Ухвала

від 01.07.2015 по справі 804/1092/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2015 рокусправа № 804/1092/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2014р. у справі №804/1092/14

за позовом Фізичної особа-підприємця ОСОБА_1

до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1В.) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому з врахуванням заяви про зміну позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, Криворізька північна ОДПІ, податковий орган) форми В«РВ» :

- №0010011703 від 02.12.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «єдиний внесок» на суму 167300,13грн. основного боргу та визначення штрафних санкцій в розмірі 8365,01 грн.,

- №0009971703 від 02.12.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на суму 80271,17 грн. основного боргу і визначення штрафних санкцій в розмірі 20067,79 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки податкового органу, на підставі яких прийняті спірні рішення, не відповідають фактичним обставинам, суперечать чинному пода тковому законодавству, у зв'язку з чим рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що відповідачем фактично проведено повторну перевірку за той самий період, що не передбачено нормами Податкового кодексу України, тому спірні рішення прийняті безпідставно.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають як фактичним обставинам так і нормам права.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №11/173/НОМЕР_1 від 31.10.2013 року, в якому зазначається про порушення позивачем п. 138.4 ст. 138, п.п.177.2, 177.4, 177.10 ст.177, п.198.6 ст.198, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» №0010011703 від 02.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного внеску на 178433,56грн.,

- податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» №0009961703 від 02.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 4257 грн. (з урахуванням штрафних санкцій),

- податкове повідомлення-рішення форми В«РВ» №0009971703 від 02.12.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 101763,64 грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

З частиною висновків податкового органу позивач погодився, у зв'язку з чим уточнив позовні вимоги (а.с.156-158 т.4).

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року позивач здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

В акті перевірки зазначено про погодження податкового органу з тим, що витрати позивача є документально підтвердженими, проте внаслідок того, що попередньою перевіркою встановлено, що укладені ФОП ОСОБА_1 не спрямовані на реальне настання наслідків, відповідач дійшов висновку, що витрати у сумі 489731,12 грн. не враховуються при визначенні валових витрат за 2011 рік.

Щодо вказаних висновків податкового органу слід зазначити наступне.

Суд надає аналіз господарських операцій з урахуванням норм цивільного законодавства, на які посилається податковий орган. Так стаття 204 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як визначено частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Разом з тим, акт перевірки не містить висновків, з яких би можливо було встановити, чому відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, такими, що не відповідають законодавству. При наявності ж об'єктивних даних щодо недодержання вимог відповідності правочинів інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, їх недійсність має встановлюватись виключно судом із застосуванням визначених законом наслідків.

Свої висновки про недійсність або нікчемність правочинів Криворізька північна ОДПІ не грунтує на конкретних обставинах, не зазначає відомості про дослідження будь-яких первинних документів. Акт містить лише загальні формулювання про нікчемність всіх угод платника податків за відповідний період, що в свою чергу є порушенням положень В«Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавстваВ» , затвердженого Наказом ДПАУ від 22.12.10 року №984.

Крім того, матеріали справі свідчать, що податковим органом фактично проведена повнотна перевірка одного і того ж періоду діяльності позивача.

На обґрунтування правомірності висновків, викладених в акті перевірки №11/173/НОМЕР_1 від 31.10.2013 податковий орган посилається на відсутність заперечень фізичної особи-підприємця позивача на акт перевірки від 29.11.2012 року №106/17-211/НОМЕР_1. При цьому акт перевірки від 31.10.2013 року охоплює період, який вже було перевірено за актом від 29.11.2012 року, внаслідок чого суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем фактично проведено повторну перевірку за вказаний період, що суперечить вимогам Податкового кодексу України.

Норми статті 54 Податкового кодексу України визначають спосіб дій податкового органу в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання. Зокрема, пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Проте матеріали справи свідчать, що Криворізькою північною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області за результатами перевірки від 29.11.2012 року (акт №106/17-211/НОМЕР_1) В«Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ В«Житлобуд-БКВ» за період з січня по липень 2011 року та з ПП В«ЕскортВ» за серпень 2011 року» не було прийнято жодного податкового повідомлення-рішення, як це передбачено нормами податкового законодавства.

За встановлених обставин слід визначитись щодо обґрунтованості висновків суду першої інстанції. Судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2014р. у справі № 804/1092/14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2014р. у справі №804/1092/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна