Рішення

від 09.07.2015 по справі 922/3047/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р.Справа № 922/3047/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини - ЕМЗ", м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос", м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро Володимира Капустіна", м. Харків про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за участю представників сторін:

представника позивача - Сібільової О.В., довіреність від 17.03.2015 р.;

представника відповідача-1 - не з'явився;

представника відповідача-2 - Свістунової О.Ю., довіреність від 02.02.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини -ЕМЗ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору відступлення права вимоги до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос", Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро Володимира Капустіна", в якій просить суд:

- визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №19/03-1 від 19.03.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро Володимира Капустіна".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірний договір про відступлення права вимоги №19/03-1 від 19.03.2014 року, всупереч статті 516 ЦК України, укладено без його письмової згоди як боржника за основним договором про надання послуг з охорони об'єкта серії ОА №28/12/12-8 від 28.12.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 20.05.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2015 р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 04.06.2015 р. розгляд справи відкладався на 23.06.2015 р. у зв'язку з неявкою представників позивача та 1-го відповідача.

В судовому засіданні 23.06.2015 р. судом було оголошено перерву до 09.07.2015 р.

08 липня 2015 року через канцелярію суду представник 2-го відповідача надав доповнення до заперечення на позовну заяву (вх. №27602). Надані заперечення судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

09 липня 2015 року через канцелярію суду представник позивача надав додаткові уточнення до позовної заяви (вх. №27840). Надані уточнення судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та уточнень до позовної заяви.

Представник 1-го відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання (а.с. 32).

Присутній представник 2-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, про що надав до суду заперечення на позовну заяву та доповнення до заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що спірний договір укладено сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства та інтереси позивача укладенням даного договору не порушені, тому позовні вимоги на думку 2-го відповідача є безпідставними та необґрунтованими, тому він просить у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос" (Охоронець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини - ЕМЗ" (Замовник) було укладено Договір про надання послуг з охорони об'єкта серії ОА №28/12/12-8, відповідно до предмету якого Замовник доручає, а Охоронець зобов'язався в порядку, передбаченому цим Договором, прийняти під свою відповідальність об'єкт охорони і здійснювати відносно нього передбачені цим Договором міри охорони, а Замовник у свою чергу, зобов'язався створити необхідні для цієї умови і сплатити за надані послуги за даним Договором.

У пункті 11.4 Договору сторони передбачили, що відступлення права вимоги та (або) переклад права боргу за цим Договором однією із сторін третім особам допускається виключно за умовою наявності письмової згоди другої сторони.

Додатковою угодою №2 від 31.01.2014 року до Договору про надання послуг з охорони об'єкта серії ОА №28/12/12-8 сторони домовились про те, що з 31.01.2014 року Договір про надання послуг з охорони об'єкта серії ОА №28/12/12-8 від 28.12.2012 р. вважати розірваним шляхом підписання цієї додаткової угоди.

Пунктом 3 цієї Додаткової угоди сторони погодили, що з моменту вступу цієї Додаткової угоди в силу Сторони не пов'язані між собою якими-небудь правами та (або) обов'язками, окрім обов'язку Замовника по оплаті наданих йому Охоронником послуг.

19 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос" (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро Володимира Капустіна" (Сторона 2) було укладено договір про відступлення права вимоги №19/03-1 (надалі - Договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого Сторона 1 відступає Стороні 2 своє право вимоги за Договором серії ОА №28/12/12-8 про надання послуг щодо охорони об'єкта від 28.12.2012 (Основний договір) з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є його невід'ємною частиною, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Силові Енергетичні машини - ЕМЗ" (Боржник), в загальній сумі 188 923,20 грн.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору право вимоги за Основним договором в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включають:

- право вимоги основної суми заборгованості за Основним договором;

- право вимоги по стягненню всіх штрафних санкцій (штрафів, пені), інфляційних витрат та відсотків річних, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Основним договором.

Згідно п. 1.4. Договору відступлення права вимоги Сторона 2 одержує право замість Сторони 1 вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором. При цьому, Сторона 2 набуває статусу кредитора за Основним договором.

Сторона 1 відповідає перед Стороною 2 за дійсність переданого за цим Договором права вимоги (п.4.1 Договору відступлення права вимоги).

ТОВ "Охоронна компанія "Кратос" у відповідності до пункту 3.2 Договору відступлення права вимоги передала ТОВ "Адвокатське бюро Володимира Капустіна" за актом прийому-передачі документів від 19.03.2014 року, а ТОВ "Адвокатське бюро Володимира Капустіна" прийняв: договір серії АО № 28/12/12-8 про надання послуг щодо охорони об'єкта від 28.12.2012 року; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 314 від 30.11.2013 року, № 345 від 31.12.2013 року, № 12 від 31.01.2014 року.

Як встановлено судом, Договір про відступлення права вимоги №19/03-1 від 19.03.2014 р. був укладений між відповідачами без письмової згоди позивача (Замовника за Договором ОА №28/12/12-8 про надання послуг щодо охорони об'єкта від 28.12.2012).

Про укладення Договору про відступлення права вимоги позивачу стало відомо з Повідомлення ТОВ "Охоронна компанія "Кратос" про заміну кредитора №12 від 10.04.2014 року, відповідно до якого відповідач 1 вимагав сплатити позивача заборгованість за Договором серії АО № 28/12/12-8 про надання послуг щодо охорони об'єкта від 28.12.2012 року в сумі 188 923,20 грн. протягом 7 днів з моменту отримання цього повідомлення за реквізитами Нового кредитора - ТОВ "Адвокатське бюро Володимира Капустіна" (а.с. 41).

Позивач вважає, що даний договір не мав укладатися, адже він суперечить умовам Договору серії ОА №28/12/12-8 про надання послуг щодо охорони об'єкта від 28.12.2012 р. та вимогам чинного законодавства України.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.06.2015 року, 31.12.2014 року ТОВ "Охоронна компанія "Кратос" припинено у зв'язку з визнанням його банкрутом за рішенням господарського суду Харківської області від 23.12.2014 року у справі № 922/3566/14.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є питання дійсності укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро Володимира Капустіна" Договору про відступлення права вимоги №19/03-1 від 19.03.2014 року.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу.

Пунктами 5, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Отже, в даній справі необхідною умовою для визнання Договору про відступлення права вимоги №19/03-1 від 19.03.2014 року недійсним є умова щодо встановлення обставин, передбачених ст.ст.203,215 ЦК України.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Так, ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 р. по справі №3-43гс15.

Пунктом 11.4. Договору серії ОА №28/12/12-8 про надання послуг щодо охорони об'єкта від 28.12.2012 р. сторони визначили, що відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за даним Договором одній із сторін третім особам допускається виключно за умови наявності письмової згоди іншої сторони.

Суд оцінює критично посилання відповідача 2 на ч.2 ст.218 ЦК України, згідно якого законом встановлена недійсність правочину у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема і шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний дійсним.

Представник ТОВ "Адвокатське бюро Володимира Капустіна" в судовому засіданні стверджував, що згідно ч.1 ст.640, ч.2 ст.642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 2 суму коштів у розмірі 25 040,00 грн., що підтверджується банківською випискою з посиланням на Договір серії ОА №28/12/12-8 про надання послуг щодо охорони об'єкта від 28.12.2012 р. та повідомлення про заміну кредитора від 10.04.2014 року № 12.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач не надав згоду на укладення спірного договору, оскільки Договір про відступлення права вимоги №19/03-1 був укладений 19.03.2014 р., а повідомлення про заміну кредитора від №12 було направлено позивачу тільки 10.04.2014 року (після укладання оспорюваного договору). Зі змісту повідомлення не вбачається пропозиції надати свою згоду на відступлення права вимоги та не встановлені відповідні строки для надання відповіді.

Щодо перерахування грошових коштів на рахунок відповідача 2, позивач пояснює це тим, що ця дія була спрямована саме на погашення заборгованості за основним договором.

Отже повідомлення, надіслане відповідачем-1 на адресу Позивача, не свідчить про надання згоди Позивача, адже обізнаність Позивача про оспорюваний правочин не є доказом його схвалення Позивачем у встановленому законом порядку або надання відповідної згоди на зміну кредитора у зобов'язанні.

Оскільки Договір про відступлення права вимоги №19/03-1 від 19.03.2014 р. був укладений між 1-м відповідачем, як Охоронцем, за Договором серії ОА №28/12/12-8 про надання послуг щодо охорони об'єкта від 28.12.2012 р., з третьою особою без будь-якого узгодження з Замовником за Договором серії ОА №28/12/12-8 про надання послуг щодо охорони об'єкта від 28.12.2012 р. (позивачем), суд дійшов висновку, що з боку 1-го відповідача мало місце порушення як умов договору, так і вимог чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищенаведене та те, що заборона відступлення права вимоги чітко встановлена у договорі серії ОА №28/12/12-8 про надання послуг щодо охорони об'єкта від 28.12.2012 р., суд вважає позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №19/03-1 від 19.03.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро Володимира Капустіна", обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос" слід зазначити, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос" вбачається, що дана юридична особа припинена. Відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 23.12.2014 р. по справі №922/3566/14 за заявою ТОВ "Охоронна компанія "Кратос" до ТОВ "Охоронна компанія "Кратос" про визнання банкрутом судом було затверджено наданий суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос" (код 37579447), яке зареєстроване за адресою: 61145, м. Харків, вул. Новгородська, б.2. Провадження у справі № 922/3566/14 припинено.

Відповідно п.6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, господарський суд припиняє провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне провадження у справі в частині позовних вимог до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос", припинити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на 2-го відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 525, 626, 629, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 25, 32, 33, 43-49, ч.6 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір про відступлення права вимоги №19/03-1 від 19.03.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро Володимира Капустіна".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатське бюро Володимира Капустіна" (61029, м. Харків, вул. Кронштадтська, буд. 138, код ЄДРПОУ 37365870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Силові енергетичні машини - ЕМЗ" (61037, м. Харків, просп. Московський, 199, код ЄДРПОУ 36224585) суму судового збору в розмірі 1 218 (одна тисяча двiстi вiсiмнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Кратос" провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/3047/15