Постанова

від 01.07.2015 по справі 804/5938/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2015 рокусправа № 804/5938/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. у справі № 804/5938/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТЕК"

до Дніпропетровської митниці Міндоходів України

про визнання дій протиправними, скасування картки відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АФТЕК" звернулось до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів України, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача при прийнятті рішення від 07.04.2014р. №110080000/2014/100033/1 про коригування митної вартості товару,

- скасувати Картку відмови у митному оформленні товарів від 07.04.2014р. №110080000/2014/00049,

- зобов'язати відповідача здійснити митне оформлення товару, що імпортувався позивачем відповідно до контракту №148 від 01.01.2014р. та наданих товаросупроводжувальних документів з урахуванням норм діючого законодавства;

- зобов'язати відповідача повернути надмірно сплачені митні платежі у розмірі 3 557,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем для митного оформлення товару були надані всі необхідні документи відповідно до ст.53 МКУ, які не містили розбіжностей, не мали наявних ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару щодо ціни, яка була фактично сплачена за цей товар в березні 2014 року на підставі документів від постачальника ВАТ "ММЗ" ПМР Молдова, які митний орган протиправно не прийняв до уваги та відмовив позивачу в митному оформлені ввезеного товару за ціною декларанта.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано Рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товару №110080000/2014/100033/1 від 07.04.14 року та Картку відмови у митному оформленні товарів №110080000/2014/00049 від 07.04.14 року. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що спірні акти індивідуальної дії відповідача відносно позивача щодо рішення про коригування митної вартості товарів №110080000/2014/100033/1 від 07.04.14р. та картка відмови у митному оформленні товарів №110080000/2014/00049 від 07.04.14р. є такими, що прийняті необґрунтовано, безпідставно та не відповідають вимогам, встановленим ч.3 ст.2 КАС України.

Відмова у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення обґрунтована посиланням на те, що митне оформлення відноситься до виключної компетенції митного органу і втручання суду до дискреційних повноважень державного органу суперечить завданням адміністративного судочинства.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції не встановив та не дослідив належним чином фактичні обставини, невірно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що виявлені під час митного оформлення розбіжності в наданих до митного оформлення первинних документах, унеможливлюють підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару, а отже здійснене відповідачем коригування митної вартості та прийняття відповідних рішень є обґрунтованим та правомірним.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, між позивачем та ВАТ Молдавський металургійний завод (Молдова) укладено договір поставки продукції металургійного виробництва (Сталь арматурна термозміцнена, періодичного профілю АРМ ПР ГОСТ 10884-94, ГОСТ 5781-82 клас АТ800, марка ст.28С: діаметр 10мм довжина 9950мм, діаметр 12мм довжина 10900мм та діаметр 16мм довжина 9500мм) №148 від 01.01.2014 року.

З метою розмитнення придбаного товару позивачем до митного оформлення надано:

- митну декларацію №110080000/2014/108234 від 07.04.2014р.;

- Картку обліку особи, яка здійснює операцію з товарами №110/2014/0000019 від 13.01.14, - накладну УМВС №96290310 від 30.03.2014р.;

- Акт звірки взаєморозрахунків з постачальником (ВАТ "ММЗ") станом на 04.04.2014р.;

- Банківський платіжний документ №161 від 21.03.2014р.;

- Прайс-лист виробника товару б/н на реалізацію готової продукції ВАТ "ММЗ" виробництва з 01.03.14(ринок продажу: Україна) разом з Протоколом ціни реалізації готової продукції ВАТ "ММЗ" виробництва з 01.03.2014р.,

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №910 від 07.03.2014р.,

- Рахунок-фактура (інвойс) №2819 від 30.03.2014р.,

- Рахунок-проформа №140154 від 04.03.2014р.,

- Специфікація №8 (додаток до зовнішньоекономічного договору) від 28.02.2014р.,

- Додаткова Угода №1/8 від 04.03.2014р. до Специфікації №8 від 28.02.2014р.,

- Додаткова Угода №2/8 від 24.03.2014р. до Специфікації №8 від 28.02.2014р.,

- Зовнішньоекономічний договір №148 від 01.01.2014р.,

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 30.03.2014р.,

- Декларація про походження товару, а саме рахунок-фактура (інвойс) №2819 від 30.03.2014р.,

- Сертифікат якості №50832 від 29.03.2014р.,

- Сертифікат якості №50833 від 29.03.2014р.,

- Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №224 від 07.04.2014р.,

- Копія митної декларації країни відправлення №170/300314/001683 від 30.03.2014р.

У відповідності до митної декларації №110080000/2014/108234 від 07.04.2014р. митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МКУ в розмірі 587 дол. США/тн.

