Рішення

від 06.07.2015 по справі 911/4570/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" липня 2015 р. Справа № 911/4570/14

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЕЙС», м. Обухів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД», м. Обухів

про повернення обладнання та стягнення неустойки у розмірі 381 000,30 грн.

Суддя Щоткін О. В.

За участю представників:

позивач - Пилипченко В.І. предст. дов. б/н від 14.01.2014;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЕЙС» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» (відповідач) про повернення обладнання та стягнення неустойки за несвоєчасне повернення обладнання в розмірі 381 000,30 грн., згідно п. 5.3 Договору відповідального зберігання № 01/02-13 від 01.02.2013 та п. 4.7. Договору оренди № 0102/13 від 01.02.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що ТОВ «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» не виконало свої зобов'язання за Договором відповідального зберігання № 01/02-13 від 01.02.2013 та Договором оренди № 0102/13 від 01.02.2013 в частині своєчасного повернення майна, у зв'язку з чим, позивач нарахував відповідачу 381 000,30 грн. неустойки та вимагає повернути майно, передане відповідачу на підставі вказаних договорів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2014р. у справі №911/4570/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 17.11.2014р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 17.11.2014, від 16.12.2014, від 12.01.2015 розгляд справи відкладався на 16.12.2014, 12.01.2015 та 19.01.2015 року відповідно.

06.01.2015 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 3 від 06.01.2015, в якій позивач зазначає, що в прохальній частині позовної заяви було допущено описку в назвах обладнання, повернення якого є предметом розгляду справи №911/4570/14.

З огляду на вказані обставини, позивач просив вважати вірним найменування обладнання, яке було прийнято на відповідальне зберігання та передано у строкове платне користування, а саме:

- станок плазмового розкрою станок «Wammes PC 1500» у кількості 1 штуки;

- станок шовного зварювання «Wammes SW 1000» у кількості 1 штуки;

- станок «RGM 2550-4» та IRM 1270*120 у кількості 1 штуки;

- станок для виготовлення сегментних відводів «Wammes ЕМ 1250» у кількості 1 штуки.

Суд розглянувши подану заяву, враховуючи те, що вона жодним чином не зачіпає суті позовних вимог, а фактично є заявою про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви, вирішив розглядати позовні вимоги з урахування заяви № 3 від 06.01.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.01.2015 року провадження у справі №911/4570/14 було зупинено у зв'язку з призначенням судової експертизи, яка була призначена з метою визначення ринкової вартості обладнання, яке є предметом договору відповідального зберігання №01/02-13 від 01.02.2013 станом на 01 лютого 2013 року.

11.06.2015 року на адресу господарського суду Київської області від судово-експертної установи надійшов висновок судової товарознавчої експертизи № 2653/15-53 від 04.06.2015 та матеріали справи №911/4570/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2015 у справі №911/4570/14 було поновлено провадження та призначено до розгляду на 06.07.2015 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його тим, що єдиний представник товариства, який супроводжує зазначену справу - Порхун В.М. знаходиться у щорічній відпустці, а іншого представника відповідач не має змоги залучити через складне матеріальне становище.

Розглянувши подане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Відповідачем не подано доказів того, що повноважний представник Порхун В.М. дійсно перебуває у щорічний відпустці.

Крім того, відповідач не надав доказів того, що він позбавлений можливості призначити іншого представника для ведення справи в суді.

Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Позивач у судовому засіданні 06.07.2015 року просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях та просив заяви про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти розміру неустойки за договором відповідального зберігання №01/02-13 від 01.02.2013.

Враховуючи те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд, керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 06.07.2015 оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» (Орендар) укладено договір оренди № 0102/13, відповідно до умов якого, Орендодавець зобов'язується передати Орендареві в строкове платне користування обладнання, а Орендар зобов'язується прийняти обладнання та використовувати його виключно за його призначенням, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

На виконання умов договору, 01.02.2013 року між сторонами підписано акт приймання-передачі обладнання, відповідно до якого, Орендодавець передав, а Орендар отримав станок для виготовлення сегментних відводів Wammes у кількості 1 шт.

Пунктом 3.1. Договору оренди № 0102/13 встановлено, що розмір орендної плати за Договором становить 1250,00 грн.

Згідно п. 2.3. Договору оренди № 0102/13, Орендар зобов'язаний після закінчення строку дії цього Договору або після його довгострокового розірвання не пізніше 2-х робочих днів повернути обладнання Орендодавцю в технічно справному стані на підставі акту прийому-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками.

Приписами п. 4.7. оренди № 0102/13встановлено, що за прострочення повернення Орендареві обладнання, яке орендується за цим Договором, Орендар сплачує Орендареві неустойку у розмірі 5% від орендної плати за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.2., строк дії Договору оренди № 0102/13 закінчується 31.12.2013 року. Продовження дії даного договору оформляється укладенням Додаткової угоди.

Додатковою угодою № 4 від 27.06.2014 року до договору оренди № 0102/13 строк дії договору оренди № 0102/13 було продовжено до 31.07.2014 року.

01 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс» (Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» (Зберігач) укладено договір відповідального зберігання №01/02-13.

Відповідно до п. 1.1. Договору відповідального зберігання №01/02-13, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за актом про передачу-приймання майна, який є невід'ємною частиною цього Договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього Договору наступне обладнання: станок «HILALSAN RGM 2550-4», станок «Wammes PC 1500», станок «Wammes SW 1000».

Згідно п. 3.1.4. Договору відповідального зберігання №01/02-13, Зберігач зобов'язаний повернути обладнання Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Пунктом 5.3. Договору відповідального зберігання №01/02-13 встановлено, що у випадку неповернення обладнання Поклажодавцеві за першою вимогою, Зберігач повинен виплатити Поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5 % від вартості обладнання за кожен день затримки.

Зазначені суми розраховуються, виходячи із вартості майна на дату початку зберігання. (п.5.5.)

Відповідно до п. 7.1. Договору відповідального зберігання №01/02-13, строк дії Договору закінчується 31.12.2013 року.

Додатковою угодою № 4 від 27.06.2014 року строк дії договору відповідального зберігання № 01/02-13 було продовжено до 31.07.2014 року.

Як стверджує позивач, 03.09.2014 року він звернувся до відповідача з вимогою № 11 від 03.09.2014 року про повернення обладнання за Договорами оренди № 0102/13 та відповідального зберігання №01/02-13.

Втім, відповідачем зазначена претензія була залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на вказані обставини, позивач був змушений звернутись з позовом до суду з вимогою повернути вказане обладнання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що відповідач не подав докази повернення обладнання позивачеві у строки, суд прийшов до висновку, що вимога про зобов'язання повернути обладнання, яке прийнято на відповідальне зберігання та передано у строкове платне користування є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 381 000,30 грн. неустойки за несвоєчасне повернення обладнання, з яких 375 937,80 грн. неустойки за договором відповідального зберігання №01/02-13 та 5062,50 грн. неустойки за договором оренди №0102/13.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених дим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач порушив свої зобов'язання зі своєчасного повернення обладнання, вимога про стягнення неустойки є правомірною та обґрунтованою.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, 5062,50 грн. неустойки за договором оренди №0102/13 були нараховані позивачем з 02.08.2014 року (день коли орендоване обладнання, відповідно до умов договору мало бути повернуто позивачу) до 22.10.2014 (день звернення з позовом до суду).

Перевіривши правильність нарахування неустойки за договором оренди №0102/13, суд встановив, що заявлений позивачем розмір неустойки є арифметично вірним.

Разом з тим, відповідач заперечив проти розміру неустойки за договором відповідального зберігання №01/02-13.

За словами відповідача, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач розрахував неустойку за договором відповідального зберігання №01/02-13 від 01.02.2013, виходячи із вартості обладнання, зазначеної у прибутковій накладній на ТМЦ №1 від 10.12.2010, у якій вказана вартість нового обладнання станом на грудень 2010 року.

В свою чергу, обладнання передавалося за договором більш як через 2 роки від дати зазначеної накладної, не новим, а лише в технічно-справному стані, про що зазначено в акті прийому-передачі обладнання за договором відповідального зберігання.

Крім того, ні в самому договорі відповідального зберігання, ні в акті прийому-передачі вартість обладнання станом на дату укладення договору не вказано, при тому, що пунктом 5.5. договору відповідального зберігання встановлено, що «зазначені суми розраховуються виходячи із вартості обладнання на дату початку зберігання».

