Ухвала

від 02.07.2015 по справі 826/5376/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5376/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

02 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» правомірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 27.02.2015 року № 1472/26-53-15-02-24588162.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України у ТОВ «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» у декларації за листопад 2014 року завищено бюджетне відшкодування з ПДВ: суму податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму ПДВ - 342280,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року в розмірі - 342280,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в листопаді 2014 року на 342280,00 грн.; суму податкового кредиту за листопад 2014 року на суму ПДВ - 113525,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року в розмірі 113525,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0000301502 від 18.03.2015 року, яким позивача зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 113525,00 грн.; № 0000291502 від 18.03.2015 року, яким позивача зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість розмірі 342280,00 грн., нараховано штрафних санкцій у розмірі 171140,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з аналізу наявних у матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем під час проведення документальної перевірки, не були надані первинні документи, які б в дійсності підтверджували факти здійснення контрагентами позивача господарських операцій.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які відповідають вимогам чинного законодавства, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство уклало договори про надання маркетингових послуг (викладка продукції, розміщення інформаційних матеріалів, забезпечення товарного запасу) з ТОВ «Аптека-Магнолія», ТОВ «Аптека Гаєвського», ТОВ «Аптека Зі». Ці аптеки продають продукцію, ексклюзивним імпортером якої є Товариство. Товариство реалізує продукцію не напряму аптекам, а через оптових дистриб'юторів: ТОВ «Фра-М», ТОВ «БаДМ», ТОВ «Вента ЛТД», СП «Оптіма-Фарм ЛТД», з якими укладені договори про поставку та дистрибуцію.

На підтвердження реальності надання послуг, позивачем надано акти виконаних робіт, звіти щодо забезпечення рекомендованого товарного запасу та відомості перевірки стандартів викладки товару.

Також, позивачем укладено з ТОВ «Глаксосміткляйн Фармасьютікалс Україна» договір про надання послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку. Договір укладений з метою забезпечення ведення бухгалтерського та податкового обліку Товариства, оскільки у Товариства недостатньо трудових ресурсів для самостійного ведення бухгалтерського і податкового обліку. ТОВ «Глаксосміткляйн Фармасьютікалс Україна» надавало Товариству послуги обліку шляхом залучення 14-ти власних працівників, прізвища та спеціалізація яких вказані у додатку № 1 до договору про надання послуг з ведення бухгалтерського та податкового обліку. Реальність наданих послуг, на думку позивача, підтверджується первинними документами (актами наданих послуг) та відомостями «Контрольні процедури на закриття періоду».

Товариство уклало з ТОВ «Глаксосміткляйн Фармасьютікалс Україна» договір взаємного надання послуг, згідно якого ТОВ «Глаксосміткляйн Фармасьютікалс Україна» надало Товариству наступні маркетингові послуги: здійснення візитів до лікарів та в аптеки з метою інформування про продукцію Замовника; проведення групових активностей для провізорів аптек; оновлення корпоративного ролика. Товариство надавало послуги з метою збільшення обсягів продажу продукції та, відповідно, збільшення доходу. Реальність надання послуг підтверджується первинними документами (актами наданих послуг), а також: загальним звітом і детальним звітом, фотографіями. списками відвідувачів та програмами заходів, розкадровкою ролика.

Товариство уклало з ТОВ «Аутсорсингова компанія «Фарм Рост» договір про надання послуг по наданню персоналу. Зазначений договір був укладений з метою отримання в користування трудових ресурсів працівників, які працевлаштовані у ТОВ «Аутсорсингова компанія «Фарм Рост» (асистент відділу маркетингу, асистент регуляторного відділу, спеціаліст з управлінського обліку, фахівець по роботі з ключовими клієнтами, фахівець відділу медичного маркетингу, фахівець з реєстрації лікарських засобів, фахівець з комунікацій, водій, асистент відділу дистрибуції на масовому ринку, асистент відділу дистрибуції в аптечному сегменті).

Товариство уклало з ТОВ «Аутсорсингова компанія «Фарм Рост» договір про надання маркетингових послуг, на виконання якого працівники ТОВ «Аутсорсингова компанія «Фарм Рост» здійснювали інформативні візити до лікарів та провізорів аптек. Цей договір був укладений з метою збільшення обсягів продажу продукції та, відповідно, збільшення доходу. Реальність надання послуг, на думку позивача, підтверджується детальними звітами.

Варто зазначити, що інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, до складу податкового кредиту позивачем віднесено суми ПДВ по наступним суб'єктам господарювання: ТОВ «Аптека-Магнолія» жовтень 2014 року - 91192,00 грн., листопада 2014 року - 11641,80 грн., номенклатура послуг - маркетингові послуги, послуги з забезпечення додаткової викладки продукції Замовника; ТОВ «Аптека Гаєвського» жовтень 2014 року - 16860,00 грн., номенклатура послуг - послуги з забезпечення викладки продукції та розміщення Інформаційних матеріалів; послуги по дотриманню рекомендації замовника, щодо забезпечення рекомендованого товарного запасу; ТОВ «Аптека Зі» листопад 2014 року - 9317,80 грн., номенклатура послуг - послуги з забезпечення викладки продукції та розміщення інформаційних матеріалів; маркетингові послуги; ТОВ «Глаксосміткляйн Фармасьютікалс Україна» жовтень 2014 року - 24000,00 грн., листопада 2014 року - 125515,83 грн., номенклатура послуг - здійснення персональних візитів, лікарів та в аптеки з метою інформування про косметичні засоби Замовника. Проведення групових активностей для провізорів аптек, а саме проведення «Фізо Дня» в містах Одеса, Київ, Запоріжжя, Львів. Оновлення корпоративного ролику; ТОВ «Аутсорсингова компанія «Фарм Рост», номенклатура послуг - послуги з надання адміністративного персоналу; послуги зі сприяння продажу товарів ; аванс. платіж зі сприяння продажу товарів.

Однак, позивачем не надано податкових накладних, виписаних вищезазначеними контрагентами, які є обов'язковою умовою формування податкового кредиту. Позивачем також не надано до перевірки документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності.

Згідно актів про надані наступні послуги: маркетингові послуги, послуги з забезпечення додаткової викладки продукції Замовника, послуги з забезпечення викладки продукції та розміщення Інформаційних матеріалів, послуги по дотриманню рекомендації замовника, щодо забезпечення рекомендованого товарного запасу, послуги з забезпечення викладки продукції та розміщення інформаційних матеріалів; маркетингові послуги, здійснення персональних візитів, лікарів та в аптеки з метою інформування про косметичні засоби Замовника. Проведення групових активностей для провізорів аптек, а саме проведення «Фізо Дня» в містах Одеса, Київ, Запоріжжя, Львів. Оновлення корпоративного ролику.

Колегія суддів наголошує, що матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених послуг. Також, вищезазначений перелік послуг є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме послуг замовлялось позивачем не вбачається можливим.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином вони використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Також, позивачем не надано податкові накладні та докази звернення до постачальників або до контролюючого органу із заявою про отримання податкових накладних, а надані податкові накладні - містять лише загальну назву послуг, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту, наслідком чого є отримання Підприємством з 100% іноземними інвестиціями у формі ТОВ «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту з ПДВ.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Підприємства з 100% іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Глаксосмітклайн Хелскер Юкрейн Т.О.В.» - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.