Постанова

від 30.01.2007 по справі 4/216/б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

30 січня 2007 р.                                                                                  

№ 4/216/Б 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Удовиченко О.С.-головуючого

Панової І.Ю.,

Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у

м. Чернівці

на постанову

Львівського апеляційного

господарського суду від 12.07.2006

у справі  господарського суду

№  4/216/Б Чернівецької області

за заявою

АБ "Енергобанк", м.

Київ

до

ВК КП "Віраж", м.

Чернівці

про

ліквідатор

визнання банкрутом ОСОБА_1

за

участю представників сторін:

від АБ " Енергобанк" -

І.І. Самольотов

В С Т А Н О В И В :

              У справі оголошувалась перерва з

23.01.2007 по 30.01.2007 відповідно до вимог ст.77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду

Чернівецької області від 02.06.2006р. у справі № 4/216/Б (суддя Ковальчук Т.1.)

відмовлено ДШ у м.Чернівці в задоволенні скарги на дії ліквідатора.

Постановою Львівського апеляційного

господарського суду від 12.07.2006 у справі № 4/216/Б (судді: Михалюк О.В.,

Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а

ухвалу господарського суду Чернівецької області від 02.06.2006р. у справі №

4/216/Б без змін.

Не погоджуючись з вказаними

судовими актами Державна податкова інспекція у м. Чернівці звернулась до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2006 та ухвалу

господарського суду Чернівецької області від 02.06.2006р. у справі № 4/216/Б,

прийняти нове рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що

судами попередніх інстанцій  не надано

правової оцінки порядку продажу майна банкрута передбаченого статтею 30 Закону

України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом

''.  Крім того, ДПІ у м.Чернівці була

позбавлена можливості взяти участь в засіданні зборів кредиторів, на якому

вирішувалось або повинно було вирішуватись питання реалізації частини

ліквідаційної маси банкрута.

Судами попередніх інстанцій не була

взагалі  надана оцінка діям ліквідатора

щодо  здійснення ліквідаційної процедури

боржника.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України , переглянувши в касаційному порядку  ухвалу 

місцевого та постанову апеляційного господарського суду,  на підставі встановлених фактичних обставин

справи, перевіривши застосування судом першої 

та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права

вважає, що існують правові підстави для часткового задоволення касаційної

скарги, виходячи з такого:

- як вбачається з матеріалів

справи, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.05.2001

порушено провадження у справі про банкрутство ВК КП „Віраж", м.Чернівці.

Постановою господарського суду від

18.03.2003р. боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 16.08.2004р. ліквідатором банкрута призначено арбітражного

керуючого ОСОБА_1

Судами попередніх інстанцій

встановлено, що  ДПІ у м.Чернівці

звернулась до господарського суду Чернівецької області із скаргою  на дії ліквідатора,  яка мотивувалась  тим, 

що  в  судовому засіданні 28.03.2006р.    податкова   

інспекція   довідалась    про   

виявлення    і    реалізацію ліквідатором в ході

ліквідаційної процедури майна боржника без відома ДПІ як       кредитора  боржника,  

що   не   відповідає  

вимогам  ст. 30  Закону 

України  „Про  відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом" щодо порядку  

продажу   майна   боржника,  

який   повинен   погоджуватись   комітетом і     кредиторів.

Як встановлено судами, 14.02.2006р.

у м.Києві за ініціативою кредитора АБ „Енергобанк" (голова комітету

кредиторів боржника) було проведено засідання комітету кредиторів ВККП

„Віраж", оформлене відповідним протоколом без номера, на якому були

присутні представник АБ „Енергобанк" та ліквідатор ОСОБА_1 і саме це засідання

і прийняті на ньому рішення оскаржуються скаржником. На вказаному засіданні

було прийнято рішення про продаж належного банкруту павільйону для літньої

торгівлі за адресою м.Чернівці вул. Садова, 1а по договору купівлі-продажу між

ліквідатором та АБ „Енергобанк" по ціні 1260000 грн. і зобов'язано

ліквідатора підготувати всі необхідні документи та реалізувати зазначене майно

кредитору АБ „Енергобанк".

Апеляційний господарський суд

дійшов вірного висновку, що Закон України "Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом" окремо не визначає умов, за

наявності яких засідання комітету кредиторів є повноважним. Однак системний

аналіз положень Закону свідчить про те, що процедура скликання і проведення

засідання комітету кредиторів аналогічна процедурі скликання і проведення

зборів кредиторів. Таким чином, про час і місце проведення засідання комітету

кредиторів повинні бути письмово повідомлені всі члени комітету кредиторів.

