Ухвала

від 08.07.2015 по справі 820/2830/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 р.Справа № 820/2830/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Шалаєвої І.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2015р. по справі № 820/2830/15

за позовом ОСОБА_1 виробничо-комерційної фірми "ЛОСК"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20.03.2015 року ОСОБА_1 виробничо-комерційна фірма "ЛОСК" (далі по тексту - ПВК фірма "ЛОСК", позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004082201 від 08.12.2014 року, прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту №495/20-23-22-01-06/14061643 від 20.11.2014 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 виробничо-комерційної фірми "ЛОСК" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством ТОВ НВП "СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС" (код за ЄДРПОУ 32135502) за липень 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 виробничо-комерційної фірми "ЛОСК" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2014 року, прийняте Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області відносно ОСОБА_1 виробничо-комерційної фірми "ЛОСК".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 виробничо-комерційна фірма "ЛОСК", посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники процесу не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 виробничо-комерційна фірма "ЛОСК" (код ЄДРПОУ 14061643) зареєстрована Харківською районною державною адміністрацією Харківської області в якості юридичної особі, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особі, копія якого долучена до матеріалів справи. (а.с. 31).

Видами діяльності за КВЕД-2010 ПВК фірми "ЛОСК" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, формування й оброблення листового скла, роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, що підтверджується довідкою АА №741043, копія якої долучена до матеріалів справи. (а.с. 32).

ОСОБА_1 виробничо-комерційна фірма "ЛОСК" (код ЄДРПОУ 14061643) перебуває на обліку у Харківській об'єднаній ДПІ як платник податків з 13.07.1994 року за №2310. (а.с. 33).

13.10.2014 року за вих. №7358/10/20-23-22-01-05 Харківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області на адресу ПВК фірми "ЛОСК" направлено запит про надання пояснень та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з контрагентами ТОВ НВП "СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС" та ТОВ "МАЖЕСТИК" за липень 2014 року. (а.с. 99-100).

В період з 07.11.2014 року по 13.11.2014 року контролюючим органом проведена документальна виїзна позапланова перевірка ОСОБА_1 виробничо-комерційної фірми "ЛОСК" (код ЄДРПОУ 14061643) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством ТОВ НВП "СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 32135502) за липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 20.11.2014 року № 495/20-23-22-01-06/14061643 ( а.с.9-14).

Перевіркою встановлено порушення ПВКФ В«ЛОСКВ» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, внаслідок чого підприємству донараховано суму податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 4166,66 грн. (зв. бік а.с. 14).

Не погодившись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки від 20.11.2014 року № 495/20-23-22-01-06/14061643 , ПВК фірма "ЛОСК" подала заперечення на вказаний акт перевірки. (а.с. 135-141).

04.12.2014 року на адресу позивача контролюючим органом направлено лист щодо розгляду заперечень на акт, в якому податковий орган повідомив про обґрунтованість висновків акту перевірки від 20.11.2014 року № 495/20-23-22-01-06/14061643. (а.с. 165-167).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.12.2014 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4167,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1041.75 грн. ( а.с.15).

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням від 08.12.2014 року № НОМЕР_1, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 20.11.2014 року № 495/20-23-22-01-06/14061643, про порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, внаслідок чого підприємству донараховано суму податку на додану вартість за липень 2014 року в розмірі 4166,66 грн. є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.11.2014 року № 495/20-23-22-01-06/14061643, яким встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ НВП" СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС" . Крім того, контролюючий орган посилається на отриману довідку від 25.09.2014 року №145/22-00/32135502 Вишгородської ОДПІ Міндоходів у Київській області про результати проведення зустрічної звірки ТОВ НВП" СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС" за липень-серпень 2014 року, за висновками якої у ТОВ НВП" СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС" відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за липень-серпень 2014 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в періоді, який перевірявся контролюючим органом, мав господарські відносини з ТОВ НВП "СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС".

