Постанова

від 03.11.2015 по справі 917/713/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2015 р. Справа№ 917/713/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

За участю секретаря судового засідання Бородулі В.В.

представників сторін:

від позивача - Казаров Р.Р. директор;

Дем'янов В.А., дов. б/н від 01.03.2015 року;

від відповідача - не з'явилися;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та

Кредит»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 30.06.2015 року

у справі № 917/713/15 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТСо»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та

Кредит» в особі Філії «Полтавського регіонального

управління «АТ «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 508 760,89 грн. та 14 580 євро

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року по справі № 917/713/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Полтавського регіонального управління «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТСо» залишок грошових коштів на рахунках у сумі 285 286,58 грн., 14 580,00 євро та 13 299, 22 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року по справі № 917/713/15 змінити та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Судові витрати покласти на позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гончаров С.А., Зеленін В.О. та призначено до розгляду на 07.10.2015 року.

07.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

Після виходу головуючого судді з лікарняного, розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року справу № 917/713/15 прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду та призначено до розгляду на 03.11.2015 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТСо» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Полтавського регіонального управління «АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у судове засідання не з'явився, про розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується підписом представника відповідача від 31.08.2015 року на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

09.11.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Полтавське регіональне управління» (далі - банк, відповідач, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕТСо» (далі - клієнт, позивач, ТОВ «НЕТСо») укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 157 (далі - Договір-1).

За умовами Договору-1 банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 260046807601 (рахунок) та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

09.10.2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «НЕТСо» укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № б/н (далі - Договір-2).

За умовами Договору-2 банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 260046807601 (рахунок) і поточний рахунок в іноземній валюті № 260046807601 в євро та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Пунктами 2.1 Договорів банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.1.1 Договорів банк має право використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Положеннями п. 3.1.5 Договорів встановлено право банку відмовляти клієнту в обслуговування рахунку у випадках невиконання чи неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

У відповідності до п. 3.2.1 Договорів, клієнт має право самостійно розпоряджатись грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Пунктами 3.3.2 Договорів передбачено, що банк зобов'язався вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

Як передбачено п. 3.3.7 Договорів, банк зобов'язався формувати виписку з рахунку з додатками необхідних документів, що підтверджують списання (зарахування) коштів з/на рахунку не пізніше наступного робочого дня після проведення операції та передавати їх за вимогою клієнта або осіб, уповноважених клієнтом за довіреністю.

Згідно з п. 8.1 Договорів, останні набирають чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку.

Протягом січня та лютого 2015 року позивачем було ініційовано перерахування коштів у національній валюті за рядом платіжних доручень.

Відповідні платіжні доручення, були подані відповідачу та отримані останнім, що підтверджується відмітками на них, проте відповідачем платежі проведені не були.

Крім зазначеного, позивачем придбано іноземну валюту та 30.01.2015 року подано відповідачу платіжне доручення № 002 від 29.01.2015 року про здійснення перерахування коштів в сумі 14 850,00 євро на користь іноземного партнера фірми BorsChem Zrt (Угорщина). Зазначені кошти відповідачем було знято з валютного рахунку позивача, проте як свідчить лист BorsChem Zrt (Угорщина) від 02.03.2015 року останній ці кошти на свій рахунок не отримав.

Позивач звертався до відповідача з листами № 35 від 16.02.2015 та № 39 від 20.02.2015, в яких просив повідомити про причини невиконання поданих до банку платіжних документів, які отримані та зареєстровані відповідачем, що підтверджується відповідними відмітками на цих листах.

Також позивач звертався до відповідача з листом № 45 від 03.03.2015 року, в якому просив повідомити причини знятих 30.01.2015 року з поточного рахунку коштів в сумі 14 580 євро (платіжне доручення № 2 від 29.01.2015 року), які не були отримані одержувачем коштів - BorsodChem Zrt (Угорщина) та підтвердити відправлення вказаних коштів останньому.

Проте, зазначені звернення відповідачем були залишені без належного реагування.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських довідок № 15.6.1/8-6/736 та № 15.6.1/8-6/737 від 04.03.2015 року, станом на 04.03.2015 року залишок коштів на поточному рахунку клієнта № 260046807601 складає - 280 201,28 грн. та поточному рахунку клієнта № 260596807601 складає - 5 085,30 грн.

Враховуючи вказане, ТОВ «НЕТСо» звернулося до суду з позовом та просить стягнути з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 280 201,28 грн. по поточному рахунку, 5 085,30 грн. по картковому рахунку та 14 580,00 євро по валютному рахунку, а також 223,474,31 грн. збитків.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

У відповідності до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Пунктами 8.2, 8.3, 8.4 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Умовами п. 2.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договорами не виконав, перерахування коштів за наданими позивачем впродовж січня, лютого 2015 року платіжними дорученнями не здійснив та мотивованої відмови, із зазначенням підстав не виконання перерахування, не надав.

За таких обставин, заперечення відповідача щодо недостатнього залишку коштів на рахунках позивача судом відхиляються.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що грошові кошти наявні на рахунках позивача за його вимогою останньому не повернуті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 280 201,28 грн. та 5 085,28 грн. відповідно до наявних залишків на рахунках позивача.

З огляду на те, що відповідачем також було знято з рахунку позивача, проте не здійснено перерахування коштів на рахунок іноземного контрагента позивача, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 14 580,00 євро.

Стосовно посилання позивача на отримання ним збитків у зв'язку з тим, що відповідач не перерахував зазначені вище кошти, колегія суддів звертає увагу на наступне.

З положень статей 224, 225 Господарського кодексу України та ст. 614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків є необхідною наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошовий вираз шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Порушень зобов'язань за Договорами є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за Договорами, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та порушенням майнових прав іншої, у тому числі понесених витрат.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеними позивачем збитками у розмірі 223 474,31 грн., внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем договірних відносин, не подано.

Враховуючи досліджені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 223 474,31 грн. збитків.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» у апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року по справі № 917/713/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року по справі № 917/713/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 917/713/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 09.11.2015 року.