Ухвала

від 08.07.2015 по справі 523/8842/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/618/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суворов В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2015 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого - Суворова В.О.

суддів - Артеменко І.А.

- ОСОБА_2

при секретарі - Фабіжевській Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Торгівельний дім «Грегорі Арбер», ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер» про стягнення грошової компенсації за усі дні невикористаної відпустки, стягнення середнього заробітку за весь час затримки, стягнення моральної шкоди по 5000 грн. з кожного -,

ВСТАНОВИЛА:

11 червня 2013 року позивачка звернулась з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що з 01 вересня 2003 року по 31 березня 2006 р. працювала в ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер» та у зв'язку з переводом уклала трудовий договір з «Торговий дім «Грегорі Арбер», з яким припинила трудові відносини 30 листопада 2012 року відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України. Жодного разу вона не перебувала в відпустці. При кожному звільненні їй не виплачувалася компенсація за невикористану відпустку. При звільненні також не був проведений повний розрахунок, оскільки не виплачені відпускні. Просить стягнути з кожного з відповідачів компенсацію за невикористану відпустку з виплатою середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку та моральну шкоду.

Відповідачі у суді першої інстанції участі не брали .

Заочним рішенням суду першої інстанції від 16 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення, яким просить задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позивних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові виходив з того, що позивач самоусунувся від надання доказів, та в відповідності до ст. 60 ЦПК України не довів своїх позивних вимог.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком з наступних підстав.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 4 статті 10 ЦПК України встановлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина 1 статті 11 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» та частини 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошева компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

У відповідності до ст. 24 ч.3 Закону України «Про відпустки», у разі переводу працівника на інше підприємство грошева компенсація за невикористані дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судовою колегією при вивченні записів в трудовій книжці позивачки встановлено , що ОСОБА_3 з 01 вересня 2003 р. по 31 березня 2006р. працювала в ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер» на посаді комплектувальника крою в розкрійному цеху. 15 квітня 2004 р. була переведена на посаду розкрійника карт крою. 31 березня 2006 р. відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України, була звільнена у зв`язку з переведенням до ТОВ «Торгівельний дім «Грегорі Арбер». 03 квітня 2012 року звільнена з займаної посади за переводом до ТОВ «Торгівельний дім «Грегорі Арбер» розраховувачем крою. 31 січня 2012 року звільнена з займаної посади за переводом до ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер» відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП України.

01 лютого 2012 року прийнята за переводом до ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер». 30 листопада 2012 року звільнена з займаної посади за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

ОСОБА_3 звернулася до Територіальної інспекції з питань праці в Одеській області із скаргою стосовно порушених трудових прав, оскільки роботодавець при її звільненні не виплатив компенсацію за невикористану відпустку. За результатами розгляду даної скарги Територіальна інспекція з питань праці в Одеській області склала в відношенні відповідачів протоколи про адміністративне правопорушення та надала позивачу відповідь (а.с.14), де зазначено, що проведена перевірка, складені відповідні акти та рекомендовано заявнику звернутись до суду за захистом своїх прав. Судовою колегією були витребувані адміністративні справи за протоколами, складеними територіальною державною інспекцією з питань праці в Одеській області. При вивченні адміністративних справ №№ П №3\523\1866\13 та П №3\523\1744\13 встановлено, що в відношенні директора ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер» ОСОБА_4 та голови ліквідаційної комісії ТОВ «Торговельний дім «Григорі Арбер» ОСОБА_5 територіальною державною інспекцією з питань праці в Одеській області були складені протоколи за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 41 ч.1 КпАП України. Відповідно до вказаних протоколів зазначені особи не виплатили ОСОБА_3 грошеву компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в день її звільнення. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2013 року ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КпАП України, і на неї накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2013 року ОСОБА_5 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КпАП України, та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.

При вивченні адміністративних справ судова колегія у зв'язку з відсутністю даних у справах не змогла встановити чи надавалися відпустки позивачці , а якщо надавалися то в який час, чи існують накази про прийняття на роботу позивачки на посади в ТОВ «Торговельний дім «Грегорі Арбер» та ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер», неможливо встановити середній заробіток ОСОБА_3 на час , коли вона працювала на посадах в ТОВ «Грегорі Арбер» та ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер» ,чи знаходилася ОСОБА_3 в щорічних відпустках під час знаходження в трудових відносинах з ТОВ «Торговельний дім «Грегорі Арбер» і ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер». Відсутні накази про її відпустки з зазначенням часу та терміну знаходження в відпустках, відсутні данні чи виплачувалася грошева компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, відомості про отримання нарахованих виплат грошевої компенсації за невикористану відпустку. Також відсутні докази того , чи взагалі проводився розрахунок з ОСОБА_3 при її звільненні . Відсутні данні про кількість невикористаних календарних днів щорічної та додаткової відпустки. Відсутність перерахованих доказів унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи та проведення розрахунку сум, які підлягають стягненню на користь позивачки.

Судова колегія в відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України запропонувала представнику позивача заявити клопотання про витребування доказів. Відповідно до клопотання судовою колегією 19 листопада 2014 року була постановлена ухвала про витребування доказів, яка була направлена на адресу відповідачів. Відповідачами вказана ухвала виконана не була. З метою виконання зазначеної ухвали судова колегія направила її до Другого Суворовського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції . Відповідно до постанови ухвала була направлена для виконання до другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. При виконанні ухвали колегії суддів, державним виконавцем було встановлено, що ТОВ «Торговельний дім «Грегорі Арбер» ліквідовано у 2013 р., а ТОВ «Швейна фабрика «Грегорі Арбер» зупинило свою діяльність. 05 травня 2015 року постановою старшого державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції виконавчий документ було повернуто без виконання.

Позивачем додатково не було здійснено будь-яких дій , відповідно до яких можливо було здобути докази з метою вирішення вказаної справи. В подальшому позивач взагалі не з'являвся в судове засідання, що позбавило судову колегію можливості виконати будь-які дії у відповідності до ч.4 ст. 10 ЦПК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову обґрунтовано виходив із того, що позивачкою не доведено, в якій сумі підлягає стягненню на її користь грошева компенсація за усі дні невикористаної відпустки.

Позивачка також звернулася до суду з позовом про стягнення моральної шкоди.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз'яснено у п. 5 постанови Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до постанов Суворовського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2013 року ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст. 41 КпАП України і на неї накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. , та 04 квітня 2013 року ОСОБА_5 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КпАП України та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Вказані посадові особи були притягнуті до адміністративної відповідальності за те, що не нарахували та не виплатили позивачці грошеву компенсацію за всі невикористані нею дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільний, господарській або адміністративній справі , що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ , у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Але позивачка звертаючись до суду не зазначила чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому позивачка в своєму позові взагалі не вказала, які моральні страждання вона зазнала. Таким чином, судова колегія вважає, що позивачка в відповідності до ст. 60 ЦПК України не довела зазначену позивну вимогу.

Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, ст. ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області , -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 16 грудня 2013 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов

ОСОБА_6

ОСОБА_2