Постанова

від 09.07.2015 по справі 910/9072/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р. Справа№ 910/9072/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Руденко М.А.

розглянув апеляційну скаргу ПрАТ "Київрічсервіс"на рішення господарського суду м .Києва від 27.05.2015року №90/9072/15 (суддя Князьков В.В..)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс"

третя особа. яка не звявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позівача

Департамет комунальної власності Київської міської ради

про виселення та зобов'язання демонтувати тимчасові конструкції

за участю представників сторін:

позивача-Акімова А.В. за довіреністю

відповідача-Кривенька О.Л. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 910/9072/15 від 27.05.2015р. задоволений позов КП "Київський метрополітен" до ПрАТ ""Київрічсервіс" про виселення та зобов'язання демонтувати тимчасові конструкції.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.

В судовому засіданні, представник позивача проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, вважає їх необґрунтованими, а рішення є таким що не підлягає скасуванню.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 30.11.2010р. між КП "Київський метрополітен" (надалі - орендодавець, позивач) та ПрАТ "Київрічсервіс" (надалі - відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна частини переходу станції метро "Оболонь" №109-Упр(Ор)-10 (надалі - Договір), за умовами якого на підставі рішення Київради вид 28.05.2009р. №540/1596 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрометротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), (надалі - об'єкт оренди), за адресою: станція метро "Оболонь" (вестибюль №1), для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 2.1 договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрометротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 33,75 кв.м., згідно з викопіюванням схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

На виконання умов договору позивачем були передані відповідачу в оренду частину частина переходу станції метро "Оболонь", загальною площею 33,75 кв.м., що засвідчується актом приймання передачі майна в оренду від 01.12.2010р.

Строк дії договору оренди сторони визначили у п. 9.1. договору, а саме - договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і, відповідно до рішення Київради від 28.05.2009р. №540/1596 діє з 01.12.2010р. до 28.11.2013р.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до суду з позовом про виселення, мотивуючи вимоги тим, що пропозиція відповідача про продовження строку дії договору позивачем була відхилена та листами від 29.11.2013р. №11-03/1190 та від 12.12.2013р. №923-НЗК позивач звернувся до відповідача про закінчення терміну дії договору і вимогою звільнити орендоване майно за актом прийому-передачі у строк до 28.12.2013р. Рішення щодо продовження дії вищевказаного договору Київською міською радою не приймалися.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позивач помилково ототожнює рішення Київської міської ради, яке приймається сесійно в пленарному режимі, з рішеннями постійної комісії з питань власності Київської міської ради, які стосуються лише вивчення, попереднього розгляду та підготовки питань, які належать до відання ради. Оскільки після 28.11.2013р. рішення про продовження строку дії договору не приймалось, а тому відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем комунальним майном згідно договору оренди.

Заперечуючи проти рішення суду, відовідач наполягає на тому, що 15 років є добросовісним орендарем, відповідно до п.5.4 договору має переважне право на продовження строку дії договору. Умовами договору передбачено, що можливість продовження дії договору можлива за наявності рішення постійної комісії Київради, а тому суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності рішення Київради. При цьому, позивач ігнорує рішення постійної комісії Київради.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно з частиною 1 статті 17 вказаного Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Пунктом 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Стаття 785 Цивільного кодексу України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частинами 5, 7 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені і в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції (передавати комунальну власність у постійне або тимчасове користування, здавати їх в оренду юридичним та фізичним особам).

З постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" вбачається, що з урахуванням приписів частини п'ятої статті 16, підпункту 1 пункту "а" статті 29 і частини п'ятої статті 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", а також абзацу третього статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" господарські суди, вирішуючи питання щодо права орендодавця самостійно, без відповідного рішення ради, передавати в оренду майно, належне до комунальної власності, мають виходити з кола його повноважень, передбачених положеннями про таких орендодавців, затвердженими у встановленому порядку радою. При цьому слід також враховувати, що орендодавець здійснює свої повноваження тільки за наявності рішення ради і не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду, якщо інше не передбачено положенням про нього.

Статтею 285 ГК України, статтею 777 ЦК України, частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах.

Отже, вирішуючи такі спори, господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому судам слід також з'ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов'язання за договором.

Судом також мають досліджуватися обставини, пов'язані з наміром власника використовувати для власних потреб майно, стосовно якого виник спір, в тому числі наявність доказів, які однозначно свідчать про відповідний намір.

Разом з тим, відповідно до рішення Київської міської ради № 540/1596 від 28.05.2009р наданий дозвіл на переукладання договорів оренди нежилих приміщень, зокрема з відповідачем на ст. метро Оболонь, не більше ніж 2 роки 364 дні.

На підставі цього рішення, сторонами у справі укладений спірний договір.

Колегія суддів погоджується з доводами місцевого суду про те, що позивач помилково ототожнює рішення Київської міської ради, яке приймається сесійно в пленарному режимі, з рішеннями постійної комісії з питань власності Київської міської ради, які стосуються лише вивчення, попереднього розгляду та підготовки питань, які належать до відання ради. Крім того, рішення постійної комісії з питань власності носить рекомендательний характер, у відмінності від рішення Київради.

Крім того, слід зазначити, що погодження постійної комісії з питань власності відповідач отримав зі спливом чотирьох місяців з моменту отримання листів позивача про відмову у продовженні договору оренди на новий строк.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 910/21795/14 від 12.05.2015р. та у постанові Вищого господарського суду України №910/23355/14 від 07.04.2015р.

Оскільки, рішення Київською міською радою відносно продовження строку дії договору оренди та/або укладання нового договору оренди, не приймалось, то відповідно до ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Посилання представника відповідача на те, що відмова у продовженні строку дії договору оренди обумовлена тим, що позивач вважає, що конструкції відповідача не відповідають пожежної безпеки не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що дані умови не є істотними умовами договору, а підставою для задоволення позовних вимог є закінчення строку на який він був укладений.

Оскільки, у відповідача відсутні підстави законного перебування на орендованій площі, то її необхідно повернути за актом приймання-передачі у стані, що передував, а тому вимоги про демонтаж тимчасових конструкцій є підставними.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПрАТ "Київрічсервіс" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 27.05.2015 у справі № 910/9072/15року -без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м.Києва .

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

повний текст постанови підписаний 14.07.2015

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

М.А. Руденко