У зв'язку з вказаними вище обставинами, 12.01.2015 року, з метою визначення ринкової вартості обладнання, яке є предметом договору відповідального зберігання №01/02-13 від 01.02.2013 станом на 01 лютого 2013 року, тобто на дату початку зберігання ухвалою суду від 19.01.2015 року було призначено судову експертизу.

Як вбачається з розрахунку за договором відповідального зберігання №01/02-13, позивачем було нараховано неустойку у розмірі 375 937,80 грн. за період з 05.09.2014 року (з моменту коли відповідач отримав вимогу про повернення обладнання) по 22.10.2014 року, беручи за основу така вартість обладнання, а саме:

станку «HILALSAN RGM 2550-4» - 397 507,81 грн.;

станку «Wammes PC 1500» - 442 384,30 грн.;

станку «Wammes SW 1000» - 694 546,64 грн.

Втім, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 2653/15-53 від 04.06.2015, станом на 01.02.2013 року ринкова вартість станку марки «HILALSAN RGM 2550-4» складала 180 180,00 грн., ринкова вартість станку марки «Wammes PC 1500» складала 121 850 грн., ринкова вартість станку марки «Wammes SW 1000» складала 287 280,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, судом було здійснено власний розрахунок неустойки договором відповідального зберігання №01/02-13 за період визначений позивачем та встановлено, що він мав бути виконаний наступним чином:

- вартість станку «HILALSAN RGM 2550-4» - 180 180,00 грн.*0,5% (609,25 грн.)*49 днів= 44 144,10 грн.

- вартість станку «Wammes PC 1500» 121 850 грн.*0,5 %(900,90 грн.) *49 днів=29 853,25 грн.

- вартість станку «Wammes SW 1000» 287 280,00*0,5%(1436,40)*49 днів=70 383,60 грн.

Таким чином, загальна сума неустойки за договором відповідального зберігання №01/02-13 за період з 05.09.2014 року (з моменту коли відповідач отримав вимогу про повернення обладнання) по 22.10.2014 року за розрахунком суду складає 144 380,95 грн.

З огляду на вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача 381 000,30 грн. неустойки підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 149 443,45 грн. неустойки (144 380,95 неустойки за Договором відповідального зберігання №01/02-13 + 5062,50 неустойки за Договором оренди № 0102/13).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме вимога про зобов'язання повернути обладнання підлягає задоволенню в повному обсязі, вимога про стягнення з відповідача 381 000,30 грн. неустойки підлягає задоволенню частковому задоволенню у розмірі 149 443,45 грн. В іншій частині вимоги про стягнення неустойки суд відмовляє.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Судовий збір у розмірі 1218,00 грн., який сплачений за розгляд вимоги про повернення обладнання, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається судом на відповідача, оскільки ця вимога була задоволена судом у повному обсязі.

Судовий збір у розмірі 7620,00 грн. за розгляд вимоги про стягнення неустойки та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 9240,00 грн., на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволеної вимоги про стягнення неустойки.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 7831, 16 грн. (1218,00 грн. + 6613, 16 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» (08701, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 9, код ЄДРПОУ 05790403) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЕЙС» (08700, Київська обл. м. Обухів, вул. Будьонного, 33/2, код ЄДРПОУ 32843144) обладнання, яке було прийнято на відповідальне зберігання та передано у строкове платне користування, а саме:

- станок плазмового розкрою станок «Wammes PC 1500» у кількості 1 штуки;

- станок шовного зварювання «Wammes SW 1000» у кількості 1 штуки;

- станок «RGM 2550-4» та IRM 1270*120 у кількості 1 штуки;

- станок для виготовлення сегментних відводів «Wammes ЕМ 1250» у кількості 1 штуки.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» (08701, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 9, код ЄДРПОУ 05790403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСПЕЙС» (08700, Київська обл. м. Обухів, вул. Будьонного, 33/2, код ЄДРПОУ 32843144) - 149 443 (сто сорок дев'ять тисяч чотириста сорок три) грн. 45 коп. основного боргу та 7831 (сім тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 16 коп. судових витрат.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 14.07.2015р.

Суддя О.В. Щоткін