Рішення

від 07.07.2015 по справі 915/679/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 915/679/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Гузенко А.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Дьяченко Т.В., довіреність від 22.09.2014р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 38728507)

до відповідача: Приватного підприємства «Морське агентство - Ніка» (юридична адреса: 54003, м. Миколаїв, пр-т Леніна, 166, кв. 45; адреса представника: 65009, м. Одеса, вул. Генуезська, 24В; код ЄДРПОУ 35106375)

про: стягнення 10828,76 дол. США, -

Суть спору: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Морське агентство - Ніка» 10828,76 дол. США, з яких: 10203,23 дол. США основного боргу та 625,53 дол. США. пені, що на день подання позову складає 232232,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №131/П-11 від 01.01.2011р. в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою суду від 24.04.2015р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 19.05.2015р. о 16:00; зобов'язано сторін надати додаткові документи.

13.05.2015р. за вх.№8352/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

14.05.2015р. за вх.№8451/15 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 19.05.2015р. розгляд справи відкладено на 09.06.2015р. о 15:00; зобов'язано сторін надати додаткові документи.

05.06.2015р. за вх.№10147/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

09.06.2015р. за вх.№10387/15 до суду від відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

09.06.2015р. за вх.№10423/15 до суду від сторін надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 09.06.2015р. задоволено клопотання сторін та продовжено строк розгляду справи №915/679/15 до 07.07.2015р.; розгляд справи відкладено на 06.07.2015р. о 15:30; зобов'язано сторін надати додаткові документи.

02.07.2015р. за вх.№12288/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

02.07.2015р. за вх.№12242/15 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 06.06.2015р. розгляд справи відкладено на 07.07.2015р. о 17:00; зобов'язано сторін надати додаткові документи.

07.07.2015р. за вх.№12645/15 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

07.07.2015р. за вх.№12617/15 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення та клопотання про розгляд справи за його відсутності, яке у судовому засіданні судом задоволено.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, при цьому у попередніх судових засіданнях, відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях зазначив, що пред'явлена відповідачем до стягнення сума у розмірі 10203,22 дол. США є податком на додану вартість (ПДВ), нарахованим на канальний збір у сумі 61219,37 дол. США за рахунком №МР-00688. При цьому відповідач не погоджується з нарахуванням вказаної суми та оподаткуванням наданої позивачем послуги, оскільки судно «CONTI HUMBOLDT» здійснювало міжнародні перевезення, а таким чином, відповідно до п.9 ст. 197 Податкового кодексу України, надана позивачем послуга звільняється від оподаткування. Таким чином не може нараховуватися і пеня за рахунком №МР-00688. Щодо стягнення з нього пені за несвоєчасну оплату рахунку №МР-00799 відповідач заперечень не надав.

Позивач у судовому засіданні та наданих до суду письмових поясненнях заперечив проти тверджень відповідача, посилаючись при цьому на те, що судно «CONTI HUMBOLDT» не здійснювало міжнародні перевезення у розумінні ст. 132 Кодексу торговельного мореплавства України, а тому надані відповідачу послуги не можуть бути звільнені від оподаткування.

Окрім того, у наданих до суду 02.07.2015р. за вх.№12242/15 письмових поясненнях відповідач заявив клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір між сторонами не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Господарським судом відмовлено у задоволені вказаного клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, з огляду на наступне.

У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.

Вартість будь-якої послуги, роботи, товару відповідно до чинного законодавства включає в себе податок на додану вартість, і наявність між сторонами спору про стягнення заборгованості за надані послуги, в тому числі й стосовно правильності визначення позивачем вартості наданих послуг, не змінює правової природи відносин між сторонами у справі, що виникли із господарського договору, саме як господарських.

Отже, з урахуванням того, що позовні вимоги пов'язані з обґрунтованістю ціни за послуги, надані на підставі господарського договору, а також з огляду на те, що сторонами у спорі виступають суб'єкти господарювання, відповідні спори підлягають вирішенню господарськими судами.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

01.01.2011р. між Державним підприємством «Дельта-лоцман» (правонаступником якого є Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України») (Підприємство, позивач) та Приватним підприємством «Морське агентство - Ніка» (Агент, відповідач) укладений договір №131/П-11, відповідно до умов якого Підприємство зобов'язалось за заявками Агента надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден (СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай - Чорне море (БДЛК, ХМК та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а Агент зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг Підприємства є Судновласник (в розумінні ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України).

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору Підприємство зобов'язалось: за заявками Агента у встановленому даним договором порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, Зводу звичаїв порту тощо (далі - Правила) своєчасно та якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по БДЛК, ХМК та ГСХ, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ; надавати Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок Підприємства та вимог цього договору. Рахунки направляються поштою або вручаються Агенту під розписку. В необхідних випадках рахунки попередньо можуть направлятися факсом.

Згідно з п.2.2 договору Агент зобов'язався, зокрема:

- своєчасно подавати на адресу Підприємства заявки на лоцманське обслуговування, надання послуг по перешвартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, рух суден, надання інформаційної послуги судну при проходженні судном ГСХ і надання послуг СРРС, в тому числі у зонах дії ПРРС «Іллічівськ», ПРРС «Южний», ПРРС «Одеса», які судно повинно проходити транзитом (Додаток №1 до цього договору) (далі - Заявка) і їх уточнення відповідно до Правил та умов цього договору;

- робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати у банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну. Оплата здійснюється у порядку визначеному діючим законодавством України в сфері ЗЕД, валютного регулювання та валютного контролю;

- сплачувати рахунки, виставлені Підприємством у терміни, визначені цим договором.

У відповідності до п.4.1 договору порядок стягнення і розмір зборів та плати визначається відповідно до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори та плата. При цьому в разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори і плата, сторони під час розрахунків застосовують вищезазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності такими змінами та (або) доповненнями. По зборам та платам, що не підлягають державному регулюванню, розмір зборів та плат визначається згідно розцінок Підприємства. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок «Агента» і проводяться за його рахунок.

За п.п. 4.2.1, 4.2.2 договору (в редакції Додаткової угоди від 01.04.2011р.) у випадках, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, до подання Заявки на надання Підприємством послуг, Агент здійснює передплату в розмірі повної вартості послуг, що мають бути надані Підприємством на підставі цієї заявки, в тому числі ПДВ. У випадках, коли судно заходить в український порт, розрахунок за надання Підприємством послуг та права проходження судна по БДЛК, ХМК та ГСХ здійснюється Агентом до виходу судна із українського порту. У випадках, коли вихід судна з українського порту здійснюється у вихідні та святкові дні, послуги надаються на підставі Заявки і повинні бути оплачені Агентом не пізніше першого робочого дня, наступного за днем виходу судна з порту. Остаточний розрахунок здійснюється Агентом на протязі десяти банківських днів з дати отримання від Підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними у такому рахунку.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що зобов'язання по оплаті вважаються виконаними Агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок Підприємства.

Відповідно до п.5.4 договору (у редакції Додаткової угоди від 25.04.2012р.) в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п.4.2.2 і п.4.3 цього договору, Агент, за вимогою Підприємства, несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

Згідно з п.5.5 договору Агент несе повну матеріальну відповідальність перед Підприємством за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і у ВКВ.

У відповідності до п.8.1 договору (в редакції Додаткової угоди від 20.11.2013р.) договір набирає сили з дати підписання і діє до 31 грудня 2015р.

Згідно з Заявками на лоцманське проведення та послуги СРРС №А/15-02/91 від 21.02.2015р., №15/02/185 від 26.02.2015р., №А/15-03/05 від 03.03.2015р. та №15005199 від 07.03.2015р. позивачем були надані відповідачу послуги з лоцманського проведення, послуги служби регулювання руху суден та право проходження Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом суднам «CONTI HUMBOLDT» та «NAFTILOS AN», які знаходились під агентуванням відповідача, що підтверджується лоцманськими квитанціями №799 від 25.02.2015р., №4366 від 26.02.2015р., №4379 від 28.02.2015р, №800 від 28.02.2015р., №881 від 06.03.2015р, №4342 від 06.03.2015р., №4348 від 07.03.2015р., №882 від 07.03.2015р., квитанціями про виконані послуги №1561 від 26.02.2015р., №1607 від 28.02.2015р., №1737 від 06.03.2015р., №1809 від 07.03.2015р., поясненнями представників сторін.

