Ухвала

від 10.06.2015 по справі 2а-2186/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/9991/11462/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Білокінь О.О., Тараніка Ю.М.,

представника відповідача - Баюти З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року

у справі № 2а-2186/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив-сервіс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив-сервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень: № 0005502301/0/3989 від 16 грудня 2009 року, № 0005502301/1/594 від 24 лютого 2010 року, № 0005502301/2/1622 від 26 травня 2010 року в частині нарахування основного платежу з податку на прибуток у розмірі 770539,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на вказану суму основного платежу (в редакції заяви від 14 червня 2010 року).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року позов був задоволений. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005502301/0/3989 від 16 грудня 2009 року, № 0005502301/1/594 від 24 лютого 2010 року, № 0005502301/2/1622 від 26 травня 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання ТОВ «Локомотив-сервіс» за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1155808,50 грн., у тому числі: 770539,00 грн. - за основним платежем та 385269,50 - за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Локомотив-сервіс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області його правонаступником - Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 466478 від 03 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області провела виїзну планову перевірку ТОВ «Локомотив-сервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року, валютного законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 6163/23-209/30385623 від 02 грудня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки в результаті проведення нікчемних угод по взаємовідносинах з операцій відвантаження товару ПП «Стиларт» на загальну суму 3272750,00 грн. товариством був занижений податок на прибуток на загальну суму 770539,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач (продавець) неправомірно включив до складу валового доходу грошові кошти у сумі 3272750,00 грн. (без податку на додану вартість), які надійшли від ПП «Стиларт» (покупця) за відвантажений товар (цемент) згідно договору купівлі-продажу № ДГ-39 від 04 березня 2008 року, з огляду на те, що вказаний договір є нікчемним, оскільки: ПП «Стиларт» має стан « 10» - запит на встановлення місцезнаходження, за юридичною адресою (м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 85) не знаходиться, необхідних виробничих та трудових ресурсів не має; колишній директор ПП «Стиларт» - ОСОБА_4 відмовився надавати пояснення, а громадянин ОСОБА_5, який значиться директором ПП «Стиларт», за місцем реєстрації не проживає, а зі слів сусідів веде асоціальний спосіб життя - не одружений, дітей не має; Прокуратурою м. Кременчука порушена кримінальна справа № 09825026 відносно службових осіб ПП «Стиларт» за фактом службового підроблення документів, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України; до перевірки позивачем не було надано товарно-транспортних накладних або дорожніх листів, які б засвідчили фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що позивач зобов'язаний відобразити вартість відвантаженого на користь ПП «Стиларт» товару у складі оборотних активів товариства за первісною вартість у сумі 3082153,53 грн. (по факту придбання позивачем цього товару у ПАТ «Хайдельберг Цемент Україна», що позивачем здійснено не було, з огляду на що ТОВ «Локомотив-сервіс» невірно визначило приріст балансової вартості запасів за 2, 3, 4 квартали 2008 року та 1 квартал 2009 року, що призвело до заниження скоригованого валового доходу (рядок 01.2 «Приріст балансової вартості запасів») за період, який перевірявся на загальну суму 3082154,00 грн.

Також, в акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем податку на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 18164,00 грн., яке позивачем не оспорювалось.

16 грудня 2009 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0005502301/0/3989, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Локомотив-сервіс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 1183055,00 грн., у тому числі: 788703,00 грн. - за основним платежем, 394352,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без змін, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005502301/1/594 від 24 лютого 2010 року, № 0005502301/2/1622 від 26 травня 2010 року на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки: реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Стиларт» підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданими на ім'я ОСОБА_4, який на дату укладення договору та його виконання був директором ПП «Стиларт»; факт оплати покупцем вартості придбаного товару податковим органом не заперечувався; ОСОБА_4 нотаріально посвідченою заявою підтвердив факт відвантаження товару на адресу ПП «Стиларт»; інформація про відсутність ПП «Стиларт» за місцезнаходженням була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб 09 жовтня 2009 року, тобто після виконання сторонами господарських зобов'язань за договором; умовами договору купівлі-продажу № ДГ-39 від 04 березня 2008 року, укладеного між позивачем та ПП «Стиларт», обов'язок щодо вивезення (транспортування) товару був покладений на ПП «Стиларт» (покупця); факт належного ведення позивачем обліку приросту (убутку) товарних запасів підтверджений відомостями результатів інвентаризації, інвентаризаційними описами товарно-матеріальних цінностей, картками складського обліку матеріалів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

У справі, що розглядається, суди встановили, що: реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Стиларт» підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданими на ім'я ОСОБА_4, який на дату укладення договору та його виконання був директором ПП «Стиларт» (т.1 арк. справи 112-186); факт оплати покупцем вартості придбаного товару податковим органом не заперечувався та знайшов своє підтвердження на 10-11 аркушах акту перевірки, де наведені реквізити платіжних доручень (т.1 арк. справи 40-41), а також банківськими виписками (т.1 арк справи 142-143, 163-285); ОСОБА_4 нотаріально посвідченою заявою підтвердив факт відвантаження товару на адресу ПП «Стиларт» (т.2 арк. справи 113); інформація про відсутність ПП «Стиларт» за місцезнаходженням була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб 09 жовтня 2009 року, тобто після виконання сторонами господарських зобов'язань за договором (т.1 арк. справи 105-108).

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт належного ведення позивачем обліку приросту (убутку) товарних запасів підтверджений відомостями результатів інвентаризації, інвентаризаційними описами товарно-матеріальних цінностей, картками складського обліку матеріалів (т.1 арк. справи 187-232, т.2 арк. справи 69-112).

Кроім іншого, судами було встановлено, що умовами договору купівлі-продажу № ДГ-39 від 04 березня 2008 року (пункт 2.3 статті 2), укладеного між позивачем та ПП «Стиларт», обов'язок щодо вивезення (транспортування) товару був покладений на ПП «Стиларт» (покупця) (т.1 арк. справи 109-111), з огляду на що, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

А.М. Лосєв