Ухвала

від 10.07.2015 по справі 815/3472/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3472/13-а

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.

за участю секретаря: Тропанець О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІзотермВ» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання противоправними та скасуванні податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю В«ІзотермВ» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом, та, посилаючись на протиправність висновків податківців щодо безпідставного формування податкового кредиту по правовідносинах з контрагентами позивача ПП В«ОСОБА_1 Профі", ТОВ В«Перша міська будівельна компаніяВ» та наявністю всіх належним чином оформлених первинних та бухгалтерських документів, які підтверджують господарську діяльність з зазначеними контрагентами, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення : № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 25.04.2013 року.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 04 червня 2013 року прийнято постанову про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 25.04.2013 року, прийняті державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання іншими особами - учасниками господарських операцій в ланцюгу постачання товарів (послуг) податкових зобов'язань не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на акти перевірок контрагентів позивача, відповідно до яких встановлено нереальність угод ПП В«ОСОБА_1 ПрофіВ» , неможливість проведення фінансово - господарських операцій у період листопад 2010 року в тому числі із ТОВ В«ІзотермВ» та неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Перша міська будівельна компанія".

Також апелянт посилається на матеріали кримінальної справи № 051201100163, порушеної прокуратурою Одеської області за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст.27, ч. 2 ст.205, ч.3 ст. 212 КК України, за фактами організації фіктивного підприємництва, утворення фіктивних суб'єктів господарювання серед яких зазначені й ПП В«ОСОБА_1 ПрофіВ» та ТОВ В«Перша міська будівельна компаніяВ» .

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами документальної позапланової перевірки ТОВ В«ІзотермВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП В«ОСОБА_1 ПрофіВ» , ТОВ В«Перша міська будівельна компаніяВ» їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2010 року складено акт перевірки від 12.04.2013 року №2390/22-5/13882252.

Зазначеним актом встановлені порушення встановлено порушення товариством вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України В«Про оподаткування прибутку підприємствВ» , а саме безпідставне включення до складу валових витрат суми витрат по постачальникам ПП В«ОСОБА_1 ПрофітВ» та ТОВ В«Перша міська будівельна компаніяВ» на загальну суму 92 526 грн., чим занижено податок на прибуток на суму 23 131 грн., а також порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 18 505 грн.

На підставі вказаного акту прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_2 від 25.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 18 505 грн. - за основним платежем, 4 626, 25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ НОМЕР_1 від 25.04.2013 року про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 23 131 грн. - за основним платежем, 5 782, 75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи висновки податкового органу щодо відсутності у позивача об'єктів оподаткування, обґрунтовані актами перевірок: № 829/2302/34307512 від 20.04.2011 року В«Про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП В«ОСОБА_1 ПрофіВ» , встановлено нереальність угод ПП В«ОСОБА_1 ПрофіВ» та неможливість проведення фінансово - господарських операцій у період листопад 2010 року в тому числі із ТОВ В«ІзотермВ» та № 121/23-5/36553936 від 02.02.2011 року В«Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ В«Перша міська будівельна компаніяВ» щодо підтвердження господарських відносин за період листопад, грудень 2010 року, січень - березень 2011 року, в тому числі і з ТОВ В«ІзотермВ» , а також матеріалами кримінальної справи № 051201100163, порушеної прокуратурою Одеської області за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст.27, ч. 2 ст.205, ч.3 ст. 212 КК України, за фактами організації фіктивного підприємництва, утворення фіктивних суб'єктів господарювання серед яких зазначені й ПП В«ОСОБА_1 ПрофіВ» та ТОВ В«Перша міська будівельна компаніяВ» . Так, в акті перевірки приведені протоколи допитів свідків та обвинувачених по зазначеній кримінальній справі, а також тексти процесуальних документів кримінальної справи.

В своїй апеляційній скарзі відповідач також посилається на протоколи допитів свідків та обвинувачених по вищевказаній кримінальній справі та тексти процесуальних документів кримінальної справи.

Однак суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи та зазначає, що фіктивна діяльність суб'єкта господарювання повинна доводитись в рамках кримінально-процесуального законодавства, зокрема вироком або постановою суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб підприємства за здійснення фіктивної підприємницької діяльності.

Також апеляційний суд звертає увагу не те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки свідчить лише про відсутність звірки. Доказам порушення щодо ведення податкового обліку такий акт не є.

Згідно статі 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України недійсність правочину повинна встановлюватись виключно судом.

Рішення суду про недійсність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, відповідачем надані не були.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності в акті перевірки контролюючого органу підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору. Також податковим органом не надано доказів наявності узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача та судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними податковим органом не наведено.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: ОСОБА_2

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: В.Л. Романішин