На оплату послуг відповідачу були виставлені відповідні рахунки: №МР-00668 від 28.02.2015р. на загальну суму 81047,91 дол. США, з яких - канальний збір 61219,37 дол. США, в т.ч. ПДВ - 10203,23 дол. США та рахунок №МР-00799 від 11.03.2015р. на загальну суму 75352,95 дол. США.

Рахунок №МР-00799 від 11.03.2015р. був оплачений відповідачем повністю, але з порушенням строків оплати відповідно до п.4.2.2 договору - 17.03.2015р. відповідачем перераховано позивачу 61787,97 дол. США та 10.04.2015р. відповідачем перераховано позивачу 13564,98 дол. США, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та поясненнями сторін.

За порушення строків здійснення остаточного розрахунку за рахунком №МР-00799 від 11.03.2015р. позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 222,99 дол. США.

Рахунок №МР-00668 від 28.02.2015р. був оплачений відповідачем частково, на суму 70844,68 дол. США, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та поясненнями сторін.

За несвоєчасне та неповне здійснення остаточного розрахунку за рахунком №МР-00668 від 28.02.2015р. позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 402,54 дол. США.

Неповна та несвоєчасна оплата наданих позивачем послуг стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись при цьому на те, що судно «CONTI HUMBOLDT», агентуванням якого він займався, здійснювало саме міжнародне перевезення, а тому відповідач не повинен сплачувати суму ПДВ, нарахованого за рахунком №МР-00668 від 28.02.2015р., а отже і нарахованої пені за цим рахунком. Щодо суми нарахованої пені за несвоєчасну оплату рахунку №МР-00799 від 11.03.2015р. відповідач не висловив заперечень проти нарахування останньої.

Правова позиція позивача ґрунтується на тому, що, виходячи з документів, які надав йому при виконанні договору №№131/П-11 від 01.01.2011р. відповідач, не підтверджується виконання судном «CONTI HUMBOLDT» міжнародного перевезення, тому, на думку позивача, немає підстав для звільнення відповідача від сплати ПДВ в порядку п.197.9 ст.197 Податкового кодексу України.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1-3 ст. 22 Закону України «Про морські порти України» визначено, що у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 85 КТМ України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Згідно з ч.1 ст. 115 КТМ України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

У відповідності до ст. 116 КТМ України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

Частиною 1 ст. 117 КТМ України передбачено, що морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів в України встановлені Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013р. за №930/23462, пунктами 1.2, 1.3 якого передбачено, що згідно з частинами третьою - п'ятою статті 22 Закону України «Про морські порти України» портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом, а саме: канальний збір справляється на користь власника каналу (в даному випадку - позивача). Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість, у тому числі визначення платників податку, умов реєстрації суб'єкта господарювання як платника податку на додану вартість, визначення бази оподаткування регламентується Податковим кодексом України.

У вирішенні спорів, пов'язаних зі стягненням сум податку на додану вартість, включених до сум збору та плати за послуги, які надаються у морських торговельних портах, слід враховувати, що підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість відповідно до наведених положень статті 197 ПК України є підтвердження належними доказами здійснення судном міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів та міжнародних відправлень, перетин державного кордону України та відповідне митне оформлення.

За приписами підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Відповідно до п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

У п. 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України застосовується терміни «міжнародне перевезення» і «вантаж», зміст яких Податковим кодексом України не визначається.

Згідно з п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства (Лондон, 9 квітня 1965p.), яка ратифікована Україною у 1993 році, вантаж - це будь-які товари і будь-якого роду предмети, що перевозяться на судні, за винятком пошти, судових припасів, судових запасних частин і спорядження, особистих речей команди і багажу, що слідує з пасажирами:

Згідно зі ст. 132 КТМ України перевезення між портами України та іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.