Так, між ТОВ НВП"СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС" (підрядник) та ОСОБА_1 виробничо-комерційною фірмою "ЛОСК" (замовник) 23 липня 2014 року укладено договір б/н, згідно п.1 якого, замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання комплексних електровимірів, а також перевірку силових та кабельних ліній, контуру заземлення РУ 6 кВт на виробничих майданчиках замовника, розташованих за адресою: смт. Пісочин, м-н Ю.Кононенка ( а.с.49-50). Пунктом 18 цього договору визначено право підрядника залучати до виконання 3-х осіб, у зв'язку з чим, керуючись приписами ч.2 ст. 319 Господарського кодексу України, підприємством ТОВ НВП "СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС", залучено до виконання вказаних робіт на виробничих майданчиках ПВКФ В«ЛОСКВ» електротехнічну лабораторію ПВП В«ХарківелектроналадкаВ» . (а.с. 55)

На виконання умов цього договору позивачем надано: акт від 31.07.2014 р. б/н приймання виконаних робіт на комплексне випробування електрообладнання, згідно норм Правил технічної експлуатації і правил безпечної експлуатації електрообладнання споживачів на виробничих майданчиках, перевірка кабельних ліній, заземлюючого приладу РУ 6 кВ на виробничих майданчиках замовника, розташованих за адресою: смт. Пісочин, м-н Ю.Кононенка, в якому зазначений перелік виконаних робіт за найменуваннями (вимірювання опору контуру, ізоляції, метало зв'язку, петлі В«Фаза - нульВ» ) ; податкові накладні від 23.07.2014 року № 118, від 31.07.2014 року № 162; кошторис на комплекс випробувань електрообладнання; технічні звіти та протоколи, що складені електротехнічною лабораторією ПВП В«ХарківелектроналадкаВ» ( а.с. 51-85).

Розрахунки ОСОБА_1 виробничо-комерційною фірмою "ЛОСК" за виконані підприємством ТОВ НВП "СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС" роботи здійснено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 740 від 23.07.2014 року та № 769 від 31.07.2014 року ( а.с. 86-87).

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Судовим розглядом встановлено, що позивач на виконання Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, що затверджені Наказом Міністерства палива та енергетики від 25.07.2006 року № 25 (зареєстровані в Мінюсті 25.10.2006 р. № 1143/13017), здійснює регулярне (щорічне) проведення профілактичних робіт по обслуговуванню власного електрообладнання. Вказані обставини обумовлюють економічну обґрунтованість та доцільність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ НВП "СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС", та свідчать про використання зазначених робіт у власній господарській діяльності.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від контрагентів, взаємопов'язаності позивача та вказаного контрагента, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, під час судового розгляду підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом - ТОВ НВП "СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС" - зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Реальність вказаних господарських операцій підтверджується наданими підприємством позивача первинними бухгалтерськими документами, перелік яких зазначено вище.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з посиланням на довідку від 25.09.2014 року №145/22-00/32135502 , складену Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, колегія суддів зауважує на таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємцівВ» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Отже, у сукупності та взаємозв'язку зібрані у справі докази (подані позивачем договір від 23.07.2014 року б/н, акти приймання-виконаняя робіт, податкові накладні, кошторис, технічні звіти, платіжні доручення) спростовують висновки Інспекції та підтверджують реальність виконання господарських операцій позивача з ТОВ НВП "СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС".

Судом першої інстанції також досліджено факт використання позивачем зазначених робіт у власній виробничій діяльності, що підтверджується наданими позивачем первинними документами.

Положення податкового законодавства не дозволяють зробити висновок про те, що платник є відповідальним за дії усіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі нарахування та сплати податків до бюджету.

Інспекцією не доведено, що позивач діяв без належної обережності і йому мали бути відомо про порушення, допущені контрагентом, або що діяльність платника спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових обов'язків.

На підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, судом не встановлено будь-яких порушень, допущених позивачем при обчисленні та формуванні податкового кредиту по господарським взаємовідносинам між позивачем та його безпосереднім контрагентом - ТОВ НВП "СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС".

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ НВП "СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає правомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "СПЕЦЕНЕРГОСЕРВІС" за липень 2014 року. Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.12.2014 року, прийнятого Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області відносно ОСОБА_1 виробничо-комерційної фірми "ЛОСК".

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2015р. по справі № 820/2830/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2015 р.