Рішення

від 09.07.2015 по справі 914/1513/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2015 р. Справа№ 914/1513/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Прокурора Пустомитівського району Львівської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до відповідача:Фермерського господарства «Нагорянка» про:стягнення 170155 грн. 06 коп. (з яких: 120000,00 грн. - основний борг; 3333,69 грн. - 3% річних; 37800,00 грн. - інфляційні; 9021,37 грн. - пеня)

Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Корчинському О.І.

Представники:

Прокурор:Шевчук В.В. (посвідчення №027882 від 30.07.2014р.) Позивача:Стадник З. Д. - представник (довіреність від 08.12.2014 р. № 45) Відповідача:не з'явився.

12.05.2015 р. до господарського суду Львівської області за вх. № 1565 поступила позовна заява від Прокурора Пустомитівського району Львівської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Нагорянка» про стягнення 170155 грн. 06 коп. (з яких: 120000,00 грн. - основний борг; 3333,69 грн. - 3% річних; 37800,00 грн. - інфляційні; 9021,37 грн. - пеня).

Ухвалою суду від 14.05.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 02.06.2015 р.

Ухвалою суду від 02.06.2015 р. розгляд справи відкладено на 25.06.2015р. Ухвалою суду від 25.06.2015 р. розгляд справи відкладено на 09.07.2015 р.

Прокурор та представник позивача в судове засідання з'явились, позов підтримали повністю, просили суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві. А саме 16.12.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству на зворотній основі у розмірі 140000 грн. На виконання договору позивачем було надано відповідачу фінансову допомогу в розмірі 120000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 23.12.2008 р. №50 та від 18.12.2008 р. №29. На момент звернення до суду відповідачем не повернено надані кошти, тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 120000 грн. основного боргу, крім того позивач просить стягнути з відповідача 3333,69 грн. - 3% річних; 9021,37 пені; 37800,00 грн. інфляційних.

20.05.2015 р. за вх. №20644/15 позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Поданим клопотанням до матеріалів справи долучено розрахунок суми заборгованості ФГ «Нагорянка» станом на 01.04.2015 р. З поданого розрахунку вбачається, що відповідачу нараховано 5216,72 грн. - 3% річних; 37730,00 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи від 21.05.2015 за вх. №20964/15 та 25.06.2015 вх. №26103/15), причин неявки представника в судове засідання не повідомив.

Підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

16.12.2008 р. між Львівським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (надалі - Позивач) та Фермерським господарством «Нагорянка» (надалі - Відповідач) укладено договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству № 28/2008 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно з умовами якого, Позивач зобов'язується надати фінансову підтримку на поворотній основі Відповідачу у сумі 140000,00 грн., а Відповідач зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором термін (п. 1 Договору).

П. 7.5 Договору встановлено, що у випадку недофінансування Державним бюджетом України відповідно до затвердженого кошторису доходів і видатків Львівського відділення Укрдержфонду на 2008 рік, договір вважається укладеним на суму, що була фактично профінансована фермерському господарству відділенням фонду.

У зв'язку з бюджетним недофінансуванням, Позивач взяті на себе зобов'язання виконав частково перерахувавши Відповідачу кошти у розмірі 120000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2008р. № 29 на суму 70000,00 грн. та від 26.12.2008 р. №50 на суму 50000,00 грн. (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.4.2. Договору, Відповідач зобов'язується повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Позивачу згідно з встановленим графіком: до 01 липня 2013 року в сумі 20000,00 грн., до 01 жовтня 2013 року в сумі 50000,00 грн., до 16 грудня 2013 року в сумі 50000,00 грн.

Отже, Відповідач зобов'язаний був повернути отримані кошти до 01.07.2013 р. у розмірі 20000,00 грн., до 01.10.2013 р. у розмірі 50000,00 грн. та до 16.12.2013 р. у розмірі 50000,00 грн.

Проте, всупереч умовам Договору, Відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню коштів не виконав.

18.06.2014 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 111 з вимогою погашення суми заборгованості (копію претензії долучено до матеріалів справи).

17.11.2014 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію №310 з вимогою погашення суду заборгованості на загальну суму 170155,06 грн.

Приписами п. 5.1. Договору встановлено, що відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки Позивачу, Відповідач зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

У зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань, позивачем, у відповідності до ст. 625 ЦК України та п. 5.1. Договору, нараховано відповідачу 3333,69 грн. - 3% річних та 37800,00 грн. - інфляційних втрат.

Крім того, відповідно до п. 5.2. Договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 9021,37 грн.

20.05.2015 р. за вх. №20644/15 позивачем подано розрахунок суми заборгованості ФГ «Нагорянка» станом на 01.04.2015 р. з якого вбачається, що відповідачу нараховано 5216,72 грн. - 3% річних; 37730,00 грн. - інфляційних втрат.

Згідно з п. 3.4.3. Договору, Відповідач зобов'язаний у місячний термін укласти договір застави на користь Позивача та застрахувати об'єкт застави. Вимог зазначеного пункту договору відповідачем не виконано.

Станом на день розгляду справи, відповідач відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999р. під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки фермерських господарств. Неповернення фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, призводить до невиконання плану по поверненню коштів до Державного бюджету України, що негативно впливає на економічний розвиток держави.

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Статтею 10 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Приписами ст. 11 Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

У ч. 1 ст. 175 ГК України зазначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням наведеного, в тому числі беручи до уваги пояснення учасників процесу, суд зазначає, що Відповідачем порушено договірні зобов'язання щодо повернення фінансової підтримки (допомоги) згідно Договору № 28/2008 від 16.12.2008 р. на суму 12000,00 грн.; беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, учасниками процесу не подані докази того, що станом на час вирішення спору Відповідачем здійснено повне або часткове повернення фінансової підтримки (допомоги), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 120000,00 грн. фінансової підтримки (допомоги) наданої згідно Договору № 28/2008 від 16.12.2008 р.

Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

В прохальній частині позовної заяви прокурор просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 37800,00 грн. - інфляційних втрат; 3333,69 - 3% річних та 9021,37 грн. - пені.

20.05.2015 р. до суду за вх. №20644/15 позивачем подано розрахунок суми заборгованості ФГ «Нагорянка» станом на 01.04.2015 р. з якого вбачається, що відповідачу нараховано 5216,72 грн. - 3% річних та 37730,00 грн. - інфляційних втрат. З наданого розрахунку вбачається, що суми нарахувань 3% річних та інфляційних втрат змінені, проте заяви про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог не надходило, а тому суд розглядає спір, в частині стягнення 3% річних та інфляційних в межах вимог, зазначених у позовній заяві.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне. При перевірці нарахування 3% річних та інфляційних втрат за вказаний період у поданому до суду 20.05.2015 р. розрахунку, а саме з 01.07.2013 р. по 31.03.2015 р. суд встановив, що 3% річних становлять 5243,83 грн.; інфляційні втрати - 60666,16 грн. За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних у розмірі, заявленій до стягнення у позовній заяві, а саме: 3% річних на суму 3333,69 грн. та інфляційних втрат на суму 37800,00 грн. в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.2. Договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Львівському відділенню пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Підпунктом 2.5. пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

У підпункті 1.12. пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами та доповненнями) зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені та інших нарахування, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Таким чином, перевіривши правильність нарахування пені, суд зазначає, що позивачем нараховано пеню за період з 17.12.2013 р. по 16.06.2014 р. У даному випадку, пеня повинна нараховуватись за період з 17.12.2013 р. по 15.06.2014 р. включно. Крім того, позивачем проведено нарахування пені на суму боргу 130000,00 грн., проте сума заборгованості за договором становить 120000,00 грн. Отже, здійснений позивачем розрахунок пені є невірним.

Розрахована судом сума пені становить 5602,74 грн. Отже, в задоволенні позову в частині стягнення 3418,63 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 (із змінами та доповненнями) зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, судовий збір слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 509, 525, 526, 530, 629, 610, ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов прокурора Пустомитівського району Львівської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства «Нагорянка» про стягнення 170155 грн. 06 коп. (з яких: 120000,00 грн. - основний борг; 3333,69 грн. - 3% річних; 37800,00 грн. - інфляційні; 9021,37 грн. - пеня) - задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Нагорянка» (с. Нагоряни, Пустомитівський район, Львівська область, 81131; ідентифікаційний код 22418674) на користь Львівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Технічна, буд. 1, м. Львів, 79007; ідентифікаційний код 13817211) - 166736 грн. 43 коп. (з яких: 120000,00 грн. - основний борг; 3333,69 грн. - 3% річних; 37800,00 грн. - інфляційних втрат; 5602,74 грн. - пені).

3. В задоволенні позову в частині стягнення 3418 грн. 63 коп. пені - відмовити.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Нагорянка» (с. Нагоряни, Пустомитівський район, Львівська область, 81131; ідентифікаційний код 22418674) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДК у Личаківському районі м. Львова; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО): 825014; рахунок отримувача: 31215206783006; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код ЄДРПОУ суду: 03499974) 3403 грн. 10 коп. судового збору.

5. Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14 липня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.