Таким чином, міжнародним перевезенням є перевезення між українськими портами та іноземними портами.

У визначенні «міжнародного перевезення» істотне значення має правильне розуміння того, що є «портом», і що є «перевезенням» (ці обставини мають таке саме істотне значення і для визначення того, що є «каботажним перевезенням» згідно зі ст. 131 КТМ України).

Враховуючи те, що Порт Миколаїв є українським морським портом, то до виниклих правовідносин між сторонами слід застосовувати Закон України «Про морські порти України».

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Між сторонами наявний спір, пов'язаний із перевезенням вантажу із використанням суден, які агентував відповідач, а тому до спірних правовідносин слід застосувати главу 2 КТМ України (Договір морського перевезення вантажу).

Згідно зі ст. 133 КТМ України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

З системного аналізу зазначеної правової норми слідує, що перевезенням є зобов'язання здійснити переміщення дорученого вантажу з одного порту в інший порт. Проміжні переміщення вантажу та/або заміна транспортного засобу (зокрема, переміщення вантажу з судна на судно), не мають істотного значення для правової кваліфікації руху такого вантажу як перевезення вантажу за договором морського перевезення.

Проте, позивач вважає, що міжнародним перевезенням є тільки рух конкретного судна з вантажем між іноземним портом і українським портом.

Але, суд не може погодитись із такою позицією позивача, оскільки у розумінні ст.ст. 131, 132 КТМ України існує тільки два види перевезень: каботажне перевезення і міжнародне перевезення.

Вид перевезення (міжнародне чи каботажне) впливає на наступні фактори - зокрема на наявність або відсутність ПДВ. Якщо перевезення є каботажним, то за загальним правилом - ПДВ нараховується на цю суму портових зборів; якщо перевезення є міжнародним, то за спеціальним правилом п.197.9 ст. 197 Податкового кодексу України ПДВ діє звільнення від сплати ПДВ на суму портових зборів.

Відповідно до ст. 134 КТМ України договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.

В наявних в матеріалах справи коносаментах від 27.02.2015р.: в графі порт/місце навантаження зазначено: «Один безпечний порт Миколаїв» («ONE SAFE PORT NIKOLAEV»); в графі порт/місце розвантаження зазначено: «Одне безпечне місце зберігання на плаву, у Чорному морі, не в чорноморських протоках, у нейтральних водах, не на території Російської Федерації» («ONE SAFE FLOATING STORAGE AT BLACK SEA OFF STRAIT IN NEUTRAL WATERS, OUTSIDE OF THE TERRITORY OF RUSSIAN FEDERATION»). Таким чином, на думку позивача, цієї обставини достатньо, для встановлення факту відсутності міжнародного перевезення вантажу між портами України та іноземними портами, а також встановлення відсутності міжнародного перевезення за договором морського перевезення вантажу в розумінні ст. 132 КТМ України, що не дає підстав для звільнення від сплати ПДВ в порядку п.197.9 ст. 197 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, в матеріалах справи наявні вищевказані коносаменти від 27.02.2015р.; маніфести від 27.02.2015р., в яких міститься відмітка Миколаївської митниці про вивезення вантажу в режим експорту, відмітка Миколаївської митниці про дозвіл на вихід судна за кордон; окрім того, повідомлення про готовність від 10.03.2015р. та від 16.03.2015р., коносамент та маніфест від 17.03.2015р., які свідчать про подальше переміщення судна «CONTI HUMBOLDT».

Згідно з п.54 ст. 4 Митного кодексу України - «судно закордонного плавання» - українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі.

«Митною територією», відповідно до ст. 9 Митного кодексу України, є територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Відповідно, судна розвантажені в нейтральних водах Чорного моря, тобто за межами митної території України із оформленням відповідних маніфестів, є суднами закордонного плавання, що здійснюють міжнародні перевезення.

Окрім того, слід зазначити, що при нарахуванні портових зборів судну «CONTI HUMBOLDT», що агентувалось відповідачем та прибуло в морський порт Миколаїв у лютому 2015 року, позивачем було використано ставки портових зборів як для суден міжнародного перевезення, що підтверджується відповідними рахунками та не заперечується позивачем.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивачем належним чином не доведено та не обґрунтовано заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10203,23 дол. США, у зв'язку з чим у задоволенні позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в цій частині слід відмовити.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Щодо стягнення з відповідача 625,53 дол. США пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 198 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.ч. 2,3 ст. 533 ЦК України, грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

Така ж правова позиція викладена і у п.8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Оскільки судом відмовлено у стягненні з відповідача 10203,23 дол. США за рахунком №МР-00668 від 28.02.2015р., пеня за цим рахунком у сумі 402,54 дол. США за період з 25.03.2015р. по 17.04.2015р. стягненню не підлягає.

Що стосується стягнення пені за рахунком №МР-00799 від 28.02.2015р., нарахованої за період з 31.03.2015р. по 10.04.2015р., у сумі 4782,22 грн. (222,99 дол. США), суд дійшов наступних висновків.

З огляду на встановлення судом факту здійснення відповідачем остаточного розрахунку за рахунком №МР-00799 від 11.03.2015р. з порушенням строків оплати, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за вказаним рахунком на підставі вищевказаних норм законодавства та п.5.4 договору.

Разом з тим, судом перевірено наданий до письмових пояснень за вих.№3469 від 07.07.2015р. (за вх.№12645/15 від 07.07.2015р.) розрахунок в частині нарахування пені за рахунком №МР-00799 від 28.02.2015р., та встановлено, що позивачем помилково при обчисленні суми пені в національній валюті було обрано офіційний курс Національного банку України не на день подання позову (22.04.2015р.), а станом на 17.04.2015р.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Така ж правова позиція викладена і у п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями).

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, виконаний розрахунок пені за рахунком №МР-00799 від 28.02.2015р. та встановлено, що її розмір склав 4967,37 грн. (222,99 дол. США х 22,2762 грн. (за 1 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 22.04.2015р.).

Разом з тим, відповідно до п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, оскільки позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача пеню за рахунком №МР-00799 від 28.02.2015р. у розмірі 4782,22 грн. (еквівалент 222,99 дол. США), розмір позовних вимог позивачем не збільшувався, клопотання про вихід за межі позовних вимог позивач суду не заявляв, суд виходить із заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 4782,22 грн. пені за рахунком №МР-00799 від 28.02.2015р.

Відповідачем в процесі розгляду справи було сплачено позивачу 4224,17 грн. пені за рахунком №МР-00799 від 28.02.2015р., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Така ж правова позиція викладена і у п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи встановлення господарським судом того факту, що в процесі розгляду справи внаслідок сплати відповідачем 4224,17 грн. предмет спору по справі №915/679/15 в частині стягнення 4224,17 грн. пені припинив своє існування, господарський суд вважає за належне припинити провадження у справі №915/679/15 в частині стягнення 4224,17 грн. пені на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Разом з тим, решту несплаченої суми пені у розмірі 558,05 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача, а отже позов ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України» підлягає частковому задоволенню судом на суму 558,05 грн. пені за рахунком №МР-00799 від 28.02.2015р.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Окрім того, на підставі ч.2 ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати позивача по сплаті судового збору в частині заявлених 4224,17 грн. пені, провадження в частині стягнення яких припинено судом на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні клопотання Приватного підприємства «Морське агентство - Ніка» у письмових поясненнях за вх.№12242/15 від 02.07.2015р. про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України - відмовити.

2. Провадження у справі №915/679/15 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Приватного підприємства «Морське агентство - Ніка» в частині стягнення 4224,17 грн. пені - припинити.

3. Позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Морське агентство - Ніка» (54003, м. Миколаїв, пр-т Леніна, 166, кв. 45, код ЄДРПОУ 35106375) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Філії «Дельта-лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 38728507) 558 (п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 05 коп. пені та 95 (дев'яносто п'ять) грн. 64 коп. судового збору.

5. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.

Повне рішення складено 13 липня 2015 року.

Суддя Ю.С. Бездоля