Колегія  суддів Вищого господарського суду України

вважає, що судові акти попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог

ст.ст.22, 43 ГПК України та Закону України " Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  при неповному з'ясуванні обставин, що мають

значення для справи а також без надання відповідної правової оцінки діям  ліквідатора банкрута  ВК КП " Віраж".

Як вбачається з матеріалів справи,

20.04.2006  ДПІ у м. Чернівці звернулось

до господарського суду зі скаргою саме на неправомірні дії ліквідатора  ВККП " Віраж" , однак суди

попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки його діям.

Скарга ДПІ у м. Чернівці мотивована

тим, що  в ході  розгляду звіту ліквідатора з'ясувалося, що

частина майна  ліквідаційної маси

банкрута реалізовано без відома принаймні 

одного кредитора - ДПІ у м. Чернівці.

Ліквідатор зобов'язаний не рідше

одного разу на місяць надавати комітету кредиторів звіт про свою діяльність а

також вживати заходи спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна

банкрута, що знаходиться у третіх осіб, це також не було зроблено ліквідатором.

ДПІ 

у м. Чернівці була позбавлена можливості взяти участь у засіданні зборів

кредиторів на якому вирішувалось або повинно було вирішуватися питання

реалізації частини ліквідаційної маси банкрута.

Судом першої інстанції в ухвалі  від 02.06.2006 встановлено, що  ліквідатор ОСОБА_1 не подав суду доказів

надання комітету кредиторів звітів про свою діяльність  та інформації, однак, виходячи їз

заявленої  у скарзі вимоги про

визнання  зборів ( засідання) комітету

кредиторів і прийнятих на них рішень нелегітимними, дана  обставина не є підставою для задоволення

скарги. 

Судом апеляційної інстанції

встановлено, що за умови скликання засідання комітету кредиторів головою

комітету кредиторів, відповідальність за повідомлення членів комітету  несе голова комітету кредиторів, однак

ліквідатор зобов'язаний був пересвідчитись у легітимності прийнятого комітетом

14.02.2006 рішення, в тому числі й у контексті додержання  процедури скликання і проведення засідання

комітету.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає, що 

відповідно до вимог ч.1 ст.25 Закону України " Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня

свого призначення виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута

виконує повноваження керівника ( органів управління) банкрута.

Відповідно до вимог ч.4 ст.25

Закону,  дії ліквідатора можуть бути

оскаржені до господарського суду власником майна ( органом, уповноваженим

управляти майном) банкрута, особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута

кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів, особою, яка посилаючись на

свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором,

оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної

маси.

При вирішенні питань процесуального

характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди повинні

виходити з того, що згідно з вимогами ст.4-1 ГПК України господарські суди

розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому ГПК

України , з урахуванням особливостей встановлених Законом України " Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

Виходячи з вимог ст.3-1 Закону

України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом"   за результатами

розгляду скарги на дії ліквідатора господарський суд виносить ухвалу, в

який,    або визнає доводи заявника

правомірними і залежно від їх змісту визнає дії ліквідатора неправомірними а

виконання ліквідатором обов'язків неналежним , або визнає доводи заявника

безпідставними і скаргу відхиляє.

Як вбачається з матеріалів справи,

скарга кредитора на дії ліквідатора подана з посиланням на норми

ст.ст.3-1,23-25 Закону України " Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом" ,але судом першої інстанції в ухвалі

від 02.06.2006 року, яка залишена  без

змін судом апеляційної інстанції, в порушення вимог ст.43 ГПК України,  при наявності встановлених фактів  відсутності доказів подання ліквідатором  звітності, 

а також при наявності висновків про те, що ліквідатор був зобов'язаний

пересвідчитись у  додержанні процедури

скликання і проведення засідання комітету кредиторів  не надана правова оцінка діям ліквідатора ,

виходячи з вимог ст.ст.3-1, 23-25 Закону України " Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

              Враховуючи межі перегляду справи

в суді касаційної інстанції, керуючись статтями 1117, 1119

- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Чернівці

задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного

господарського суду від 12.07.2006 та ухвалу господарського суду Чернівецької

області від 02.06.2006р. у справі № 4/216/Б скасувати.

Справу направити на новий розгляд

до господарського суду Чернівецької області .

Головуючий                                                                          

О.С. Удовиченко

Судді                                                                                                       І.Ю.

Панова

О.В. Яценко