Рішення

від 06.07.2015 по справі 523/7628/15-ц

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/7628/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р.

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

при секретарі - Войтенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр енергетичних технологій» про зобов'язання вчинити дії та визнання наказів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр енергетичних технологій» (далі - товариство) з позовом і після збільшення вимог просила зобов'язати відповідача видати їй трудову книжку, виплатити 8036,04 грн., з яких 1450,69 грн.- заробітну плату за лютий та березень 2015 року та 594,95 грн. - грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, 274,05 грн. - недоплачена заробітна платня у зв'язку з неправильним застосуванням податкової соціальної пільги, а також зобов'язати виплатити грошову компенсацію за вимушений прогул у розмірі 5716,34 грн., звільнити та видати наказ про звільнення з дня прийняття рішення, та визнати накази №153-К та №154 від 29 вересня 2014 року та від 01 жовтня 2014 року недійсними і видати нових наказів.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що фактично її було прийнято на роботу з 28 липня 2014 року і працювала вона по 01 березня 2015 року. Відповідач не розрахувався з нею, не застосував податкову соціальну пільгу та не повернув трудову книжку.

В судовому засіданні позивач підтримала вимоги та зазначила, що пропрацювала в товаристві з 28 липня 2014 року по 01 березня 2015 року, однак її попросили переписати заяву про прийняття на роботу , оскільки за неї потрібно сплатити необхідні платежі та податки, вона погодилася. Після її звільнення роботодавець не розрахувався, не застосував соціальну пільгу, хоча вона писала відповідну заяву, трудову книжку не повернув. Для отримання книжки вона поїхала в м.Роздільна, як вказано на бланку, однак за вказаною в листі адресою товариство не знаходиться.

Представник відповідача частково визнав вимоги, а саме заборгованість по заробітній платні за лютий 2015 року, недоотриману заробітну плату у зв'язку з неправильним застосуванням соціальної пільги, а також грошову компенсацію за вимушений прогул через несвоєчасну видачу книжки строком по 22 травня 2015 року, тобто по день отримання листа з повідомленням про можливість отримати трудову книжку. В іншій частині вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачка не має необхідного трудового стажу для можливості отримати компенсацію за щорічну відпустку, початком її роботи є наказ про прийняття на роботу, складений на підставі поданої заяви. Крім того, зазначив, що позивач знає про фактичне місце знаходження товариства в м.Одесі, де вона і працювала, однак з незрозумілих причин вона не з'явилася за місцем її роботи. Підприємство намагалося їй вручити трудову книжку як найшвидше, зателефонували, однак на дзвінки вона не відповідала.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як судом встановлено, з 01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду професіонала по управлінню проектами і програмами в сфері матеріального (нематеріального) виробництва з оплатою згідно штатного розкладу, вид роботи основний, що підтверджується наказом №153-К від 29 вересня 2014 року. Даний наказ був прийнятий на підставі заяви ОСОБА_1 від 29 вересня 2014 року. З наказом позивач ознайомлена (а.с.70-71).

01 жовтня 2014 року, тобто в перший день роботи ОСОБА_1 склала заяву про застосування податкової соціальної пільги (а.с.72).

16 лютого 2015 року позивач написала заяву про звільнення за угодою сторін з 02 березня 2015 року, і в цей же день директором товариства прийнято наказ №162-К про її звільнення з займаної посади згідно з п. 1 ст.36 КЗпПУ за угодою сторін з 02 березня 2015 року (а.с.74).

Оскільки позивач 02 березня 2015 року не працювала, тому в день звільнення трудову книжку їй не було видано та не проведено розрахунку.

В наступному позивач не зверталася до товариства з претензіями або вимогами розрахуватися, лише 06 травня 2015 року направила листа на юридичну адресу, який було отримано товариством 27 травня 2015 року.

19 травня 2015 року товариство направило позивачу листа з повідомленням з'явитися до бухгалтерії для отримання трудової книжки, 21 травня 2015 року ОСОБА_1 отримала вказаний лист (а.с.76).

Згідно з відомостями бухгалтерської довідки у товариства є заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати за лютий місяць 2015 року в розмірі 1378,39 грн., а з березня 2015 року по 22 травня 2015 року згодні сплатити компенсацію за вимушений прогул у зв'язку з неповерненням трудової книжки в розмірі 3686,31 грн. (а.с.84).

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно вимог пп. 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993 року Міністерством праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту України , якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Нормами п.169.2.1 та 169.2.2 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) . Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги). Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Враховуючи встановлені судом обставини та вказані норми суд приходить до висновку, що права позивача були порушені, їй не виплачено заробітну плату за лютий 2015 року та один день березня 2015 року в розмірі 1450,69 грн., не повернуто частину заробітної плати у зв'язку з поданням нею заяви про застосування податкової соціальної пільги - в розмірі 274,05 грн., своєчасно не повернута трудова книжка. Приймаючи до уваги той факт, що товариство повідомляло 21 травня 2015 року позивача про можливість отримання трудової книжки, однак вона не з'явилася для її отримання за місцем роботи, тому суд вважає, що вартість компенсації за вимушений прогул в результаті несвоєчасної видачі трудової книжки повинна бути розрахована по 22 травня 2015 року в розмірі 3686,31 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги представлені докази з відповідача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі - 1724,74 грн. ( 1450,69 грн.+274,05 грн.), а також середній заробіток за вимушений прогул в результаті порушення строків видачі трудової книжки в розмірі 3686,31 грн.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що перешкод для отримання трудової книжки не має, особу було повідомлено про можливість її отримання, суд приходить до висновку про необхідність відмови в зобов'язанні товариства повернути трудову книжку, оскільки позивач може її отримати за місцем розташування товариства в м.Одесі вул..Розумовського, 17, офіс 5.

Відповідно до вимог ст.79 КЗпП України щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Нормами ч.1 ст.83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно з нормами ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Вимогами ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.58,59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання позивача про те, що вона пропрацювала більше ніж сім місяців, не знайшло свого підтвердження, оскільки в своїй заяві вона зазначила про прийняття її на роботу з 01 жовтня 2015 року, інших належних доказів для підтвердження її доводів не надано, тому вимога про стягнення компенсації за невикористану відпустку не підлягає задоволенню.

Представлені відомості про роботу в програмах товариства не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки єдиним підтвердженням про наявність трудових відносин відповідно до ст.24 КЗпП України є наказ, прийнятий на підставі заяви особи, яка підтверджує своє волевиявлення. З вказаних же підстав не підлягає задоволенню і вимога про визнання наказу про прийняття на роботу №153-К від 29 вересня 2014 року недійсним, судом не встановлено порушення вимог закону.

Що стосується вимог про звільнення та видання наказу про звільнення з дня прийняття рішення, а також про визнання наказу №154 від 01 жовтня 2014 року недійсними і видання нових наказів, то суд приходить до висновку, що такі вимоги є незаконними, оскільки позивач не навела доводів та не представила доказів в підтвердження своїх вимог.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України та п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача необхідно стягнути в доход держави судовий збір у розмірі 243,60 грн..

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60,64, 88,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Центр енергетичних технологій» (код ЄДРПОУ 32896526) виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1724,74 грн., та середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3686,31 грн..

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр енергетичних технологій» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: