачем платіжних доручень залишились без відповіді. Внаслідок таких дій позивач позбавлений можливості користуватись належними йому коштами, що знаходяться на рахунках у відповідача.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться у касах цієї банківської установи, в межах загальної суми позову в розмірі 661 460,79 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.04.2015 прийнято позовну заяву до розгляду і порушено провадження у справі № 917/713/15, справу призначено до розгляду на 12.05.2015.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області № 917/713/15 від 12.05.2015 розгляд справи був відкладений на 21.05.2015.

Позивачем 12.05.2015 до Господарського суду Полтавської області було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача: 280 201,28 грн. залишку коштів на поточному рахунку, 5 085,30 грн. залишку коштів на картковому рахунку, 14 580 євро та 223 474,31 грн. збитків.

В обґрунтування збитків позивач зазначає, що бездіяльність відповідача завдала позивачу значних збитків, що полягають у витратах зроблених на придбання товарів по значно вищим цінам, ніж ті що існували на ринку в січні 2015 року, коли банк не провів платежі. Розмір збитків складається з різниці між цінами що існували у січні 2015 року та цінами, за якими було придбано товари.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.05.2015 справу № 917/713/15 направлено за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи Господарського суду Кіровоградської області № 917/713/15 були отримані Господарським судом міста Києва 27.05.2015 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва № 917/713/15 від 02.06.2015 розгляд справи призначено на 18.06.2015.

Суд розглянувши в судовому засіданні 18.06.2015 заяву позивача про забезпечення позову відзначає наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заявником не наведено та не надано достатньо обґрунтованих даних про існування обставин, що призведуть до неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Ухвалою господарського суду міста Києва № 917/713/15 від 23.06.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали від 02.06.2015, розгляд справи був відкладений на 30.06.2015.

Позивач в судовому засіданні 30.06.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 30.06.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвал від 02.06.2015 та від 18.06.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Артема, 60.

Відповідач ухвали суду від 02.06.2015 та від 18.06.2015, надіслані за вказаною вище адресою, отримав 09.06.2015 та 22.06.2015, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 33209600 та № 01030 34462376.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.06.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.11.2011 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське регіональне управління» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕТСо» (клієнт) укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 157 (далі - договір-1).

Відповідно до п. 1.1 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 260046807601 (рахунок) та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банк в порядку і на умовах, визначених договором.

09.10.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське регіональне управління» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕТСо» (клієнт) укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № б/н (далі - договір-2).

Відповідно до п. 1.1 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 260046807601 (рахунок) і поточний рахунок в іноземній валюті № 260046807601 в євро та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банк в порядку і на умовах, визначених договором.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 8.1 договорів, останні набирають чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку.

За умовами договорів клієнт має право самостійно розпоряджатись грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України (п. 3.2.1); отримувати грошові кошти готівкою з рахунку відповідно до чинного законодавства України та банківських правил (п. 3.2.2).

Банк, в свою чергу, зобов'язався вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнт розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами (п. 3.3.2 договорів).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, протягом січня та лютого 2015 року позивачем було ініційовано низку платежів в національній валюті. Так відповідні платіжні доручення, копії яких знаходяться у справі, були подані відповідачу, що підтверджується відмітками на них, проте платежі відповідачем проведені не були.

Крім цього позивачем було придбано іноземну валюту та подано відповідачу 30.01.2015 платіжне доручення № 002 від 29.01.2015 про здійснення перерахування коштів в сумі 14 850,00 євро на користь іноземного партнера фірми BorsChem Zrt (Угорщина). Вказані кошти відповідачем було знято з валютного рахунку позивача, проте як свідчить лист BorsChem Zrt (Угорщина) від 02.03.2015 останній ці кошти на свій рахунок не отримав.

Позивач звертався до відповідача з листами № 35 від 16.02.2015 та № 39 від 20.02.2015, в яких просив повідомити про причини невиконання поданих до банку платіжних документів, які отримані та зареєстровані відповідачем, що свідчать відповідні відмітки на цих листах.

Також позивач звертався до відповідача з листом № 45 від 03.03.2015, в якому просив повідомити причини знятих 30.01.2015 з поточного рахунку коштів в сумі 14 580 євро (платіжне доручення № 2 від 29.01.2015), які не були отримані одержувачем коштів - BorsodChem Zrt (Угорщина) та підтвердити відправлення вказаних коштів останньому.

Проте, всі з вказаних звернень відповідачем були залишені без належного реагування.

Судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи банківських довідок № 15.6.1/8-6/736 та № 15.6.1/8-6/737 від 04.03.2015 станом на 04.03.2015 залишок коштів на поточному рахунку клієнта № 260046807601 складає - 280 201,28 грн. та поточному рахунку клієнта № 260596807601 складає - 5 085,30 грн.

Відповідно до п. 1.9. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Згідно з п. 3.1.1. договорів банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з п. 2.1. договорів банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з п. 8.4. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

За умовами п. 3.3.7. договорів банк зобов'язався формувати виписку з рахунку з додатками необхідних документів, що підтверджують списання (зарахування) коштів з/на рахунку не пізніше наступного робочого дня після проведення операції та передавати їх за вимогою клієнта або осіб, уповноважених клієнтом за довіреністю.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, відповідач не виконав платіжні доручення позивача у встановлений строк.

За умовами п. 3.1.5. договорів банк має право відмовляти клієнту в обслуговування рахунку у випадках невиконання чи неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, з наступними змінами та доповненнями, порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами не виконав, перерахування коштів за наданими позивачем впродовж січня, лютого 2015 року платіжними дорученнями не здійснив та мотивованої відмови, із зазначенням підстав не виконання перерахування, не надав.

Відповідно до положень статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (ст. 1073 Цивільного кодексу України).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом (ст. 1074 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач не надав доказів належного та своєчасного виконання зобов'язань за договорами та приписів чинного законодавства щодо проведення розрахунків в національній валюті України та іноземній валюті (євро) згідно наданих власником рахунку розрахункових документів.

Враховуючи той факт, що грошові кошти наявні на рахунку позивача за його вимогою останньому не повернуті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 280 201,28 грн. та 5 085,28 грн. відповідно до наявних залишків на рахунках.

З огляду на те, що відповідачем не було проведено перерахування коштів на рахунок іноземного контрагента позивача, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 14 580,00 євро також підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі понесених витрат.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини у відповідача та понесення позивачем збитків в розмірі 223 474,31 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідача договірних відносин не подано.

Отже, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та нібито понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 223 474,31 грн. збитків задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТСо» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Полтавського регіонального управління «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (04054, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТСо» (38715, Полтавська область, Полтавський район, с. Абазівка, вул. Білоусько, 52-а, код ЄДРПОУ 23812829) залишок грошових коштів на рахунках в сумі 285 286 (двісті вісімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 58 коп., 14 580 (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) євро 00 центів та 13 299 (тринадцять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.07.2015.

СуддяВ.В.Сівакова