Відповідачем під час здійснення митного контролю встановлено, що надані документи не містять всіх необхідних відомостей та містять розбіжності, а саме:

- у наданих документах відсутні банківські платіжні доручення, що стосуються оцінюваного товару, оскільки платіжне доручення від 21.03.2014 року №161 надане позивачем неможливо ідентифікувати з партією ввезеного товару - зазначено інше призначення платежу;

- прайс-лист виробника від 01.03.2014 року містить ціни готової продукції, виробленої 01.03.2014 року, в той час як документи надані позивачем не містять інформації щодо дати вироблення продукції що підлягає митному оформленню;

- висновок ДП Держзовнішінформ від 07.03.2014 року №910 не вказує на те, за який саме період визначено середній розрахунковий рівень цін на товар прокат плоский оцинкований .

У зв'язку з наведеними обставинами митний орган провів консультації з декларантом та 07.04.2014 року направив електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивач листом від 07.04.2014 року №128 відмовився від подання додаткових документів, зазначивши при цьому, що надані до митного оформлення документи повністю підтверджують заявлену митну вартість товару, а отже відсутня необхідність у наданні додаткових документів. Крім того, позивачем надано пояснення щодо виявлених розбіжностей, а саме зазначено, що акти взаєморозрахунків повністю підтверджують відсутність заборгованості між покупцем та постачальником, а отже розбіжності в банківському платіжному дорученні не може свідчити про відсутність сплати за товар; висновок спеціалізованої експертної організації ДП Укрпромзовнішекспертиза повністю підтверджує заявлену вартість імпортованого товару.

За результатами здійснення митним органом перевірки наданих позивачем документів відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №10080000/2014/100033/1 від 07.04.14 та на підставі вказаного Рішення склав Картку відмови у митному оформленні товару №10080000/2014/00049.

Відповідно до положень пункту 5 статті 54 МКУ та підпункту 2 пункту 6 статті 54 МКУ митну вартість товарів, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-2-г - резервним методом із застосуванням вартостей, визначених митним органом (Рішення про визначення митної вартості №403000006/2014/000002/2 від 31.03.2014 винесено по даному підприємству на ідентичний товар, виробник товару той же ВАТ "Молдавський металургійний завод" (Митна вартість визначена митним органом в ньому 0,6097 USD/кг) та прийняте на підставі Рішення №403000003/2014/000001/2 від 14.03.2014, в якому є посилання на МД №403000006/2014/0001603 від 12.02.2014).

Не погодившись з позицією митного органу, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій митного органу під час коригування митної вартості товару, проте, колегія суддів дослідивши обставини по справі, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності.

За статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України (далі - МКУ) має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному ст. ст. 345 - 354 МКУ, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Статтею 54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

При цьому контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МКУ.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відповідно до ст. 337 МКУ перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення:

- формато-логічного контролю;

- контролю співставлення;

- контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з визначенням, наданими у вказаних нормах:

Формато - логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу XI МКУ, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу XI МКУ.

Як свідчать матеріали справи, за результатами проведеного контролю із застосуванням системи управління ризиками Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) відповідно до ст. 337 МКУ в автоматизованому порядку було виявлено ризик щодо можливого заниження митної вартості та сформовано повідомлення щодо необхідності здійснення перевірки правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.

З урахуванням вищевказаних норм якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Митного кодексу України.

При електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.

Так, посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів відповідно до п.4.1. ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме:

1. У наданих копіях документів, відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Надану копію платіжного доручення від 21.03.2014 року № 161 на суму 39300,00 USD, неможливо повністю ідентифікувати з партією ввезеного товару. У якості призначення платежу в ньому зазначено: "CONTR FOR 148 DD 01.01.2014 FOR STELL PRODUCTS INVOICE 140154 DD 04.03.2014".

Враховуючи встановлене, колегія суддів не погоджується з висновками суду, що товар був сплачений, адже загальна сума проформи-рахунку від 04.03.2014 року № 140154 по контракту № 148 від 01.01.2014року складає 78 469,57 USD, а відповідно до платіжного доручення №161 від 21.03.2014 року було сплачено лише 39 300,00 USD.

Суд посилається на те, що рахунок-фактура №2819 та рахунок-проформа №140154 виписані відповідно до Специфікації №8 від 28.02.2014р., але до даної Специфікації №8 були внесені зміни спочатку додатковою угодою №1/8 від 04.03.2014 (встановлена остаточна сума - 78 658,00 USD), потім додатковою угодою №2/8 від 24.03.2014 (встановлена остаточна сума - 117 987,00 USD).

Крім того, згідно з розділом 6 контракту № 148 від 01.01.2014 - Умови поставки і перелік документів для оплати покупець зобов'язується здійснити попередню оплату за товар протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку чи в інший строк, встановлений додатковою угодою. Підставою для здійснення оплати є рахунок постачальника. Так, у рахунку вказана сума у розмірі 78 469,57 USD.

Щодо наданого акту звірки взаєморозрахунків, то він не належить до первинних документів бухгалтерського обліку, адже відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним є документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій, повинні містити певний перелік даних, які включають в себе, серед іншого, зміст та обсяг господарської операції (ч.ч. 1,2 ст.9 Закону).

Отже, колегія суддів погоджується з позицією митного органу щодо того, що акт звірки взаєморозрахунків не можна вважати документом, що підтверджує митну вартість товару.

Таким чином, враховуючи положення ст.53 МКУ, надана копія платіжного доручення не може бути документом, що підтверджує заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення.

2. В прайс-листі виробника товару від 01.03.2014 зазначено, що ціни, зазначені в ньому стосуються готової продукції ОАО ММЗ виробництва з 01.03.2014р., а в наданих документах відсутні відомості, які б однозначно свідчили про дату виробництва товару.

Слід зауважити, що в прайс-листі наявна Примітка, відповідно до якої ціни можуть бути змінені заводом-виробником шляхом видання нового прайс-листа без попереднього повідомлення.

Судом першої інстанції зазначено, що прайс-лист виробника не визначений в ч.2 ст.53 МК України документом, який підтверджує митну вартість, але відповідно до п.6 ст. 53 декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості. В даному випадку декларант за власним бажанням подав прайс-лист разом з митною декларацією. Крім того, подання цього документу передбачено п.6 ч.3 ст.53 Митного кодексу України. З огляду на вищевказане, сумніви митного органу, що виникли стосовно наданого документу є цілком обґрунтованими.

У висновку ДП Держзовнішінформ № 910 від 07.03.2014 вказано, що рівень цін на продукцію, яка поставляється декларантом відповідає поточній кон'юнктурі ринку, відповідно до якої риночна вартість даного товару співпадає з митної вартістю, заявленою декларантом (587,00 дол.США/т).

Інформація, що міститься в висновку ДП ''Укрпромзовнішекспертиза" носить довідковий характер, так як не враховує умови Формування вартості товару. Форми платежу, якісних характеристик товару, не зазначені зовнішні незалежні джерела інформації, використані експертом. Також у наданому висновку не вказано, за який період визначено середній розрахунковий рівень цін на товар прокат плоский оцинкований .

Враховуючи вищезазначене, наданий висновок не містить відомості, що необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару. Вищезазначений висновок не відповідає вимогам статті 52 Митного Кодексу України щодо об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, на яких базуються відомості про формування рівня митної вартості товару.

Згідно з ч.1 ст. 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту другого частини шостої статті 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Неможливість застосування першого методу обумовлена ненаданням позивачем затребуваних митницею додаткових документів, а також наявністю розбіжностей в наданих документах та ненаданням позивачем обґрунтувань таких розбіжностей.

Згідно зі ст. 59 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Відсутність інформації про продаж ідентичних товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ст. 60 МКУ - (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. ст. 58 і 59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Відсутність інформації про продаж подібних (аналогічних) товарів унеможливила застосування цього методу для визначення митної вартості товару.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. ст. 62, 63 МКУ) повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування зазначених методів.

Тому під час перевірки заявленої митної вартості товару та здійсненні митної оцінки виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів.

Застосований митницею резервний метод визначення митної вартості (ст. 64 МКУ) базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

За результатами контролю співставлення відповідно до ст. 337 МКУ встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів за вже оформленими митними деклараціями, які визнані митними органами та розраховані за ціною угоди, становить 0,6097 США за кг (МД від 12.02.2014 №403 000006/2014/0001603)

Згідно з ч. 1 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони можуть витребувати додаткові документи для перевірки правильності вказаної митної вартості товару у разі наявності підстав для сумніву, що вона визначена вірно.

Отже, митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання повинен надати лише належні документи, оскільки надання неналежних документів не може вважатись виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товару.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що оскільки позивачем не надані документи, запитувані митницею, які у розумінні вимог Митного кодексу України є належними, а у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару, відповідач правомірно застосував другий метод визначення митної вартості.

З урахуванням викладеного посадова особа митниці відповідно до ст. 55 МКУ прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару № 110080000/2014/100033/1 від 07.04.2014 року, відповідно до якого митну вартість скориговано до 0,6097 доларів США/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 60 МКУ.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що митний орган правомірно та з дотриманням ст. 55 МКУ прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товару, відповідно до якого митну вартість скориговано до 0,6097 доларів США/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 60 МКУ.

У зв'язку з прийняттям митницею рішення про визначення митної вартості товару, за вантажною митною декларацією було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 07.04.2014р. №110080000/2014/00049.

Так, за визначенням, наданим ст. 256 МКУ, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 264 МКУ, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що картки відмови прийняті відповідачем відповідно до норм чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 3557,22 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 7 ст. 55 МКУ у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З матеріалів справи вбачається, що товар випущено у вільний обіг за бажанням підприємства під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків і зборів до Держбюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Згідно з ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо повернення коштів з Державного бюджету України до Дніпропетровської митниці Міндоходів не відповідають чинному законодавству.

Таким чином колегія суддів погоджується з доводами митного органу. Судом першої інстанції не встановлено фактичні обставини справи та не надано їм належної правової оцінки, що призвело до помилкового рішення.

З урахуванням зазначеного апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати, відмовивши у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. у справі №804/5938/14 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2014р. у справі № 804/5938/14 скасувати.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна