Постанова
від 26.10.2015 по справі 911/4570/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа№ 911/4570/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Пилипченко В.А.

від відповідача: Порхун В.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД»

на рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015р.

у справі №911/4570/14 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД»

про повернення обладнання та стягнення неустойки в розмірі 381 000,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» про зобов'язання відповідача повернути обладнання, яке було прийнято на відповідальне зберігання та передано у строкове платне користування, а саме: станок RGV2550-4 в кількості 1 шт., станок плазмового розкрою Wamer PC 1500 в кількості 1 шт., станок шовного зварювання Wamer модель SW1000 в кількості 1 шт. та станок для виготовлення сегментних відводів Wamer у кількості 1 шт. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс»; стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 381 000,30 грн., а також про стягнення сплаченого судового збору в сумі 8 838,61 грн.

До прийняття рішення по суті позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій він зазначив про те, що у прохальній частині позовної заяви було допущено описку в назвах обладнання, з огляду на що позивач просив вважати правильним найменування обладнання, яке було прийнято на відповідальне зберігання та передано у строкове платне користування, а саме: станок плазмового розкрою станок "Wammes PC 1500" у кількості 1 штуки; станок шовного зварювання "Wammes SW 1000" у кількості 1 штуки; станок "RGM 2550-4" та IRM 1270*120 у кількості 1 штуки; станок для виготовлення сегментних відводів "Wammes ЕМ 1250" у кількості 1 штуки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.07.2015р. позовні вимоги задоволені частково, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс» обладнання, яке було прийнято на відповідальне зберігання та передано у строкове платне користування, а саме: станок плазмового розкрою станок "Wammes PC 1500" у кількості 1 штуки; станок шовного зварювання "Wammes SW 1000" у кількості 1 штуки; станок "RGM 2550-4" та IRM 1270*120 у кількості 1 штуки; станок для виготовлення сегментних відводів "Wammes ЕМ 1250" у кількості 1 штуки; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс» 149 443,45 грн. основного боргу та 7 831,16 грн. судових витрат, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області №911/4570/14 від 06.07.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Інтерспейс» у задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції позбивав його можливості надати пояснення у справі з урахуванням висновку судово-експертної установи, а рішення було винесено всупереч приписам ст. 4-3 ГПК України. Також скаржник звертає увагу суду на те, що господарським судом не в повному обсязі досліджено матеріали справи та не надано правову оцінку доказами в частині того, що неустойка за Договором відповідального зберігання №01/02-13 від 01.02.2013р. виходить із вартості обладнання, не враховуючи час виготовлення та амортизаційне зношення обладнання. Крім того, як вказує відповідач, судом не надано належної оцінки доказам в частині того, що зобов'язання не завдало збитків іншим учасниками господарських відносин.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс», надав до матеріалів справи письмовий відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким просить залишити без змін рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015р., а апеляційну скаргу ТОВ «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» без задоволення.

Позивач вважає, що господарський суд правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 27.08.2015р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» та призначено її до розгляду на 28.09.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 28.09.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, вирішено здійснити розгляд справи №911/4570/14 у складі колегії суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2105р. колегія суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. прийняла до свого провадження справу №911/4570/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р. розгляд справи було відкладено, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача на поданим ним клопотанням про відкладення розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс», як поклажодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД», як зберігачем, був укладений Договір №01/02-13 відповідального зберігання від 01.02.2013р., за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього Договору наступне обладнання: станок RGV2550-4 в кількості 1 шт., станок плазмового розкрою Wamer РС1500 в кількості 1 шт., станок шовного зварювання Wamer модель SW1000 в кількості 1 шт.

Згідно з п. 2.1. та п. 2.2. Договору відповідального зберігання сума по Договору за відповідальне зберігання обладнання становить 1 250,00 грн. на місяць без урахування ПДВ. Оплата здійснюється поклажодавцем шляхом перерахування відповідної суми коштів щомісячно не пізніше 5-го числа поточного місяця.

Статтею 3 Договору відповідального зберігання визначені права та обов'язки зберігача. Так, цією статтею, зокрема, передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності обладнання протягом строку зберігання; зберігати обладнання окремо від інших речей, з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження товару поклажодавця.; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження обладнання поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності із цим Договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання товару від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві; повернути обладнання поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Пунктом 7.1. Договору відповідального зберігання визначено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та дії до 31.12.2013р., проте в частині розрахунків до повного виконання умов Договору.

Згідно з п. 7.5. Договору відповідального зберігання у разі коли жодна із сторін не заявляє про своє бажання припинити договірні відносини, то цей Договір вважається пролонгованим на той самий термін.

Пізніше сторонами укладались додаткові угоди до Договору відповідального зберігання, а саме: Додаткова угода №1 від 01.02.2013р., Додаткова угода №2 від 23.12.2013р., Додаткова угода №3 від 28.03.2014р., Додаткова угода №4 від 27.06.2104р.

Додатковою угодою №4 до Договору відповідального зберігання було визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.07.2014р. включно, проте в частині розрахунків - до повного виконання умов Договору.

Як вбачається, за Актом прийому-передачі обладнання від 01.02.2013р. до Договору добровільного зберігання позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання наступне обладнання:

- станок RGV2550-4 в кількості 1 шт.;

- станок плазмового розкрою Wamer РС1500 в кількості 1 шт.;

- станок шовного зварювання Wamer модель SW1000 в кількості 1 шт.

В акті зазначено, що обладнання передається в повній укомплектованості та технічно справному стані.

Також між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено Договір оренди №0102/13, за яким орендодавець зобов'язався передати орендареві в строкове платне користування обладнання, а саме станок для виготовлення сегментних відводів Wamer у кількості 1 шт., а орендар зобов'язався прийняти обладнання та використовувати його виключно за призначенням, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.

За умовами статті 3 Договору оренди розмір орендної плати за цим Договором становить 1 250,00 грн. на місяць без урахування ПДВ. Сторони домовились, що нарахування орендної плати розпочинається з наступного дня за днем прийому-передачі обладнання за відповідним актом. Орендар сплачує орендну платну шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця. Розмір, форма, порядок, періодичність та спосіб внесення орендної плати за цим Договором можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного Договору.

Згідно з пунктами 5.1. та 5.2. Договору оренди цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їхніми печатками. Строк дії цього Договору починає свій перебіг з моменту, визначеного у п. 5.1. цього Договору, та закінчується 31.12.2013р. Продовження строку дії даного Договору оформляється укладенням додаткової угоди до Договору.

До Договору оренди були укладені наступні додаткові угоди: Додаткова угода №1 від 01.02.2013р., Додаткова угода №2 від 23.12.2013р., Додаткова угода №3 від 28.03.2014р., Додаткова угода №4 від 27.06.2014р.

Додатковою угодою №4 до Договору оренди сторони визначили, що строк дії Договору оренди закінчується 31.07.2014р.

Апеляційним судом встановлено, що за Актом прийому-передачі від 01.02.2013р. до Договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв в оренду станок для виготовлення сегментних відводів Wamer у кількості 1 шт.

В цьому Акті сторони вказали про те, що обладнання передається в повній укомплектованості та в технічно справному стані.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про зобов'язання відповідача повернути обладнання, яке було прийнято на відповідальне зберігання та передано у строкове платне користування, а саме: станок плазмового розкрою станок "Wammes PC 1500" у кількості 1 штуки; станок шовного зварювання "Wammes SW 1000" у кількості 1 штуки; станок "RGM 2550-4" та IRM 1270*120 у кількості 1 штуки; станок для виготовлення сегментних відводів "Wammes ЕМ 1250" у кількості 1 штуки, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерспейс» та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 381 000,30 грн.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як встановлено вище, умовами Договору відповідального зберігання передбачений строк дії цього Договору до 31.07.2014р.

Разом з тим п. 7.5. Договору відповідального зберігання визначено, що коли жодна із сторін не заявляє про своє бажання припинити договірні відносини, то цей Договір вважається пролонгованим на той самий термін.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що одна із сторін Договору відповідального зберігання заявляла про своє бажання припинити договірні відносини, на підставі п. 7.5. цього Договору його дія продовжилась до 31.07.2015р., а потім до 31.07.2016р.

Однак при цьому, в статті 3 Договору відповідального зберігання йдеться про обов'язок відповідача повернути обладнання позивачеві за першою вимогою останнього.

Положеннями ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 03.09.2014р. №10 (отримана відповідачем 05.09.2014р.) про повернення обладнання, за якою просив у семиденний строк повернути станок RGV2550-4 в кількості 1 шт., станок плазмового розкрою Wamer РС1500 в кількості 1 шт., станок шовного зварювання Wamer модель SW1000 в кількості 1 шт.

В матеріалах справи відсутні докази повернення обладнання відповідачем позивачеві.

За таких обставин, на підставі ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України, ст. 3 Договору відповідального зберігання вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути обладнання, а саме станок RGV2550-4 в кількості 1 шт., станок плазмового розкрою Wamer РС1500 в кількості 1 шт., станок шовного зварювання Wamer модель SW1000 в кількості 1 шт. є законною.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи умови Додаткової угоди №4 до Договору оренди, строк дії Договору оренди закінчився 31.07.2104р.

В п. 2.3. Договору оренди було передбачено, що орендар (відповідач у справі) зобов'язаний після закінчення строк дії цього Договору або після його дострокового розірвання не пізніше 2-х робочих днів повернути обладнання орендодавцю в технічно справному стані на підставі акта прийому-передачі, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками.

Відповідачем не були виконані умови Договору оренди (п. 2.3.) та положення ч. 1 смт. 785 Цивільного кодексу України щодо повернення орендованого обладнання.

Позивачем направлялась вимога від 03.09.2014р. №11 (отримана відповідачем 05.09.2014р.) про повернення обладнання, яка виконана не була.

З огляду на наведене та на підставі ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, п. 2.3. Договору оренди є законними вимоги позивача про зобов'язання повернути станок для виготовлення сегментних відводів Wamer у кількості 1 шт.

Оскільки відповідач прострочив повернення обладнання за договорами, позивач просить стягнути з нього неустойку в розмірі 381 000,30 грн., з яких 375 937,80 грн. неустойка за Договором відповідального зберігання та 5 062,50 грн. неустойка за договором оренди.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.7. Договору оренди передбачено, що за прострочення орендодавцеві обладнання, яке орендується за цим Договором, орендар сплачує орендодавцеві неустойку в розмірі 5% орендної плати за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку позивача сума неустойки за Договором оренди складає 5 062,50 грн. та нарахована за період з 02.08.2014р. до 22.10.2014р.

Ця сума є арифметично правильною та такою, що відповідає вказаним вище нормами закону та умовам Договору оренди, а тому підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

У відповідності до п. 5.3. Договору відповідального зберігання у випадку неповернення обладнання поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5% від вартості обладнання за кожний день затримки.

Як вбачається з розрахунку неустойки за Договором відповідального зберігання, який розрахований позивачем, неустойку у розмірі 375 937,80 грн. за період з 05.09.2014 року (з моменту коли відповідач отримав вимогу про повернення обладнання) по 22.10.2014 року, було розраховано, беручи за основу таку вартість обладнання, а саме: станку "HILALSAN RGM 2550-4" - 397 507,81 грн.; станку "Wammes PC 1500" - 442 384,30 грн.; станку "Wammes SW 1000" - 694 546,64 грн.

З метою визначення ринкової вартості обладнання, яке є предметом Договору відповідального зберігання станом на 01 лютого 2013р., тобто на дату початку зберігання, ухвалою суду першої інстанції від 19.01.2015р. було призначено судову експертизу.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №2653/15-53 від 04.06.2015р., станом на 01.02.2013р. ринкова вартість станку марки "HILALSAN RGM 2550-4" складала 180 180,00 грн., ринкова вартість станку марки "Wammes PC 1500" складала 121 850,00 грн., ринкова вартість станку марки "Wammes SW 1000" складала 287 280,00 грн.

Таким чином, виходячи з встановленої судовою експертизою вартості обладнання, сума неустойки за період з 05.09.2014р. (з моменту коли відповідач отримав вимогу про повернення обладнання) по 22.10.2014р. складає 144 380,95 грн. та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Також судова колегія апеляційного господарського суду вказує на безпідставність посилань відповідача на порушення судом першої інстанції приписів ст. 4-3 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходячи з наступного.

Так, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи було розглянуто судом першої інстанції в судовому засіданні та встановлено, що жодного підтверджуючого документу стосовно перебування представника у відпустці не було надано. Також не надано доказів того, що відповідач позбавлений можливості призначити іншого представника для ведення справи у суді.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

У відповідності до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному судовому засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В п. 3.8.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівський вентиляційний завод ЛТД» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.07.2015р. у справі №911/4570/14 залишити без змін.

3. Справу №911/4570/14 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення26.10.2015
Оприлюднено05.11.2015
Номер документу53058663
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/4570/14

Постанова від 26.10.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Шевченко Е.О.

Ухвала від 27.08.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Шевченко Е.О.

Ухвала від 05.08.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Шевченко Е.О.

Рішення від 06.07.2015

Господарське

Господарський суд Київської області

Щоткін О.В.

Ухвала від 27.10.2014

Господарське

Господарський суд Київської області

Щоткін О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні