Рішення

від 13.07.2015 по справі 924/737/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" липня 2015 р.Справа № 924/737/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Крамар С.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Волиця", с. Волиця Теофіпольського району Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське борошно", м. Хмельницький

про стягнення 544714,00грн. - основного боргу, 96352,00грн. - пені, 234571,00грн. - інфляційних, 5563,00грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Кравчук Д.В. - представник згідно довіреності від 02.02.2015р.;

від відповідача: Потапова М.В. - представник згідно довіреності від 03.06.2015р.

У судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Волиця" с. Волиця просить суд, стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське борошно" м.Хмельницький суму боргу за договором купівлі-продажу №01/10/14 від 28.10.2014р. у розмірі: 544714,00грн. - основного боргу, 96352,00грн. - пені, 234571,00грн. - інфляційних, 5563,00грн. - 3% річних.

Представником відповідача 23.06.15р. подано платіжне доручення №95 від 23.06.2015р. про сплату відповідачем додатково 30000,00 грн.

Повноважний представник позивача в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими в матеріали справи доказами.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні та у поданому клопотанні визнає заборгованість в сумі 514714,00 грн., просить зменшити розмір пені на 70000,00 грн. посилаючись на те, що причиною непроведення вчасних розрахунків стала нестабільність фінансової системи країни, стрімке знецінення національної валюти та погіршення стану розрахунків з боку контрагентів. Просить врахувати те, що за останні два місяці сума заборгованості зменшилась на 130000,00 грн., що свідчить про поступове погашення заборгованості відповідачем. Зазначає, що крім неустойки загальна сума нарахувань за невиконання зобов'язань і так є достатньо великою. Крім того ним надано фінансовий звіт станом на 15.06.2015р. та інші докази існування дебіторської заборгованості.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач зареєстрований як юридична особа за адресою: 30627, Хмельницька область, Теофіпольський район, село Волиця, вул. Леніна, 39.

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: м. Хмельницький, вул. Достоєвського, 43.

28.10.2004р. між сторонами - Сільськогосподарське ТОВ "Волиця" (далі продавець) та ТОВ "Подільське борошно" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №01/10/14.

Згідно п.1.1 даного договору, продавець продає, а покупець купує пшеницю в загальній кількості 1000,000 тонн, ціна 1 т. з ПДВ складає 2200,00. Покупець розраховується за отриманий товар частинами, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця до кінця 2014 року, а також готівковий розрахунок (п. 2.3. договору). Передача товару здійснюється з моменту оформлення видаткової накладної, передання товару продавцем покупцеві здійснюється у місці передачі товару за супровідними документами: товарна накладна та сертифікат якості на товар (п.п. 4.1.та 4.3 договору).

За безпідставну відмову, ухилення від сплати, рівно як і за прострочення оплати від терміну, вказаного в розділі 2.3. покупець сплачує продавцю пеню в розмірі на несплачену суму за кожний день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення (п.5.2. договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2014 року з умовами повного його виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.1. договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання умов договору купівлі-продажу №01/10/14 від 28.10.2014р. позивач передавав продукцію (пшеницю) відповідачу протягом періоду з 29.10.2014р. по 18.11.2014р., загальна вартість якої становить 1202014,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи накладними: №722 від 29.10.2014р. на суму 56122,00грн., №723 від 30.10.2014р. - 54120,00 грн., №724 від 31.10.2014р. - 54846,00грн., №725 від 02.11.2014р. - 112838,00грн., №726 від 03.11.2014р. - 56584,00грн., №727 від 04.11.2014р. - 55902,00грн., №728 від 05.11.2014р. - 116380,00грн., №729 від 07.11.2014р. - 54802,00грн., №730 від08.11.2014р. - 114290,00грн., №731 від 09.11.2014р. - 118030,00грн., №732 від 10.11.2014р. - 53394,00грн. та від 12.11.2014р. - 57376,00грн., №733 від 13.11.2014р. 56650,00грн., №747 від 14.11.2014р - 118514,00грн. та №748 від 18.11.2014р. - 122166,00грн.

Відповідач розраховувався за поставлену продукцію частинами та не у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по рахунку від 05.11.2014р. на суму 40000,00 грн., від 06.11.2014р. - 60000,00 грн., 10.11.2014р. - 30000,00 грн., від 11.11.2014р. - 20000,00 грн., від 12.11.2014р. - 40000,00 грн., від 20.11.2014р. - 75000,00 грн., від 25.11.2014р. - 10000,00 грн., від 01.12.2014р. - 22500,00 грн., від 02.12.2014р. - 50000,00 грн., від 09.12.2014р. - 70000,00 грн., від 06.01.2015р. - 5000,00 грн., від 09.01.2015р. - 5000,00 грн., від 14.01.2015р. - 5000,00 грн., від 16.01.2015р. - 5000,00 грн., від 22.01.2015р. - 50000,00 грн., від 23.01.2015р. - 15000,00 грн., від 19.04.2015р. - 15000,00грн. та прибутковими касовими ордерами №514 від 02.12.2014р. на суму 10000,00 грн., №513 від 01.12.2014р. - 10000,00 грн., №516 від 04.12.2014р. - 9800,00грн., №515 від 03.12.2014р. - 10000,00 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 644714, 00 грн.

Після подання позовної заяви відповідачем здійснено оплату на суму 100000,00грн., що підтверджується виписками по рахунку від 22.05.2015р. та 26.05.2015р., у зв'язку з чим позивач подав заяву про зменшення позовних вимог. Заява прийнята судом на підставі ч.4 ст. 22 ГПК України.

Крім того, представником відповідача 23.06.15р. подано платіжне доручення №95 від 23.06.2015р. про сплату відповідачем додатково 30000,00 грн.

У зв`язку з цим заборгованість за поставлений товар склала 514714,00 грн.

За прострочення термінів оплати за договором купівлі-продажу відповідачу нараховані згідно п.5.2. договору пеня за період з 28.01. по 13.05. 2015р. у розмірі 96352,00 грн. Крім того позивачем нараховано 5563,00 грн. - 3% річних та 234571,00грн. - інфляційних.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку заборгованість не сплачена позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне .

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору купівлі-продажу №01/10/14 від 28.10.2014 року, за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і згідно ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом враховується, що позивач належним чином виконав зобов`язання за договором купівлі-продажу №01/10/14 від 28.10.2014р., передавши відповідачу продукцію, що підтверджується належним чином оформленими накладними.

В свою чергу, відповідач у визначений договором строк не здійснив оплату одержаного від позивача товару, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобовязання.

Враховуючи сплату частини боргу у розмірі 100000,00 грн. заборгованість відповідача склала 544714,00 грн., що підтверджується наявними у матеріаліх справи доказами.

Згідно платіжного доручення №95 від 23.06.2015р. відповідачем після подання позову сплачено додатково 30000,00 грн. Тому у зв`язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу провадження у справі в цій частині підлягає припиненню згідно з п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України з покладенням судових витрат в цій частині на відповідача згідно зі ст. 49 ГПК України.

Оскільки в решті стягуваної суми матеріалами справи підтверджується її обгрунтованість, відповідачем підтверджується основна заборгованість в сумі 514714,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення вищезазначеної суми боргу визнаються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного позивачем нараховано 234571,00грн. інфляційних нарахувань за період 28.01.2015р.-13.05.2015р.

Однак, позивачем невірно визначений період застосування на який нараховується інфляція, оскільки згідно Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013р. індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останій день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь який місяць у якому мала місце інфляція.

Оскільки до нарахування інфляційних потрібно застосовувати місячний строк, позивачем невірно нараховується інфляція за чотири дні січня та тринадцять днів травня 2015р. Таким чином, період застосування індексу інфляції має становити лютий-квітень 2015р.

Так, згідно проведених судом розрахунків за лютий 2015р. застосовується індекс інфляції 105,3, за березень 2015р. - 110,8, за квітень 2015р. застосовується індекс інфляції 114,0 помножений на суму боргу 644714,00грн. Тому інфляційні нарахування, які підлягають стягненню з відповідача, становлять 194058,91грн. Відповідно, позовні вимоги в цій частині інфляційних визнаються правомірними та підлягають задоволенню, в решті - відмові.

Крім того, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 3% річних в сумі 5563,00грн.

Дані нарахування визнаються судом такими, що проведені в межах максимально можливої суми. Тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

За умовами договору (п.5.2.) за умови прострочення відповідачем виконання обов'язків по сплаті поставленого товару, він має сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, строк сплати за який порушено, за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано пеню за період з 28.01.15р. по 13.05.15р. -105 днів, в сумі 96352,00 грн. Дані нарахування проведені правомірно в межах максимально можливої суми.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Також, згідно з п.3 ч.1 ст.83 Господарського кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, відповідно до п.3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши в сукупності вищезазначені обставини та надані докази, зважаючи на ступінь виконання зобов'язання відповідачем, на невідповідність розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання, з огляду на скрутний фінансовий стан відповідача, що підтверджується відповідними доказами, враховуючи значний розмір інфляційних втрат та річних, що підлягають стягненню з відповідача у даній справі, суд вважає за необхідне частково задоволити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське борошно", м. Хмельницький та зменшити розмір нарахованої суми пені на 50%. Тому, позовні вимоги в частині стягнення 48176,00 грн. пені підлягають задоволенню, а у решті суми пені - відмові.

Водночас, судом враховується, що, незважаючи на зменшення судом розміру неустойки, згідно з пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки, покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Судові витрати покладаються на сторони у відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України. Керуючись ст. ст. 1, 2, 4 5 , 12, 15, 33, 43 ,44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Волиця", с. Волиця Теофіпольського району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське борошно", м. Хмельницький про стягнення 544714,00грн. - основного боргу, 96352,00грн. - пені, 234571,00грн. - інфляційних, 5563,00грн. - 3% річних задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільське борошно" (вул. Достоєвського, 43, м. Хмельницький, 29000, код 38283181) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Волиця" (вул. Леніна, 39, с. Волиця, Теофіпольський район, Хмельницька область, 30627, код 23842090) 514714,00грн. (п`ятсот чотирнадцять тисяч сімсот чотирнадцять гривень 00 коп.) - основного боргу, 48176,00грн. (сорок вісім тисяч сто сімдесят шість гривень 00 коп.) - пені, 194058,91грн (сто дев`яносто чотири тисячі п`ятдесят вісім гривень 91 коп.) - інфляційних, 5563,00грн. (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят три гривні 00 коп.) - 3% річних та 16813,59грн. (шістнадцять тисяч вісімсот тринадцять гривень 59 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 30000,00 грн. основного боргу припинити.

В решті позову відмовити.

Повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Волиця" (с. Волиця, Теофіпольський район Хмельницька область, вул. Леніна, 39, 30627, ідентифікаційний код 23842090) з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 1999,69грн., перерахований згідно квитанції №111 від 12.05.15р. на підставі п.1 .ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.11р. №3674-VI.

Повне рішення складено 13.07.2015р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим. 1 - до справи, 2 - позивачу (Хмельницька обл., Теофіпольський р-н, с. Волиця, вул. Леніна, 39); 3 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Володимирська,63)